Постанова № 32029099, 18.06.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2013 р. Справа № 804/6978/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Коренева А.О.,

при секретарі судового засідання - Литвин Ю.Ю.,

за участю

позивача - ОСОБА_1

представника відповідача-1 - Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області - Бабаніної Т.І.

представника відповідача-2 - Синельниківського міськвідділу (з обслуговуванням м. Синельникове та Синельниківського району) ГУМВС України в Дніпропетровській області - Купрієнко О.В.

третьої особи - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, Синельниківського міськвідділу (з обслуговуванням м. Синельникове та Синельниківського району) ГУМВС України в Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, начальник Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області Бабенко В.М. про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, про скасування наказу начальника ГУМВС України в Дніпропетровській області № 82 о/с від 09.04.13 про звільнення позивача зі служби в ОВС в запас Збройних Сил за п. 64 «є» ( за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, наказ начальника ГУМВС України в Дніпропетровській області № 656 від 01.04.13 про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Синельниківського МВ, про поновлення позивача з 09.04.13 на посаді слідчого СВ Синельниківського МВ ГУМВС України в Дніпропетровській області та про стягнення з ГУМВС України в Дніпропетровській області середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу. Ухвалою суду від 27.05.13 до участі у справі залучені в якості відповідача - Синельниківський міськвідділ (з обслуговуванням м. Синельникове та Синельниківського району) ГУМВС України в Дніпропетровській області, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, начальник Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області Бабенко В.М.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що оскаржувані ним накази є такими, що грубо порушують його права, з актом службового розслідування, на підставі якого такі накази прийняті, він ознайомлений не був, спірний наказ від 01.04.13 №656 прийнятий під час перебування позивача на лікарняному. Також позивачем зазначено, що пояснення, які ним надавались під час службового розслідування не могли бути надані ним об'єктивно, вони не відповідають дійсності, оскільки надавались в стресовому стані, який був викликаний діями працівників УВБ та прокуратури, починаючи з 25.03.13. Також позивачем зазначено, що під час несення служби в Синельниківському МВ ГУМВС України він був членом первинної профспілкової організації при Синельниківському МВ. Проте, відповідачем, в порушення ст.43, ст. 43-1, ст. 252 КЗпП України, ст. 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», з яких випливає, що звільнення працівника, який є членом профспілки або накладення дисциплінарного стягнення на такого працівника допускається лише за попередньою згодою виборного профспілкового органу, членом якого він є, не узгоджувалось звільнення позивача з профспілкою організацією. Також позивачем зазначено про порушення його прав, передбачених Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України», затвердженою наказом МВС від 12.03.13 №230, оскільки службове розслідування проводилось та було завершено, коли позивач перебував на лікарняному, тому він не міг реалізувати п. 6.3. - п. 6.3.6 вказаної Інструкції. Крім того, позивач вказав, що про час та місце засідання атестаційної комісії він не попереджався, перед звільненням військово-лікарську комісію не проходив, а лише був ознайомлений із вже затвердженим атестаційним листом. В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, наведених в позові та письмових поясненнях (а.с.32-35).

Відповідач-1, Головне управління міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, позовні вимоги не визнав, зазначивши, що позивач вчинив дії, які повністю суперечать завданню правоохоронних органів, є несумісними з перебуванням на службі в ОВС і не дозволяють йому уособлювати правоохоронні органи без шкоди для їх авторитету, а саме грубо порушуючи службову дисципліну, позивач вступив у неслужбові відносини з цивільною особою - гр. ОСОБА_6, отримавши від нього кошти в розмірі 1 300 грн. Відповідне службове розслідування відносно позивача проведено, пояснення ним надані, під час виконання дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення позивач не перебував на лікарняному чи у відрядженні, на момент прийняття рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності він мав не зняте дисциплінарне стягнення: зауваження, оголошене наказом ГУМВС України в області від 05.06.12 № 1171 за порушення вимог ст.ст. 22, 206, 227 КПК України при розслідуванні кримінальних справ. В судовому засіданні представник відповідача просила відмовити в задоволені позовних вимог з підстав, зазначених в запереченнях (а.с.39).

Відповідач-2, Синельниківський міськвідділ (з обслуговуванням м. Синельникове та Синельниківського району) ГУМВС України в Дніпропетровській області, просив відмовити в задоволенні позову, навівши доводи, аналогічні доводам відповідача-1 (а.с.84-86).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, начальник Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області Бабенко В.М., про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, правом участі в судовому засіданні не скористався, клопотання про відкладення розгляду справи не надав, причини неявки не повідомив.

Вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд при постановлені рішення виходить з наступних підстав та мотивів.

Як вбачається з обставин справи та встановлено судом, позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України, з 01.09.11 обіймав посаду слідчого слідчого відділення Синельниківського міського відділу (з обслуговуванням м. Синельникове та Синельниківського району) (а.с.43), мав спеціальне звання - лейтенант міліції, з функціональними обов'язками був ознайомлений під підпис, що підтверджується матеріалами справи (а.с.44-47). Наказом начальника Головного управління МВС України в Дніпропетровській області від 09.04.13 №82 о/с дск (а.с.83) позивача звільнено за п.64 "є" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України за порушення дисципліни. Зазначеному рішенню передував наказ Головного управління МВС України в Дніпропетровській області «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Синельниківського РВ» від 01.04.13 №656 (а.с.80), відповідно до п.1 наказової частини якого за порушення службової дисципліни, ст.7 Дисциплінарного статуту ОВС України, Присяги працівника органів внутрішніх справ України, Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, затверджених наказом МВС України від 22.02.05 №155, що виразилось у вчинені дій, які призвели до втрати об'єктивності та неупередженості при розслідуванні кримінальної справи відносно ОСОБА_6, позивача наказано звільнити з органів внутрішніх справи України за п.64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Як встановлено судом, фактичною підставою для звільнення позивача слугував Висновок службового розслідування, проведеного за вказівкою керівництва Головного управління від 25.03.13 старшим інспектором ВІОС УКЗ ГУМВС України в Дніпропетровській області майором міліції Поповим С.В., та старшим слідчим відділу СУ ГУМВСУ в Дніпропетровській області майором Ніколишак В.М., затверджений начальником ГУМВС України в Дніпропетровській області генерал-лейтенантом міліції В.М. Бабенко 01.04.13 (а.с.59-64). Зі змісту зазначеного Висновку вбачається, що проведеним службовим розслідуванням встановлений, зокрема, факт допущення позивачем порушення службової дисципліни, що виразилось у вступі в неслужбові відносини з цивільною особою, а саме отримання ним грошових коштів у розмірі 1 300 грн. від гр. ОСОБА_6, відносно якого відкрито кримінальне провадження №12013040390000649 за ст.289 ч.1 КК України, що призвело до втрати об'єктивності та неупередженості при розслідуванні означеної кримінальної справи.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість висновків службового розслідування і винесених на їх підставі спірних наказів про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та про його звільнення на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на наступному.

Порядок проходження служби в органах внутрішніх справ врегульований спеціальним законодавством, а саме: Законом України «Про міліцію» від 20.12.90 №565-XII (далі - Закон №565), Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22.02.06 №3460-IV (далі - Дисциплінарний статут), Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.91 №114 (далі - Положення №114), Правилами поведінки та професійної етики осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, затвердженими наказом МВС України від 22.02.12 № 155, які ґрунтуються на Конституції України, Законах України «Про засади запобігання і протидії корупції», «Про міліцію», Положенні про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженому Указом Президента України від 06.04.11 № 383, принципах діяльності, спрямованих на підвищення авторитету і зміцнення репутації працівників органів внутрішніх справ та інформування громадян про норми поведінки, якої вони повинні вимагати від працівників міліції.

Положеннями ч.1, ч.3, ч.4 ст. 18 Закону №565 передбачено, що порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затверджуваним Кабінетом Міністрів України. Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України затверджується Верховною Радою України. Дисциплінарним статутом визначна сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.

Так, ст.1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України. Статтею 2 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни. Частиною першою ст. 5 Дисциплінарного статуту передбачено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Види дисциплінарних стягнень наведені в ст. 12 Дисциплінарного статуту, а саме, п.8 згаданої статті визначено звільнення з органів внутрішніх справ. Відповідно до ч.1-8, 10, 15 ст. 14 Дисциплінарного статуту щодо порядку накладення дисциплінарних стягнень передбачено, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Порядок проведення службового розслідування встановлюється Міністром внутрішніх справ України. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Оголошувати дисциплінарне стягнення особі начальницького складу в присутності його підлеглих заборонено. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Матеріалами справи підтверджено, що за вказівкою керівництва Головного управління від 25.03.13 на підставі Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої Наказом МВС України від 06.12.91 №552 (далі - Інструкція №552) 25.03.13 старшим інспектором ВІОС УКЗ ГУМВС України в Дніпропетровській області майором міліції Поповим С.В. та старшим слідчим відділу СУ ГУМВСУ в Дніпропетровській області майором Ніколишак В.М за фактом порушення позивачем службової дисципліни проведено службове розслідування. Висновок про результати такого службового розслідування затверджений начальником ГУМВС України в Дніпропетровській області генерал-лейтенантом міліції В.М. Бабенко 01.04.13. За результатами службового розслідування ОСОБА_1 підлягав звільненню з органів внутрішніх справи України за п. 64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС за порушення службової дисципліни, ст.7 Дисциплінарного статуту ОВС України, Присяги працівника органів внутрішніх справ України, Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, затверджених наказом МВС України від 22.02.2012 № 155, що виразилось у вчиненні дій, які призвели до втрати об'єктивності та неупередженості при розслідуванні кримінальної справи відносно ОСОБА_6

Суд відмічає, що положеннями п. 14.8. Інструкції №552 передбачено познайомлення з затвердженим висновком службового розслідування особи, у відношенні якої воно проводилось, за бажанням на те останньої, якщо це не суперечить вимогам дотримання державної або службової таємниці. Відповідно до п. 15 Інструкції особа, у відношення якої проводиться службове розслідування, має право: давати усні та письмові пояснення, заявляти клопотання, надавати докази по суті досліджуваних обставин; заявляти відводи у відношенні працівника, який проводить службове розслідування, подавати скарги на його дії чи рішення керівнику, який приймає рішення по суті і інформує заявника. Пункт 14 Інструкції зобов'язує посадову особу при проведенні службового розслідуванням дотримуватися передбачених законом прав та інтересів заявника, особи, у відношенні якої проводиться службове розслідування.

Як з'ясовано судом в ході розгляду справи, позивачем під час проведення службового розслідування 25.03.13 на ім'я начальника ГУМВС України в Дніпропетровській області генерал-лейтенанта міліції Бабенко В.М. були надані письмові пояснення з приводу факту отримання ним коштів в розмірі 1 300 грн. від гр. ОСОБА_6 За змістом наданих пояснень в провадженні позивача перебувало кримінальне провадження №120130403900000649 відносно гр. ОСОБА_6, який незаконно заволодів транспортним засобом гр. ОСОБА_12, завдавши матеріальні збитки останньому на суму 20 000 грн. Кошти в розмірі 1 300 грн. були отримані позивачем задля передачі їх потерпілому ОСОБА_12 з метою повернення йому частини матеріальних збитків, завданих ОСОБА_6 Позивач в своїх поясненнях зазначив, що після обрання ОСОБА_6 запобіжного засобу, останній, знаходячись поряд з позивачем в приміщенні вказаного суду дістав гроші, а позивач зрозумів, що це гроші, які він збирається передати через нього ОСОБА_12 з метою погашення матеріальних збитків. Позивач, нічого не кажучи ОСОБА_6, відкрив папку, а ОСОБА_10 поклав до неї вказані гроші (а.с.65-66).

Факт надання таких письмових пояснень під час службового розслідування не заперечується позивачем як в самому позові (а.с.4), так і в судовому засіданні. Наведене вказує про обізнаність позивача про факт проведення відносно нього відповідачем-1 службового розслідування. З приводу доводів позивача щодо не ознайомлення з актом службового розслідування суд зазначає, що познайомлення з затвердженим висновком службового розслідування особи, у відношенні якої воно проводилось, має бути забезпечено за бажанням на те останньої (п.14.2 Інструкції №552). Доказів виявлення позивачем такого бажання до суду не надано, в судовому засідання позивачем зазначено, що про таке бажання він не зазначав відповідачу-1, оскільки перебував на лікарняному. Як вбачається з листка непрацездатності Серії АВЮ №511000, позивач знаходився на лікарняному з 26.03.13 по 08.04.13 включно з діагнозом «ГРВИ», що не позбавляло його можливості заявити про таке бажання 25.03.13 під час надання письмових пояснень, а також з 26.03.13 по 08.04.13 шляхом направлення відповідної заяви на адресу відповідачів.

За викладених обставин суд зазначає про відсутність з боку відповідача порушень п. п. 14, 15 Інструкції, ст. 14 Дисциплінарного статуту. Доводи позивача щодо порушення відповідачем-1 його прав, передбачених в Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України», затвердженої наказом МВС від 12.03.13 № 230, суд не приймає до уваги, оскільки вказаний наказ зареєстрований в Мінюсті України 02.04.13 за № 541/23073 та набрав чинності 26.04.13, тобто після виникнення та складення спірних правовідносин.

Згідно з вимогами ст.16 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику. У разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладено, якщо з дня вчинення проступку минуло більше півроку. У цей період не включається строк проведення службового розслідування або кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст.18 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його накладення, не враховуючи періоду перебування особи рядового або начальницького складу у відпустці, відрядженні

або її тимчасової непрацездатності. Після закінчення цього строку дисциплінарне стягнення не виконується. Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади та звільнення з органів внутрішніх справ, накладені на осіб рядового і начальницького складу, які тимчасово непрацездатні або перебувають у відпустці, відрядженні, виконуються після їх прибуття до місця проходження служби.

З матеріалів справи вбачається, що дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення за п.64 "є" Положення №114 (за порушення дисципліни) було накладено на позивача 01.04.13 наказом начальника ГУ МВС України в Дніпропетровській області № 656 (а.с.80), а виконано 09.04.13 наказом начальника ГУ МВС України в Дніпропетровській області № 82 о/с дск (а.с.83).

Суд відзначає, що аналіз змісту положень ст.16 та ст.18 Дисциплінарного статуту, а також використаного законодавцем формулювання «такі дисциплінарні стягнення, як звільнення …., накладені на осіб …, які тимчасово непрацездатні» дає підстави для висновку, що накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення на осіб рядового і начальницького складу, які тимчасово непрацездатні, не заперечується законодавцем, в той час як виконання такого стягнення має бути проведено виключно після прибуття таких осіб до місця проходження служби. Як зазначено вище, позивач відповідно до листка непрацездатності Серії АВЮ №511000 був на лікарняному з 26.03.13 по 08.04.13 включно. Оскільки дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ, накладене на нього під час тимчасової непрацездатності, виконано відповідачем-1 після його прибуття до місця проходження служби - 09.04.13, порушення положень ст.16, 18 Дисциплінарного статуту відсутні.

Покликання позивача щодо грубого порушення його прав через звільнення без отримання попередньої згоди виборного профспілкового органу, членом якого він є, ґрунтується на невірному розмінні положень чинного законодавства. Так, ст.18 Закону України «Про міліцію» передбачено, що працівники міліції вправі створювати професійні спілки. Відповідно до ч.2 ст. 4 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» закони та інші нормативно-правові акти не можуть бути спрямовані на обмеження прав і гарантій діяльності профспілок, передбачених Конституцією України, цим Законом, крім випадків, передбачених частиною другою статті 3 цього Закону. Положеннями ч.2 ст. 3 вказаного Закону передбачено, що особливості застосування цього Закону у Збройних Силах України (для військовослужбовців), органах внутрішніх справ, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки України встановлюються відповідними законами. Отже, Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» передбачає обмеження у застосуванні цього закону для органів внутрішніх справ і застосовується до правовідносин, пов'язаних із реалізацією положень цього Закону лише в частині, що не суперечить спеціальному законодавству. Відтак, у спірних правовідносинах застосуванню підлягає Дисциплінарний статут та Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затверджене постановою КМУ від 29.07.91 №114, які не передбачають обов'язку для відповідача погоджувати або отримувати попередню згоду на звільнення посадової особи органу внутрішніх справ від виборного профспілкового органу, членом якого така особа є.

Факт проведення атестації позивача, на виконання п.48 Положення №114, положення якого вимагають проведення атестації осіб при звільненні з органів внутрішніх справ, підтверджений Атестаційним листом, підписаним головою атестаційної комісії та секретарем атестаційної комісії, затвердженим заступником начальника ГУМВСУ України в Дніпропетровській області 09.04.13. Як вбачається з означеного Атестаційного листа, відповідне рішення оголошено позивачу 09.04.13, що підтверджується його особистим підписом та зазначенням ним «згоден».

Щодо наявності в діях позивача складу дисциплінарного проступку, а саме порушення службової дисципліни, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, 25.03.13 до ГУМВС надійшла інформація про те, що слідчий СВ Синельниківського MB лейтенант міліції ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 12013040390000649, відкритому 08.03.13 за ст. 289 ч. 1 КК України, вимагає від гр. ОСОБА_6 грошові кошти за вирішення питання про непритягнення до кримінальної відповідальності за ст. 185 КК України, за фактом крадіжки майна з легкового автомобіля «ВАЗ -2105», д.з НОМЕР_1, що належить гр. ОСОБА_12, у зв'язку з чим із залученням Синельниківської міжрайонної прокуратури, якою за отриманою інформацією відкрито кримінальне провадження № 42013040560000014 з попередньою правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 15, ч. З ст. 368 КК України, проведені негласні слідчі (розшукові) дії, за результатами яких приблизно о 15:45 біля адміністративної будівлі Синельниківського міськрайонного суду, розташованої за адресою: м. Синельникове, вул. Чехова, 1, задокументовано факт передачі гр. ОСОБА_6 грошових коштів у розмірі 1 300 грн. лейтенанту міліції ОСОБА_1 При допиті працівниками Синельниківської міжрайонної прокуратури у якості свідка слідчий ОСОБА_1 підтвердив факт вимагання та отримання ним хабара від гр. ОСОБА_6 за не притягнення останнього до кримінальної відповідальності за крадіжку авто магнітоли з автомобіля «ВАЗ - 2105», д.н. НОМЕР_1.

Факт надання таких пояснень працівникам Синельниківської міжрайонної прокуратури позивачем не заперечується.

Разом з тим, при опитуванні працівниками ГУМВС слідчий ОСОБА_1 надав інші пояснення, за якими у ході розслідування вищезазначеного кримінального провадження за фактом незаконного заволодіння автомобілем «ВАЗ -2105», д.з НОМЕР_1, потерпілий ОСОБА_12 неодноразово висловлювався з приводу того, що для нього вкрай важливо повернення матеріальних збитків. При цьому, останній був агресивно настроєний відносно підозрюваного ОСОБА_6 Тому, з метою повернення потерпілому матеріальних збитків, хоча б у якійсь мірі, слідчий ОСОБА_1 запропонував гр. ОСОБА_6 передати через нього гроші для гр. ОСОБА_12 При цьому зводити зазначених громадян слідчий не став з метою уникнення конфліктної ситуації. Самостійно передати гроші гр. ОСОБА_12 підозрюваний ОСОБА_6 не міг, оскільки потерпілий хворів. На пропозицію слідчого гр. ОСОБА_6 погодився і 25.03.2013 у приміщенні Синельниківського міськрайонного суду передав гроші у сумі 1300 грн.

З приводу пояснень, наданих позивачем працівникам Синельниківської міжрайонної прокуратури позивач зазначив, що такі пояснення були надані ним під психологічним впливом. Суд зазначає, що в ході розгляду справи позивачем не зазначено чітко прізвище працівників прокуратури, під психологічним впливом яких ним були надані пояснення з підтвердження факту вимагання та отримання ним хабара від гр. ОСОБА_6 в розмірі 1 300 грн., із відповідною заявою про застосування працівниками УВБ та прокуратори до позивача сили під час надання ним пояснень, останній до органів внутрішніх справ не звертався.

Також суд зважує, що відповідно до ст.4 Закону №565 правовою основою діяльності міліції є: Конституція України, цей Закон, інші законодавчі акти України, постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти Міністерства внутрішніх справ України, Загальна декларація прав людини, міжнародні правові норми, ратифіковані у встановленому порядку. Згідно зі ст.. 5 Закону міліція виконує свої завдання неупереджено, у точній відповідності з законом. Ніякі виняткові обставини або вказівки службових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності міліції. Для забезпечення громадського порядку працівники міліції зобов'язані вживати заходів незалежно від свого підпорядкування.

За приписами ст.7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу, зокрема: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; дотримуватися норм професійної та службової етики.

Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, зокрема Кримінальним процесуальним кодексом України. Положення згаданого кодексу не дають підстави для висновку про наявність у слідчих повноважень допомагати підозрюваному відшкодовувати шкоду, завдану потерпілому, в тому числі шляхом передачі коштів останньому. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі наведеного, суд доходить до висновку про допущення позивачем порушення службової дисципліни, яке виразилось в отриманні ним у службовий час від гр. ОСОБА_6, щодо якого позивачем в рамках кримінального провадження здійснювалось досудове слідство, коштів в розмірі 1 300 грн., що підтверджується самим позивачем, та вказує на вступ у неслужбові відносини з цивільною особою.

Стосовно покликань позивача, що його звільнення мало відбутися лише відповідно до п. 67 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, за змістом якого особи рядового або начальницького складу, засуджені за вчинення злочину або притягнуті до адміністративної відповідальності за адміністративне корупційне правопорушення, підлягають звільненню із служби в органах внутрішніх справ у триденний строк з дня отримання органом внутрішніх справ копії відповідного судового рішення, яке набрало законної сили, суд зазначає таке. Як вбачається зі змісту спірних наказів, позивач звільнений з органів внутрішніх справ за п.64 «є» - за порушення дисципліни, відтак приписи п.67 Положення, які врегульовують порядок звільнення особи за п.64 «й» - у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення злочину або адміністративного корупційного правопорушення, застосуванню не підлягають.

Таким чином, оскільки попередньо накладенню дисциплінарного стягнення відповідачем-1 було проведено службове розслідування відповідно до вимог Дисциплінарного статуту та Інструкції №114, суд приходить до висновку, що підстави для поновлення позивача в органах внутрішніх справ відсутні, оскільки ним вчинено проступок - порушено службову дисципліну, наслідком чого є притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення з органів внутрішніх справ. Крім того, суд зазначає, що предметом судового розгляду в даній адміністративній справі є рішення суб'єкта владних повноважень. Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) даного рішення з огляду на чіткі критерії, які зазначені в ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, тобто відповідності рішення суб'єкта владних повноважень вимогам закону щодо процедури прийняття рішення, врахування імперативних вимог чинного законодавства при його прийнятті тощо. Відтак, застосування Відповідачем-1 того чи іншого виду дисциплінарного стягнення є дискреційними повноваженнями начальника ГУ МВС України в Дніпропетровській області, втручання в які виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАСУ у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, оскільки суд дійшов висновку, що відповідачами доведено вчинення позивачем дисциплінарного проступку та дотримано процедуру його звільнення, а підстав для поновлення на роботі судом не встановлено, то в задоволені адміністративного позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 158-163, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволені адміністративного позову.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд за правилами, визначеними ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили згідно зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 25.06.13.

Суддя А.О. Коренев