Рішення № 32037376, 18.06.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10179/13 18.06.13

За позовом Прокурора Святошинського району м. Києва в інтересах держави в особі:

1. Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

2. Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»

до Комунального підприємства «Фармація»

про стягнення 43 038,12 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники учасників судового процесу:

Від прокуратури: Дорошенко В.М. посвідчення № 015606 від 14.03.13.

Від позивача-1: не з'явився

Від позивача-2: Цимбаліст В.В. представник за довіреністю № 155/1/03-07 від 02.02.13.

Від відповідача: Сопрунець О.М. представник за довіреністю № 309 від 03.04.13.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано позовні вимоги прокурора Святошинського району м. Києва в інтересах держави в особі Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - позивач-1) та Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (далі - позивач-2) до Комунального підприємства «Фармація» (далі - відповідач) про стягнення 43 038,12 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги прокуратура вказує на те, що в зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань, у Комунального підприємства «Фармація» виникла заборгованість по оплаті орендних платежів та плату за землю, що зумовило нарахування пені, 3% річних та звернення з даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.13. порушено провадження у справі № 910/10179/13 та призначено її до розгляду на 18.06.13.

В судовому засіданні 18.06.13. представником прокуратури підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі.

Представник позивача-1 в судове засідання 18.06.13. не з'явився, проте 18.06.13. через відділ діловодства суду подав письмові пояснення у справі, відповідно до яких позовні вимоги прокуратури підтримує в повному обсязі.

В судовому засіданні 18.06.13. представником позивача-2 підтримано подане ним 17.06.13. через відділ діловодства суду клопотання про припинення провадження у справі № 910/10179/13 в частині стягнення заборгованості зі сплати орендної плати та заборгованості зі спати за землю. В іншій частині позовні вимоги прокуратури позивачем-2 підтримано.

В судовому засіданні 18.06.13. представником відповідача підтримано поданий ним 17.06.13. через відділ діловодства суду письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач вказує на погашення ним заборгованості зі сплати орендної плати та відшкодування податку за землю, та просить суд зменшити розмір пред'явлених до стягнення пені та 3% річних.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 910/10179/13.

В судовому засіданні 18.06.13. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників прокуратури, позивача-2 та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до з п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про прокуратуру», на прокуратуру України покладено функції представництва інтересів держави в суді.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про прокуратуру», органи прокуратури України вживають заходів до усунення порушень закону, від кого б вони не виходили, поновлення порушених прав і притягнення у встановленому законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ці порушення.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про прокуратуру», визначено що при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Статтею 121 Конституції України на органи прокуратури України покладено функції представництва інтересів громадян та держави в судах.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний чи матеріальний стан, похилий вік або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження, а інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

На підставі зазначених положень, прокурор Святошинського району м. Києва звернувся до суду в інтересах держави з позовом про стягнення 43 038,12 грн.

01.08.12. між позивачем-1 (далі - Орендодавець), відповідачем (далі - Орендар) та позивачем-2 (далі - Підприємство, Балансоутримувач) було укладено Договір № 571 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1, п. 2.1) Орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 22.09.11. № 34/6250 та протоколу постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 12.06.12. № 121 передає, а Орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва (далі - об'єкт оренди), яке знаходиться за адресою : м. Київ, вул. Гната Юри, б. 7А, літ. А, загальною площею 260,7 кв.м.

Відповідно до п. 2.4 Договору, об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та знаходиться на балансі позивача-2.

Строк дії Договору сторонами погоджено п. 9.1 з 01.04.12. по 21.02.14.

Орендодавець зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту підписання Договору з додатками передати, а Орендар прийняти по акту приймання-передачі об'єкт оренди. Акт приймання-передачі об'єкта оренди підписується відповідним Орендодавцем, Орендарем, Підприємством (4.1 Договору).

На виконання умов Договору між сторонами було підписано акт приймання-передачі об'єкта оренди.

Згідно з п. п. 3.1, 3.2 Договору, за користування об'єктом оренди Орендар сплачує орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженою рішенням Київради від 22.09.11. № 34/6250. Розмір орендної плати згідно з розрахунком орендної плати, що є невід'ємною частиною цього Договору за квітень 2012р становить: 6 660,23 грн. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, опублікованому у поточному місяці.

Крім орендної плати Орендар сплачує компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою на якій розташований об'єкт оренди, яка за квітень 2012 р. складає: 361,99 грн. (п. 3.3 Договору).

Згідно з п. 3.5 Договору, додатково до орендної плати та компенсації витрат підприємства нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується Орендарем разом з орендною платою.

Відповідно до п. 3.6 Договору, орендна плата та компенсація витрат підприємства сплачується Орендарем на рахунок підприємства, за яким закріплене майно на праві господарського відання чи оперативного управління (Балансоутримувача) починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати та компенсації витрат підприємства є дата підписання Сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди Орендодавцеві.

Приписами п. 3.7 Договору сторонами погоджено, що орендна плата та компенсація витрат підприємства сплачуються Орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності щомісячно не пізніше 20 числа наступного місяця.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги прокуратура вказує на те, що в зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором, у відповідача виникла заборгованість за період з січня по травень 2013 року по оплаті орендної плати в розмірі 39 642,14 грн. та з відшкодування плати за землю в розмірі 2 171,95 грн.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, суд дає самостійну оцінку доказам на підставі чинного законодавства і не зв'язаний позицією сторін.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані прокуратурою докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За своє правовою природою даний Договір є договором оренди.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цих Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Державну політику у сфері оренди здійснюють: Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо державного майна; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим; органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності. Відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній республіці Крим або перебуває в комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно - правовими актами (ст. 2, ст. 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Приписами ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначається, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Орендар зобов'язується вносити орендні платежі (орендну плату та компенсацію витрат підприємства) своєчасно і в повно обсязі (п. 4.2 Договору).

Відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Відповідно до п. 284.3 ст. 284 Податкового кодексу України, якщо платники податку, які користуються пільгами з цього податку, надають в оренду земельні ділянки, окремі будівлі, споруди або їх частини, податок за такі земельні ділянки та земельні ділянки під такими будівлями (їх частинами) сплачується на загальних підставах з урахуванням прибудинкової території.

Згідно з п. 286.2 ст. 286 зазначеного Кодексу, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В судовому засіданні 18.06.13. позивачем-2 та відповідачем надано суду докази погашення заборгованості зі сплати орендної плати на суму 39 642,14 грн. та з відшкодування плати за землю на суму 2 171,95 грн.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що під час розгляду даної справи (01.06.13.), відповідачем на розрахунковий рахунок позивача-2 було перераховано суму боргу в розмірі 41 814,09 грн.

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

З огляду на вищенаведене, в зв'язку з тим, що відповідач сплатив заборгованість позивачу-2, суд вважає, що провадження у справі в частині стягнення заборгованості в розмірі 41 814,09 грн. (39 642,14 грн. - орендна плата, 2 171,95 грн. - відшкодування плати за землю) підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, в зв'язку з відсутністю предмету спору.

Щодо стягнення з відповідача 853,91 грн. - пені, суд відзначає наступне.

Відповідно до п. 6.2 Договору, за несвоєчасну сплату орендних платежів Орендар сплачує на користь Підприємства пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку в повному обсязі по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Таким чином, судом здійснено перерахунок пені та встановлено, що прокуратурою вказану суму завищено, внаслідок чого, за перерахунком суду з відповідача підлягає стягненню 673,52 грн. - пені. В іншій частині в розмірі 180,39 грн. пеню нараховано безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Прокуратура в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 370,12 грн. - 3% річних.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Суд відзначає, що прострочене грошове зобов'язання визначено у гривні, а тому нарахування 3% річних є правомірним.

Судом здійснено перерахунок 3% річних та встановлено, що пред'явлена до стягнення сума 3% річних є значно завищеною, а з відповідача підлягає стягненню 83,15 грн. 3% річних. В іншій частині в розмірі 286,97 грн. 3% річних нараховано безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Оскільки в силу вимог п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються, зокрема, органи прокуратури - при здійсненні представництва інтересів громадян або держави в суді, то на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та стягуються в доход Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Фармація» (01030, м. Київ, вул. Івана Франка, б. 38-Б; ідентифікаційний код 05415852) на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (01034, м. Київ, вул. Володимирська, б. 51-А; ідентифікаційний код 03366500) 673 (шістсот сімдесят три) грн. 52 коп. - пені, 83 (вісімдесят три) грн. 15 коп. - 3% річних.

3. Стягнути з Комунального підприємства «Фармація» (01030, м. Київ, вул. Івана Франка, б. 38-Б; ідентифікаційний код 05415852) в доход Державного бюджету України 1 701 (одну тисячу сімсот одну) грн. 82 коп. - витрат по сплаті судового збору.

4. В частині стягнення 41 814 (сорок ода тисяча вісімсот чотирнадцять) грн. 09 коп. заборгованості провадження у справі припинити.

5. В іншій частині в позові відмовити.

6. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21.06.13.

Суддя Т.М. Ващенко