Рішення № 32032483, 25.06.2013, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 червня 2013 р. Справа № 903/343/13за позовом прокурора міста Луцька, м.Луцьк

до відповідача 1: Луцької міської ради, м.Луцьк

до відповідача 2: фізичної особи-підприємця Горбик Олени Іванівни, м.Луцьк

про визнання недійсним договору оренди

Суддя Вороняк А.С.

при секретарі судового засідання Чорному С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Климюк Н.В. - прокурор, посвідчення №015722 від 20.03.2013р.;

від відповідача - Луцької міської ради: н/з

відповідач - фізична особа-підприємець Горбик Олени Іванівни: н/з

Права та обов'язки учасникам судового процесу роз'яснені відповідно до ст. 22,29 Господарського процесуального кодексу України.

Відводу складу суду, відповідно до ст.20 Господарського процесуального кодексу України, не заявлено.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: прокурор міста Луцька звернувся до господарського суду з позовною заявою до Луцької міської ради та фізичної особи-підприємця Горбик Олени Іванівни про визнання недійсним договору оренди землі від 23.02.2010р., укладеного між Луцькою міською радою та підприємцем Горбик Оленою Іванівною на підставі рішення Луцької міської ради №52/227 від 10.02.10р. «Про надання земельної ділянки на умовах оренди підприємцю Горбик О.І. для будівництва та обслуговування зупинки громадського транспорту з торговим павільйоном на пр-ті Волі, 21а».

18.10.2011 р. на рішення Луцької міської ради №52/227 від 10.02.10р. було винесено протест прокурора м.Луцька, який рішенням Луцької міської ради від 27.10.2011 р. №15/70 був підтриманий, а рішення Луцької міської ради №52/227 від 10.02.10р. «Про надання земельної ділянки на умовах оренди підприємцю Горбик О.І. для будівництва та обслуговування зупинки громадського транспорту з торговим павільйоном на пр-ті Волі, 21а» - скасовано.

Позивач вважає, що при укладенні договору оренди землі від 23.02.2010р. не було дотримано вимог Земельному кодексу України, Закону України «Про оренду землі». Земельна ділянка передана в оренду без проведення земельних торгів, без зміни цільового призначення та на підставі скасованого рішення Луцької міської ради №52/227 від 10.02.10р.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 05.04.2013р. було порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду.

В судовому засіданні 18.06.2013р. позивач(прокурор) позов підтримала, вимоги просила задовольнити. Додатково просила заяву про поновлення строку позовної давності не брати до уваги через не пропущення останнього.

Відповідач 1 вимог ухвали суду від 05.06.2013р. не виконав, в судове засідання 18.06.2013р. не з'явився, компетентного представника не направив, витребуваних ухвалою суду документів не надав, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що стверджується рекомендованим повідомленням №4301031633545 про вручення 10.06.2013 р..

У запереченнях на позовну заяву від 05.06.2013 р. представник Луцької міської ради просить суд відмовити в позові, оскільки спірний договір оренди не суперечить чинному законодавству.

Відповідач 2 вимог ухвали суду від 05.06.2013р. не виконала, в судове засідання 18.06.2013р. не з'явилася, компетентного представника не направила, ухвала господарського суду від 05.06.2013р. повернулася суду із позначкою «за закінченням терміну зберігання». Дана ухвала була надіслана відповідачу 2 на адресу зазначену у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців(витяг станом на 19.04.2013р.), а саме: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Коперника, 53/23.

У запереченнях на позовну заяву від 22.05.2013 р. та додаткових поясненнях від 05.06.2013 р. представник відповідача 2 просить суд відмовити в позові, оскільки проведення торгів в даному випадку не потрібно, будівництво погоджено з жителями, які проживають поряд, вони не заперечують, при укладенні спірного договору оренди були дотримані всі вимоги законодавства, потреби у зміні цільового призначення не має, скарг з боку населення чи органів державної влади на дії чи порушення умов договору оренди не надходило. Вважає скасування рішення Луцької міської ради зміною попереднього волевиявлення, що не допускається.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ст.87 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного суд вважає, що вжив усіх необхідних заходів для повідомлення відповідачів про час слухання справи, та з урахуванням вимог ст. 69 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд, -

встановив:

Копією рішення Луцької міської ради №52/227 від 10.02.10р. «Про надання земельної ділянки на умовах оренди підприємцю Горбик О.І. для будівництва та обслуговування зупинки громадського транспорту з торговим павільйоном на пр-ті Волі, 21а», стверджується надання відповідачу 2 на умовах оренди на 5 років земельну ділянку /землі громадської та житлової забудови/ загальною площею 0,0030 га на пр.-ті Волі, 21а /кадастровий номер 110350033/ для будівництва та обслуговування зупинки громадського транспорту з торговим павільйоном згідно додатку, зобов'язано в місячний строк укласти договір оренди.(а.с.11-12).

Копією рішення Луцької міської ради від 27.10.2011 р. №15/70 стверджується скасування рішення Луцької міської ради №52/227 від 10.02.10р. «Про надання земельної ділянки на умовах оренди підприємцю Горбик О.І. для будівництва та обслуговування зупинки громадського транспорту з торговим павільйоном на пр-ті Волі, 21а»(а.с.26).

На підставі рішення Луцької міської ради №52/227 від 10.02.10р. «Про надання земельної ділянки на умовах оренди підприємцю Горбик О.І. для будівництва та обслуговування зупинки громадського транспорту з торговим павільйоном на пр-ті Волі, 21а між Луцькою міською радою та підприємцем Горбик Оленою Іванівною 23.02.2010 р. був укладений договір оренди землі, який зареєстрований у Волинській регіональній філії ДП «Центр Державного земельного кадастру» за № 041007700237 від 25.05.2010 р.(далі - Договір)(а.с. 13-17).

Копією акту від 12.04.2010 р. стверджується визначення меж земельної ділянки в натурі(на місцевості)(а.с. 19).

Копією плану земельної ділянки кадастровий номер 11:035:0033 за адресою м.Луцьк, пр. Волі, 21а стверджується розташування земельної ділянки, що надана підприємцю Горбик О.І. на умовах оренди для будівництва та обслуговування зупинки громадського транспорту з торговим павільйоном.(а.с.20-23).

Копією акту від 25.05.2010 р. стверджується приймання відповідачем 2 та передача Луцьким міським головою Шибою Б.П., начальником управління Держкомзему у м.Луцьку Волинської області Кухарчуком Б.М., заступником начальника відділу землеустрою, моніторингу, охорони ринку земель управління Держкомзему у Луцьку Волинської області Присяжнюком С.Б. земельної ділянки, яка є власністю Луцької міської ради та знаходиться за адресою : м.Луцьк, пр. Волі, 21а/кадастровий номер 110350033/(а.с.24).

Відповідно до пункту 14 Договору земельна ділянка передається в оренду для будівництва та обслуговування зупинки громадського транспорту з торговим павільйоном.

Відповідно до пункту 15 Договору цільове призначення земельної ділянки землі громадської та житлової забудови.

Копією рішення Луцької міської ради №15/70 від 27.10.2011 р. стверджується про підтримання протесту прокурора м.Луцька та скасовання рішення Луцької міської ради №52/227 від 10.02.10р. «Про надання земельної ділянки на умовах оренди підприємцю Горбик О.І. для будівництва та обслуговування зупинки громадського транспорту з торговим павільйоном на пр-ті Волі, 21а».

Згідно п.2.24 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011р. «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин»(із подальшими змінами) зазначено, що судам необхідно враховувати, що оскільки договір оренди укладається на виконання рішення органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, то без скасування таких рішень у встановленому законом порядку відсутні правові підстави для визнання відповідних договорів недійсними з підстав відсутності повноважень у відповідної місцевої ради чи органу виконавчої влади на затвердження проекту відведення та передачі спірної земельної ділянки в оренду.

Розглядаючи спір про визнання договору недійсним, суд перевіряє відповідність умов цього договору законодавству, що діяло станом на час його укладення.

Згідно ст. 19 Земельного кодексу України землі України в редакції чинній на час виникнення спірних відносин(далі - ЗК України) за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії, в тому числі, землі житлової та громадської забудови; землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Згідно ч.1 ст.20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Згідно ч.2 ст.20 ЗК України зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Згідно ст.21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: а) визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; г) притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.

Згідно ст.38 ЗК України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.

Згідно ст.39 ЗК України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови.

Згідно ст.67 ЗК України до земель транспорту належать землі, надані підприємствам, установам та організаціям залізничного, автомобільного транспорту і дорожнього господарства, морського, річкового, авіаційного, трубопровідного транспорту та міського електротранспорту для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту і розвитку об'єктів транспорту. Землі транспорту можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Згідно ч.2 ст.71 ЗК України до земель дорожнього господарства належать землі під проїзною частиною, узбіччям, земляним полотном, декоративним озелененням, резервами, кюветами, мостами, тунелями, транспортними розв'язками, водопропускними спорудами, підпірними стінками і розташованими в межах смуг відведення іншими дорожніми спорудами та обладнанням, а також землі, що знаходяться за межами смуг відведення, якщо на них розміщені споруди, що забезпечують функціонування автомобільних доріг, а саме: а) паралельні об'їзні дороги, поромні переправи, снігозахисні споруди і насадження, протилавинні та протисельові споруди, вловлюючі з'їзди; б) майданчики для стоянки транспорту і відпочинку, підприємства та об'єкти служби дорожнього сервісу; в) будинки (в тому числі жилі) та споруди дорожньої служби з виробничими базами; г) захисні насадження.

Визначення об'єктів дорожнього сервісу дане в ст.1 Закону України «Про автомобільні дороги» в редакції на час виникнення спірних відносин(далі - ЗУ «Про автомобільні дороги»), відповідно до якої такими є спеціально облаштовані місця для зупинки маршрутних транспортних засобів, майданчики для стоянки транспортних засобів, майданчики відпочинку, видові майданчики, автозаправні станції, пункти технічного обслуговування, мотелі, пункти приймання їжі та питної води, автопавільйони, туалети, урни та контейнери для сміття.

Із змісту ст.1 ЗУ «Про автомобільні дороги» зупинка громадського транспорту з торговим павільйоном є об'єктом дорожнього сервісу.

Згідно ч.1 ст.16 ЗУ «Про автомобільні дороги» вулиці і дороги міст та інших населених пунктів знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю.

Згідно ст.17 ЗУ «Про автомобільні дороги» управління функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів здійснюється відповідними органами місцевого самоврядування, у віданні яких вони знаходяться.

Згідно ст.18 ЗУ «Про автомобільні дороги» складовими вулиць і доріг міст та інших населених пунктів є: проїзна частина вулиць і доріг, трамвайне полотно, дорожнє покриття, штучні споруди, споруди дорожнього водовідводу, технічні засоби організації дорожнього руху, зупинки міського транспорту, тротуари, пішохідні та велосипедні доріжки, зелені насадження, наземні та підземні мережі. Межі вулиці за її шириною визначаються "червоними лініями". Розташування будь-яких об'єктів, будівель, споруд або їх частин у межах "червоних ліній" вулиці не допускається.

Згідно ч.1 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно ч.1 ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно ч.1 ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, будівництва, обслуговування та ремонту об'єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, об'єктів зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу).

Згідно ч.2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно ч. 2 ст. 255 КАС України обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

За змістом і направленістю положень статті 35 ГПК рішення суду з адміністративної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору, - з тих же підстав, що й рішення суду з цивільної справи (частина четверта статті 35 ГПК).

Відсутність безпосередньої вказівки з цього приводу в зазначеній статті ГПК зумовлена виключно тією обставиною, що її формулювання належить до того періоду часу, коли адміністративного судочинства як такого ще не існувало.

Згідно п. 3.17.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у процесі здійснення господарського судочинства з конкретної справи господарські суди керуються судовими рішеннями судів загальної юрисдикції виключно на підставі, у межах та порядку, передбачених статтею 35 ГПК, тобто у встановленні преюдиціальних фактів.

Як встановлено постановою Львівського апеляційного адміністративного суду №57805/12/9104 від 12.02.2013 р., рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки за адресою м.Луцьк, пр. Волі, 21а /кадастровий номер 110350033/ із землі житлової та громадської забудови Луцькою міською радою не приймалось.

Тому пояснення представника відповідача на безпідставність зміни цільового призначення земельної ділянки судом відхиляється, оскільки рішенням Луцької міської ради від 10.02.2010 р. був затверджений проект землеустрою без зміни цільового призначення землі.

Пояснення представника позивача щодо скасування рішення Луцької міської ради, яке вони вважають зміною попереднього волевиявлення, що є односторонньою відмовою від виконання зобов'язання, також не приймаються судом, оскільки це не є предметом розгляду по даній справі, а постановою Львівського апеляційного адміністративного суду №57805/12/9104 від 12.02.2013 р. в задоволенні позову ФОП Горбик О.І. до Луцької міської ради про визнання не чинним та скасування рішення - відмовлено.

Заперечення представника відповідача 2, що будівництво погоджено з жителями, які проживають поряд та скарг з боку населення чи органів державної влади на дії чи порушення умов договору оренди не надходило, спростовується наданими прокурором доказами, а саме колективною скаргою адресованою прокурору м.Луцька, щодо категоричної незгоди мешканців будинку по проспекту Волі, 21, 23, членів президії Волинської організації інвалідів Союзу інвалідів України з діями підприємця Горбик О.І. та рішенням Луцької міської ради.

Посилання представників відповідачів на безпідставність проведення земельних торгів судом відхиляється, оскільки передача в оренду об'єктів дорожнього сервісу, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів.

Також судом встановлено, що передача в оренду ФОП Горбик О.І. об'єкту дорожнього сервісу - зупинки громадського транспорту з торговим павільйоном відбувалася без проведення земельних торгів.

Згідно ст. ст. 37, 38 ЗУ "Про автомобільні дороги" розміщення об'єктів сервісу та зовнішньої реклами здійснюється за погодженням з органами державного управління автомобільними дорогами та відповідними державними органами з безпеки дорожнього руху. Органами державного управління автомобільними дорогами є Державна служба автомобільних доріг України (Укравтодор), згідно постанови КМУ "Про затвердження Положення про Державну службу автомобільних доріг України" від 16.04.2007 № 628, а державним органом з безпеки дорожнього руху є Державна адміністрація автомобільного транспорту, згідно постанови КМУ "Деякі питання Державної адміністрації автомобільного транспорту" від 03.09.2008 № 771.

Порядок надання погоджень (дозволів) на окремі види використання земель дорожнього господарства визначається наказом Державної служби автомобільних доріг України від 29.09.2005 № 414 "Про затвердження Порядку видачі дозволів на розміщення, будівництво, реконструкцію та функціонування об'єктів сервісу на землях дорожнього господарства та згод і погоджень на об'єкти зовнішньої реклами вздовж автомобільних доріг загального користування".

Судом встановлено, що погодження з органами державного управління автомобільними дорогами та відповідними державними органами з безпеки дорожнього руху, щодо розміщення об'єктів сервісу відповідачем 2 не здійснено.

З огляду на викладене вбачається, що земельні ділянки за своїм цільовим призначенням поділяються на категорії, зокрема землі житлової та громадської забудови, землі транспорту. При цьому земельні ділянки кожної категорії, які не надані у власність або користування можуть перебувати у запасі. У разі зміни цільового призначення земельної ділянки орган місцевого самоврядування повинен прийняти відповідне рішення. Порушення порядку зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування про передачу земельних ділянок або визнання недійсними угод щодо земельних ділянок. До земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд. До земель дорожнього господарства належать об'єкти служби дорожнього сервісу. При цьому, вулиці і дороги міст, складовими яких являються зупинки міського транспорту є комунальною власністю та знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування, які здійснюють управління їх функціонуванням та розвитком.

З наведених норм права вбачається, що юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Передача в оренду та продаж земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, аукціонів крім випадків, встановлених ст.134 цього Кодексу. Передача в оренду об'єктів дорожнього сервісу здійснюється за результатами проведення земельних торгів.

З наведеного вбачається, що земельна ділянка /кадастровий номер 110350033/ за адресою м.Луцьк, пр..Волі, 21а мала цільове призначення землі житлової і громадської забудови та знаходилась в запасі, як не надана у користування. Луцька міська рада в порушення вказаних норм права не змінюючи її цільового призначення передала в оренду для будівництва та обслуговування зупинки громадського транспорту з торговим павільйоном, яка є складовою доріг міста та повинні перебувати у комунальній власності та знаходитись в управлінні відповідача-1.

Таким чином, відповідачем-1 при прийнятті спірних рішень про надання в оренду вказаної земельної ділянки були порушені норми ст. 19, 20, 38, 39, 67, 71, 116, 124, 134 Земельного кодексу України, ст.1, 16, 17, 18 Закону України «Про автомобільні дороги».

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. З ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень, у спосіб, що передбачені КУ та законами України.

Згідно ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання правочину недійсним, визнання незаконними рішення органу місцевого самоврядування. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно ст.20 Господарського кодексу України права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом визнання відсутності прав, визнання повністю або частково недійсними актів органів місцевого самоврядування, визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом, іншими способами, передбаченими законом.

Згідно ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно ст.215, 216 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно п.п. 1.1 п.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 р. господарським судам підсудні справи зі спорів, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, оскільки в даному випадку спір виник з цивільних та господарських відносин одночасно та склад сторін відповідає вимогам ст.1 ГПК України.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заява прокурора(позивача) про поновлення строку позовної давності судом не приймається до уваги, з врахуванням клопотання від 18.06.2013 р. та не пропущення строку позовної давності.

Враховуючи викладені обставини, беручи до уваги наявні в матеріалах справи документи, докази та письмові пояснення сторін, господарський суд, оцінюючи подані сторонами докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку про підставність та обґрунтованість пред'явленого позову, вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити, визнати договір оренди землі від 23.02.2010р., укладений між Луцькою міською радою та фізичною особою-підприємцем Горбик Оленою Іванівною, який зареєстрований у Волинській філії ДП «Центр Державного земельного кадастру» за №041007700237 від 25.05.2010р. - недійсним.

Судові витрати в сумі 1147 грн. підлягають розподілу між відповідачем 1 та відповідачем 2 рівними частинами по 573,50 грн. кожному, відповідно до вимог ст.49 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним договір оренди землі від 23.02.2010р., укладений між Луцькою міською радою та фізичною особою-підприємцем Горбик Оленою Іванівною, який зареєстрований у Волинській філії ДП «Центр Державного земельного кадастру» за №041007700237 від 25.05.2010р..

3. Стягнути з Луцької міської ради (43000, Волинська область, м. Луцьк, вул. Б. Хмельницького, 19, код ЄДРПОУ 34745204) 573,50(п'ятсот сімдесят три гривні п'ятдесят копійок) грн. судового збору на користь спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у м. Луцьку Волинської області, код за ЄДРПОУ- 38009628, банк отримувача - ГУДКСУ у м. Луцьку Волинської області, код банку отримувача (МФО) - 803014, рахунок отримувача - 31219206783002, код класифікації доходів бюджету - 22030001 «Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)», призначення платежу "Судовий збір, за розгляд справи в господарському суді Волинської області, код ЄДРПОУ 03499885").

4. Стягнути з фізичної особи-підприємця Горбик Олени Іванівни (43000, Волинська область, м. Луцьк, вул. Коперника, 53/23, ідентифікаційний номер 1938504724) 573,50(п'ятсот сімдесят три гривні п'ятдесят копійок) грн. судового збору на користь спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у м. Луцьку Волинської області, код за ЄДРПОУ- 38009628, банк отримувача - ГУДКСУ у м. Луцьку Волинської області, код банку отримувача (МФО) - 803014, рахунок отримувача - 31219206783002, код класифікації доходів бюджету - 22030001 «Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)», призначення платежу "Судовий збір, за розгляд справи в господарському суді Волинської області, код ЄДРПОУ 03499885").

Повний текст рішення складено

25.06.13

Суддя А. С. Вороняк