Рішення № 32032654, 25.06.2013, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2013 р. Справа №917/1146/13

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз", м. Лубни

до Новооржицької селищної ради, смт. Новооржицьке

про стягнення грошових коштів у сумі 61207,05 грн.

Суддя Мацко О.С.

Суд продовжує розгляд справи після перерви, оголошеної в судовому засіданні 20.06.2013 року, про що представники сторін повідомлені під розписку.

Представники сторін до перерви:

від позивача: Рокало Т.М.

від відповідача: Буркацька О.М.

Представники сторін після перерви у судове засідання не з"явилися, їх явка не визнавалася судом обов"язковою.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст.85 ГПК України та повідомлено дату складання повного рішення.

СУТЬ СПРАВИ: Розглядається позовна заява про стягнення 61207,05 грн., з них: 57951,68 грн. - основна заборгованість за договором на постачання природного газу №124-О-Б від 03.01.2012 р., 2489,61 грн. - пені, 269,00 грн. - інфляційних, 496,76 грн. - 3% річних.

Представник позивача на позовних вимогах наполягає з мотивів, зазначених у позовній заяві, зокрема посилався на неналежне виконання відповідачем умов договору №124-О-Б від 03.01.2012 р.

Представник відповідача надав суду копії документів, витребуваних ухвалою суду, а також письмовий відзив на позовну заву, в якому, зокрема, зазначає, що проти позову не заперечує, проте посилається на тяжке матеріальне становище та відсутність грошових коштів для проведення розрахунків з позивачем.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд встановив:

03.01.2012 року між сторонами було укладено, а 03.01.2013 р. переукладено Договір № 124-О-Б на постачання природного газу за регульованим тарифом (надалі - Договір, а.с. - 18-20), згідно якого, позивач постачає природний газ відповідачу в обсягах і в порядку, передбачених Договором для забезпечення потреб відповідача, а відповідач оплачує позивачу вартість послуг з постачання газу (вартість газу і наданих послуг) у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором (п.1.1 Договору) .

Пунктом 4.6. Договору встановлено, що оплата послуг з постачання газу здійснюється відповідачем авансовими платежами, шляхом 100 % попередньої оплати їх вартості із розрахунку договірного планового обсягу місячного постачання газу відповідно до додатка 2 до Договору, не пізніше ніж за 10 календарних днів до місяця поставки. У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період відповідач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10 числа, наступного за розрахунковим.

Договір підписано уповноваженими представниками сторін, скріплено печатками (копія - арк.18-20 справи, оригінал оглянуто у засіданні).

Договір набирає чинності з дати підписання сторонами; умови договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме: з 03.01.2012 р. Договір діє в частині поставки газу до 31.12.2012 р., а в частині проведення розрахунків за надані постачальником послуги з постачання газу - до повного виконання споживачем своїх зобов'язань за цим договором (п.10.1 договору).

Як зазначає позивач ним передано відповідачу природний газ на загальну суму 400347,99 грн., проте в порушення вищенаведених положень Договору та ч.1. ст.. 903 ЦК України відповідачем невчасно проводились розрахунки за поставлений природний газ, внаслідок чого утворилася заборгованість.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги визнав в повному обсязі, проте посилався на тяжке матеріальне становище, про що також зазначив у письмовому відзиві (а.с.61-62).

Пунктом 6.2.2. Договору передбачено, що у разі порушення відповідачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору, із відповідача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

На підставі п.6.2.2. договору, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 2489,61 грн. - пені, 269,00 грн. - інфляційних, 496,76 грн. - 3% річних.

Таким чином, загальна сума, заявлена до стягнення, становить 61207,05 грн.

При винесенні рішення суд виходив з наступного:

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору постачання, за яким в силу ст. 712 ЦК визначено, що продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).

З огляду на ч.6 ст.232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом перевірено методику розрахунку пені, інфляційних та 3% річних з використанням калькулятора ІПС "Законодавство" та з урахуванням рекомендацій Верховного Суду України (лист Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ"). За результатами розрахунку стягненню підлягає 496,76 грн. - 3% річних та 2489,61 грн. пені.

Щодо інфляційних втрат, то суд зазначає наступне:

Відповідно до листа Верховного Суду України N 62-97р від 03.04.1997р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" та п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. Якщо кредитор звертається за стягненням суми боргу з урахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується [див. постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011 N 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.97 N 62-97р].

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат на суму 146,60 грн., оскільки позивачем при розрахунках інфляційних втрат не були застосовані встановлені індекси інфляції, показник яких був менше 100 % .

Суд також зазначає, що тяжке матеріальне становище відповідача, на яке той, зокрема, посилається у письмовому відзиві на позов, не звільняє відповідача від виконання взятих на себе зобов'язань по договору.

На підставі матеріалів справи, поданих сторонами доказів суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення боргу в сумі 57951,68 грн. є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами (Договір № 124-О-Б від 03.01.2012р., акти приймання-передачі, підписані сторонами та скріплені їх печатками; оригінали відповідних документів оглянуті судом у судовому засіданні, а також перевірено правильність нарахувань основного боргу та штрафних санкцій.).

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Судовий збір, сплачений позивачем, підлягає відшкодуванню йому за рахунок відповідача пропорційно задоволеним вимогам (ст.49 ГПК України).

На підставі матеріалів справи та керуючись статтями 32, 33,43,49, 75,82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Новооржицької селищної ради (37714, вул.. Леніна,4, смт. Новооржицьке, Оржицький р-н, Полтавська обл., р/р 31421000500359 ГУДКУ у Полтавській області, МФО 831019, Код ЄДРПОУ 24833223) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" (37500, вул.Л.Толстого,87, м.Лубни, Полтавська область, код ЄДРПОУ 05524713 п/р 2600735987101 в ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна", МФО 300120, ІПН 055247116046) - 57951,68 грн. основного боргу, 2489,61 грн. пені, 496,76 грн. 3% річних, 146,60 грн. інфляційних втрат та 1717,06 грн. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог - відмовити

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 26.06.2013р.

Суддя О.С.Мацко