Рішення № 32029287, 11.06.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Справа № 39/5005/2047/2012

11.06.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “Галілей”, м. Дніпропетровськ

До 1. Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ

2. Державної казначейської служби України, м. Київ

3. Лобойківську сільську раду Петриківського району Дніпропетровської області

4. Петриківську районну державну адміністрацію

5. Державну податкову інспекцію у м. Дніпродзержинську

Про стягнення індексу інфляції та трьох відсотків річних в розмірі 89821,06грн.

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники:

Від позивача не з’явилися

Від відповідачів не з’явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, в якому просив суд стягнути з державного бюджету України в особі відповідача індексацію у розмірі 34 482,16 грн. за період з березня по грудень 2011 року та три відсотки річних у розмірі 55 338,90 грн. з 22.02.2011р. по 22.02.2012р.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області №39/5005/2047/2012 від 17.04.2012р. в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного Господарського суду від 25.06.2012р. задоволено апеляційну скаргу, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2012р. скасовано, позов задоволено.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.09.2012р. рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2012р. та постанову Дніпропетровського апеляційного Господарського суду від 25.06.2012р. у справі №39/5005/2047/2012 скасовано, справу направлено до Господарського суду Дніпропетровської області на новий розгляд.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2012р. в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного Господарського суду від 04.02.2013р. рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2012р. скасовано, у зв’язку із порушенням правил виключної підсудності, замінено відповідача 2. – Державне казначейство України, м. Київ на правонаступника – Державну казначейську службу України (м. Київ, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 37567646).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області №39/5005/2047/2012 від 27.02.2013р. матеріали даної справи надіслані за підсудністю до Господарського суду міста Києва, в порядку ст. 17 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2013р. прийнято справу № 39/5005/2047/2012 до провадження та призначено розгляд спору на 09.04.2013р.

В судовому засіданні 09.04.2013р. представник позивача надав суду клопотання про долучення до матеріалів справи документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.2013р. розгляд справи було відкладено на 16.05.2013р. та залучено до участі у справі інших відповідачів: Лобойківську сільську раду Петриківського району Дніпропетровської області, Петриківську районну державну адміністрацію та Державну податкову інспекцію у м. Дніпродзержинську.

13.04.2013р. від відповідача 1 надійшли письмові заперечення по справі, в яких управління просило у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на відсутність його вини у невиконанні рішення суду та зауважив, що повернення, стягнення коштів з Державного бюджету відбувається через органи казначейства, а не з Державного бюджету в особі органу казначейства.

В судовому засіданні 16.05.2013р. представник позивача надав суду докази, що підтверджують факт направлення відповідачам копії позовної заяви з додатками.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2013р. розгляд справи було відкладено на 11.06.2013р. та продовжено строк вирішення спору, відповідно до ст. 69 ГПК України, за клопотанням позивача.

03.06.2013р. від відповідача 1 (Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області) надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

07.06.2016р. від відповідача 4 (Петриківська районна державна адміністрація Дніпропетровської області) надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

Позивач та відповідачі, які були належним чином повідомлені про час та місце судового процесу, представників у судове засідання не направили, причини неявки суду не повідомили, відзиви на позов відповідач 2, відповідач 3, відповідач 4 та відповідач 5 не надали, позовну вимогу по суті і розміру у будь-який інший процесуальний спосіб не заперечили.

Відповідно до положень ст.ст. 64, 77, 87 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі (про відкладення розгляду справи) надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

До матеріалів справи долучені рекомендовані повідомлення про вручення, що підтверджують факт направлення сторонам ухвал суду та належне повідомлення про час та дату проведення судових засідань.

Господарський суд визнав наявні в матеріалах справи документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 11.06.2013р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07.02.2011р. Господарським судом Дніпропетровської області у справі № 40/195-10 (13/30-10 (33/140-09 (6/278-08 (А11/37 (А6/18 (14/140))-07) було ухвалено рішення про часткове задоволення позовних вимог ТОВ ІІ „Галілей", яким: визнано недійсним рішення Лобойківської сільської ради від 28.01.2003р. №106-6-ХХІV з врахуванням змін, внесених рішенням від 23.03.2004р. №323-13-ХХІV "Про визнання майна безхазяйним"; визнано недійсним розпорядження Голови Петриківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 04.02.2003р. за №30-р-03 "Про визнання майна безхазяйним"; стягнуто з Державного бюджету України в особі Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області на користь ТОВ ІІ "Галілей" 1 844 629,89 грн. збитків.

Вказане рішення набрало законної сили 22.02.2011р. та на його виконання Господарським судом Дніпропетровської області було видано накази від 22.02.2011р.

Позивач надав копію супровідного листа вих. № 19/06 від 23.05.2011р., яким було направлено оригінал наказу від 22.02.2011р. для виконання до Головного управління державного казначейства України у Дніпропетровській області.

В позовній заяві позивач вказав (абзац 2 с. 3 том І справи), що виконавчі документи ним були подані на виконання 21.11.2011р.

Рішення № 40/195-10 (13/30-10 (33/140-09 (6/278-08 (А11/37 (А6/18 (14/140))-07) було виконано належним чином 25.05.2012р., що підтверджується відміткою Державної казначейської служби України на наказі (с. 89 том І справи).

В силу ст. 115 Господарського процесуального кодексу України судове рішення, що набрало законної сили, є обов'язковим на всій території України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Визначення грошового зобов'язання закріплено в ст. 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", згідно якої грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Даною нормою закріплена можливість виникнення грошового зобов'язання не лише з цивільно-правових договорів, але і з інших передбачених законом підстав.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов'язання виникає з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Частиною 5 вказаної статті визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Зазначена норма прямо передбачає можливість виникнення грошового зобов'язання на підставі судового рішення, а відтак і застосування до боржника, що прострочив виконання такого зобов'язання, негативних наслідків, установлених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Дану правову позицію визначено Верховним Судом України у постанові від 05.12.2011 року у справі № 3-125гс11.

Позивач нараховує та просить суд стягнути інфляційні втрати у розмірі – 34 482,16 грн. (період нарахування з березня 2011 року по грудень 2012 року) та три відсотка річних у розмірі – 55 338,90 грн. (період нарахування з 22.02.2011р. до 22.02.2012р.).

Суд перерахував інфляційні втрати та три відсотка річних, оскільки, позивачем було невірно визначено період нарахування.

За розрахунком суду три відсотка річних складає – 14 100,05 грн. (період нарахування з 22.11.2011р. по 22.02.2012р.) та інфляційні втрати – 11 089,93 грн. (період нарахування з грудня 2011р. по 31.01.2012р.). Наведені періоди з урахуванням пред'явлення наказу для виконання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК.

Відповідачі не надали суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим, але таким, що підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов’язані з розглядом справи, зокрема витрати по сплаті судового збору, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідачів (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 4, 33, 34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з державного бюджету України в особі Головного управління державного казначейства України у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Челюскіна, 1, код ЄДРПОУ 23928791) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Галілей» (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Братів Трофимових, б. 52, кв. 97, код ЄДРПОУ 24607347) 11 089 (одинадцять тисяч вісімдесят дев’ять) грн. 93 коп. інфляційних втрат та 14 100 (чотирнадцять тисяч сто) грн. 05 коп. трьох відсотків річних.

3. В решті позову відмовити.

4. Стягнути Лобойківської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області (51830, Дніпропетровська область, Петриківський район, с. Лобойківка, вул. Центральна, 86, код ЄДРПОУ 04338813) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Галілей" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Братів Трофимових, б. 52, кв. 97, код ЄДРПОУ 24607347) 598 (п’ятсот дев’яносто вісім) грн. 80 коп. витрат по сплаті судового збору.

5. Стягнути з Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську (51931, м. Дніпродзержинськ, вул. Медична, 9, код ЄДРПОУ 20288776) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Галілей", (м. Дніпропетровськ, вул.. Братів Трофимових, б. 52, кв. 97, код ЄДРПОУ 24607347) 598 (п’ятсот дев’яносто вісім) грн. 80 коп. витрат по сплаті судового збору.

6. Стягнути з Петриківської районної державної адміністрації (51800, Дніпропетровська область, Петриківський район, смт. Петриківка, вул. Леніна, 71, код ЄДРПОУ 23642586) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Галілей" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Братів Трофимових, б. 52, кв. 97, код ЄДРПОУ 24607347) 598 (п’ятсот дев’яносто вісім) грн. 80 коп. витрат по сплаті судового збору.

7. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання повного рішення шляхом подачі апеляційної скарги до місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повне рішення складено 17 червня 2013 року.

Суддя І.Д. Курдельчук