Постанова № 32042650, 25.06.2013, Луганський окружний адміністративний суд

10.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 червня 2013 року Справа № 812/5471/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді Ушакова Т.С.,

при секретарі судового засідання Разіній Н.В.,

за участю:

представника позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 27.02.2013 № 03/01-559),

відповідачки: не з'явилася,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Антрацитівського міськрайцентру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення допомоги по безробіттю в сумі 326,44 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

13 червня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов Антрацитівського міськрайцентру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення допомоги по безробіттю в сумі 326,44 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що в Антрацитівському міськрайцентрі зайнятості з 25.10.2011 була зареєстрована громадянка ОСОБА_2 як така, що шукає роботу. Статус безробітної їй було присвоєно 01.11.2011. За період з 25.10.2011 по 19.09.2012 відповідачці виплачена допомога по безробіттю. В результаті проведеного обміну даними між Державною службою зайнятості та Державною податковою службою було встановлено, що ОСОБА_2 під час перебування в центрі зайнятості отримувала стипендію в Державному закладі «Луганській національний університет імені Тараса Шевченка». За результатами проведеного розслідування страхового випадку (акт № 103 від 23.04.2013) встановлено, що відповідачка під час перебування на обліку в Антрацитівському МРЦЗ у статусі безробітної і отримання допомоги по безробіттю була зарахована до складу студентів 5 курсу (2012-2013 навчальний рік) денної форми навчання на бюджетній основі за освітньо-кваліфікаційним рівнем «спеціаліст». Про факт навчання у вищевказаному навчальному закладі відповідачка позивача не повідомила, чим порушила вимоги ч. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Антрацитівським МРЦЗ було прийнято рішення стягнути з ОСОБА_2 допомогу по безробіттю за період з 01.09.2012 по 19.09.2012 в сумі 326,40 грн. та 29.04.2013 було видано наказ № 68 про повернення коштів. Вказаний наказ та претензія № 03/06-1157 від 29.04.2013 були направлені відповідачці рекомендованим листом з повідомленням 29.04.2013. Лист повернувся 06.06.2013 з відміткою «за закінченням строку зберігання».

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові, просив суд стягнути з відповідачки допомогу по безробіттю в сумі 326,44 грн.

Відповідачка в судове засідання не з'явилася, причин неявки суду не повідомила, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлялася належним чином.

Відповідно до частини 6 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних в матеріалах справи доказів.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог з огляду на наступне.

Для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості.

Відповідно до статті 8 Закону України від 2 березня 2000 року № 1533-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття створюється для управління на випадок безробіття, провадження збору на акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду. Функції виконавчої дирекції Фонду покладаються на органи державної служби зайнятості (стаття 12 Закону в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно ч. 3 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» (який діяв до 01.01.2013) в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах:

а) працюючі по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном, у фізичних осіб;

б) громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України «Про особисте селянське господарство»;

в) обрані, призначені або затверджені на оплачувану посаду в органах державної влади, управління та громадських об'єднаннях;

г) які проходять службу в Збройних Силах України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, військах внутрішньої та конвойної охорони і Цивільної оборони України, органах внутрішніх справ України, інших військових формуваннях, створених відповідно до законодавства України, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, альтернативну (невійськову) службу;

е) які проходять професійну підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації з відривом від виробництва; навчаються в денних загальноосвітніх школах і вищих навчальних закладах;

ж) працюючі громадяни інших країн, які тимчасово перебувають в Україні і виконують функції, не пов'язані із забезпеченням діяльності посольств і місій.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про зайнятість населення» (який діяв до 01.01.2013) безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. У разі неможливості надати підходящу роботу безробітному може бути запропоновано пройти професійну перепідготовку або підвищити свою кваліфікацію.

Згідно із статтею 25 цього Закону, держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує їм такі види компенсацій:

а) надання особливих гарантій працівникам, вивільнюваним з підприємств, установ, організацій;

б) виплата матеріальної допомоги в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації;

в) виплата в установленому порядку допомоги по безробіттю.

Частиною 1 статті 33 Закону України від 02 березня 2000 року № 1533-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що особам, які шукають роботу вперше, та іншим незастрахованим особам, визнаним у встановленому порядку безробітними, допомога по безробіттю встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Допомога по безробіттю виплачується з 8-го дня після реєстрації особи в установленому порядку в державній службі зайнятості. Тривалість виплати допомоги по безробіттю не перевищує 180 календарних днів.

Згідно ч. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Судом встановлено, що 25.10.2011 ОСОБА_2 зареєстрована в Антрацитівському міськрайцентрі зайнятості як особа, яка шукає роботу, що підтверджується персональною карткою НОМЕР_2, копія якої знаходиться в матеріалах справи.

За період з 25.10.2011 по 19.09.2012 відповідачці виплачувалася допомога по безробіттю.

Як вбачається з матеріалів справи, Антрацитівським міськрайцентром зайнятості проведено розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про зайнятість населення», за результатами якого складено акт № 103 від 23.04.2013.

Із зазначеного акту вбачається, що проведеним розслідуванням встановлено, що в результаті проведеного обміну даними між Державним центром зайнятості та Державною податковою службою України встановлено, що громадянка ОСОБА_2 у ІІІ кварталі 2012 року (під час перебування на обліку в центрі зайнятості) отримала стипендію з Державного закладу «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка».

Факт навчання відповідачки Державному закладі «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка» та отримання стипендії у розмірі 730,00 грн. підтверджується наказом Державного закладу «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка» від 27.08.2012 № 794-С «Про зарахування студентів за освітньо-кваліфікаційним рівнем «Спеціаліст», листом вказаного навчального закладу від 22.04.2013 № 1/2024, довідкою про доходи від 22.04.2013 № 211, витягом з наказу від 12.09.2012 № 852-С, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

З викладеного вбачається, що відповідач отримував допомогу по безробіттю на підставі неправдивих відомостей, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 36 Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Згідно довідки Антрацитівського міськрайцентру зайнятості №б/н за період з 01.09.2012 по 18.09.20126 ОСОБА_2 була виплачена допомога по безробіттю в сумі 326,40 грн.

29.04.2013 директором Антрацитівського міськрайцентру зайнятості видано наказ №68 про повернення коштів, виплачених як допомога по безробіттю громадянці ОСОБА_2 в сумі 326,40 грн.

30.04.2013 вказаний наказ та претензія № 03/06-1157 від 29.04.2013 були направлені відповідачці рекомендованим листом з повідомленням, однак лист повернувся 06.06.2013 з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Доказів повернення відповідачкою зазначених коштів суду не надано.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 17, 87, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Антрацитівського міськрайцентру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення допомоги по безробіттю в сумі 326,44 грн. задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття допомогу по безробіттю в сумі 326,44 грн. (триста двадцять шість гривень 44 коп.), перерахувавши на р/р 37170320001252 ГУДКСУ в Луганській області м. Луганськ, МФО 804013, код ЄДРПОУ 20185763.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Суддя Т.С. Ушаков