Ухвала суду № 32027525, 23.05.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2013 р.Справа № 2035/2а-10966/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання Волкової А.М.,

представника відповідача : Шеіної О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Червонозаводського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції на постанову Червонозаводського районного суду м. Харкова від 15.02.2013р. по справі № 2035/2а-10966/12

за позовом ОСОБА_2

до Червонозаводського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції

про визнання дій протиправним та скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ОСОБА_2 - звернувся до Червонозаводського районного суду м. Харкова з позовом до Червонозаводського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції (далі по тексту - Червонозаводський ВДВС ХМУЮ, відповідач), в якому просив суд :

1. Визнати протиправними рішення та дії Червонозаводського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції щодо винесення постанови від 09.11.2012 року серії ВП № 33579249 про повернення виконавчого документа стягувачеві.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Червонозаводського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 09.11.2012 року серії ВП № 33579249 про повернення виконавчого документа стягувачеві.

3. Стягнути з Червонозаводського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції на користь позивача судові витрати.

Постановою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 15.02.2013 року по справі № 2035/2а-10966/12 адміністративний позов ОСОБА_2 до Червонозаводського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції про визнання дій протиправними та скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві - задоволено.

Визнано протиправними дії Червонозаводського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції щодо винесення постанови від 09.11.2012 р. ВП № 33579249 про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Визнано протиправною та скасовано постанову Червонозаводського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 09.11.2012 р. ВП № 33579249 про повернення стягувачеві виконавчого листа Червонозаводського районного суду від 23.05.2012 р. № 2-а-4428/11/2035.

Стягнуто на користь ОСОБА_2, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, з Державного бюджету України вартість сплаченого судового збору за подання даного адміністративного позову в розмірі 32,19 грн.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Червонозаводського районного суду м. Харкова від 15.02.2013 року по справі № 2035/2а-10966/12 та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.75, п.9 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження", п.1 ст.48 Бюджетного кодексу України. Наполягає на тому, що Управлінням праці та соціального захисту населення адміністрації Червонозаводського району Харківської міської ради було частково виконано постанову Червонозаводського районного суду м. Харкова по справі № 2-а-4428/11/2035, а саме, прийнято розпорядження № 34 від 27.07.2012 року ОСОБА_2 призначено щорічну допомогу на оздоровлення за 2011 рік в розмірі 4485,00 грн. Вважає, що відсутність відповідного фінансування є поважною причиною невиконання рішення зазначеного судового рішення в частині проведення відповідних виплат підвищення до пенсії позивачеві як особі, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Стверджує, що Управлінням праці та соціального захисту населення адміністраціі Червонозаводського району Харківської міської ради вжито всіх можливих дій у межах наданої компетенції для забезпечення виконання вказаної постанови суду; виплата нарахованих сум буде проведена за достатності бюджетного фінансування на дані цілі. З огляду на викладене, враховуючи, що УПСЗН адміністрації Червонозаводського району Харківської міської ради фактично виконано зобов'язання, покладені на нього судовим рішенням, вважає висновок суду першої інстанції про те, що повернення виконавчого документа стягувачеві є фактичною відмовою у виконанні судового рішення, безпідставним та необґрунтованим. Наполягає на тому, що відповідач у спірних правовідносинах діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України «Про виконавче провадження».

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Червонозаводського районного суду м. Харкова від 15.02.2013 року по справі № 2035/2а-10966/12 та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2

Позивач в судове засідання не прибув, свого представника не направив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини не прибуття до суду не повідомив.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що на виконанні Червонозаводського ВДВС ХМУЮ знаходився виконавчий лист від 23.05.2012 р. № 2-а-4428/11/2035, виданий на підставі постанови Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14 листопада 2011 року по справі № 2-а-4428/11 та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2012 року у адміністративній справі № 2035/2а-4428/11, якими зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Червонозаводського району Харківської міської ради перерахувати, призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_2 недоотриману щорічну допомогу на оздоровлення за 2011 рік відповідно до абзаців 1, 2 ч. 4, частин 5, 7 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, з урахуванням виплаченої відповідачем суми цієї допомоги в 2011 році в розмірі 120,00 гривень, а також зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Червонозаводського району Харківської міської ради подати звіт про виконання судового рішення до Червонозаводського районного суду м. Харкова на протязі шести місяців з дня набрання законної сили прийнятим рішенням (а.с.11).

Постановою старшого державного виконавця Червонозаводського ВДВС ІІІеіної О.С. ВП № 33579249 від 09.11.2012 р., з посиланням на п. 9 ч. 1 ст. 47. ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», вказаний виконавчий лист було повернуто стягувачеві (а.с.41).

Не погодившись із вказаною постановою про закінчення виконавчого провадження, позивач звернувся до суду з даним позовом про оскарження зазначеної постанови, а також дій відповідача щодо її прийняття.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості, оскільки закриття виконавчого провадження є фактичною відмовою у виконанні судового рішення, а оскаржувана постанова прийнята відповідачем не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України "Про виконавче провадження", у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Частинами 1, 2 ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси.

Постанова Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14 листопада 2011 року по справі № 2-а-4428/11, якою зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Червонозаводського району Харківської міської ради перерахувати, призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_2 недоотриману щорічну допомогу на оздоровлення за 2011 рік відповідно до абзаців 1, 2 ч. 4, частин 5, 7 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, з урахуванням виплаченої відповідачем суми цієї допомоги в 2011 році в розмірі 120,00 гривень, а також зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Червонозаводського району Харківської міської ради подати звіт про виконання судового рішення до Червонозаводського районного суду м. Харкова на протязі шести місяців з дня набрання законної сили прийнятим рішенням, набрала законної сили як така, що залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2012 року у адміністративній справі № 2035/2а-4428/11, однак повністю виконана не була.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Як встановлено положеннями ч.2 ст.1 Закону України "Про державну виконавчу службу" завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом. Система органів державної виконавчої служби визначена у статті 3 цього Закону.

Статтею 11 Закону України "Про виконавче провадження" передбачений обов`язок державного виконавця здійснювати заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Як свідчать письмові докази, державним виконавцем не вжиті вичерпні заходи щодо виконання постанови Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14 листопада 2011 року по справі № 2-а-4428/11.

З матеріалів справи вбачається, постанова про повернення виконавчого провадження за виконавчим листом № 2-а-4428/11, виданим Червонозхаводським районним судом м. Харкова на виконання постанови від 14.11.2011 року, прийнята державним виконавцем з посиланням на п.9 ч.1 ст.47, ст.50 Закону України "Про виконавче провадження", а саме, у зв`язку з наявністю встановленої законом заборони щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Відповідно до ст.47 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: 1) є письмова заява стягувача; 2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; 3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення; 4) стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа; 5) у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані за безпосередньої участі боржника); 6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом має передати стягувачу, або майно, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості (крім коштів), а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; 7) боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи майно боржника, розшук яких здійснювався органами внутрішніх справ, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку; 8) коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача-заставодержателя за виконавчим документом, на підставі якого звернуто стягнення на заставлене майно; 9) наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Про наявність обставин, зазначених у частині першій цієї статті, державний виконавець складає акт.

Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Частиною 2 статті 75 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення. Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону.

Частинами 1 та 2 статті 89 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Таким чином, Законом України "Про виконавче провадження" чітко передбачено послідовність дій державного виконавця, що має передувати поверненню виконавчого документа стягувачеві.

Слід відмітити, що старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції України Шеїна О.С., зважаючи на поважність причин невиконання Управлінням праці та соціального захисту населення адміністрації ЧІервонозаводського району Харківської міської ради рішення суду, яке набрало законної сили, дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до вказаних суб'єкту владних повноважень санкцій, передбачених ст.89 Закону України "Про виконавче провадження" у вигляді накладення штрафу та звернення до правоохоронних органів з поданням про притягнення боржника до кримінальної відповідальності.

Так, фахівцем відповідача було зазначено, що згідно листа та розпорядження, що надійшли на адресу Червонозаводського ВДВС з Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Червонозаводського району Харківської міської ради, видатки на забезпечення виконання судових рішень по бюджетній програмі соціального захисту 2501200 «КЕКБ 1341 «Соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у Державному бюджеті України на 2012 рік на цей час не передбачено, що унеможливлює виконання судових рішень у добровільному порядку, а також списання зазначених коштів державного бюджету відповідно до п.8 ст.9 розділу VI Бюджетного кодексу України.

Виконати вимоги, вказані у виконавчому листі, управління праці та соціального захисту населення адміністрації Червонозаводського району Харківської міської ради не має повноважень у зв'язку з тим, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» здійснюється за рахунок державного бюджету. Вищевказані витрати можуть бути профінансовані тільки Міністерством фінансів України через розпорядника коштів вищого рівня - Міністерство праці та соціальної політики України.

Згідно з ч.2 ст.95 Конституції України виключно державним бюджетом на відповідний рік визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Відповідно до п.1 ст.48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та проводять тільки в межах бюджетних асигнувань.

Зобов'язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом України про Державний бюджет України, не вважаються зобов'язаннями), крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті), і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов'язань є порушенням бюджетного законодавства.

Вимоги фізичних і юридичних осіб щодо відшкодування збитків та/або шкоди за зобов'язаннями, взятими розпорядниками бюджетних коштів без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Дерджавний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), стягуються з осіб, винних у взятті зобов'язань, в судовому порядку.

При вирішенні питання відповідних коштів та при їх надходженні на рахунок Управління вони будуть негайно спрямовані на виконання рішень суду. Згідно розпорядження № 34 від 27.07.2012 року ОСОБА_2 призначено допомогу за 2011 рік за рішенням суду у розмірі 4485,00 грн.

З урахуванням вищенаведеного, фахівцем відповідача зроблено висновок про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п.9 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадення» (а.с.41).

Колегія суддів вважає такий висновок відповідача передчасним та необґрунтованим виходячи з наступного.

Колегія суддів зазначає, що судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства, незалежно від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомоги та згідно частини 2 статті 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Таким чином, колегія суддів вважає, що реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Відсутність відповідного фінансування не може бути визнана поважною причиною невиконання судового рішення з огляду на те, що своїм характером є або бездіяльністю, або юридично неспроможною дією і не вказує на належне ставлення боржника до процесу організації виконання судового рішення.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, боржник (УПСЗН адміністрації Червонозаводського району Харківської міської ради) не звертався.

Не надано суду боржником і доказів вжиття будь-яких інших дій, спрямованих на виконання рішення суду, а також не вказано інших причин, які б перешкоджали виконання рішення суду про стягнення грошових коштів на користь ОСОБА_2

Колегія суддів зауважує, що не передбачення законодавцем видатків на забезпечення виконання судових рішень по бюджетній програмі соціального захисту, на яке посилається Управління у листі від 20.08.2012 р. на адресу Червонозаводського ВДВС ХМУЮ (а.с.15-16), не тягне за собою відсутності коштів на виплату щорічної державної соціальної допомоги особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, тим більше, що позивач права на таку допомогу набув у 2011 році (оскільки постанова Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14.11.2011 року по справі № 2-а-4428/11 була допущено судом до негайного виконання).

Як вбачається зі змісту п.4 розділу VІІ Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", даним Законом не встановлено обмежень для виплати щорічної допомоги на оздоровлення особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбаченої статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Тобто, на момент винесення оскаржуваної постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві були відсутні об'єктивні причини, які б перешкоджали виконанню даного судового рішення в примусовому порядку шляхом вжиття заходів, передбачених Законом України «Про виконавче провадження».

Колегія суддів зауважує, що в листі УПСЗН адміністрації Червонозаводського району Харківської міської ради відсутні вказівки на те, коли саме будуть виплачені нараховані позивачеві кошти, та про надіслання боржником звернень для виділення коштів до органів Державної казначейської служби або до розпорядника бюджетних коштів вищого рівня.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне відмітити, що відповідно до частини 5 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ, який було повернуто стягувачеві, може бути повторно пред'явлений до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Пунктом 2 частини 1 статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» для пред'явлення до виконання інших виконавчих документів (крім посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення) встановлений річний строк, який, у відповідності до ч.2 зазначеної статті, встановлюється з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.

Як вбачається зі змісту виконавчого листа по справі № 2-а-4428/11, строк пред'явлення його до виконання - до 22 березня 2013 року.

Таким чином, повернення виконавчого документу стягувачеві у спірних правовідносинах, з огляду на обмежений строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, та не визначений термін надходження до УПСЗН адміністрації Червонозаводського району мХарківської міської ради, створює загрозу невиконання судового рішення, що набрало законної сили, оскільки позивач навіть після усунення перешкод для виконання судового рішення буде позбавлений можливості отримати грошові кошти, належні йому за постановою суду, в зв`язку з пропуском строку пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Отже, УПСЗН адміністрації Червонозаводського району Харківської міської ради не надав відповідачеві доказів здійснення дій, спрямованих на виконання рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14.11.2011 року по справі № 2-а-4428/11 у встановленому законом порядку.

Відповідно до положень ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду, що видав виконавчий лист, із поданням, а сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, змін чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Колегія суддів відмічає, що відповідач не скористався своїм правом, відповідно до наведеної норми Кодексу адміністративного судочинства України, та не звертався до суду із заявою про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Натомість, відповідачем передчасно було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Також, відповідачем не було вжито заходів до виконання рішення, передбачених ст.89 Закону України "Про виконавче провадження", а саме: не накладено на боржника штрафу та направлення подання (повідомлення) до правоохоронних органів про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Крім цього, як вірно зазначено судом першої інстанції, відповідач при винесенні оскаржуваної постанови допустив порушення Закону України «Про виконавче провадження», не надіславши позивачу дану постанову у передбачений ч. 4 ст. 47 цього Закону триденний строк з моменту її винесення, оскільки, як зазначено самим відповідачем в апеляційній скарзі, копію спірної постанови разом з виконавчим документом було направлено лише 18.12.2011 року (а.с.49).

Також, колегія суддів зауважує, що у пункті 2 резолютивної частини спірної постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві державним виконавцем зазначено про припинення на підставі ч. 2 ст. 50 цього Закону чинності арешту на кошти боржника, в той час як відповідачем не накладався арешт на кошти боржника, незважаючи на численні клопотання позивача про накладення арешту на кошти боржника від 24.05.2012 р. від 25.09.2012 р. від 22.10.2012 р. (а.с.21-23).

Колегія суддів звертає увагу на приписи ч.2 ст.8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі "Іммобільяре Саффі проти Італії" наголошував, що право на звернення до суду, гарантоване статтею 6, також передбачає практичне виконання остаточних, обов'язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні. Отже, виконання судового рішення не може відстрочуватися на незаконних підставах.

Також, в своєму рішенні "Кечко проти України" Суд констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань.

В рішенні "Войтенко проти України" Суд знову повторює, що ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок. Проте, затримка виконання судового рішення на період, що є необхідним для вирішення проблем публічного порядку, може у виняткових випадках бути виправдана. Суд допускає, що асигнування на виплату державних боргів може спричинити певні затримки у виконанні рішень з бюджету Уряду. Тим не менше, Суд вирішує, що не передбачивши таких асигнувань протягом трьох років підряд, держава-відповідач не виконала своїх зобов'язань за статтею 6 параграфу 1 Конвенції.

Беручи до уваги вищенаведену судову практику Європейського Суду з прав людини, колегія суддів дійшла висновку про те, що відсутність коштів у боржника чи у держави на виконання взятих на себе зобов'язань не є підставою для закінчення виконавчого провадження і не звільняє боржника від виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції доказів, які б свідчили про те, що ним, до винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві, були вжиті всі заходи, спрямовані на виконання рішення суду.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що спірна постанова ВП № 33579249 від 09.11.2012 р. про повернення виконавчого документа стягувачеві прийнята відповідачем без дотримання вимог Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Червонозаводського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції залишити без задоволення.

Постанову Червонозаводського районного суду м. Харкова від 15.02.2013р. по справі № 2035/2а-10966/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Перцова Т.С.Судді(підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Жигилій С.П. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Перцова Т.С.

Повний текст ухвали виготовлений 28.05.2013 р.