Рішення № 32031221, 25.06.2013, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/61/13-ц

2/333/894/13

рішення

Іменем України

18 травня 2013 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі

головуючого судді Холода Р.С.,

при секретарі Жанжаровій О.О.,

за участю представника позивача Даценко В.С., представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» про розірвання кредитного договору, -

ВСТАНОВИВ :

Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк», яке є правонаступником ВАТ «Родовід Банк», звернулося до Комунарського районного суду м. Запоріжжя із позовом до ОСОБА_3, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитом в сумі 643 435,73 доларів США та судові витрати, посилаючись на те, що відповідно до укладеного 20.03.2008 року між ВАТ «Родовід Банк», правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк», та ОСОБА_3 кредитного договору № 34.1/ІЖ-001.08.3 із змінами, внесеними додатковою угодою до кредитного договору від 25 вересня 2008 року, останній для купівлі нерухомого майна отримав кредит у розмірі 49 985 доларів США, строком погашення не пізніше 20.03.2023 року зі сплатою 15,0% річних (за додатковою угодою - 16,5%) за користування кредитом.

20.03.2008 року в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 34.1/ІЖ-001.08.325/КВ-08 від 20.03.2008 року між ВАТ «Родовід Банк», правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк», та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за №980, згідно якого ОСОБА_3 - відповідач у справі передав в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру, загальною площею 61,9 кв.м, житловою площею 40,9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належить йому їй на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу зазначеної квартири від 20.03.2008 року, посвідченим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за №976. ОСОБА_3 не виконує в обумовлені строки зобов'язання щодо сплати кредиту та відсотків по ньому, тому позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав. Позивач просить суд стягнути на його користь заборгованість по кредитному договору у сумі 643 435, 73 доларів США та судові витрати.

Відповідач ОСОБА_3, не погоджуючись із позовом, подав через свого представника зустрічну позовну заяву про розірвання кредитного договору, посилаючись на те, що станом на 12.12.2012 року утворилась заборгованість по кредиту № 34.1/ІЖ-001.08.3 від 20.03.2008 року із змінами, внесеними додатковою угодою до кредитного договору від 25 вересня 2008 року. ПАТ «Родовід Банк» було подано позов про стягнення заборгованості, однак кінцевий строк повернення суми кредиту у кредитному договорі передбачено 20.03.2023 року. ПАТ «Родовід Банк» у своїх позовних вимогах вимагає повернути усю суму заборгованості кредиту, а не стягнення простроченої суми заборгованості, що є суттєвою зміною умов договору та підставою для його розірвання, так як при достроковому стягненні всієї суми кредиту та відсотків договір є фактично вичерпним. На думку ОСОБА_3 банк, звернувшись із позовом, істотно порушив умови кредитного договору (вимагає дострокового стягнення боргу за кредитним договором до настання строку, обумовленого сторонами у кредитному договорі), тому враховуючи підстави розірвання договору, передбачені у ст.651 ЦК України, позивач по зустрічній позовній заяві просить суд розірвати кредитний договір.

Представник позивача по первісному позову в судовому засіданні підтримала позовні вимоги ПАТ «Родовід Банк», та просила суд задовольнити їх у повному обсязі. Щодо зустрічної позовної заяви, просила відмовити у її задоволенні, посилаючись на те, що вимога банку щодо дострокового стягнення заборгованості за кредитним договором відповідає умовам договору, укладеному між учасниками кредитних правовідносин і є правом ПАТ «Родовід Банк». Позивач по первісному позову виконав свої зобов'язання у повному обсязі, а факт непогашення ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором свідчить про те, що правовідносини між сторонами у справі тривають і будуть припинені після повного погашення заборгованості за кредитним договором № 34.1/ІЖ-001.08.3 від 20.03.2008 року. Таким чином, на думку Даценко В.С., вимога ОСОБА_3 є неправомірною, оскільки не відповідає умовам кредитного договору та нормам чинного законодавства.

Представник відповідача по первісному позову ОСОБА_2, заперечувала проти задоволення первісного позову у повному обсязі, просила суд відмовити у задоволенні позову ПАТ «Родовід Банк» та задовольнити зустрічну позовну заяву, надавши пояснення, аналогічні обставинам, викладеним у зустрічній позовній заяві. Крім того, суду надала заяву про застосування строків позовної давності до стягнення нарахованої пені за прострочення кредиту та нарахованої пені за прострочення процентів за кредитним договором, посилаючись на ст. 258 ЦК України. Також, представник відповідача по первісному позову зазначила, що необхідно зменшити суму пені, так як вона більше, ніж вдвічі сума заборгованості по кредиту та відсоткам.

Суд, вислухавши пояснення сторін у справі, вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, приходить до наступних висновків.

За вимогами ч.3 ст.10, ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб та в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.57, 58, 59 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

20.03.2008 року між ВАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 34.1/ІЖ-001.08.3, із змінами, внесеними додатковою угодою до кредитного договору від 25 вересня 2008 року (а.с. 6-9).

Відповідно до змісту п. 1.1, 1.2 вказаного кредитного договору, банк відкриває позичальнику позичковий рахунок на загальну суму 49 985, 00 доларів США терміном по 20 березня 2023 року включно. Кредитні кошти надавались на купівлю квартири.

Факт видачі 20.03.2008 року ОСОБА_3 кредитних коштів в розмірі 49 985 доларів США підтверджується випискою по особовому рахунку №22333022000001.840.

Таким чином, позивач виконав свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором у повному обсязі.

В свою чергу, ОСОБА_3 зобов'язався відповідно до змісту п. 4.1 кредитного договору № 34.1/ІЖ-001.08.3 від 20.03.2008 року, починаючи з квітня 2008 року погашати кредит рівними частками в сумі 277 доларів США щомісячно до « 10» числа кожного місяця шляхом внесення готівкою чи перерахуванням зі свого поточного рахунку на рахунок, вказаний у пункті 1.2. кредитного договору.

Також, позивач зобов'язався відповідно до змісту п. 4.3 зазначеного кредитного договору, сплачувати банку нараховані проценти за користування кредитом щомісяця до « 10»-го числа (включно) кожного календарного місяця, починаючи з місяця наступного за звітним, а також 20.03.2023 року, або у день повного дострокового погашення заборгованості за кредитом шляхом внесення готівкових грошових коштів у касу банку або безготівкового перерахування зі свого поточного рахунку. Датою сплати заборгованості за процентами є день зарахування коштів на рахунок, вказаний у пункті 1.4. кредитного договору.

Відповідно до п. 1.3 кредитного договору № 34.1/ІЖ-001.08.3 від 20.03.2008 року процентна ставка за кредитами за цим договором встановлюється в розмірі 15,0% процентів річних.

Згідно п. 1 додаткової угоди до кредитного договору від 25.09.2008 року процентна ставка за кредитом за кредитним договором встановлюється у розмірі 16,5% процентів річних.

Пунктом 4.6. кредитного договору № 34.1/ІЖ-001.08.3 від 20.03.2008 року встановлено, що відповідач зобов'язується за порушення строків (термінів) повернення кредиту та/або сплати процентів за кредитом, сплачувати банку пеню за кожний день прострочки у розмірі 1,6% від суми заборгованості.

20.03.2008 року в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 34.1/ІЖ-001.08.325/КВ-08 від 20.03.2008 року між ВАТ «Родовід Банк», правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк», та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за №980, згідно якого ОСОБА_3 - відповідач у справі передав в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру, загальною площею 61,9 кв.м, житловою площею 40,9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належить йому їй на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу зазначеної квартири від 20.03.2008 року, посвідченим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за №976. 25.09.2008 року між ВАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_3 було укладено договір про внесення змін до зазначеного договору іпотеки, а саме, щодо збільшення відсоткової ставки до 16,5% по кредитному договору (а.с. 25-29).

Згідно ст.514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі ч.1 ст.516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язані здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «Родовід Банк» є належним правонаступником ВАТ «Родовід Банк» та надав суду всі необхідні документи, що підтверджують перехід до нього права вимоги у спірному зобов'язанні.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статті 47 та 49 Закону «Про банки і банківську діяльність» визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Частиною 2 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, тобто норми про договір позики.

На підставі ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною 1 статті 1056-1 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно ст.ст.610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ч.1 ст.1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, на підставі ч.2 якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст.617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника відповідних коштів.

Згідно ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

На підставі ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Статтею 99 Конституції України передбачено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до ч.2 ст.192 Цивільного кодексу України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановленому законом. Тобто відповідно до законодавства України, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак у той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Згідно ч.3 ст.533 Цивільного кодексу України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при розрахунках на території України по зобов'язанням допускається у випадках, порядку та умовах передбачених законом.

Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» №15-93 від 19.02.1993 року.

З вищевикладеного вбачається, що банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Підпункт «в» п.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» №15-93 від 19.02.1993 року, передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, у випадку якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі.

Враховуючи, що такі межі законодавством не визначені, здійснення операції з надання банком кредиту в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії та не суперечить чинному законодавству.

Отже, суд вважає, що відповідно до ст.ст.192, 533, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст.32, 44 Закону України «Про національний банк України», ст.ст.2, 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст.ст.1, 4, 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ст.ст.1, 3, 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» №15-93 від 19.02.1993 року, банк, який у встановленому порядку отримав генеральну ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій, має достатні юридичні підстави та законне право на надання кредиту в іноземній валюті.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що ВАТ «Родовід Банк», правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк», мав достатні юридичні підстави та законне право на надання кредиту в іноземній валюті.

Крім того, укладання кредитного договору в іноземній валюті цілком відповідало внутрішній волі ОСОБА_3 При отриманні кредиту він усвідомлював та гарантував, що умови договору для нього зрозумілі, відповідають його інтересам.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в ході судового розгляду справи встановлено, що на підставі кредитного договору № 34.1/ІЖ-001.08.3 від 20.03.2008 року з додатковою угодою до кредитного договору від 25.09.2008 року ВАТ «Родовід Банк», правонаступником якого є позивач, правомірно надав відповідачу ОСОБА_3 кредит. Однак останній порушує вимоги кредитного договору, а саме, не виконує в обумовлені строки зобов'язання щодо сплати кредиту та відсотків, тому станом на 12.12.2012 року виникла заборгованість у сумі 643 435,73 доларів США, що згідно курсу НБУ (7,993 грн. за 1 долар США) еквівалентно 5 142 981 грн. 79 коп., з яких:

- сума поточної заборгованості за кредитом - 34 139 доларів США, що еквівалентно 272 873,03 грн.;

- сума простроченої заборгованості за кредитом - 13 918,14 доларів США, що еквівалентно 111 247,69 грн.;

- сума простроченої заборгованості за процентами - 33 039,10 доларів США, що еквівалентно 264 081,52 грн.;

- сума нарахованої пені за прострочення кредиту - 164 774,63 доларів США, що еквівалентно 1 317 043,62 грн.;

- сума нарахованої пені за прострочені проценти - 394 694,13 доларів США, що еквівалентно 3 154 790,19 грн.;

- сума нарахованих 3% річних за прострочення кредиту - 845,48 доларів США, що еквівалентно 6 757,92 грн.;

- сума нарахованих 3% річних за прострочення процентів - 2 025,25 доларів США, що еквівалентно 16 187,82 грн.

З урахуванням вимог ст. 258 ЦК України щодо застосування спеціальної позовної давності в один рік до вимог про стягнення неустойки, розрахунку, наданого представником позивача (суми нарахованої пені за період з 02.01.2012 року по 02.01.2013 року - дату пред'явлення позову), на думку суду, необхідно застосувати до нарахованої пені строк позовної давності та визначити заборгованість по пені у наступному розмірі: за прострочення кредиту у сумі - 67 376, 14 доларів США, за прострочення процентів - 159 918,39 доларів США, та, відповідно, 3% річних за прострочення кредиту - 345, 18 доларів США, 3% річних за прострочення процентів - 819,25 доларів США.

Крім того, враховуючи, що розмір пені (227 294,53 доларів США) значно перевищує розмір простроченої заборгованості за кредитом та відсотками (82 260,67 доларів США), тому, суд застосовує ч.3 ст.551 ЦК України та зменшує її до розміру - 113 647, 26 доларів США.

Щодо зустрічної позовної заяви, на думку суду, вона не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Істотним порушенням, на думку представника відповідача по первісному позову є факт звернення банку до суду із вимогою про дострокове стягнення боргу за кредитним договором до настання строку, обумовленого сторонами, що унеможливлює погашення кредиту відповідно графіку, який є невід'ємною частиною договору.

Разом із тим, згідно п.5.1. кредитного договору № 34.1/ІЖ-001.08.3 від 20.03.2008 року банк має право у разі недотримання позичальником умов кредитного договору вимагати дострокового одержання суми кредиту, сплати нарахованих за ним процентів, тому, на думку суду, звернення ПАТ «Родовід Банк» із вимогою про дострокове стягнення суми боргу - це не порушення умов кредитного договору, а реалізація свого право, відповідно умов кредитного договору та спосіб захисту свого порушеного права.

Крім того, умовами зазначеного кредитного договору не передбачено випадків розірвання договору та у п. 8.6. зазначено, що договір діє до повного погашення позичальником заборгованості за кредитом та процентами за користування ним, а при наявності простроченої заборгованості - і пені за несвоєчасне погашення кредиту та сплату процентів.

Відповідно до ч.1 ст.88 Цивільно-процесуального кодексу України, так як судове рішення ухвалюється на користь позивача, понесені ним і документально підтверджені судові витрати підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.192, 258, 261, 514, 516, 526, 527, 533, 551, 610, 611, 612, 617, 625, 626, 627, 651, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст.ст.2, 47, 49 Закону «Про банки і банківську діяльність», ст.ст.10, 11, 57, 58, 60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» (04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 1-3, МФО 321712, код ЄДРПОУ 14349442, к/р 32008171201 в ГУ НБУ по Києву та Київській області) заборгованість за кредитним договором № 34.1/ІЖ-001.08.3 від 20.03.2008 року з додатковою угодою до кредитного договору від 25.09.2008 року суму у розмірі 195 907 (сто дев'яносто п'ять тисяч дев'ятсот сім) доларів 93 (дев'яносто три) центи США.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» (04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 1-3, МФО 321712, код ЄДРПОУ 14349442, к/р 32008171201 в ГУ НБУ по Києву та Київській області) 3 219 (три тисячі двісті дев'ятнадцять) гривень в рахунок сплати позивачем судового збору.

У задоволенні інших позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» - відмовити.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Родовід банк» - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м. Запоріжжя.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя Р.С. Холод