Ухвала суду № 32032402, 30.05.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Клименко О.М.

Суддя-доповідач:Моніч Б.С.

УХВАЛА

іменем України

"30" травня 2013 р. Справа № 817/69/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Моніча Б.С.

суддів: Бондарчука І.Ф.

Хаюка С.М.,

при секретарі Кошиль О.Ю. ,

за участю

представника позивача

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "26" лютого 2013 р. у справі за позовом Колективного підприємства "Будінвестсервіс" до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень ,-

ВСТАНОВИВ:

Колективне підприємство "Будінвестсервіс" (далі - КП "Будінвестсервіс") звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби (далі - Дубенська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0089652340 від 24.10.2012 р. та податкового повідомлення-рішення №0089662340 від 24.10.2012 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувані рішення прийнято на підставі акта перевірки, у якому податковий орган зазначив про те, що правочини між КП "Будінвестсервіс" та його контрагентами ТОВ "Компанія Владіма ЛТД" та ТОВ "Науково-виробниче об'єднання "ПКМ" вчинено без мети настання реальних наслідків, а отже є нікчемними.

Позивач вважає такі висновки необґрунтованими, оскільки вони ґрунтуються лише на акті перевірки ДПІ у Солом'янському районі м.Києва №682/22-317/37567337 від 07.08.2012 р. "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Компанія Владіма ЛТД" щодо підтвердження господарських відносин із постачальниками та покупцями за період з 01.02.2012 р. по 29.02.2012 р." та на акті перевірки ДПІ у Святошинському районі м.Києва №266/22-50/37921635 від 23.08.2012 р. "Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Науково-виробниче об'єднання "ПКМ" з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Бізнес Інтелект Плюс" за період квітень 2012 року".

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 26.02.2013 р. позов задоволено повністю

Визнане протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби №0089652340 від 24.10.2012 р.

Визнане протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби №0089662340 від 24.10.2012 р.

Вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись із цим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати вищезазначену постанову та прийняти нову - про відмову в задоволенні позову.

Розглянувши справу в межах, визначених ст.195 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 05.10.20012 р. Дубенською ОДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку КП "Будінвестсервіс" з питань достовірності нарахування податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ "Компанія Владіма ЛТД" за період лютий 2012 року та з ТОВ "Науково-виробниче об'єднання "ПКМ" за період квітень 2012 року, за результатами якої складено акт №258/22/22579348 від 05.10.2012 р. (далі - акт перевірки від 05.10.2012 р). Як вбачається зі змісту даного акта під час перевірки КП "Будінвестсервіс" відповідач використав акти ДПІ у Солом'янському районі м. Києва №682/22-317/37567337 від 07.08.2012 р. "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Компанія Владіма ЛТД" щодо підтвердження господарських відносин із постачальниками та покупцями за період з 01.02.2012 р. по 29.02.2012 р." та ДПІ у Святошинському районі м. Києва №266/22-50/37921635 від 23.08.2012 р. "Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Науково-виробниче об'єднання "ПКМ" з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Бізнес Інтелект Плюс" за період квітень 2012 року".

У своєму акті перевірки від 05.10.2012 р. відповідач зазначив, що КП "Будінвестсервіс" безпідставно сформовано валові витрати по безтоварним операціям із ТОВ "Компанія Владіма ЛТД" за І квартал 2012 року в сумі 38775,00 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 8138,55 грн. та сформовано податковий кредит по безтоварним операціям із зазначеним контрагентом в сумі 7751,00 грн. за лютий 2012 року, оскільки не встановлено факту передачі товару від ТОВ "Компанія Владіма ЛТД", а також факту передачі товару від позивача до КП "Дубнорембуд". Такі висновки податковим органом зроблені, оскільки відсутні акти приймання-передачі товару, документи, що засвідчують транспортування (товарно-транспортні накладні, залізничні накладні, подорожні листи, тощо).

Крім того, відповідач зазначив, що КП "Будінвестсервіс" завищено податковий кредит по безтоварним операціям із ТОВ "Науково-виробниче об'єднання "ПКМ" на суму 18442,25 грн., в т.ч. за травень 2012 року на суму 9216,00 грн., липень 2012 року - на 9226,25 грн. та завищено валові витрати на суму 37116,40 грн. у першому півріччі 2012 року, що призвело до заниження податку на прибуток у першому півріччі 2012 року в сумі 7794,44 грн. Такі висновки податковим органом зроблені, оскільки позивачем не надано товарно-транспортних накладних, шляхових листів, відповідно до яких відбувалось перевезення товару зазначеним контрагентом, а також не надано документів, що підтверджують факт використання отриманих від ТОВ "Науково-виробниче об'єднання "ПКМ" товарів у господарській діяльності підприємства, а саме не надано наряди на виконання будівельних робіт для Філії "Житомирський ВЕТВЗ", посвідчення про відрядження для працівників.

На думку податкового органу позивачем було порушено:

1) п.44.1 ст.44, п.185.1, п.187.1 ст.187, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.4, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 26193,25 грн., в т.ч. за лютий 2012 року - 7751,00 грн., травень 2012 року - 9216,00 грн., липень 2012 року - 9226,25 грн., завищено податок на додану вартість в сумі 7909,10 грн. за лютий 2012 року;

2) п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.137.1 ст.137, п.138.2 ст.138, пп.139.1.2, пп.139.1.9. п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 15932,99 грн., в т.ч за І квартал 2012 року в сумі 8138,55 грн., ІІ квартал 2012 року в сумі 7794,44 грн., завищено податок на прибуток за І квартал 2012 року в сумі 8304,56 грн.;

3) п.1, п.5 ст.203, п.1, п.2 ст.215, п.1 ст.216, ст.228, ст.626, ст.629, ст.650, ст.658, ст.662 ЦК України, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених КП "Будінвестсервіс" із зазначеними в акті перевірки постачальниками ТОВ "Компанія Владіма ЛТД" за лютий 2012 року та ТОВ "Науково-виробниче об'єднання "ПКМ" за квітень 2012 року.

На підставі акта перевірки від 05.10.2012 року Дубенська ОДПІ прийняла:

1) податкове повідомлення-рішення №0089652340 від 24.10.2012 року, яким КП "Будінвестсервіс" донараховано податок на прибуток за основним платежем 7 628,43 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 3 814,22 грн.;

2) податкове повідомлення-рішення №0089662340 від 24.10.2012 року, яким КП "Будінвестсервіс" донараховано податок на додану вартість за основним платежем 18284,15 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 9142,08 грн.

Згідно з приписами п.138.1. Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності. П.138.1.1. Податкового кодексу визначено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.138.2. Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до пп. 139.9 ст. 139 Податкового кодексу України не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи із наведених норм закону, до складу валових витрат платника податку належать витрати, які: 1) підтверджені первинними документами; 2) пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4. ст. 198 ПК України). Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами. (п. 198.5 ст. 198 ПК України). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до вимог п. 201.4 ст.201 ПК України, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.(п. 201.6 ст.201 ПК України).

Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

На думку колегії суддів судом першої інстанції ретельно проаналізовані правовідносини позивача з контрагентами. На підставі проведеного аналізу суд прийшов до обґрунтованих та законних висновків про те, що відповідачем не доведено факту здійснення господарських операцій, що не спрямовані на реальне настання наслідків, а досліджені судом докази свідчать про зворотне.

Жодних доказів того, що позивач та/або його контрагенти під час здійснення господарських операцій завідомо (з прямим або непрямим умислом) діяли всупереч інтересам держави і суспільства суду податковим органом не надано.

В силу ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, визначенні умов договору з урахуванням вимог закону, звичаїв ділового обороту. За змістом ст.204 ЦК України здійснений позивачем правочин є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним.

Посилання відповідача на нікчемність правочину суперечить положенням ст.228 ЦК України в редакції Закону N2756-VI від 02.12.2010 р. Даною статтею визначено, що нікчемним є лише правочин, що порушує публічний порядок. Визначення такого правочину містить частина перша даної статті, яка вказує, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Частиною 3 ст.228 ЦК України визначено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Тобто, правочин, що суперечить інтересам держави, має визнаватися недійсним в судовому порядку, оскільки цей правочин є оспорюваним. Відповідна редакція ст.228 ЦК України чинна з 01.01.2011 р.

Норми ст.ст.203, 215, 216 ЦК України, на які посилається податковий орган, є загальними. Випадки, коли правочин є нікчемним (тобто його не потрібно визнавати недійсним в судовому порядку), чітко встановлені відповідними нормами ЦК України: зокрема ч.1 ст.27, ч.3 ст.121, ч.2 ст.126, ч.1 ст.219, ч.1 ст.220, ч.2 ст.221, ч.1 ст.224, абз.2 ч.1 ст.226, ч.2 ст.228, ч.2 ст.547 тощо.

Неспрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені, теж не є підставою для визнання його нікчемним, оскільки це прямо не встановлено законом. У відповідних випадках зацікавлений орган повинен доводити відповідні обставини в судовому порядку та визнавати цей правочин недійсним на підставі рішення суду. Частина 2 ст.234 ЦК України прямо визначає, що фіктивний правочин визнається судом недійсним.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

У справі "Інтерсплав" проти України (заява № 803/02) Європейський Суд з прав людини однозначно визначив, що платника податків може бути притягнуто до відповідальності за зловживання у сфері оподаткування тільки в тому випадку, якщо доведена його безпосередня участь у цих зловживаннях.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем з дотриманням вимог ст.ст.138, 139, 140, 142, 143 Податкового Кодексу України сформовано валові витрати та з дотриманням вимог ст.ст.39, 193, 198, 201 Податкового Кодексу України віднесено відповідні суми до податкового кредиту з податку на додану вартість.

Висновки податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість в сумі 26193,25 грн. за лютий, травень, липень 2012 року; завищення податку на додану вартість в сумі 7909,10 грн. за лютий 2012 року та заниження податку на прибуток на суму 15932,99 грн. за І квартал 2012 року, ІІ кв. 2012 року; завищення податку на прибуток за І квартал 2012 року в сумі 8 304,56 грн. є необґрунтованими.

Наявні в матеріалах справи документи первинного бухгалтерського обліку та податкового обліку містять усі дані стосовно змісту операцій, що відповідає вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і фіксують факт здійснення господарських операцій.

Також колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що згідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України 14.10.97 № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за №128/2568, та Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, жоден з перерахованих документів (подорожній лист, товарно-транспортна накладна, залізнична накладна) не є документами, що засвідчують отримання будь-яким підприємством товарно-матеріальних цінностей (послуг). Це документи, які свідчать про фізичне переміщення цінностей, та визначають осіб, які відповідають за збереження майна під час транспортування.

Статтею 200 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Правильне по суті судове рішення не може бути скасоване з одних лише формальних міркувань.

Оскільки постанову від 26.02.2013 р. Рівненським окружним адміністративним судом винесено відповідно до позовних вимог, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права і суд дав правильну оцінку обставинам справи, то колегія суддів апеляційної інстанції не знаходить підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції у справі.

Доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "26" лютого 2013 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) Б.С. Моніч

судді: (підпис) (підпис) І.Ф.Бондарчук С.М.Хаюк

З оригіналом згідно: суддя _______ Б.С. Моніч

Повний текст cудового рішення виготовлено "04" червня 2013 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу

2 - позивачу Колективне підприємство "Будінвестсервіс" вул.Грушевського,55 а,м.Дубно,Дубенський район, Рівненська область,35600

3- відповідачу Дубенська об'єднана державна податкова інспекція Рівненської області Державної податкової служби вул.Грушевського,134,м.Дубно,Дубенський район, Рівненська область,35600