Постанова № 32032152, 18.06.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2013 р. Справа № 804/6288/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Турової О.М.

при секретарі судового засідання: Самоварові А.В.

за участю:

представників позивача: Земляного О.Ю., Ровенської І.В., Приходько Т.В.,

представників відповідача: Самсоненка Ю.Г., Волошиної В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний аеропорт «Дніпропетровськ»

до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародний аеропорт «Дніпропетровськ» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 24 квітня 2013 року №0000972305, №0000962305, №0000952305 та №0000942305, якими позивачу було збільшено суми грошових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість, а також зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 3 квартал 2012 року та зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2012 року.

В обґрунтування пред'явленого позову, з урахуванням додаткових письмових пояснень, зазначалося, що відповідач дійшов помилкового висновку про те, що позивачем були завищені витрати, включені до складу собівартості придбаних та реалізованих товарів (робіт, послуг), з посиланням на те, що ці витрати не пов'язані з господарською діяльністю позивача, оскільки через реалізацію товарів (робіт, послуг) за цінами, нижчими за їх собівартість, позивач не мав на меті отримання доходу від таких операцій. Дане твердження відповідача є необґрунтованим та суперечить нормам Податкового кодексу України, оскільки останнім, зокрема, передбачено можливість отримання платником податків збитків від власної господарської діяльності, які формують від'ємне значення об'єкту оподаткування, яке підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року (ст.150 цього Кодексу). Подібні роз'яснення наведені в Єдиній базі податкових знань ДПА України. Крім того товари та послуги реалізовувались позивачем за ринковими цінами, які були визначені за домовленістю сторін правочинів та відповідали рівню звичайних цін, що відповідачем не спростовано. Проте останній протиправно зменшив витрати позивача до рівня отриманих доходів, що не передбачено Податковим кодексом України (далі - ПК України), хоча всі суми витрат позивача підтверджені належним чином оформленими первинними документами, які надавалися до перевірки, що не заперечується в акті, складеному за її результатами. Також позивач зазначав, що одним із основних видів його діяльності є наземне (аеропортові) обслуговування повітряних суден і пасажирів, плата за які здійснюється аеропорту у вигляді аеропортових зборів, які є державними регульованими тарифами у галузі авіації, а, отже, позивач не в праві їх самостійно встановлювати та збільшувати незалежно від їх собівартості. Щодо висновків відповідача про заниження позивачем податку на додану вартість та про завищення податкового кредиту, позивач вказував на те, що всі операції з придбання товарів та послуг для їх використання в господарській діяльності підприємства, в тому числі за операціями з придбання авіапалива та заправки повітряних суден, підтверджені належним чином оформленими первинними документами, реально були здійснені та відображені в податковому обліку згідно вимог ПК України. При цьому при визначені збиткового результату від операцій по заправці авіаційним паливом літаків нерезидентів відповідач помилково складі витрат позивача врахував суму податку на додану вартість, яка була додатково нарахована на договірну вартість палива під час його придбання, в результаті чого в акті перевірки і зроблений висновок про збитковий характер таких операцій. Посилання відповідача на те, що реалізація авіапалива здійснювалась на експорт, не відповідає дійсності, оскільки заправка повітряних суден, що виконують міжнародні рейси, не відноситься до експорту товарів, а оподатковується за нульовою ставкою згідно абз. «б» п.п.195.1.2 ст.195 ПК України, тим більше що такі операції були відображені позивачем, як того вимагає податкове законодавство, у рядку 2.2 декларацій з податку на додану вартість. Крім того отримання збитку або прибутку від господарської діяльності платника податку не є підставою для позбавлення його права на податковий кредит. Також позивач вказував на те, що відповідачем було невірно розраховано збитки позивача, оскільки, при здійсненні розрахунку ним було враховано витрати у вигляді собівартості реалізованих виробничих запасів, яка обліковується на рахунку 943, однак, дохід від реалізації цих же виробничих запасів, який обліковується на бухгалтерському рахунку 712, враховано не було, що призвело до збільшення збитків та помилкового розрахунку всіх висновків акту перевірки щодо суми податків на додану вартість та на прибуток. Крім того при розрахунку податку на додану вартість по збитковим операціям відповідач помилково врахував амортизаційні відрахування, фонд оплати праці та нарахувань на неї, оскільки згідно п.п.196.1.6 п.196.1 ст.196 ПК України це не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість. Також позивачем зазначалося, що відповідач неправомірно позбавив його права на податковий кредит у зв'язку із помилковим оформленням податкових накладних, виписаних ВАТ «АК «Дніпроавіа», через зазначення в них у якості операції «відшкодування амортизаційних відрахувань», замість «оплата за послугу за договором про спільне використання майна (злітно-посадкової смуги та радіо-маячної системи)», укладеним з ВАТ «АК «Дніпроавіа», згідно якого позивач зобов'язався відшкодовувати цьому контрагенту у якості компенсації за право експлуатації злітно-посадкової смуги та радіо-маячної системи щомісячно кошти в розмірі амортизаційних відрахувань за ці об'єкти. Отже податок на додану вартість був нарахований не на амортизаційні відрахування, а на суму компенсації послуг з використання вказаних об'єктів у вигляді відшкодувань за амортизаційні відрахування, що є об'єктом оподаткування цим податком. Крім того позивач вказував на те, що відповідач протиправно зменшив суму податкового кредиту позивача, на суму, нараховану за податковою накладною №315 від 30.09.2012р., з посиланням на те, що звітним періодом є календарний місяць, а в цій податковій накладній враховано податок на додану вартість за операціями, які здійснювалися протягом січня-вересня 2012 року. Таке твердження є помилковим, оскільки згідно п.198.2 ст.198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів (послуг); дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною. При цьому вказана податкова накладна була виписана контрагентом позивача ВАТ «АК «Дніпроавіа» згідно п. 4.2 укладеного з ним договору від 03.01.2012р. №674, яким передбачено, що акти з січня по вересень 2012 року складаються одноразово до 5 жовтня 2012 року, а в подальшому до 5 числа місяця, наступного за звітним. Тому після підписання акту надання послуг №3894 від 30.09.2012р. ВАТ «АК «Дніпроавіа» надало позивачу податкову накладну, яка була включена до реєстру отриманих податкових накладних та відображена у складі податкового кредиту підприємства. У відповідності до вимог п.198.2 ст.198 ПК України. Також позивач зазначав, що акт перевірки складений без наведення в ньому жодних даних щодо конкретних господарських операцій, за якими були встановлені порушення, в ньому не обґрунтовано, в чому саме полягають такі порушення відсутні посилання на первинні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій та неправильне їх відображення в податковому обліку. Крім того відповідачем невірно розраховано штрафну санкцію, нараховану з податку на додану вартість у податковому повідомленні-рішенні від 24.04.2013р. №0000962305 у розмірі 911192,50грн., через неправомірне застосування штрафу у розмірі 50% від суми визначеного податкового зобов'язання з посиланням на те, що контролюючим органом повторно протягом 1095 днів визначається сума податкового зобов'язання з цього податку, зменшується сума бюджетного відшкодування, оскільки контролюючий орган раніше не визначав суму податкового зобов'язання позивачу з податку на додану вартість та не зменшував суму бюджетного відшкодування.

У судовому засіданні представники позивача повністю підтримали пред'явлений адміністративний позов та, посилаючись на викладені у ньому доводи, просили повністю його задовольнити.

Відповідач пред'явлений адміністративний позов не визнав, подав на нього письмові заперечення, в яких просив повністю відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що за результатами проведеної перевірки позивача за період з 18.08.2011р. по 30.09.2012р. встановлено включення до складу валових витрат сум витрат, не пов'язаних з господарською діяльністю, в тому числі реалізацію наданих послуг за цінами нижчими за їх собівартість внаслідок включення витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, що не призвели до економічної вигоди, пов'язаної з їх використанням, а, отже, як результат здійснення реалізації виконаних робіт за цінами нижчими за їх собівартість. Дані щодо формування збиткового результату від операційної діяльності щодо основних послуг, без врахування інших витрат, які акумулюються на бухгалтерських рахунках 91, 92, 93 (поліпшення основних засобів, амортизаційних відрахувань, фонду оплати праці та нарахувань на неї тощо), у зв'язку з цим не враховувались відображені доходи на рахунку 712. Послуги, які надає позивач за ціною нижчою від їх собівартості, не були зумовлені характером виробничої або іншої господарської діяльності позивача, оскільки не мала на меті отримання доходу від цих операцій, а, отже, не пов'язана з його господарською діяльністю, при цьому збиткова діяльність позивача має системний характер. Дохідна частина підприємства формувалась з врахуванням Наказу Міністерства транспорту України №169 від 05.05.1998р. «Про затвердження аеропортових зборів за обслуговування повітряних суден у міжнародному аеропорту «Дніпропетровськ», отже, виходячи з цього, можна відзначити, що на час заснування підприємства в 2011 році (засновником якого є ВАТ «АК «Дніпроавіа»), завідомо усвідомлювали, що діяльність новоствореного підприємства буде мати збитковий характер. При цьому збиткова діяльність підприємства не відповідає вимогам його Статуту та основним засадам Господарського кодексу України та здійснюється підприємством виключно з метою ухилення від сплати податків. З первинних бухгалтерських документів позивача вбачається, що останній не перекриває отриманим доходом собівартість послуг. При цьому ст.138 ПК України передбачено, що у податковому обліку до витрат, пов'язаних із здійсненням власної господарської діяльності, відносяться лише ті витрати, які платником податку використані (направлені) на отримання доходу, тому позивач безпідставно відніс до складу валових витрат ті витрати, які не були направлені на одержання доходу. Дії позивача завідомо направлені на мінімізацію податкових зобов'язань, а така направленість не може бути розцінена як самостійна ділова мета, а тому формування витрат у собівартості послуг є поза межами здійснення господарської діяльності і не може відображатися в податковому обліку підприємства. Також позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по збитковим операціям. При порівнянні фактурної вартості реалізованої продукції (заправка авіаційного палива у літак нерезидента) по ВМД із сукупною сумою ціни (з ПДВ), сплаченої за дану продукцію на території України фінансовий результат від проведених операцій на експорт - це збиток у загальній сумі 496341,55грн., хоча деякі місяці (липень та частково серпень 2012 року) були не збитковими з даної операції, тому за інші місяці позивач завідомо продавав паливо за ціною нижчою ніж ціна його придбання (з ПДВ). Реалізація авіаційного палива (заправка авіаційного палива у літак нерезидента) без врахування в ціні продажу всіх понесених витрат дають підстави стверджувати, що купівля авіаційного палива та його подальша реалізація на експорт згідно з договором за ціною нижчою ніж ціна придбання, не була зумовлена характером виробничої або іншої господарської діяльності позивача, оскільки не мала на меті отримання доходу від цих операцій, а, отже, не пов'язана з господарською діяльністю позивача. Крім того відповідачем зазначалося, що позивачем неправомірно було віднесено до складу податкового кредиту податок на додану вартість за податковими накладними, отриманим від ВАТ «АК «Дніпроавіа», які оформленні з порушенням, а саме: в цих накладних невірно зазначено, що номенклатуру «відшкодування амортизаційних витрат», на які згідно ПК України, податок на додану вартість не нараховується. Також позивачем безпідставно збільшено суму податкового кредиту у вересні 2012 року за податковою накладною №315 від 30.09.2012р., яка не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки виписана на загальну вартість оплати послуг за договором позивача з ВАТ «АК «Дніпроавіа», наданих протягом декількох місяців 2012 року, в той час як звітним періодом для нарахування зобов'язань з податку на додану вартість та податкового кредиту є місяць. З огляду на це відповідач вважає, що оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями позивачу правомірно було збільшено суми грошових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість, а також зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 3 квартал 2012 року та зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2012 року.

Представники відповідача у судовому засіданні також заперечували проти задоволення пред'явленого адміністративного позову, посилаючись на доводи, викладені у письмових запереченнях на нього, та просили повністю відмовити у його задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародний аеропорт «Дніпропетровськ» (далі - ТОВ «Міжнародний аеропорт «Дніпропетровськ») (код ЄДРПОУ 37807273) зареєстроване 16.08.2011р. виконавчим комітетом Бабушкінської районної ради м. Дніпропетровська, свідоцтво про державну реєстрацію від 16.08.2011р. №12241020000053008, перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС) як платник податків.

Згідно плану-графіку проведення планових перевірок суб'єктів господарювання ДПІ у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС працівниками цього органу державної податкової служби було проведено планову документальну виїзну перевірку ТОВ «Міжнародний аеропорт «Дніпропетровськ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 18.08.2011р. по 30.09.2012р.

За результатами означеної планової документальної виїзної перевірки було складено акт від 07.03.2013р. за №808/221/37807273, яким зафіксовано допущення ТОВ «Міжнародний аеропорт «Дніпропетровськ» порушень приписів п.п.14.1.36, п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14, ст.138 ПК України, з урахуванням норм п.п.14.1.36 п.14.1, п.п.14.1.231 п.14.1 ст.14 цього Кодексу, в результаті чого позивачем було занижено податок на прибуток на загальну суму 1486919грн. та завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування за 9 місяців 2012 року в розмірі 7833193грн., а також порушення позивачем приписів п.п.14.1.179, п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201 ст.201 ПК України, з урахуванням норм п.п.14.1.36 п.14.1, п.п.14.1.231 п.14.1 ст.14 цього Кодексу, ст.3, ст.19, ст.42, ст.142 Господарського кодексу України, ст.235 Цивільного кодексу України, в результаті чого останнім занижено податок на додану вартість на загальну суму 1822385грн. та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у вересні 2012 року на суму 1454493грн. (т.1 а.с.18-52).

На підставі означеного акту перевірки 24 квітня 2013 року ДПІ у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС були винесені наступні податкові повідомлення-рішення: форми «В4» №0000972305, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за 9 міс. 2012 року у розмірі 1454493грн.; форми «Р» №0000962305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 2733577,50грн., з яких за основним платежем - 1822385грн. та за штрафними (фінансовими санкціями) 911192,50грн.; форми «П» №0000952305, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 3 квартал 2012 року на суму - 7833193грн.; форми «Р» №0000942305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 1858648,75грн., з яких за основним платежем - 1486919грн. та за штрафними (фінансовими санкціями) - 371729,75грн. (т.1 а.с.75-80).

Вирішуючи позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування вищевказаних податкових повідомлень-рішень, суд зважає на наступне.

Так, у відповідності до п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України, витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств, зокрема, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

При цьому пунктом 138.1 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті. Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.4 статті 138 ПК України встановлено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п.138.8 ст.138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

При цьому згідно п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З аналізу наведених норм ПК України вбачається, що право на віднесення витрат до складу витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, виникає у платника податку за фактом сплати коштів за товари (послуги), які придбаваються останнім з метою їх подальшого використання у господарській діяльності, і наявність яких підтверджується належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського обліку.

У відповідності п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому п.198.2 ст.198 цього Кодексу передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх подальшого використання в господарській діяльності.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно зі ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, а також пов'язані із господарською діяльністю платника податків.

При цьому п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України передбачено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Разом з тим, жодною з норм ПК України не передбачено залежність права платника податку на віднесення витрат до складу витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також права останнього на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту від наявності чи відсутності у нього прибутку за окремими господарськими операціями.

При цьому збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності, як негосподарської. Неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю підприємства, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик неотримання доходу від конкретної господарської операції. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 28.02.2011р. у справі за позовом ДП «Пілснер Україна» до Сквирської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Крім того суд зауважує, що відповідач, стверджуючи про те, що збиткова діяльність позивача здійснюється виключно з метою ухилення від сплати податків і всі його дії завідомо направлені на мінімізацію податкових зобов'язань, не надає суду жодних доказів, якими була б встановлена вина посадових осіб позивача у вчинені такого злочину, як ухилення від сплати податків.

При цьому згідно ст.62 Конституції України, вина особи може бути встановлена лише обвинувальним вироком суду, який набрав законної сили, а до цього особа вважається невинуватою у вчиненні злочину.

Однак відповідачем не надано суду як доказів притягнення посадових осіб ТОВ «Міжнародний аеропорт «Дніпропетровськ» до кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків або за інші податкові правопорушення, так і доказів порушення кримінального провадження за такими статтями Кримінального кодексу України щодо цих осіб або за таким фактом.

Натомість матеріалами справи підтверджено правомірність віднесення позивачем понесених ним витрат до складу витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, на підставі належним чином оформлених первинних документів, які були надані до перевірки, що відповідачем не заперечується.

Вказані витрати були включені до собівартості товарів (робіт, послуг), які в подальшому реалізовані підприємством у власній господарській діяльності, та були включені до складу витрат у податковому обліку в періодах, в яких визнавались доходи від операцій з реалізації таких товарів (робіт, послуг), що підтверджується наявними в матеріалах справи податковими деклараціями.

Також суд звертає увагу не те, що сам відповідач в акті перевірки та в своїх письмових запереченнях на позов зазначав, що не всі господарські операції позивача були збитковими, а також вказував на те, що основною діяльністю останнього є наземне обслуговування повітряних суден і пасажирів, плата за які здійснюється аеропорту у вигляді аеропортових зборів, які є державними регульованими тарифами у галузі авіації і встановлюються з урахуванням Наказу Міністерства транспорту України №169 від 05.05.1998р. «Про затвердження аеропортових зборів за обслуговування повітряних суден у міжнародному аеропорту «Дніпропетровськ», а, отже, не можуть бути самостійно встановлені позивачем, однак, при цьому робить висновок про те, що збитковість діяльності останнього не була зумовлена характером виробничої або іншої господарської діяльності ТОВ «Міжнародний аеропорт «Дніпропетровськ», що між собою не узгоджується.

Щодо посилань відповідача стосовно того, що реалізація авіапалива здійснювалася позивачем на експорт суд зазначає наступне.

У відповідності до п.185.1 ст.185 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість, зокрема, є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно п.п.186.1.1 п.186.1 ст.186 ПК України, якщо постачання товарів здійснюється для споживання на борту морських та повітряних суден або у поїздах на ділянці пасажирського перевезення, що здійснюється в межах митної території України, місцем постачання вважається пункт відправлення пасажирського транспортного засобу. Ділянкою пасажирського перевезення, що здійснюється в межах митної території України, вважається ділянка, на якій відбувається таке перевезення без зупинок за межами митної території України між пунктом відправлення та пунктом прибуття пасажирського транспортного засобу. Пункт відправлення пасажирського транспортного засобу - перший пункт посадки пасажирів у межах митної території України, у разі потреби - після зупинки за межами митної території України.

При цьому абз. «б» п.п.195.1.2 п.195.1 ст.195 ПК України передбачено, що за нульовою ставкою оподатковуються, зокрема, операції з постачання товарів для заправки або забезпечення повітряних суден, що виконують міжнародні рейси для навігаційної діяльності чи перевезення пасажирів або вантажів за плату.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем згідно укладених договорів здійснювалась заправка авіаційного палива у літаки нерезидентів:

- у листопаді 2011 року ТОВ «Міжнародний аеропорт «Дніпропетровськ» придбано у ВАТ «АК «Дніпроавіа» - авіаційне паливо ТС-1, придбаний товар реалізовано для заправки авіаційного палива у літаки нерезидентів - "Air Pink" Сербія, "Somon Air" Таджикистан - у грудні 2011 року ТОВ «Міжнародний аеропорт «Дніпропетровськ» придбано у ТОВ "Сентоза Лтд" - авіаційне паливо ТС-1, придбаний товар реалізовано для заправки авіаційного палива у літаки нерезидентів - "Turkish Airlines Іnк" Туреччина, "Austrian Airlines AG" Австрія, "Prince Aviation" Сербія, "Premium Jet" Швейцарія, "Avialinx Tading" UAE О.А.Емірати, "Bramlow Holdings Limited" Кіпр, "Vista Jet LU GmbH" Австрія;

- у січні 2012 року ТОВ «Міжнародний аеропорт «Дніпропетровськ» придбано у ТОВ "Сентоза Лтд", ПАТ «Укртатнафта» - авіаційне паливо ТС-1, придбаний товар реалізовано для заправки авіаційного палива у літаки нерезидентів - "Turkish Airlines Іnк" Туреччина, "Austrian Airlines AG" Австрія, "Air Pink" Сербія, "WINDROSE AIR" Німеччина, "Turolean Jet Servis" Австрія;

- у лютому 2012 року ТОВ «Міжнародний аеропорт «Дніпропетровськ» придбано у ПАТ «Укртатнафта» авіаційне паливо ТС-1, придбаний товар реалізовано для заправки авіаційного палива у літаки нерезидентів -"Austrian Airlines AG" Австрія, AVIATION BRIDGE, ІЗРАЇЛЬ, "Северсталь" Рос. Федерація, "Bramlow Holdings Limited" Кіпр, "Airline Panaviatic" Естонія, "AVIES" Естонія, "AVIATRAX" O.MEH, "Emerald Jets S.А.L." Ліван, "Turkish Airlines Іnк" Туреччина, "OPERA JET", СЛОВАЧЧИНА, "Air Pink" Сербія, International Jet Management Gmb Австрія;

- у березні 2012 року ТОВ «Міжнародний аеропорт «Дніпропетровськ» придбано у ПАТ «Укртатнафта» - авіаційне паливо ТС-1, придбаний товар реалізовано для заправки авіаційного палива у літаки нерезидентів - "Austrian Airlines AG" Австрія, AVIATION BRIDGE, ІЗРАЇЛЬ, ВАТ АК "Трансаэро" Рос. Федерація, Landwall Limited, Бермуди, International Jet Management Gmb Австрія, Avia Consult Flugbetriebs, Австрія, "AVCON JET AG", Австрія, "Tahe Aviation Ankara", Туреччина, "POLET", CIIIA, "Airline Panaviatic" Естонія, "Turkish Airlines Іnк" Туреччина;

- у квітні 2012 року ТОВ «Міжнародний аеропорт «Дніпропетровськ» придбано у ПАТ «Укртатнафта» - авіаційне паливо ТС-1, придбаний товар реалізовано для заправки авіаційного палива у літаки нерезидентів - "Austrian Airlines AG" Австрія, AVIATION BRIDGE, ІЗРАЇЛЬ, International Jet Management Gmb, Австрія, "AVCON JET AG", Австрія, "Air Pink" Сербія, "Turkish Airlines Іnк" Туреччина, "Windrose Air", Німеччина, "Airline Panaviatic" Естонія, "Poli Eco Tworzywa Sztuczne SP", Польща;

- у травні 2012 року ТОВ «Міжнародний аеропорт «Дніпропетровськ» придбано у ПАТ «Укртатнафта» - авіаційне паливо ТС-1, придбаний товар реалізовано для заправки авіаційного палива у літаки нерезидентів - "Austrian Airlines AG" Австрія, "Turkish Airlines Іnк" Туреччина, ВАТ АК "Трансаэро"Рос. Федерація, "Prince Aviation", Сербія;

- у червні 2012 року ТОВ «Міжнародний аеропорт «Дніпропетровськ» придбано у ПАТ «Укртатнафта» - авіаційне паливо ТС-1, придбаний товар реалізовано для заправки авіаційного палива у літаки нерезидентів - "Austrian Airlines AG" Австрія, "Turkish Airlines Іnк" Туреччина, ВАТ АК "Трансаэро"Рос. Федерація;

- у серпні 2012 року ТОВ «Міжнародний аеропорт «Дніпропетровськ» придбано у ПАТ «Укртатнафта» - авіаційне паливо РТ, придбаний товар реалізовано для заправки авіаційного палива у літаки нерезидентів - "Austrian Airlines AG" Австрія, "Turkish Airlines Іnк" Туреччина;

- у вересні 2012 року ТОВ «Міжнародний аеропорт «Дніпропетровськ» придбано у ПАТ «Укртатнафта» - авіаційне паливо РТ, придбаний товар реалізовано для заправки авіаційного палива у літаки нерезидентів - "Austrian Airlines AG" Австрія, "Turkish Airlines Іnк" Туреччина, "Аэрофлот-Российские Авиалинии", Россия, Bramlow Holdinngs Limited.

При цьому у вантажно-митних деклараціях, які були оформлені позивачем як декларантом за нерезидентів, які згідно Митного кодексу України можуть бути декларантами лише у чітко визначених випадках, немає відмітки митниць інших держав про отримання на їх митній території цього товару (авіаційного палива), що також свідчить про те, що дані операції не були експортом товару і здійснювалися у якості постачання товарів для заправки або забезпечення повітряних суден, що виконують міжнародні рейси для навігаційної діяльності чи перевезення пасажирів або вантажів за плату, для споживання на борту цих повітряних суден.

Означені операції з реалізації авіаційного палива для заправки у літаки нерезидентів були відображені позивачем у рядку 2.2 декларацій з податку на додану вартість за відповідні періоди.

Посилання відповідача на те, що дані операції є експортом, оскільки у вантажно-митних деклараціях вказано, що декларується саме товар і не вказано, що це є послуга з заправки літака нерезидента, судом до уваги не приймаються, оскільки приписи абз. «б» п.п.195.1.2 п.195.1 ст.195 ПК України не розрізняють наявність/відсутність права на оподаткування за нульовою ставкою операцій з реалізації авіаційного палива для заправки у літаки нерезидентів в залежності від того чи зазначено у вантажно-митних деклараціях, що декларується товар і не зазначається, що це є надання послуги, чи навпаки.

Таким чином, заправка авіаційного палива у літаки нерезидентів, що виконують міжнародні рейси, не відноситься до експорту товару і оподатковується за нульовою ставкою.

Отже при здійснені розрахунку результатів від цих операцій відповідач помилково у складі витрат позивача врахував суму податку на додану вартість, яка була додатково нарахована на договірну вартість палива під час його придбання, в результаті чого такий розрахунок, за наслідками якого зроблений висновок про збитковий характер цих операцій, є невірним.

Крім того суд не приймає до уваги посилання відповідача на неправомірність включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за податковими накладними, отриманим від ВАТ «АК «Дніпроавіа», які оформленні з порушенням, а саме: в цих накладних невірно зазначено номенклатуру «відшкодування амортизаційних витрат», на які згідно ПК України, податок на додану вартість не нараховується, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ТОВ «Міжнародний аеропорт «Дніпропетровськ» було укладено з ВАТ «АК «Дніпроавіа» договір про спільне використання майна (злітно-посадкової смуги та радіо-маячної системи) №153 від 24.11.2011 року, на підставі якого позивач отримав право експлуатувати злітно-посадкову смугу та радіо-маячну систему ВАТ «АК «Дніпроавіа» та зобов'язався у якості компенсації за надані послуги щомісячно відшкодовувати ВАТ «АК «Дніпроавіа» суми амортизаційних відрахувань по злітно-посадковій смузі та радіо-маячній системі.

Згідно наведеного договору та на підставі актів про надання у спільне користування нерухомого майна, ТОВ «Міжнародний аеропорт «Дніпропетровськ» щомісячно компенсував ВАТ «АК «Дніпроавіа» надані послуги за використання злітно-посадкової смуги та радіо-маячної системи в розмірі амортизаційних відрахувань за ці об'єкти, а ВАТ «АК «Дніпроавіа» виписувало позивачу податкові накладні із зазначенням у них сум такої компенсації та податку на додану вартість у її складі оскільки згідно ст.185 ПК України, це є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, що відповідачем не заперечується.

Разом з тим, у деяких податкових накладних, виписаних ВАТ «АК «Дніпроавіа» за вказаним договором на підставі здійснених відповідачем сплат за надані за ним послуги, а саме у податкових накладних №670 від 29.02.2012 року, №25 від 31.03.2012 року та №372 від 31.01.2012 року на загальну суму ПДВ в розмірі 101564,82 грн., вказаний контрагент позивача помилково вказав у номенклатурі замість «оплати за послуги за договором у розмірі амортизаційних відрахувань» - «відшкодування амортизаційних витрат». При цьому інші обов'язкові реквізити означених податкових накладних заповнені вірно, також в них вказано договір згідно якого вони були складені.

Більш того відповідачем не заперечується факт виписки цих податкових накладних саме у зв'язку із здійсненням позивачем сплати за послуги, надані за договором №153 від 24.11.2011 року у розмірі амортизаційних витрат, однак відповідач вважає, що лише через неправильність зазначення у них номенклатури «відшкодування амортизаційних витрат» у позивача не виникає права на віднесення вказаних у них сум ПДВ до складу податкового кредиту, оскільки податковий кредит має бути підтверджений належним чином оформленими податковими накладними, а ці накладні оформлені з помилкою.

Проте суд не погоджується з таким твердженням відповідача, тому що незначна формальна дефектність податкових накладних не може бути підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі здійснення ним реальних господарських операцій у межах власної господарської діяльності, які підтвердженні належним чином оформленими первинними документами.

При цьому реальність вказаної операції та її зв'язок із господарською діяльність позивача відповідачем не заперечується.

Отже суд приходить до висновку, що позивач правомірно відніс суми ПДВ за податковими накладними №670 від 29.02.2012 року, №25 від 31.03.2012 року та №372 від 31.01.2012 року на загальну суму ПДВ в розмірі 101564,82 грн. до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду.

Разом з тим, суд погоджується з висновками відповідача відносно безпідставного віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за зведеною податковою накладною №315 від 30.09.2012р., виписаною ВАТ «АК «Дніпроавіа» на підставі укладеного позивачем з цим контрагентом договору про надання ресурсу автоматизованої системи реєстрації пасажирів №674 від 03.01.2012 року, з огляду на наступне.

Так, складання податкової накладної регулюється статтею 201 розділу V ПК України, згідно п.201.1 якої платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Приписами п.201.4 ст.201 цього Кодексу передбачено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Кодексу датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно приписів п.202.1 ст.202 ПК України звітним податковим періодом для нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість є календарний місяць.

Відповідно до пункту 15 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011р. N1379 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за N1333/20071, у разі здійснення постачання товарів/послуг, постачання яких має безперервний або ритмічний характер при постійних зв'язках із покупцем, покупцю може бути складена зведена податкова накладна, виходячи із визначеної у договорі періодичності оплати поставлених товарів/послуг (один раз на п'ять днів; один раз на десять днів тощо), але не рідше одного разу на місяць і не пізніше останнього дня місяця. При цьому до зведеної податкової накладної обов'язково додається реєстр товаротранспортних накладних чи інших відповідних супровідних документів, згідно з якими здійснено постачання товарів/послуг.

Таким чином, зазначеним Порядком надано можливість складання зведеної податкової накладної виключно у випадку фактичного (безперервного або ритмічного) постачання (відвантаження/надання) товарів/послуг та не рідше одного разу на місяць і не пізніше останнього дня місяця.

Наведене також зазначено в Узагальнюючій податковій консультації щодо окремих питань складання зведеної податкової накладної, затвердженій наказом ДПС України від 21.12.2012р. за №1177, в якій, зокрема, також передбачено, що у разі коли договором визначена періодичність оплати декілька разів на місяць, постачальник складає декілька зведених податкових накладних (наприклад, 10, 20 числа і в останній день місяця), дата складання яких повинна відповідати даті оплати, визначеної договором, але не пізніше останнього дня місяця, при цьому відсутність факту оплати поставлених товарів/послуг не звільняє постачальника від необхідності складати зведену податкову накладну.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ВАТ «АК «Дніпроавіа» було укладено договір про надання ресурсу автоматизованої системи реєстрації пасажирів №674 від 03.01.2012 року, пунктом 4.2 якого передбачено, що акти надання послуг з січня по вересень 2012 року складаються одноразово до 5 жовтня 2012 року, а в подальшому до 5 числа місяця, наступного за звітним.

У зв'язку із цим 30.09.2012р. сторонами Договору був підписаний акт надання послуг №3894 від 30.09.2012 року, згідно якого ВАТ «АК «Дніпроавіа» надало ТОВ «Міжнародний аеропорт «Дніпропетровськ» протягом січня-вересня 2012 року послуги на загальну суму 378000 грн., в тому числі ПДВ 63000грн.

На підставі акту наданих послуг №3894 від 30.09.2012р. ВАТ «АК «Дніпроавіа» виписало позивачу зведену податкову накладну №315 від 30.09.2012 року, яка була включена до реєстру отриманих податкових накладних, а сума вказаного у ній ПДВ - до складу податкового кредиту за вересень 2012 року.

Однак, відповідно до ст.ст.198 та 201 ПК України право на податковий кредит виникає лише не підставі належним чином оформленої податкової накладної, проте в даному випадку зведена податкова накладна №315 від 30.09.2012 року є складеною з порушенням вимог податкового законодавства.

При цьому суд приходить до висновку про скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, якими позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість та зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у повному обсязі, з огляду на наступне.

Як вбачається з акту перевірки позивача від 07.03.2013р. за №808/221/37807273, на його 7 сторінці наявна таблиця, в якій наводиться розрахунок збитків ТОВ «Міжнародний аеропорт «Дніпропетровськ» в розмірі 14913759 грн., однак, як було встановлено у судовому засіданні, означений розрахунок проведено з допущенням методологічних помилок, внаслідок чого відповідачем невірно було розраховано суми збитків, а відповідно і суми, на які було зменшено суми витрат та податкового кредиту позивача.

Так, призначення і порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку для узагальнення шляхом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов'язань та факти фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій та інших юридичних осіб (крім банків, бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартам фінансової звітності) незалежно від форми власності, організаційно-правових форм і видів діяльності, встановлено Інструкцією з застосування плану рахунків, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 року №291.

Відповідно до означеної Інструкції та Плану рахунків на рахунку 91 «Загальновиробничі витрати» ведеться облік виробничих накладних

витрат на організацію виробництва та управління іншими підрозділами основного й допоміжного виробництва, а також витрати на утримання та експлуатацію машин і устаткування. За дебетом рахунку 91 «Загальновиробничі витрати» відображається сума визнаних витрат, за кредитом - щомісячне, за відповідним розподілом, у повному обсязі, списання на рахунок 23 «Виробництво».

Рахунок 23 «Виробництво» призначений для узагальнення інформації про витрати на

виробництво продукції (робіт, послуг). За дебетом рахунку 23 «Виробництво» відображаються прямі матеріальні, трудові та інші прямі витрати, а також розподілені загальновиробничі витрати, за кредитом - вартість виконаних робіт і послуг (у дебет рахунку 90).

Тобто, усі накопичені витрати, які обліковуються на 23 рахунку з урахуванням розподілених загальновиробничих витрат рахунка 91, у повному обсязі списуються щомісячно на собівартість реалізованих робіт та послуг рахунок 903.

В акті перевірки позивача значиться, що дані про формування збиткового результату від операційної діяльності щодо послуг надаються у табличному вигляді без врахування інших витрат, які акумулюються на бухгалтерських рахунках 91,92,93 (поліпшення основних засобів, амортизаційних відрахувань, фонду оплати праці та нарахувань на неї тощо). Однак матеріалами справи наведене твердження спростовується.

Так, згідно з наданими суду оборотно-сальдовими відомостями по рахункам 903, 23 та 91 собівартість в розмірі 77635917,00 грн. включає як витрати, які є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, так і витрати, які не є об'єктом оподаткування цим податком. Так, не є об'єктом оподаткування ПДВ наступні затрати у сумі 33825619,73 грн.:

1) прямі виробничі витрати:

- амортизація основних засобів виробничого обладнання Дт 23 Кт 13 - 4755252,36грн.;

- внески на соціальні заходи - відпускні Дт 23 Кт 471 - 1735304,36грн.;

- внески на соціальні заходи (ЄСВ) Дт 23 Кт 651 - 6622452,66грн.;

- витрати на оплату праці Дт 23 Кт 661 - 18206075,61грн.;

2) загальновиробничі витрати:

- амортизація основних засобів загальновиробничого призначення Дт 91 Кт 13 - 3282,97грн.;

- внески на соціальні заходи - відпускні Дт 91 Кт 471 - 167674,47грн.;

- внески на соціальні заходи (ЄСВ) Дт 91 Кт 651 - 582844,57грн.;

- витрати на оплату праці Дт 91 Кт 661 - 1742732,73грн.

Таким чином, при визначенні об'єкту оподаткування податком на додану вартість від збиткової діяльності для зняття податкового кредиту відповідачем не враховано, що у собівартості послуг у сумі 77635917,00грн. є витрати, що не є об'єктом оподаткування цим податком у розумінні приписів п.п.196.1.6 п.196.1 ст.196 ПК України у сумі 33825619,73 грн.

На субрахунку 712 «Дохід від реалізації інших оборотних активів» узагальнюється інформація про доходи від реалізації оборотних активів (виробничих запасів, малоцінних та швидкозношуваних предметів тощо), а також необоротних активів та груп вибуття, утримуваних для продажу.

В свою чергу, облік собівартості реалізованих виробничих запасів (сировини, матеріалів, відходів тощо) і необоротних активів та груп вибуття, утримуваних для продажу відображається на субрахунку 943 «Собівартість реалізованих виробничих запасів». Тому, при продажі запасів одночасно у обліку робляться такі бухгалтерські записи:

- списання запасів зі складу та відображення собівартості реалізованих запасів - Дт943Кт20;

- відображення доходу від реалізації запасів та дебіторської заборгованості покупця - Дт 36 Кт712;

- нарахування податкового зобов'язання з ПДВ з продажу запасів - Дт 712 Кт 64.

Таким чином, при порівнянні доходів з собівартістю відповідач повинен був враховувати, що дохід від реалізації аеропортових послуг (основний від діяльності аеропорту) обліковується на бухгалтерському рахунку 70, а собівартість реалізованих послуг від основного виду діяльності обліковується на рахунку 903. В свою чергу, собівартість реалізованих виробничих запасів обліковується на рахунку 943, а дохід від реалізації виробничих запасів відображається на бухгалтерському рахунку 712.

У зв'язку із наведеним при розрахунку різниці між доходом від реалізації товарів і послуг та їх собівартістю, у складі доходів необхідно враховувати окрім даних рахунку 70 також дані рахунку 712, на якому були відображені доходи від реалізації виробничих запасів у сумі 7177550 грн., однак ця сума не врахована при розрахунку розміру збитків, хоча в додатку 11_2 до акту перевірки підтверджена наявна у підприємства сума доходу в означеному розмірі, яка обліковується на рахунку 712 бухгалтерського обліку.

Отже, при розрахунку суми збитків в акті перевірки враховуються витрати у вигляді собівартості реалізованих виробничих запасів, яка обліковується на рахунку 943. В той же час, дохід від реалізації цих же виробничих запасів, який обліковується на бухгалтерському рахунку 712, податковою інспекцією не враховується, що призводить до завищення збитків та, відповідно помилкового розрахунку як щодо суми податку на прибуток, так і щодо суми податку на додану вартість.

Крім того при розрахунку суми завищення податкового кредиту по операціям із заправки повітряних суден відповідачем двічі враховані одні й ті ж самі операції, що призвело до протиправного зменшення податкового кредиту позивача (розрахунок наявний в матеріалах справи).

З огляду на вищенаведене, а також враховуючи безпідставність збільшення органом державної податкової служби грошових зобов'язань позивачу з податку на прибуток та з податку на додану вартість та зменшення останньому суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток і розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість через збитковість його господарських операцій та здійснення розрахунку вказаних податкових зобов'язань з допущенням грубих помилок, та враховуючи те, що відповідачем так і не було надано суду витребуваний детальний розрахунок саме грошових зобов'язань, визначених оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, а не розрахунок штрафних санкцій до них, через що неможливо чітко розрізнити які саме зобов'язання та в якому розмірі були нараховані з тих або інших підстав, суд приходить до висновку про скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що позивачем при подачі позову до суду понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору у сумі 2294 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням, наявним в матеріалах справи (т.1 а.с.2), а відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, судові витрати, понесені позивачем та підтверджені вищенаведеними належними доказами підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача у розмірі 2294 грн. 00 коп.

Керуючись ст. ст. 122, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний аеропорт «Дніпропетровськ» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби від 24 квітня 2013 року №0000972305, №0000962305, №0000952305 та №0000942305.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний аеропорт «Дніпропетровськ» (код ЄДРПОУ 37807273) судові витрати із сплати судового збору у розмірі 2294 грн. 00 коп. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні 00 копійок).

Повний текст постанови виготовлено 25 червня 2013 року.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 цього Кодексу до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.М. Турова