Постанова № 32042767, 25.06.2013, Луганський окружний адміністративний суд

8.2.3

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 червня 2013 року Справа № 812/5447/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді Ушакова Т.С.,

при секретарі судового засідання Разіній Н.В.,

за участю:

представника позивача: Степаненко Т.О. (довіреність № 863/136 від 02.01.2013),

представника відповідача 1: Вінари В.К. (довіреність від 09.04.2013 № 4989/10/10-013),

представника відповідача 2: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про стягнення суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за декларацією з податку на додану вартість за січень 2008 року в розмірі 46 733,00 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

12 червня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про стягнення суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за декларацією з податку на додану вартість за січень 2008 року в розмірі 46 733,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що ПАТ «Луганськтепловоз» як платник податку на додану вартість 20.02.2008 надав до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2008 року, якою визначено суму ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку, в розмірі 1 668 565,00 грн.

За вказаний період було проведено виїзну позапланову перевірку з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2008 року, результати якої оформлено актом від 07.04.2008 №201/08-3/05763797.

Згідно до висновків акту перевірки позивач у декларації за січень 2008 року завищив суму бюджетного відшкодування на суму 46 733,00 грн., у зв'язку з реалізацією металобрухту, що утворився в результаті переробки металу та виготовлення продукції ПАТ «Луганськтепловоз» вантажних тепловозів та дизель-поїздів.

На підставі зазначеного акту перевірки СДПІ по роботі з ВПП в м. Луганську було винесене податкове повідомлення-рішення від 18.04.2008 №00010208013/0, яким визначено, що позивачем допущено порушення пп. 7.4.1, 7.4.2, 7.4.3 п. пункту 7.4 статті 7, п. 11.44 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями), та п. 5.7 ст. 5 «Порядку Заповнення податкової декларації з податку на додану вартість», затвердженого наказом ДПА України 30.05.1997 №166 у редакції наказу від 15.06.2005 №213, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.06.2005 за №702/10982, в результаті чого позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 46 733,00 грн.

Податкове повідомлення-рішення від 18.04.2008 №00010208013/0 було оскаржено ПАТ «Луганськтепловоз» в судовому порядку.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 07.10.2008 по справі №2а-8687/08 податкове повідомлення-рішення від 18.04.2008 №000102808013/0 було скасовано.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.02.2009 по справі №2а-8687/08 рішення суду першої інстанції залишено в силі, позовні вимоги ПАТ «Луганськтепловоз» в частині скасування податкового повідомлення-рішення задоволені.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.12.2012 по справі №К-12204/09 (№2а-8687/08) касаційна скарга податкової служби відхилена, постанова Луганського окружного адміністративного суду від 07.10.2008 та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.02.2009 залишені без змін.

Беручи до уваги те, що судами встановлено правомірність включення до складу податкового кредиту січня 2008 року та бюджетного відшкодування ПДВ, сплаченого у складі вартості за придбані товари та послуги у розмірі 46 733,00 грн., та той факт, що податкове повідомлення-рішення від 18.04.2009 №00010208013/0 скасовано, позивач вважає, що сума 46 733,00 грн. підлягає відшкодуванню ПАТ «Луганськтепловоз».

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 05.12.2012 по справі №2а-8687/08 ПАТ «Луганськтепловоз» отримав 06 лютого 2013 року, про що свідчить штамп реєстрації вхідної кореспонденції на ухвалі, (представник ПАТ «Луганськтепловоз» не був повідомлений належним чином судом касаційної інстанції про дату, місце та час слухання справи №2а-8687/08, тому в судовому засіданні присутнім не був, та дізнався про прийняте рішення у 2013 році з Єдиного державного реєстру судових рішень).

П'ять робочих днів відведених законодавцем податковій службі на надання висновку до органів казначейства, що настали за днем ухвали ВАСУ від 05.12.2012, становлять 07, 08, 11, 12 та 13 лютого 2013 року включно (9 та 10 лютого 2013 року неробочі дні - субота і неділя).

П'ять операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби для видання платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку становлять 14, 15, 18, 19 та 20 лютого включно (16 та 17 лютого 2013 року неробочі дні - субота і неділя).

Проте, грошові кошти в розмірі 46 733,00 грн. на рахунок ПАТ «Луганськтепловоз» не надійшли, що є порушенням вимог чинного податкового законодавства.

Таким чином, позивач вважає, що право платника податку вважається порушеним починаючи з 21 лютого 2013 року (після закінчення вищезазначених десяти робочих днів), і саме з цієї дати виникає право на звернення до суду за захистом порушеного права.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача 1 - Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби - в судовому засіданні позов не визнав, заперечував проти задоволення позову у повному обсязі, надав письмові заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначив, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Луганську було проведено виїзну позапланову виїзну перевірку ВАТ «ХК «Луганськтепловоз» з питань правомірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2008 року, результати якої оформлені актом перевірки від 07.04.2008 № 201/08-3/05763797.

За результатами звірки даних, зазначених у декларації за січень 2008 року та перевірки правильності визначення суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету встановлено порушення абз. 3 п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, із змінами та доповненнями, підприємством зайво зараховано до складу податкового кредиту суму ПДВ за грудень 2007 року у розмірі 31 273,00 грн. та за січень 2008 року у сумі 15 460,00 грн.

В порушення абз. а п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 5.12.2 порядку заповнення податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.2005 у редакції Наказу ДПА України від 15.06.2005 № 213, зареєстрованого у Міністерстві юстиції 30.06.2005 №702/1098, підприємством у декларації за січень 2008 року зайво задеклароване бюджетне відшкодування на рахунок платника у банку у сумі 46 733,00 грн.

За результатами перевірки встановлено завищення суми бюджетного відшкодування у сумі 46 733,00 грн.

Оскільки, перевірка проводилась з питань правомірності нарахування бюджетного відшкодування, податковим органом було направлено запит на проведення зустрічних звірок по підприємствам:

- ТОВ «КФ «Камелот» (і.п.н. 347054905667, м. Донецьк) - підприємство

визнано банкрутом;

- ТОВ «Елконт» (і.п.н. 312098604659, м. Дніпропетровськ) - відповідь

не отримано;

- ТОВ «ІК Інотек» (і.п.н. 344352905629, м. Донецьк).

На теперішній час з'ясувати питання щодо сплати ПДВ не має можливості.

Таким чином, податковий орган як суб'єкт владних повноважень при проведенні перевірки фактичної сплати сум ПДВ в складі ціни товару та надходження відповідних сум податку до Державного бюджету України діяла у відповідності до вимог чинного законодавства та в межах наданих органам державної податкової служби України повноважень.

На підставі викладеного представник відповідача 1 просив відмовити у задоволені позову.

Представник відповідача 2 - ГУ ДКСУ у Луганській області - в судове засідання не з'явився, просив провести розгляд справи без його участі, надав письмові заперечення, в яких зазначив, що податковим органом висновок про стягнення бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2008 року в розмірі 46 733,00 грн. до казначейства не подавався, тому відшкодування податку на додану вартість не проводилось. Представник відповідача 2 просив суд на підставі ч. 2 ст. 99 та ч. 1 ст. 100 КАС України припинити провадження по справі.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача 1, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, приходить до наступного.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство «Луганськтепловоз» (далі - ПАТ «Луганськтепловоз») є юридичною особою, ідентифікаційний код 05763797.

ПАТ «Луганськтепловоз» взято на податковій облік в органах державної податкової служи 09.07.1993 за № 5584/15 та перебуває на обліку в СДПІ по роботі з ВПП у м.Луганську, що підтверджується довідкою від 28.04.2011 № 69/29-011.

ПАТ «Луганськтепловоз» є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом № 100337613 про реєстрацію платника податку на додану вартість, виданим СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську 01.06.2011.

Матеріалами справи підтверджено, що 20.02.2008 позивачем було подано до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2008 року, якою визначено суму податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню на рахунок платника податку у банку, у розмірі 1 668 565,00 грн.

В період з 19.03.2008 по 01.04.2008 податковим органом було проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника за січень 2008 року, оформлену актом від 07.04.2008 № 201/08-3/05763797. У вказаному акті вказано, що позивачем допущено порушення пп. 7.4.1, 7.4.2, 7.4.3 п. пункту 7.4 статті 7, п. 11.44 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями), та п. 5.7 ст. 5 «Порядку Заповнення податкової декларації з податку на додану вартість», затвердженого наказом ДПА України 30.05.1997 №166 у редакції наказу від 15.06.2005 №213, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.06.2005 за №702/10982, в результаті чого позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 46 733,00 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення № 00010208013/0 від 18.04.2008, яке було оскаржено ПАТ «Луганськтепловоз» в судовому порядку.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 07.10.2008 по справі №2а-8687/08 податкове повідомлення-рішення від 18.04.2008 №000102808013/0 було скасовано.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.02.2009 по справі №2а-8687/08 постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07.10.2008 по справі №2а-8687/08 залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.12.2012 по справі №К-12204/09 (№2а-8687/08) постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07.10.2008 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.02.2009 залишено без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вищевказаними рішенням судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій підтверджено правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту січня 2008 року та бюджетного відшкодування податку на додану вартість, сплаченого у складі вартості за придбані товари та послуги у розмірі 46 733,00 грн.

Судами вказаних інстанцій встановлено, що сировина (метал) придбається позивачем з метою використання її у власній господарській діяльності-виробництві готової продукції (тепловозів), в процесі якого обумовлене технологічне утворювання відходів та брухту чорних металів.

Технологічний процес такого виробництва неможливий без одержання відходів у вигляді металобрухту, який позивач відповідно до пункту 11.44 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв до 01.01.2011) мало право поставляти та поставляло без нарахування ПДВ.

Відповідно до підпункту 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 та пунктом 11.44 статті 11 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

Підпунктом 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв до 01.01.2011) установлено, що у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Реалізований позивачем металобрухт не придбавався з метою його використання у неоподатковуваних операціях, що за змістом підпункту 7.4.2 зазначеної статті Закону позбавляє платника права на включення сум податку до податкового кредиту. Також зазначені відходи власного виробництва позивача не можуть кваліфікуватись як наведений у підпункті 7.4.3 цієї статті товар, який був придбаний чи виготовлений платником і частково використовувався ним у неоподатковуваних операціях, що за правилами цієї норми передбачає перерозподіл податкового кредиту.

Тому суди вказаних інстанцій дійшли висновку, що немає підстав для зменшення позивачу як податкового кредиту, сформованого внаслідок придбання металосировини, так і податкового кредиту звітного періоду, в якому реалізовані відходи від її переробки (металобрухт), на суму ПДВ, розраховану із вартості цього металобрухту.

Про наведене також свідчить і подальше вдосконалення законодавцем правового регулювання питань щодо формування податкового кредиту та закріплення у Податковому кодексі України норми, за змістом якої правила щодо пропорційного віднесення сум ПДВ до податкового кредиту не застосовуються і податковий кредит не зменшується у разі постачання платником податку відходів і брухту чорних металів, які утворилися в такого платника внаслідок переробки, обробки сировини чи матеріалів на виробництві (пункт 199.6 статті 199).

До 01.01.2011 порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначався пунктом 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

Згідно із підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (який діяв до 01.01.2011) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то у відповідності із підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (який діяв до 01.01.2011):

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів (підпункт 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (який діяв до 01.01.2011)).

Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій (підпункт 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (який діяв до 01.01.2011)).

Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету (підпункт 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (який діяв до 01.01.2011)).

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу (підпункт 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (який діяв до 01.01.2011)).

З 01.01.2011 питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість врегульовані розділом V Податкового кодексу України.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 200 Податкового кодексу України - сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п. 200.7. ст. 200 ПК України - платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (що Позивачем і було зроблено). При цьому до декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, а також оригінали митних декларацій (примірників декларанта), що підтверджують вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митної території України.

Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Відповідно до п. 200.12. ст. 200 ПК України - орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після тримання висновку органу державної податкової служби.

Судом встановлено та визнано сторонами, що станом на момент розгляду справи по суті кошти на рахунок позивача не надійшли, та висновок до відповідача 2 відповідачем 1 не направлений.

Враховуючи наявні у матеріалах справи докази, суд вважає позовні вимоги ПАТ «Луганськтепловоз» стосовно стягнення з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за декларацією з податку на додану вартість за січень 2008 року у розмірі 46 733,00 грн., обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно платіжного доручення № 12686 від 20.05.2013 позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 467,33 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтвердженні судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, у якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено, що постанову у повному обсязі буде виготовлено та підписано 26.06.2013.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 17, 72, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про стягнення суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за декларацією з податку на додану вартість за січень 2008 року в розмірі 46 733,00 грн. задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» (р/р 260000661206 у ЛФ ПАТ «Укрексімбанк», МФО 304289, код 05763797) суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за декларацією з податку на додану вартість за січень 2008 року у розмірі 46 733,00 грн. (сорок шість тисяч сімсот тридцять три гривні 00 коп.).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» витрати по сплаті судового збору у розмірі 467,33 грн. (чотириста шістдесят сім гривень 33 коп.), сплачені згідно платіжного доручення № 12686 від 20.05.2013.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 26.06.2013.

Суддя Т.С. Ушаков