Постанова № 32040968, 20.06.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2013 р. Справа№ 910/5003/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Корсакової Г.В.

Отрюха Б.В.

за участю представників сторін:

від Прокуратури : не з'явився

від позивача-1: не з'явився

від позивача-2: не з'явився

від відповідача: Колесникова М.А. - представник

розглянувши апеляційну скаргу В.о. прокурора Вінницького району Вінницької області

на рішення

Господарського суду м.Києва

від 17.04.2013р.

у справі № 910/5003/13 (суддя Баранов Д.О.)

за позовом Прокурора Вінницького району Вінницької області в інтересах держави в особі Служби автомобільних доріг у Вінницькій області, Якушинецької сільської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "РТМ-Україна"

про зобов"язання вчинити дії та повернення земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Вінницького району Вінницької області звернувся в інтересах держави в особі Служби автомобільних доріг у Вінницькій області, Якушинецької сільської ради до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "РТМ-Україна" про зобов'язання вчинити дії та повернення земельної ділянки.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 17.04.2013 року у справі № 910/5003/13 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Стягнуто з Якушинецької сільської ради Вінницького району та зі Служби автомобільних доріг у Вінницькій області на користь спеціального фонду Державного бюджету України 571 грн. судового збору з кожного.

Не погодившись з прийнятим рішенням, В.о. прокурора Вінницького району Вінницької області звернувся з апеляційною скаргою, просить рішення скасувати та припинити провадження у справі на підставі відсутності предмету спору, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.

В обґрунтування апеляційної скарги В.о. прокурора Вінницького району Вінницької області посилається на те, що відповідачем самовільно встановлено рекламний щит, без погодження із позивачами, що є порушенням закону.

Як зауважує апелянт провадження у справі за позовом прокурора було порушено 20.03.2013 і тільки після цього, 28.03.2013 року фахівцями Служби автомобільних доріг у Вінницькій області при проведенні повторного обстеження автомобільної дороги державного значення М-12 «Стрий-Тернопіль-Кіровоград-Знамянка» на відрізку км 377+619 на місці, де знаходився рекламний щит, було зафіксовано, що його демонтовано.

Про демонтаж носія було повідомлено Господарський суд м. Києва листом №383 від 29.03.2013 року.

Таким чином, на думку апелянта, рекламний щит було демонтовано відповідачем самостійно в процесі розгляду справи судом, тобто предмет спору став відсутній в процесі судового розгляду, що призвело суд до помилкового висновку.

Апелянт зазначає, що повний демонтаж рекламного щита автоматично призводить до повернення самовільно зайнятої земельної ділянки, що розміщена під ним.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 04.06.2013 сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/5003/13 колегію суддів у складі: головуючого судді Тищенко А.І., суддів: Михальської Ю.Б., Отрюха Б.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.06.2013 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 20.06.2013 рік.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2013 у зв'язку з перебуванням судді Михальської Ю.Б. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/5003/13 колегію суддів у складі: головуючого судді Тищенко А.І., суддів: Корсакової Г.В., Отрюха Б.В.

В судове засідання з»явився представник відповідача, представники Прокуратури та позивачів 1 та 2 в судове засідання не з'явились, про час та місце судового розгляду повідомлялись належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення.

Вислухавши думку представника відповідача, враховуючи те, що у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення учасників судового процесу про час і місце проведення судового засідання по розгляд апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами справи у відсутності представників Прокуратури та позивачів.

Розглянувши в судовому засіданні доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представника відповідача, судова колегія встановила наступне.

Перевіркою Службою автомобільних доріг встановлено, що у Вінницькій області на автодорозі М-12 "Стрий-Тернопіль-Кіровоград-Знам'янка" км 377+619 (праворуч) виявлено встановлення ТОВ "РТМ-Україна" рекламного щита.

Листом №1367 від 12.11.2012р. адресованим прокурору Вінницької області зазначено, що ТОВ "РТМ-Україна" отримало первинні документи від Служби автомобільних доріг у Вінницькій області для подальшого отримання дозволу на розміщення зовнішньої реклами, проте дозвіл отримано не було.

Згідно ч. 1 ст. 16 Закону України "Про рекламу" розміщення зовнішньої реклами у межах смуги відведення автомобільних доріг проводиться відповідно до цього Закону за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами, або їх власниками та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки дорожнього руху.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону України "Про автомобільні дороги" розміщення рекламоносіїв у межах смуги відведення автомобільних доріг здійснюється відповідно до вимог законів та інших нормативно-правових актів за погодженням з органами державного управління автомобільними дорогами або їх власниками та відповідними державними органами з безпеки дорожнього руху.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем не надано доказів наявності дозволу на встановлення рекламного щита на автодорозі М-12 "Стрий-Тернопіль-Кіровоград-Знам'янка" км 377+619 (праворуч).

Прокурором Вінницького району скеровувалось на адресу ТОВ "РТМ-Україна" подання №53-233 від 08.01.2013р. про вжиття заходів щодо демонтажу рекламного щита.

16.01.2013р. листом №19 ТОВ "РТМ-Україна" повідомило, що демонтаж рекламного щита буде здійснено до 31.01.2013р.

Службою автомобільних доріг у Вінницькій області надано копію акту перевірки №3 від 28.03.2013р., в якому встановлено, що рекламний щит демонтовано та додано фото.

Також Службою автомобільних доріг у Вінницькій області надано лист №382 від 29.03.2013р., адресований Прокуратурі Вінницького району, в якому повідомлено про демонтаж рекламного щита станом на 28.03.2013р.

Відповідно до ч. 1, п. 3, 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право, примусове виконання обов'язку в натурі.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як встановлено судом першої інстанції, що на момент розгляду справи відповідачем самостійно демонтовано рекламний щит, що підтверджується актом №3 від 28.03.2013р. та фотоматеріалами, прокурором не доведено зворотнього.

Колегія судів підтримує суд першої інстанції стосовно того, що позовні вимоги в цій частині є безпідставними.

Стосовно зобов'язання відповідача повернути самовільно зайняту земельну ділянку, що знаходилась під щитом, то вимоги в цій частині безпідставні з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 188 ЗК України державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно п. д ст.. 6 цього Закону до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належать вжиття відповідно до закону заходів щодо повернення самовільно зайнятих земельних ділянок їх власникам або користувачам.

Відповідно до ст.10 цього Закону державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності.

Статтею 531 КпАП України передбачено відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки.

В обґрунтування вимог прокурором не надано доказів (актів, протоколів відповідних органів), які б підтверджували самовільне зайняття відповідачем земельної ділянки. При цьому, як зазначалось вище на момент розгляду справи рекламний щит відповідачем демонтовано.

В порядку, передбаченому ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дослідивши обставини справи та докази у даній справі, суд вважає позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Однак слід зазначити, що відповідно до п. 4.6 постанов Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" №7 від 21.02.2013р. у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор.

Колегія критично відноситься до доводів, викладених в апеляційній скарзі апелянтом, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до Ату здачі - прийняття робіт укладеного 31.01.2013 року між ТОВ «РТМ-Україна» та ТОВ «Техногруп», встановлено що останнім були виконані роботи по демонтажу спеціальної конструкції для реклами типу бігборд у кількості 1 шт. встановленого на автодорозі М-12 «Стрий-Тернопіль-Кіровоград-Знамянка» на відрізку км 377+619.

Таким чином, біг-борд встановлений на автодорозі М-12 «Стрий-Тернопіль-Кіровоград - Знамянка» на відрізку км 377+619, було демонтовано ще до подання позову прокурором 20.03.2013 року.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Аналізуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку, що позивачем не надано суду належних доказів в обґрунтування позовних вимог.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м. Києва обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу В.о. прокурора Вінницького району Вінницької області на рішення Господарського суду м. Києва № 910/5003/13 від 17.04.2013р. залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду м. Києва від 17.04.2013 року у справі № 910/5003/13 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/5003/13 повернути до Господарського суду м.Києва.

Головуючий суддя Тищенко А.І.

Судді Корсакова Г.В.

Отрюх Б.В.