Ухвала суду № 32036509, 03.06.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2013 р.Справа № 820/992/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Калитки О. М. , Калиновського В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Лозівський завод металоконструкцій" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2013р. по справі № 820/992/13-а

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Лозівському районі Харківської області

до Публічного акціонерного товариства "Лозівський завод металоконструкцій"

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Управління Пенсійного фонду України в Лозівському районі Харківської області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Публічного акціонерного товариства "Лозівський завод металоконструкцій", в якому просив стягнути з Публічного акціонерного товариства "Лозівський завод металоконструкцій" на користь Управління Пенсійного фонду України в Лозівському районі Харківської області суму заборгованості 5222,95 грн. на р/р 256073012292.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2013 року задоволено адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Лозівському районі Харківської області.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Лозівський завод металоконструкцій" на користь Управління Пенсійного фонду України в Лозівському районі Харківської області заборгованість в сумі 5222,95 грн.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2013 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що відповідач, Публічне акціонерне товариство "Лозівський завод металоконструкцій", зареєстрований як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в Управлінні Пенсійного фонду України в Лозівському районі Харківської області.

На підприємстві відповідача працювали працівники ОСОБА_1, ОСОБА_2, яким призначено пенсію на пільгових умовах відповідно до ч. 2 Прикінцевих Положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пункту "а"ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Задовольняючи заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наявності у відповідача перед органами Пенсійного фонду заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 1 за жовтень-грудень 2012 року, січень 2013 року в розмірі 5222,95 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Як встановлено судовим розглядом, працівникам ВАТ "Лозівський завод металоконструкцій" призначена пенсія за віком на пільгових умовах за списком № 1 згідно з п."а"статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до ч.2 Прикінцевих Положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом. До набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» діяв Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.97 № 400/97-ВР. Відповідно до ч. 4 п. 1 ст. 2 Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.97 № 400/97-ВР для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Порядок обчислення і сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування страхувальниками та застрахованими особами до Пенсійного фонду України, а також надходження і витрачання його коштів визначено Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Інструкцією "Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України", затвердженою Постановою Правління Пенсійного фонду України № 21-1 19.12.2003 р. та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України за № 64/8663 від 16.01.2004р.

Згідно з пунктом 6.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, яка затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. № 21-1 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16.01.2004р. за № 64/8663, відшкодуванню підлягають витрати ПФУ на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-ІV.

Відповідно до пункту 6.2 Інструкції, витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особами, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій покриваються підприємством, на якому працювали застраховані особи. Пунктом 6.4 Інструкції № 21-1 визначено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", які надсилаються підприємствам.

Згідно до п. 6.8 Інструкції відповідач повинен щомісяця до 25-го числа вносити до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

На виконання вимог Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.03 № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за № 64/8663 позивачем відповідачу направлений розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів „а" ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за жовтень-грудень 2012 року та січень 2013 року. Розрахунки отримані відповідачем, про що свідчать підписи представників ПАТ "Лозівський завод металоконструкцій".

Колегією суддів встановлено, що фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» жовтень-грудень 2012 року, січень 2013 року станом на час розгляду справи, ПАТ «Лозівський завод металоконструкцій» не сплатило, матеріали справи не місять доказів сплати заборгованості у розмірі 5222, 95 грн.

Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності у відповідача обов'язку відшкодовувати позивачу фактичні витрати на виплату та доставку пенсій у розмірі 5222,95 грн.

При цьому колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на ту обставину, що позивачем не надано доказів щодо характеру роботи працівників, їх стажу роботи за Списком № 1, відсутні дані щодо віку на час призначення їм пенсії, колегією суддів не приймають, оскільки не спростовують факт призначення вказаним особам пільгових пенсій.

Крім того, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій не є належним доказом понесених позивачем витрат на виплату та доставку пенсій, виходячи з наступного.

Відповідно до п.1.2. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.03 № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за № 64/8663, ця Інструкція визначає процедуру реєстрації та обліку платників внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески), обчислення і сплати страхових внесків та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України підприємствами, установами, організаціями (далі - Підприємства) незалежно від форм власності, виду діяльності і господарювання та фізичними особами, нарахування і сплати фінансових санкцій та пені, подання страхувальниками звітності управлінням Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах (далі - органи Пенсійного фонду України).

Розділом 6 вказаної Інструкції визначено порядок відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Так, п. 6.4. Інструкції, визначено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених пенсій.

Вказані в додатку 6 та 7 до пункту 6.4 Інструкції повідомлення про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, є типовими та містять усі необхідні відомості для розрахунку фактичних витрат, а отже є належним доказом по вказаній справі.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2013р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Лозівський завод металоконструкцій" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2013р. по справі № 820/992/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П.Судді(підпис) (підпис) Калитка О. М. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Бенедик А.П.