Постанова № 32028284, 18.06.2013, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2013 рокум. Ужгород№ 807/1525/13-а

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилко С.Є.

при секретарі судового засідання Петричкович К.І.

за участю сторін:

позивача: ОСОБА_1;

представника відповідача: Жупана Артура Юрійовича;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Тячівському районі Закарпатської області про скасування вимоги № Ф-1408 від 06 березня 2013 року, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 18 червня 2013 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 25 червня 2013 року.

До Закарпатського окружного адміністративного суду звернулася Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Тячівському районі Закарпатської області, якою просить скасувати вимогу Управління Пенсійного фонду України у Тячівському районі Закарпатської області про сплату недоїмки від 06 березня 2013 року за № 1408.

Свої вимоги позивач мотивує наступним. Протягом 2012 року діяльністю не займався та доходів не отримував, тривалий час знаходився на лікуванні та реабілітації, відповідно не сплачував обов'язкових платежів. Оскільки доходів не отримував, то й не зобов'язаний сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне страхування. Працівники Пенсійного фонду не повідомили позивача про взяття його на облік та не надіслали йому відповідного повідомлення. Позивач вказує на те, що у першому кварталі 2012 року отримував пенсію по інвалідності. За таких обставин позивач вважає, що оскаржувана вимога від 06 березня 2013 року за № 1408 підлягає скасуванню

Під час розгляду даної справи позивач підтримав позовні вимоги з мотивів, що наведені в позовній заяві та додатково пояснив, що він являється фізичною особою-підприємцем, яка обрала спрощену систему оподаткування, хоча відповідного свідоцтва не отримав, оскільки підприємницьку діяльність не веде. До лютого 2012 року був інвалідом 3-ї групи та відповідно отримував пенсію по інвалідності. З березня 2012 року по день розгляду справи інвалідом не являється. Також позивач пояснив, що підприємницькою діяльністю не займається, хоча підприємницька діяльність не припинена.

Управлінням Пенсійного фонду України у Тячівському районі Закарпатської області надано суду письмове заперечення на позовну заяву, відповідно до якого відповідач повністю заперечує позовні вимоги та просить суд відмовити в задоволенні позовної заяви повністю. Зокрема відповідач вказав наступне. Єдиний внесок відповідно до статті 7 частини 1 пункту 3 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI (далі по тексту Закон України № 2464-VI) нараховується: для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу. 16 березня 2013 року було прийнято вимогу № Ф-1408 про сплату недоїмки за 2012 рік у розмірі 4572,42 грн.. Крім того, відповідач вказав на те, що оскільки позивач у січні та лютому 2012 року отримував пенсію по інвалідності, то суму недоїмки було зменшено на 744,66 грн..

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти позову з підстав, що наведені в письмовому запереченні та додатково пояснив, що позивач зобов'язаний сплачувати єдиний внесок не залежно від того чи отримує дохід. Ніяких додаткових рішень щодо зменшення недоїмки відповідачем не приймалось.

З'ясувавши всі обставини у справі та перевіривши їх належними та допустимими доказами, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

В судовому засіданні встановлено, що позивач є фізичною особою-підприємцем (а.с. 45). Позивачем обрано спрощену систему оподаткування, що підтверджується сторонами та ними не заперечується.

Відповідно до статті 4 частини 1 пункту 4 Закону України № 2464-VI фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності є платниками єдиного внеску.

Відповідно до пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 2464-VI з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску. Перереєстрація платників страхових внесків та застрахованих осіб не здійснюється.

Таким чином, позивач є платником єдиного внеску відповідно до пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 2464-VI.

Відповідно до статті 6 частини 2 пунктів 1 та 4 Закону України № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний, в тому числі: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом.

Відповідно до статті 7 частини 1 пункту 3 Закону України № 2464-VI, для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу. Таким чином законодавцем встановлено, що мінімальна сума єдиного внеску для фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, становить мінімальний страховий внесок.

Відповідно до статті 8 частини Закону України № 2464-VI є Закону України № 2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Відповідно до статті 9 частин 8 та 12 Закону України № 2464-VI платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за базовий звітний період, не пізніше 20 числа, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом є календарний місяць, а для платників, зазначених в статті 4 частині 1 пункті 4 цього Закону, - календарний рік. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до статті 1 частини 1 пунктів 5 та 6 Закону України № 2464-VI мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця. Недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 13 Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" установлено на 2012 рік мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі: з 1 січня - 1073 гривні, з 1 квітня - 1094 гривні, з 1 липня - 1102 гривні, з 1 жовтня - 1118 гривень, з 1 грудня - 1134 гривні.

Таким чином мінімальний страховий внесок у 2012 році становив: з 01 січня 2012 року - 372,33 (1073х34,7%); з 01 квітня 2012 року - 379,62 (1094х34,7%) грн.; з 01 липня 2012 року - 382,39 (1102х34,7%) грн.; 01 жовтня 2012 року - 387,97 (1118х34,7%) грн. та у грудні 2012 року - 393,50 (1134х34,7%) грн..

Відповідно до статті 4 частини 4 Закону України № 2464-VI особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Оскільки позивач у січні та лютому 2012 року отримував пенсію у зв'язку із інвалідністю, то за цей період позивач в силу статті 4 частини 4 Закону України № 2464-VI був звільнений від обов'язку сплати єдиного внеску.

Відповідно до повідомлення-розрахунку (а.с. 20) з врахуванням розміру мінімального страхового внеску у 2012 році позивачеві необхідно було сплатити за 2012 рік єдиний внесок у розмірі 4572,42 (включно й січень, лютий 2012 року) грн..

Відповідно до статті 25 частин 1 та 4 Закону України № 2464-VI рішення, прийняті органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Відповідно до пункту 6.3 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що затверджена Постановою Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року N 21-5, вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на суму боргу, що перевищує 10 грн..

У зв'язку з несплатою єдиного внеску у 2012 році відповідачем 06 березня 2013 року було сформовано вимогу про сплату недоїмки, розмір якої становить 4572,42 грн. (а.с. 19).

Проте, відповідно до картки особового рахунку платника фізичної особи-підприємця, яка обрала спрощену систему оподаткування (а.с.а.с. 40, 41, 46) позивачеві станом на січень 2013 року нараховано до сплати єдиного внеску у розмірі 3827,76 грн..

Враховуючи дані, що містяться у картці особового рахунку платника фізичної особи-підприємця, яка обрала спрощену систему оподаткування, а також те, що позивач у січні та лютому 2012 року отримував пенсію у зв'язку з інвалідністю, суд вважає, що позовну заяву слід задовольнити частково, а саме вимогу Управління Пенсійного фонду України у Тячівському районі Закарпатської області № Ф-1408 від 06 березня 2013 року в частині суми заборгованості у розмірі 744,66 (372,33*2 (єдиний внесок за січень, лютий 2012 року)) грн. слід скасувати. Крім того, оскільки позивач посилається на неправомірність прийняття оскаржуваної вимоги, згідно зі статтею 11 частиною 2 КАС України, з метою повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог, визнавши також оскаржувану вимогу в частині суми заборгованості у розмірі 744,66 грн. протиправною.

На підставі наведеного та керуючись статтями 11, 70, 71, 86, 160-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Тячівському районі Закарпатської області - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Управління Пенсійного фонду України у Тячівському районі Закарпатської області № Ф-1408 від 06 березня 2013 року в частині суми заборгованості у розмірі 744,66 грн..

В задоволенні позовної заяви в частині решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається через Закарпатський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. У випадках, встановлених статтею 167 частиною 4 цього Кодексу десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя С.Є. Гаврилко