Рішення № 32040893, 25.06.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.06.2013р. Справа № 905/3186/13

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Чернової О.В., при секретарі судового засідання Лагодіні Д.С.,

За участю представників сторін:

від позивача: Іващук П.В. за довіреністю

від відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Рітейл», м.Донецьк

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м.Макіївка Донецької області

про стягнення заборгованості за договором оренди від 13.02.2009 року в розмірі 28 866,47 грн., з яких 24471,61грн.-сума основного боргу, 3660,71грн.- пеня, 734,15грн.- 3% річних, -

Товариство з обмеженою відповідальністю «Український Рітейл», м.Донецьк (далі-Позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м.Макіївка Донецької області (далі-Відповідач) про стягнення заборгованості за договором оренди від 13.02.2009 року в розмірі 28 866,47 грн., з яких 24471,61грн.- сума основного боргу, 3660,71грн.- пеня, 734,15грн.- 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань за договором оренди нежитлового приміщення від 13.02.2009 за лютий 2009р.- січень 2012р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування пені та 3% річних.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує 525, 526, 629, 785 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 286, ч.2 ст.343 Господарського кодексу України, ст.ст. 2, 22, 54, 58, 61, 82 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суд Донецької області від 13.05.2013р. за вказаним позовом порушено провадження у справі №905/3186/13.

Представник позивача у судовому позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, а саме припинення діяльності на об'єкті оренди та звільнення його від свого обладнання, а також відсутністю з березня 2011р. підписаних актів отримання послуг, та, крім того, вказав на повідомлення позивача про припинення дії Договору оренди, у зв'язку з припиненням використання об'єкту та відмову відповідача від припинення договору оренди.

Заслухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду сторонами докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВСТАНОВИВ:

13 лютого 2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український рітейл" (Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (Орендар) укладений договір оренди нежитлового приміщення (далі-Договір), за умовами якого (п.1.1, 1.2) Орендодавець зобов'язався надати, а Орендар прийняти у строкове платне користування частину нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 площею 2,5 кв.м.

Пунктами 2.1.-2.2. Договору передбачено, що передача об'єкта оренди від Орендодавця к Орендарю здійснюється протягом 45 календарних днів з моменту підписання Договору уповноваженими представниками сторін та оформлюється актом приймання-передачі.

Відповідно до п.4.1. договору орендна плата складає 1 200,00грн., у тому числі ПДВ 200,00грн. за місяць оренди. До складу орендної плати входить вартість комунальних та експлуатаційних послуг, в тому числі спожитої електроенергії, що надаються Орендодавцю третіми особами з метою нормального функціонування приміщення, в якому розташований Об'єкт оренди, а також вартість користування земельною ділянкою, на якій знаходиться Об'єкт оренди.

Згідно п.4.2. договору орендна плата сплачується Орендарем щомісячно (починаючи с дати підписання акту прийому передачі) до 10-го числа поточного місяця шляхом безготівкового перерахування па рахунок Орендодавця.

Пунктом 3.3.3. договору встановлений обов'язок Орендаря своєчасно сплачувати орендну плату та інші платежі, передбачені цим договором.

За умов п.4.4. договору розмір орендної плати може бути змінено за взаємною згодою сторін (згода сторін оформлюється шляхом укладання додаткової угоди до даного договору).

Згідно п.4.8. Договору Сторони домовились, що на момент підписання акту приймання-передачі, буде визначено грошовий еквівалент орендної плати відносно офіційного курсу гривні до євро та орендна плата починаючи з другого місяця тимчасовою користування об'єктом оренди буде індексуватися на коефіцієнт зміни офіційного курсу української гривні до євро на перше число місяця за який сплачується орендна плата. Індексація передбачена цим пунктом Договору не буде застосовуватись у разі, коли офіційний курс (за даними НБУ) української гривні до євро зміниться менш, ніж на 0.5 грн. відносно офіційного курсу гривні до євро. зафіксованого на момент підписання акту приймання-передачі.

Факт надання послуг оренди сторони фіксують двостороннім актом, в якому зазнається сума орендної плати (п.4.9).

Пунктом 7.2. договору оренди передбачено, що у випадку несвоєчасної або неповної сплати орендної плати Орендар сплачує Орендодавцю пеню у розмірі 0,5 % від несплаченої суми за кожен день прострочки.

Відповідно до п.11.4 цей договір набуває чинності з дня його підписання сторонами та діє протягом 2-х років з дати підписання акту приймання-передачі, включаючи останній день користування об'єктом оренди. Договір підписаний обома сторонами.

До укладеного договору 13.02.2009р. між сторонами складений та підписаний акт прийому-передачі частини нежитлового приміщення, відповідно до якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв частину нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1., загальною площею 2,5кв.м.

Додатковою угодою №1 від 30.04.2009р. сторонами внесено зміни до п.4.1. договору відповідно до якого орендна плата з 01.02.2009р. складає 200,00грн. за місяць оренди, у в т.ч. ПДВ 300грн.

Додатковою угодою від №2 01.09.2010р. сторони дійшли згоди п.1.2 Договору оренди в новій редакції: «п.1.2 Площа об'єкту оренди - 3кв.м.» та п.4.1 в наступній редакції: «п.4.1 Оренда плата складає 300грн., в тому числі ПДВ - 50грн. за місяць оренди за весь об'єкт оренди».

До додаткової угоди №2 до Договору 01.09.2010р. сторони уклали акт приймання-передачі.

Додатковою угодою №3 від 13.02.2011р. сторонами втретє була змінена орендна плата на 1700,00грн.

Всі додаткові угоди підписані обома сторонами без заперечень.

Нарахована за період дії договору оренди орендна плата у розмірі 29488,7грн. за твердженням позивача частково була сплачена відповідачем у розмірі 5017,15грн., у зв'язку із чим за період з лютого 2009р. по січень 2012р. за відповідачем утворилася заборгованість, яка на момент звернення до суду із позовом складає 24471,61рн., та на яку нараховано пеню в сумі 3660,71грн. та 3% річних 734,15грн.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача такими, що підлягають задоволенню частково, з огляду на наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором оренди та застосуванні наслідків його невиконання у вигляді стягнення нарахованої пені та 3% річних.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та іншими актами господарського законодавства, зокрема - Цивільним кодексом України, а також - умовами договору оренди.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір оренди №б/н від 13.02.2009р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов'язку із здійснення платежу з орендної плати щомісячно до 10 числа поточного місяця шляхом безготівкового перерахування на рахунок Орендодавця відповідно до п.4.2 Договору.

Відповідачем, всупереч ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України належних у розумінні ст. 34 цього Кодексу належних доказів сплати заборгованості в повному обсязі за період лютого 2009р. по січень 2012р. за договором оренди №б/н від 13.02.2009р. не надано.

Доводи з Відповідача стосовно припинення діяльності на об'єкті оренди та звільнення його від свого обладнання з березня 2011р., а також відсутністю з цього часу підписаних актів отримання послуг, на думку суду є необґрунтованими, з огляду на таке.

Як встановлено судом, заявою від 24.02.2011р. Відповідач звернувся до позивача з вимогою про розірвання Договору з 1 березня 2011р., у зв'язку з неможливістю оплати орендної плати в такому розмірі та повідомив про звільнення орендованої площі.

В матеріалах справи наявний лист Позивача №950 від 01.06.2011р. у відповідь на лист №3 від 24.05.2011р., згідно з яким Позивач вимагав погасити заборгованість за договором оренди в сумі 10233,29грн., а також вказав на можливість розірвання договору оренди лише за згодою сторін.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Стаття 784 Цивільного кодексу України передбачає, що наймач має право вимагати розірвання договору найму, якщо 1) наймодавець передав у користування річ, якість якої не відповідає умовам договору та призначенню речі; 2) наймодавець не виконує свого обов'язку щодо проведення капітального ремонту речі. Умовами Договору також не передбачено інших підстав для розірвання Договору на вимог наймачу в односторонньому порядку, з огляду на що у Відповідача відсутнє право на розірвання Договору оренди в односторонньому порядку, оскільки право на таку відмову не встановлено ні договором, ні законом

Згідно ч.1-4 ст.188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Таким чином, з березня 2011р. договір свою дію не припинив.

Посилання позивача на звільнення орендованого приміщення наявними в матеріалах справи доказами не підтверджується, оскільки за приписами п.6.1 Договору повернення об'єкту оренди здійснюється протягом трьох днів від дати припинення дії цього Договору та оформляться актом приймання-передачі, який наразі в матеріалах справи відсутній.

Відсутність підписаних двосторонніх актів, що підтверджують факт надання послуг оренди не може бути підставою для звільнення Відповідача від обов'язку зі сплати орендної плати за період користування майном, оскільки такий обов'язок відповідно до п.4.2 Договору не покладено у залежність від підписання між сторонами двосторонніх актів та має здійснюватись щомісячно починаючи з дати підписання акту прийому-передачі.

Згідно ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.

Таке невиконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як порушення зобов'язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам Орендар вважається таким, що прострочив виконання грошових зобов'язань у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

За таких підстав, сума заявлена до стягнення є обґрунтованою та такою, що відповідає встановленим обставинам справи, з огляду на що позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором оренди в розмірі 24 471,61грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу, а також 3% річних та інфляційну індексацію, нараховані на заборгованість, за весь час її прострочення.

З урахуванням викладеного, враховуючи висновок суду про задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості з орендної плати за період з лютого 2009р. по січень 2012р. в розмірі 24 471,61грн., суд перевіривши розрахунок 3% річних за визначений Позивачем період з 26.04.2012р. по 25.04.2013р. у відповідності до встановлених обставин справи, дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог в цій частині та стягнення та 3% річних в розмірі 734,15грн.

Відповідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі - сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати орендної плати сформульована безпосередньо у п. 7.2 договору оренди від 16.02.2009р., вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину про забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Суд вважає правомірним застосування Позивачем при розрахунку пені розміру подвійної облікової ставки НБУ, оскільки це узгоджується з вимогами Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» щодо обмежень розміру пені.

Перевіривши розрахунок пені суд дійшов висновку, що він є арифметично невірним та необґрунтованим з огляду на наступне:

Відповідно до вимог передбачених ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з матеріалів справи розрахунок пені здійснений позивачем за один рік у період з 26.04.2012р. по 25.04.2013р. Тобто позивачем невірно визначений період нарахування пені - не з першого дня прострочення відповідного платежу, яким є 11-й день поточного місяця, в якому нарахована плата відповідно до п. 4.2. договору, що відповідає приписам ч.3 ст.549 і ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України та ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, а з 26.04.2012р. без врахування шестимісячного граничного строку нарахування пені.

Відтак, суд, зробивши самостійно розрахунок пені в межах шестимісячного строку від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, проте в межах заявленого позивачем періоду, із розрахунку:

- з 26.04.2012р. по 11.05.2012р. на суму 1921,45грн., що склало 12,60 грн.

- з 26.04.2012р. по 11.06.2012р. на суму 1844,37грн., що склало 35,52 грн.

- з 26.04.2012р. по 11.07.2012р. на суму 712,90грн., що склало 22,50 грн.,

дійшов висновку, що її розмір складає 70,62 грн.

Як встановлено судом, на решту наявної суми заборгованості за цим Договором пеню не може бути нараховано, оскільки шестимісячний строк нарахування пені на зазначену суму не входить до заявленого позивачем періоду, з огляду на що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягуються з Відповідача на користь Позивача пропорційно відношенню первісного розміру позовних вимог до розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Рітейл», м.Донецьк до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м.Макіївка Донецької області про стягнення заборгованості за договором оренди від 13.02.2009 року в розмірі 28 866,47 грн., з яких 24471,61грн.- сума основного боргу, 3660,71грн.- пеня, 734,15грн.- 3% річних задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м.Макіївка Донецької області (АДРЕСА_2, ІНН НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Рітейл», м.Донецьк (83058, м. Донецьк, вул. Арктики, 1В, код ЄДРПОУ 34604386) заборгованість в сумі 25276,38 грн., з яких 24471,61грн.-сума основного боргу, 70,62 грн.- пеня, 734,15грн.- 3% річних.

Видати наказ після набрання чинності рішенням.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м.Макіївка Донецької області (АДРЕСА_2, ІНН НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Рітейл», м.Донецьк (83058, м. Донецьк, вул. Арктики, 1В, код ЄДРПОУ 34604386) витрати зі сплати судового збору в сумі 1 506, 52грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя О.В. Чернова

Повний текст рішення складено та підписано 26.06.2013р.