Ухвала суду № 32035895, 06.06.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2013 року Справа № 4318/13/876

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Большакової О.О.,

суддів Макарика В.Я., Глушка І.В.,

з участю секретаря судових засідань Румянцевої О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 7 лютого 2013 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стек-Комп»ютер» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення -рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стек-Комп»ютер» (надалі - ТОВ «Стек-Комп»ютер») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби (надалі - ДПІ у Личаківському районі) про визнання протиправним та скасуваня податкового повідомлення-рішення №0004382320/19512 ві 18 грудня 2012 року про збільшення грошового зобов»язання з податку на додану вартість на 1969199 гривень.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 7 лютого 2013 року адміністративний позов задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Личаківському районі м.Львова № 0004382320/19512 від 18 грудня 2012 року.

Не погоджуючись з цим судовим рішенням, його оскаржила ДПІ у Личаківському районі м.Львова, подавши апеляційну скаргу, в якій вказала, що оскаржувана постанова суперечить нормам матеріального та процесуального права. На думку апелянта, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про протиправність збільшення позивачу зобов»язання по податку на додану вартість в сумі 1969199 гривень, оскільки за наслідками перевірки з питань правильності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість при взаєморозрахунках позивача з ПП «Ново-Ком» встановлено, що господарських операцій насправді не було, договори з цим контрагентм є нікчемними то й правових наслідків такі взаємовідносини позивача з ПП «Ново-Ком» не спричинили. Тому первинні документи не мають доказового значення і не можуть бути підставою для формування показників податкового обліку. Отже, в порушення вимог п. 198.1, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України ТОВ «Стек-Комп'ютер» завищило податковий кредит на загальну суму 1969198 грн., сформований на підставі податкових накладних від ПП «Ново-Ком». На підтвердження своєї позиції податковий орган послався на те, що ПП «Ново-Ком» не має матеріально-технічної бази та трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності, тому всі укладені з ним правочини не мали на меті настання правових наслідків та спрямовані на надання податкової вигоди третім особам. На підставі вищевикладеного, апелянт просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог за безпідставністю.

Представник апелянта в судовому засіданні повністю підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник позивача просив залишити постанову Львівського окружного адміністративного суду від 7 лютого 2013 року без змін, вважаючи її законною та обгрунтованою.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 19 листопада 2011 року по 23 січня 2012 року ДПІ у Личаківському районі м. Львова проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Стек-Комп'ютер» з питань взаєморозрахунків з ПП «Ново-Ком», ТОВ «Оріал», ТОВ «Інвест-пром» за період з 01.01.2011 року по 30.06.2011 року, за наслідками якої складено акт № 386/23-2/30538300 від 30.11.2012 року .

Згідно висновків, викладених в цьому акті, ТОВ «Стек-Комп'ютер» порушено вимоги пп. 198.1, 198.3 ст. 198 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на суму 1969198 грн, у т.ч. за січень 2011 року - на суму 598333 грн, за лютий 2011 року - на 584199 грн, за квітень 2011 - на суму 786666 грн.

Зі змісту акту вбачається, що такі висновки базуються на висновках, викладених в акті Алчевської ОДПІ в Луганській області № 315/231-36917481 від 10.02.2012 року «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Ново-Ком» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.02.2011 року по 30.09.2011 року», згідно якого ПП «Ново-Ком» фактично не могло здійснювати жодних господарських операцій через відсутність для цього основних фондів, будь-якої матеріально-технічної бази, а також трудових ресурсів. Тому договори, які укладало ПП «Ново-Ком», не мали на меті настання реальних наслідків, які ними обумовлювалися, а були спрямовані на отримання безпідставної вигоди та штучного формування показників податкової звітності. На цій підставі відповідач зазначив в акті перевірки від 30.11.2012 року про те, що ТОВ «Стек-Комп'ютер», як один із контрагентів ПП «Ново-Ком», фактично ніяких товарів від свого постачальника отримувати не міг, а тому відображені у первинних документах відомості не відповідають дійсності і не підтверджують задекларованих показників податкового кредиту.

На підставі акту перевірки 18 грудня 2012 року ДПІ у Личаківському районі м. Львова прийняла податкове повідомлення-рішення № 0004382320, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Стек - Комп'ютер» за платежем податок на додану вартість на суму 1969199 гривень, у тому числі 1969198 гривень - за основним платежем та 1 гривня - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції визнав це податкове повідомлення - рішення протиправним, дійшовши висновку про правомірність віднесення позивачем сум, сплачених за договорами купівлі-продажу з ПП «Ново-Ком», до податкового кредиту відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 цього Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. а) п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно з п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом встановлено, що 04 січня 2011 року ТОВ «Стек-Комп'ютер» (Покупець) та ПП «Ново-Ком» (Постачальник) уклали договір № 040101поставки товару.

Умови та строки поставок визначено у п. 4 цього договору, зокрема, у п. 4.1 зазначено, що базисом поставки є EXW м. Київ, склад постачальника відповідно до правил «Інкотермс 2000». Базис поставки на окрему партію товару може бути змінено за домовленістю сторін і в такому разі змінений базис поставки постачальник вказує в рахунку - фактурі на оплату такої партії товару. Згідно з пп. 4.2, 4.3 цього договору, товар постачається на основі замовлень покупця, оформлених у формі заявки на поставку товару. Датою погодження сторонами заявки на поставку товару вважається дата виписки постачальником рахунку-фактури на оплату зазначеного товару. Остаточним погодженням заявки з боку покупця вважається прийняття ним товару, доставленого постачальником, з підписанням відповідної накладної.

ТОВ «Стек-Комп'ютер» протягом січня-березня 2011 року оформляло своєму постачальнику замовлення та поставку товару із зазначенням асортименту товару, його кількості та одиниць виміру, а також вказувало місце поставки: склад покупця м. Львів, вул. Промислова, 21 (том І, а.с. 42-128).

На підставі кожного замовлення ПП «Ново-Ком» виписувало покупцю рахунки-фактури, відповідно до яких поставка товару буде здійснюватися на склад ТОВ «Стек-Компютер» в м. Львові по вул. Промисловій, 21.

Протягом січня-березня 2011 року ПП «Ново-Ком» виписало рахунки - фактури на поставку оргтехніки на склад ТОВ «Стек-Комп'ютер», копії яких наявні в матеріалах справи ( том І, а.с. 129-250).

Факт поставки товарів на склад ТОВ «Стек-Комп'ютер» оформлено сторонами шляхом підписання накладних з відомостями про асортимент, кількість та вартість кожної партії товару, яку ПП «Ново-Ком» доставив на замовлення свого покупця (том ІІ, а.с. 1-246).

Вартість отриманого від ПП «Ново-Ком» товару позивач оплатив протягом березня-квітня 2011 року, що підтверджено копіями платіжних доручень (том ІІІ, а.с. 6-21).

По факту поставки комп'ютерної техніки ПП «Ново-Ком» видало ТОВ «Стек-Комп'ютер» податкові накладні, копії яких містяться в матеріалах справи (том ІІ, а.с. 108-246, том ІІІ, а.с. 1-5).

Для забезпечення потреб господарської діяльності ТОВ «Стек-Комп'ютер» має у власності складське приміщення загальною площею 3422,7 кв. м у будинку № 21 на вул. Промисловій у м. Львові, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно серії ССТ № 649164 (том ІІІ, а.с. 22).

Фактичне здійснення господарських операцій позивача із ПП «Ново-Ком» та отримання товару підтверджується наявною в матеріалах справи роздруківкою даних журналу складського обліку, який ведеться в електронній формі (том ІІІ, а.с. 23-122).

Отриманий від ПП «Ново-Ком» товар позивач надалі використав у своїй господарській діяльності, на підтвердження чого надав типові договори з покупцями та видаткові накладні, згідно з якими товар постачався замовникам ТОВ «Стек-Комп'ютер».

Відомості з баз даних ДПС свідчать про те, що постачальник ПП «Ново-Ком» задекларував податкові зобов'язання з податку на додану вартість по контрагенту ТОВ «Стек-Компютер» на загальну суму 1969198 грн., а позивач задекларував ті ж суми у складі податкового кредиту відповідних звітних місяців .

Щодо покликання податкового органу на ненадання до перевірки документів про транспортування ТМЦ, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року № 2344-ІІІ документом для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб, є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України.

Пунктом 2 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженого постановою КМ України від 25.02.2009 року № 207 для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб обов'язковою є накладна або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж.

З аналізу наведених вище правових положень та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, вбачається, що обов'язок ведення, зберігання товарно-транспортних накладних покладено на особу, яка здійснює діяльність по наданню послуг з перевезення, а тому виникнення у позивача права на формування податкового кредиту не ставиться в залежність від наявності чи відсутності ТТН при наявності у нього інших належним чином складених та оформлених первинних документів, як того вимагає ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Тому висновок податкового органу про нікчемність правочину не відповідає фактичним обставинам справи.

Посилання відповідача на відсутність фактичного здійснення поставок по ланцюгу до поивача суд першої інстанції правильно відхилив з огляду на персональну відповідальність платників податків за вчинені порушення.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній має всі документальні підтвердження такого.

Таким чином, за встановлення в судовому порядку реального здійснення господарських операцій згідно договорів, укладених між позивачем та ПП «Ново-Ком» й правомірності формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на основі податкових накладних, виданих контрагентом позивача, який на момент укладення договору та видачі податкових накладних, був зареєстрований платником податку на додану вартість, суд дійшов вірного висновку про безпідставність донарахування позивачу грошових зобов'язань з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального права, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови Львівського окружного адміністративного суду від 7 лютого 2013 року немає.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст.195, 197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206 КАС України,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби відхилити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 7 лютого 2013 року в адміністративній справі № 2а-10443/12/1370 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стек-Комп»ютер» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга на судове рішення подається відповідно до статті 212 КАС України протягом двадцяти днів до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий судя О.О. Большакова

Судді І.В. Глушко

В.Я.Макарик

Повиний текст ухвали підписано 11 червня 2013 року.