Ухвала суду № 32027363, 30.05.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2013 р.Справа № 1870/2а-9185/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання Волкової А.М.,

представників сторін: позивача - Синько О.А., відповідача - Шкриль Л.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19.03.2013р. по справі № 1870/2а-9185/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс ЛТД-1"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ресурс ЛТД-1» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Ресурс ЛТД-1») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Сумах Сумської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м.Сумах), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Сумах:

- №0000782260/56270 від 06.11.2012р. про донарахування земельного податку з юридичних осіб в розмірі 60570,69 грн., в т.ч. основного платежу 50473,05 грн. та штрафні санкції 10097,64 грн. в повному обсязі;

- №0000782260/56266 від 06.11.2012р. про донарахування земельного податку з юридичних осіб в розмірі 171,00 грн., в т.ч. штрафні санкції 171,00 грн. в повному обсязі;

- №0000762260/56268 від 06.11.2012р. про донарахування податку на прибуток в розмірі 381 756,00 грн., в т.ч. основного платежу 349 103,00 грн. та штрафні санкції 32653,00 грн. в частині донарахування податку на прибуток в розмірі 303360,00 грн., в т.ч. основного платежу 286 546,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 21 122 грн. 00 коп.;

- №0000772260/56269 від 06.11.2012р. про донарахування податку на додану вартість в розмірі 211 780,00 грн. в т.ч. основного платежу 169 424,00 грн. та штрафні санкції 42 356,00 грн. в частині донарахування податку на додану вартість в розмірі 206421,00 грн., в т.ч. основного платежу 165 137,00 грн. та 41 284,00 грн. штрафних санкцій.

29.11.2012р. позивачем до суду було подано заяву про збільшення позовних вимог (а.с.46-49, І том), відповідно до якого позивач зазначає, що 19 листопада 2012р. ТОВ «Ресурс ЛТД-1» отримало податкові повідомлення-рішення №0000832260/56269 від 06.11.2012р. про донарахування податку на додану вартість в сумі 254 136,00грн. та податкове повідомлення-рішення №0000822260/56268 від 06.11.2012р. про донарахування податку на прибуток в розмірі 414 409,00 грн., якими повторно донараховані податки за одними й тими ж порушеннями, що визначені в акті про результати виїзної планової документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресурс-ЛТД-1» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2011р. по 30.06.2012р. При цьому, позивач зазначає, що ТОВ «Ресурс-ЛТД-1» одночасно отримало лист від 15.11.2012р. №58501/10/22-6010 ДПІ у м.Сумах про відкликання раніше виписаних податкових повідомлень рішень, а саме №0000762260/56268 від 06.11.2012р. про донарахування податку на прибуток в розмірі 381 756,00 грн. та №0000772260/56269 від 06.11.2012р. про донарахування податку на додану вартість в розмірі 211 780,00 грн., які є предметом позову по даній справі в частині, що зазначена в адміністративному позові.

Підставою для відкликання податкових повідомлень рішень в листі зазначено технічну помилку.

Позивач вважаючи, що донарахування відповідачем податків зроблено повторно всупереч ст.19 Конституції України, ст.86 ПК України, не відповідає вимогам чинного законодавства, збільшив позовні вимоги та просив суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000832260/56269 від 06.11.2012р. про донарахування податку на додану вартість 254 136,00 грн. в т.ч. основного платежу 169 424,00 грн. та штрафні санкції 84712,00 грн. та №0000822260/56268 від 06.11.2012р. про донарахування податку на прибуток в розмірі 414 409,00 грн., в т.ч. основного платежу 349 103,00 грн. та штрафні санкції 65306,00 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 19.03.2013р. по справі № 1870/2а-9185/12 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс ЛТД-1" до Державної податкової інспекції у м. Сумах про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено в повному обсязі.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення:

- №0000782260/56270 від 06.11.2012р. про донарахування земельного податку з юридичних осіб в розмірі 60570,69 грн., в т.ч. основного платежу 50473,05 грн. та штрафні санкції 10097,64 грн. в повному обсязі;

- №0000782260/56266 від 06.11.2012р. про донарахування земельного податку з юридичних осіб в розмірі 171,00 грн., в т.ч. штрафні санкції 171,00 грн. в повному обсязі;

- №0000762260/56268 від 06.11.2012р. про донарахування податку на прибуток в розмірі 381 756,00 грн., в т.ч. основного платежу 349 103,00 грн. та штрафні санкції 32653,00 грн. в частині донарахування податку на прибуток в розмірі 303360,00 грн., в т.ч. основного платежу 286 546,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 21122 грн. 00 коп.;

- №0000772260/56269 від 06.11.2012р. про донарахування податку на додану вартість в розмірі 211 780,00 грн. в т.ч. основного платежу 169 424,00 грн. та штрафні санкції 42 356,00 грн. в частині донарахування податку на додану вартість в розмірі 206421,00 грн., в т.ч. основного платежу 165 137,00 грн. та 41 284,00 грн. штрафних санкцій.

- №0000832260/56269 від 06.11.2012р. про донарахування податку на додану вартість 254 136,00 грн. в т.ч. основного платежу 169 424,00 грн. та штрафні санкції 84712,00 грн.

- №0000822260/56268 від 06.11.2012р. про донарахування податку на прибуток в розмірі 414 409,00 грн., в т.ч. основного платежу 349 103,00 грн. та штрафні санкції 65306,00 грн.

Відповідач, не погодившись із вищевказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин у справі, порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19.03.2013р. по справі № 1870/2а-9185/12 скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову них вимог ТОВ «Ресурс ЛТД-1» повністю.

Апеляційна скарга мотивована неправильним застосуванням судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм пп.14.1.257 п.14.1 ст.14, пп.135.5.4 п.135.5, п.137.10. ст.137 ПК України в частині висновку суду про безпідставність включення відповідачем до складу доходу позивача суми 706367 грн., як безповоротної фінансової допомоги, з вартості отриманих, однак не сплачених в строк простих векселів. Також відповідач вважає, що витрати у розмірі 865 554 грн., пов'язані з орендою площ торгівельного центру за договором, укладеним з ТОВ «Будтрейдинг», ТОВ «Ресурс ЛТД-1» не мало права відносини до складу валових витрат, оскільки вони були використані не в господарській діяльності позивача, що не було враховано судом. З огляду на те, що дане порушення вплинуло і на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, позивачем також завищено суму податкового кредиту на 165 137 грн. З посиланням на п.14.1.72 п.14.1 ст.14, п.287.1, п.287.6 ст.287 ПК України вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції в частині відсутності підтав для визначення ТОВ «Ресурс ЛТД-1» податкового зобов'язання з податку на землю за 2011 рік на суму 20 283,83 грн., за 2012 рік - 20189,22 грн. За таких обставин, вважає спірні рішення законними, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

Представник відповідача у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з викладених у ній підстав, просив суд апеляційної інстанції їх задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні та в надісланих до суду письмових запереченнях, з обґрунтувань та мотивів, викладених в останніх, просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу ДПІ у м.Сумах без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін. Наполягав на тому, що ТОВ «Ресурс ЛТД-1» у спірних правовідносинах правомірно було включено до складу валових витрат та податкового кредиту відповідні суми коштів по господарським операціям, які повністю підтверджено первинними документами бухгалтерського та податкового обліку та безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача. Отже, рішення відповідача в оскаржувані частині є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Ресурс ЛТД-1» (ід.код 14013621) взято на податковий облік в ДПІ в м.Сумах 04.09.2009р. №13105.

Матеріалами справи підтверджено, що в період з 13.09.2012р. по 03.10.2012р. ДПІ в м.Сумах було проведено виїзну планову перевірку ТОВ «Ресурс ЛТД-1», в ході якої були встановлені порушення податкового законодавства.

За результатами перевірки було складено Акт перевірки від 10.10.2012р. №3120/2260/14013621/62 «Про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Ресурс ЛТД-1» код за ЄДРПОУ 14013621 з питань дотримання вимог податкового, та іншого законодавства за період з 01.04.2011р. по 30.06.2012р.» (а.с.8-37, І том).

Як вбачається зі змісту Акту перевірки, податковим органом було встановлено, зокрема, наступні порушення норм податкового законодавства:

1) порушення п.п.14.1.257 п.14.1 ст.14, пп.135.5.4. п.135.5. ст.135, 137.10., ст.137, п.138.4, п.138.6 ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ (далі ПКУ), внаслідок чого позивачу було донараховано податок на прибуток у сумі 349103 грн., у тому числі: - за 2011 рік у сумі 218491.00 грн. , в т.ч. за 3 квартал 2011 року - 74167 грн., за 4 квартал 2011 року - 144 324 грн., за 2012 рік - 130 612 грн. в т.ч. за І квартал 2012р. - 85664 грн., за 2 квартал 2012р. - 44948 грн.;

2) порушення пп.14.1.36, пп.14.1.181 п.14.1, ст.14, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.4, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.201.4, п.201.8 ст.200 ПК України, в результаті чого, податковий орган дійшов висновків про заниження позивачем податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 169424 грн. у т.ч.: за жовтень 2011 року - 1392 грн., за січень 2012 року - 60 453 грн., за лютий 2012 року - 25129 грн., за квітень 2012 року - 44818 грн., за травень 2012 року - 13 791 грн., за червень 2012 року - 23 831 грн.;

3) порушення п.286.2 ст.286, п.287.6 ст.287 ПК України, в результаті чого позивачу було донараховано земельний податок у сумі 30283,83 грн. (за період з квітня 2011 року по грудень 2011 року) та на суму 20189.22 грн. (за період з січня 2012 року по червень 2012 року).

За наслідками проведеної перевірки, 09 листопада 2012 року, відповідачем було прийнято та направлено на адресу позивача наступні податкові повідомлення-рішення:

- №0000782260/56270 від 06.11.2012р. про донарахування земельного податку з юридичних осіб в розмірі 60 570,69 грн., в т.ч. основного платежу - 50 473,05 грн. та штрафних санкцій - 10 097,64 грн. (а.с.41, І том);

- №0000782260/56266 від 06.11.2012р. про донарахування земельного податку з юридичних осіб в розмірі 171,00 грн., в т.ч. штрафних санкцій - 171,00 грн. (а.с.38, І том);

- №0000762260/56268 від 06.11.2012р. про донарахування податку на прибуток в розмірі 381 756,00 грн., в т.ч. основного платежу - 349 103,00 грн. та штрафних санкцій - 32 653,00 грн. (а.с.39, І том);

- №0000772260/56269 від 06.11.2012р. про донарахування податку на додану вартість в розмірі 211 780,00 грн. в т.ч. основного платежу - 169 424,00 грн. та штрафихі санкцій - 42 356,00 грн. (а.с.40, І том).

Частково не погодившись з прийнятими ДПІ у м.Сумах податковими повідомленнями рішеннями форми «Р», позивач звернувся до суду з даним позовом, який було подано до суду 19.11.2012р.

В подальшому, як було встановлено в ході розгляду даної справи, 19 листопада 2012р. ТОВ «Ресурс ЛТД-1» отримало від ДПІ у м.Сумах податкові повідомлення-рішення №0000832260/56269 від 06.11.2012р. (а.с.50, І том) про донарахування податку на додану вартість в сумі 254 136,00 грн. та №0000822260/56268 від 06.11.2012р. (а.с.51, І том) про донарахування податку на прибуток в розмірі 414409,00 грн., відповідно до яких сума основного платежу не відрізняється від рішень, що були винесені у передбачений законом термін, але штрафні санкції застосовані в розмірі 50%, на відміну від санкцій у первинних рішеннях з цих же податків, що дорівнювали 25% від суми донарахованого платежу.

При цьому, податковим органом, разом з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями до ТОВ «Ресурс ЛТД-1» було направлено лист ДПІ у м.Сумах від 15.11.2012р. №58501/10/22-6010 (а.с.149, І том) про відкликання відповідачем раніше виписаних податкових повідомлень рішень, а саме №0000762260/56268 від 06.11.2012р. про донарахування податку на прибуток в розмірі 381 756,00 грн. та №0000772260/56269 від 06.11.2012р. про донарахування податку на додану вартість в розмірі 211780,00 грн. Підставою для відкликання зазначено виявлення відповідачем «технічної помилки».

Зважаючи на те, що нормами чинного законодавства чітко визначено підстави для відкликання податкових повідомлень-рішень та вбачаючи з боку відповідача порушення норм чинного законодавства (ст.19 Конституції України, ст.86 ПК України), яке полягає у повторному донарахуванні податкових зобов'язань за одними й тими ж порушеннями, що визначені в акті про результати виїзної планової документальної перевірки, позивач звернувся до суду з клопотанням про збільшення позовних вимог, в якому просив суд також скасувати податкові повідомлення-рішення, які надійшли на адресу Товариства 19.11.2012р., а саме: №0000832260/56269 від 06.11.2012р. про донарахування податку на додану вартість 254 136,00 грн. в т.ч. основного платежу - 169 424,00 грн. та штрафних санкцій - 84712,00 грн. та №0000822260/56268 від 06.11.2012р. про донарахування податку на прибуток в розмірі 414 409,00 грн., в т.ч. основного платежу - 349 103,00 грн. та штрафних санкцій - 65306,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при прийнятті податкових повідомлень-рішень №0000782260/56270 від 06.11.2012р. про донарахування земельного податку з юридичних осіб в загальному розмірі 60570,69 грн., №0000782260/56266 від 06.11.2012р. про донарахування земельного податку з юридичних осіб в розмірі 171,00 грн., №0000762260/56268 від 06.11.2012р. в частині донарахування податку на прибуток в розмірі 303360,00 грн., в т.ч. основного платежу - 286 546,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 21 122 грн. 00 коп., №0000772260/56269 від 06.11.2012р. в частині донарахування податку на додану вартість в розмірі 206421,00 грн., в т.ч. основного платежу - 165 137,00 грн. та 41 284,00 грн. штрафних санкцій, №0000832260/56269 від 06.11.2012р. про донарахування податку на додану вартість у загальному розмірі 254 136,00 грн. в т.ч. основного платежу - 169 424,00 грн. та штрафних санкцій - 84712,00 грн., №0000822260/56268 від 06.11.2012р. про донарахування податку на прибуток в загальному розмірі 414 409,00 грн., в т.ч. основного платежу - 349 103,00 грн. та штрафних санкцій - 65306,00 грн. діяв поза межами повноважень, не на підставі та не у спосіб, встановлений Податковим кодексом України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Колегія суддів зазначає, що при наданні оцінки спірним правовідносинам щодо правомірності формування позивачем валових витрат за 3, 4 квартал 2011 року та 1, 2 квартал 2012 року, податкового кредиту за жовтень 2011 року, січень, лютий, квітень, травень, червень 2012 року та донарахування податковим органом земельного податку за 2011 рік застосуванню підлягають положення Податкового кодексу України.

Колегією суддів встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень №0000782260/56270 від 06.11.2012р. про донарахування земельного податку з юридичних осіб в загальному розмірі 60570,69 грн. та №0000782260/56266 від 06.11.2012р. про донарахування земельного податку з юридичних осіб в розмірі 171,00 грн.

У свою чергу, підставою для такого висновку стало твердження відповідача про невиконання позивачем на протязі 2011-2012 років свого обов'язку щодо сплати податкових зобов'язань по загальнодержавному земельному податку за адресами: м.Суми, вул.Кооперативна, буд 5, м.Суми, вул.Харківська, буд.5, м.Суми, вул.Соборна, буд.32, м.Суми, вул.Червона площа, буд.5 та не подання відповідно податкової декларації з плати за землю за 2011, 2012 роки.

Відповідач вважає, що оскільки за позивачем згідно з інформацією КП «Сумське міське бюро технічної інвентаризації» за ТОВ «Ресурс ЛТД-1» зареєстровано право власності на нежитлові приміщення, що знаходяться за адресами: м. Суми. вул. Кооперативна, б. 5; м.Суми. Покровська площа, б. 5; м.Суми. вул. Соборна, б. 32; м.Суми. вул. Харківська, 5, позивач у відповідності до п.287.6 ст.287 ПК України повинен сплачувати на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на вказане нерухоме майно податок за земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території.

Колегія суддів вважає такий висновок відповідача хибним та таким, що не відповідає обставинам справи та приписам п.286.1 ст.286 ПК України, з наступних підстав.

Згідно п.п.14.1.72 п.14.1 ст.14 ПК України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XIII цього Кодексу).

При цьому, за визначенням п.14.1.73 п.14.1 ст.14 ПК України під землекористувачами слід розуміти юридичних та фізичних осіб (резидентів і нерезидентів), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Вищенаведена норма права в свою чергу кореспондує з положеннями ст.269 ПК України, відповідно до якої платниками податку за землю визначені власники землі та землекористувачі.

Відповідно до п.287.1 ст.287 ПК України плата за землю сплачується користувачами з дня виникнення права користування земельною ділянкою.

Визначення поняття права постійного користування землею та категорію постінийх землекористувачів також наведено в ч.1 ст.92 Земельного кодексу України. Так, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Виходячи зі змісту ст. 116 Земельного кодексу України набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень (ч.1 ст.128 ЗК України).

Право користування земельною ділянкою відповідно до ст.93 ЗК України настає лише в разі укладання договору оренди земельної ділянки.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (ст.126 ЗК України).

Керуючись п.286.1, ст.286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

В п.п.14.1.42. п.14.1 ст.14 ПК України зазначено, що дані державного земельного кадастру - сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону.

Беручи до уваги вищенаведені приписи ЗК України та ПК України колегія суддів дійшла висновку про те, що обов'язок по сплаті земельного податку законодавцем покладено на власника земельної ділянки або на постійного землекористувача землі, що використовують землі на підставі зареєстрованого права власності або користування земельною ділянкою, дані про яку внесені до державного земельного кадастру.

За таких обставин, до внесення до державного земельного кадастру відповідних відомостей та документів про земельну ділянку, у позивача відсутня підстава для нарахування земельного податку.

З досліджених судами першої та апеляційної інстанцій довідок, наданих Держземагенством 21.11.2012р. (а.с.7,8,9,10, ІІ том), встановлено, шо на час проведення перевірки та прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, за позивачем право власності або право користування на земельні ділянки, розташованими за адресами : м. Суми. вул. Кооперативна, б. 5; м.Суми. Покровська площа, б. 5; м.Суми. вул. Соборна, б. 32; м.Суми. вул. Харківська, 5 зареєстровано не було. А відтак, були відсутні і підстави для сплати земельного податку за 2011 та 2012 рік та подання відповідної податкової декларації.

З урахуванням пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 ПК України, посилання апелянта на положення п.287.6 ст.287 ПК України, за якими при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно, є неспроможними, оскільки входять в протиріччя з вищевказаними приписами ЗК України та ПК України.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що донарахування за платежем : земельний податок з юридичних осіб за податковими повідомленнями-рішеннями №0000782260/56270 від 06.11.2012р. та №0000782260/56266 від 06.11.2012р. зроблено відповідачем всупереч діючому законодавству України, що є підставою для скасування цих рішень та задоволення позову в цій частині.

Щодо правомірності визначення позивача за податковим повідомленням-рішення №0000762260/56268 від 06.11.2012р. податкових зобов'язань з податку на прибуток в частині 303360,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 286 546,00 грн., за штрафними санкціями в сумі 21 122 грн. 00 коп. колегією суддів зазначає наступне.

Так, сума донарахованого податку на прибуток, яку оскаржує позивач (сума основного платежу 286546,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 21 122 грн. 00 коп.) складається з :

- 162464.00 грн. - суми платежу з податку на прибуток у зв'язку зі збільшенням податковим органом валових доходів підприємства на суму неоплачених векселів, за якими за висновками податкового органу, сплинув строк пред'явлення до платежу;

- 124 082.00 грн. - основного платежу та 21 122 грн. штрафних санкцій, нарахованих у зв'язку зі зменшенням валових витрат на підставі висновків податкового органу про відсутність доходів у позивача пов'язаних з використанням орендованого приміщення за договором, укладеним з ТОВ «Будтрендинг».

Колегією суддів встановлено, що підставою для визначення позивачу суми платежу з податку на прибуток у розмірі 162464.00 грн. слугував висновок акту перевірки про порушення ТОВ «Ресурс ЛТД-1» вимог пп.14.1.257 п.14.1 ст.14, пп.135.5.4 п.135.5, п.137.10 ст.137 Податкового кодексу України, що призвело до заниження задекларованих показників у рядку 03 ІД «інші доходи» на суму 706367 грн., в т.ч. за 3 квартал 2011 року на суму 322465 грн., 4 квартал 2011 року на суму 383902 грн., що станом на 01.04.2011 року є не стягнутою на користь ТОВ «МЕГА-МЕТ», як отримана безповоротна фінансова допомога.

Такого висновку ДПІ у м.Сумах дійшло, оскільки вважає, що по простим векселям серії АА № 1668550 від 10.08.2010р. номінальною вартістю 322464.70 грн. та серії АА № 1668551 від 10.10.2010р. номінальною вартістю 383901,80грн., виписаних позивачем підприємству TOB «МЕГА- MET", витік строк пред'явлення до платежу (1 рік від дати їх складання, як це прописано в ст. ст.33, 34 Уніфікованого закону про переказні векселі), внаслідок чого вартість векселів підлягає включенню до доходу позивача в 3-4 кварталах 2011р. як безнадійна кредиторська заборгованість.

Як свідчить з акту перевірки (п.3.1. «Податок на прибуток», п.3.1.1. «Дохід» - а.с.10-11, І том) в ході проведення перевірки, згідно інформації, яка викладена в акті попередньої перевірки ДПІ в м.Суми від 25.06.2011р. №4822/2312/14013621/62, податковим органом було встановлено, що ТОВ «Ресурс ЛТД-1» було передано прості векселі серії АА № 1668550 від 10.08.2010р. номінальна вартість 322464.70 грн.. серії АА № 1668551 від 10.10.2010р., номінальна вартість 383901,80грн. підприємству - TOB «МЕГА- MET".

Відповідно до наданого до перевірки акту-прийому передачі векселя встановлено, що згідно договору №41 від 01.06.2010р. термін платежу по векселям - «за пред'явленням».

При цьому, як зазначається в Акті перевірки від 10.10.2012р., згідно бази даних ДПС України, до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням ТОВ «МЕГА-МЕТ». Остання звітність, яка була подана до Лівобережної ДПІ Дніпропетровської ДПС - декларація з податку на додану вартість за лютий 2011 року. Згідно з частинами 1 та 3 ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні», видавати прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично ставленні товари, виконані роботи, надані послуги. У разі видачі (передачі) векселя, відповідно до договору, припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Колегія суддів не погоджується з такими висновком відповідача, з наступних підстав.

Згідно ст.194 ЦК України цінним папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його розмістила (видала), і власником та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам.

Відповідно до пп.14.1.204 п.14.1 ст.14 ПК України простий вексель, авальований банком, - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ банку сплатити після настання строку платежу визначену суму векселедержателю. Вексель засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити до Державного бюджету України відповідну суму коштів і є податковим зобов'язанням, визначеним векселедавцем самостійно і узгодженим з дня взяття на облік векселя контролюючим органом за місцезнаходженням векселедавця, а в разі, якщо законодавством передбачено відстрочення із сплати митних платежів, - з дня митного оформлення товарів у відповідний режим.

Особливості обігу векселів в Україні, який полягає у видачі переказних та простих векселів, здійсненні операцій з векселями та виконанні вексельних зобов'язань у господарській діяльності визначено Законом України "Про обіг векселів в Україні", відповідно до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та відповідно до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів.

Статтею 5 Закону про обіг векселів і ст. 14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» визначено, що векселі (переказні та прості) складаються у документарній формі на бланках з відповідним ступенем захисту від підроблення.

Перелік обов'язкових реквізитів для простого векселя наведено у ст. 75 Уніфікованого закону, зокрема це: назва «простий вексель», безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей, зазначення строку платежу, зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж, найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж, зазначення дати і місця складання простого векселя, підпис особи, яка видає документ (векселедавець).

Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 196 ЦК України і статей 2, 76 Уніфікованого закону документ, який не містить обов'язкових реквізитів, перелічених у вказаних статтях Уніфікованого закону, не має сили векселя.

Згідно з ч. 3 ст. 5 Закону про обіг векселів вексель підписується від імені юридичних осіб власноручно керівником та головним бухгалтером (якщо така посада передбачена штатним розписом юридичної особи) чи уповноваженими ними особами. Підписи скріплюються печаткою.

Як слідує зі ст. 4 Закону про обіг векселів умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Строки платежу за векселем визначені главою 5 Уніфікованого закону.

Так, за визначенням ст.33 Уніфікованого закону переказний вексель може бути виданий із таким строком платежу : за пред'явленням, у визначений строк для пред'явлення, у визначений строк від дати складання, на визначену дату.

За приписами ст. 34 Уніфікованого закону переказний вексель строком за пред'явленням підлягає оплаті при його пред'явленні. Він повинен бути пред'явлений для платежу протягом одного року від дати його складання. Трасант може скоритити цей строк або обумовити більш тривалий строк. Ці строки можуть бути скорочені індосантами. Трасант може встановити, що переказний вексель зі строком платежу за пред'явленням не може бути пред'явленим для платежу раніше визначеної дати. У цьому разі строк для пред'явлення починається від зазначеної дати.

Згідно положень ст.77 Уніфікованого закону про переказний та простий векселі до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо: індосаменту (статті 11 - 20); строку платежу (статті 33 - 37); платежу (статті 38 - 42); права регресу у разі неплатежу (статті 43 - 50, 52 - 54); платежу у порядку посередництва (статті 55, 59 - 63); копій (статті 67 і 68); змін (стаття 69); позовної давності (статті 70 і 71).

Беручи до уваги вищевказані законодавчі приписи, колегія суддів зазначає, що строк для пред'явлення простого векселя відраховується з дати складання векселя. Якщо у векселі строком «за пред'явленням» вказано, що він не може бути пред'явлений до платежу раніше визначеної дати, строк для його пред'явлення до платежу відраховується з цієї дати.

У разі непред'явлення до платежу переказного векселя в установлені строки його держатель втрачає права за ним стосовно індосантів, векселедавця, а також інших зобов'язаних за векселем осіб, за винятком акцептанта, а при непред'явленні до платежу простого векселя - за винятком векселедавця (статті 53, 78 Уніфікованого закону). Такі самі наслідки настають, якщо вексель зі строком платежу на визначений день або у визначений строк від дати складання чи пред'явлення не пред'явлено до платежу в день, коли він мав бути оплачений, або протягом двох наступних робочих днів (статті 38, 53, 78 Уніфікованого закону).

Як вбачається зі змісту спірних векселів, які датовані 10.08.2010р. та 10.10.2010р., строк пред'явлення до платежу по ним настає відповідно 10.08.2019р. та 10.10.2019р., що спростовує доводи відповідача про не пред'явлення вказаних векселів до платежу в строк, визначений в самих же векселях (а.с.213-215, І том).

Крім того, у відповідності до ч.1 ст.70 Уніфікованого закону позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.

Такий строк застосовується як щодо позову векселедержателя, так і щодо позовних вимог, пред'явлених до акцептанта переказного векселя векселедавцем, індосантами, авалістами та іншими особами, до яких права за векселем перейшли внаслідок виконання ними вексельного зобов'язання.

Отже, перебіг трирічного строку на пред'явлення позовних вимог до акцептанта переказного векселя або до векселедавця простого векселя починається з дати настання строку платежу, зазначеного у векселі. Встановлені ст. 70 Уніфікованого закону строки для пред'явлення позовних вимог за векселем є присічними, вони не можуть бути змінені за угодою сторін і не підлягають зупиненню або відновленню.

Враховуючи вищевикладене, що строки позовної давності за векселем починають перебіг з моменту закінчення перебігу строків пред'явлення до платежу, колегія суддів зазначає, що в випадку несплати по виданим позивачем векселям грошового зобов'язання на користь векледержателя до закінчення строку пред'явлення до платежу по ним, відлік строку на стягнення заборгованості по векселям розпочнеться 10.08.2019р. та 10.10.2019р. і буде становити три роки.

З досліджених копій векселів, що містяться в матеріалах справи (а.с.213, 215, І том), судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що векселі відповідають вимогам Закону України "Про обіг векселів в Україні" та Уніфікованого закону, що пред'являються до векселю, а отже мають силу векселя і можуть бути використані як засіб платежу.

При цьому, колегією суддів також взято до уваги, що станом на 06.03.3013р. та на час розгляду справи у суді апеляційної інстанції ТОВ «МЕГА МЕТ», яке отримало спірні векселі, не перебуває в процесі припинення, що підтверджується витягом з єдиного державного реєстру щодо юридичних осіб (а.с.13-14, ІІ том). Зворотнього відповідачем не доведено.

Отже, відсутні підстави для висновку ДПІ у м.Сумах про те, що вартість векселів у сумі 706367 грн. є безнадійною кредиторською заборгованістю та підлягає включення до складу доходу ТОВ «Ресурс ЛТД-1» за 3, 4 квартал 2011 року.

За таких обставин даних обставин, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про неправомірність донарахування позивачу за податковим повідомленням рішенням №0000762260/56268 від 06.11.2012р. основного платежу з податку на прибуток у розмірі 162464.00 грн. та як наслідок, задоволення позову в цій частині.

Колегією суддів також встановлено, що підставою для визначення позивачу суми основного платежу з податку на прибуток у розмірі 186639 грн. та 32653 грн. штрафних санкцій 162464.00 грн. слугував висновок акту перевірки про порушення ТОВ «Ресурс ЛТД-1» вимог пп.138.4 та п.138.6 ст.138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток у вказаному розмірі.

Так, відповідно до п.3.1.2. акту перевірки «Витрати» (а.с.12-14), податковим органом було встановлено, що до складу витрат за 4 квартал 2011 року, 1-2 квартал 2012 року включено витрати по постачальнику ТОВ «Будтрейдинг», м. Суми (код ЄДРПОУ 33389510).

ТОВ «Ресурс-ЛТД-1» було укладено договори оренди з ТОВ «Будтрейдинг» про отримання в оренду площ ТЦ - торгівельного центру, який знаходиться за адресою: Україна, м. Суми, пр-т Лушпи,4/1, а саме:

1) ТОВ «Ресурс-ЛТД-1» було укладено договір оренди від 20.10.2011р. б/н з ТОВ «Будтрейдинг» про отримання в оренду площ торгівельного центру, який знаходиться за адресою: Україна, м. Суми, пр-т Лушпи.4/1 і є цілісним торговельним комплексом, що має власну необхідну інфраструктуру, що дозволяє Орендареві використовувати об'єкт оренди й здійснювати в ньому свою діяльність відповідно до мети і умов даного договору.

Орендодавець передає, а Орендар приймає у тимчасове оплачуване користування нежитлове приміщення, а саме частину будівлі ТЦ на 2 поверсі загальною площею 240,5 м.кв. Розмір орендної плати за один календарний місяць використання об'єкта оренди становить 44 252 грн. в т.ч. ПДВ. Даний договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до закінчення строку оренди. Строк оренди - 35 місяців з дати підписання акту прийому-передачі об'єкту оренди в користування. Акт прийому-передачі об'єкту оренди в орендне користування за №2 від 04.11.2011 року.

2) ТОВ «Ресурс-ЛТД-1» було укладено договір оренди від 20.10.2011 року б/н з ТОВ «Будтрейдинг» про отримання в оренду площ торгівельного центру, який знаходиться за адресою: Україна, м. Суми, пр-т Лушпи.4/1 і є цілісним торговельним комплексом, що має власну необхідну інфраструктуру, що дозволяє Орендареві використовувати об'єкт оренди й здійснювати в ньому свою діяльність відповідно до мети і умов даного договору.

Орендодавець передає, а Орендар приймає у тимчасове оплачуване користування нежитлове приміщення, а саме частину будівлі ТЦ на 2 поверсі, загальною площею 140 м. кв. розмір орендної плати за один календарний місяць використання об'єкта оренди становить 60 грн. в т.ч. ПДВ. Даний договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до закінчення строку оренди. Строк оренди - 35місяців з дати підписання прийому-передачі об'єкту оренди в орендне користування. Акт прийому-передачі об'єкту оренди в орендне користування за №2 від 03.11.2011 року.

3) ТОВ «Ресурс ЛТД-1» було укладено договір оренди від 20.10.2011 року б/н з ТОВ «Будтрейдинг» про отримання в оренду площ торгівельного центру, який знаходиться за адресою: Україна, м. Суми, пр-т Лушпи,4/1 і є цілісним торговельним комплексом, що має власну необхідну інфраструктуру, що дозволяє Орендареві використовувати об'єкт оренди й здійснювати в ньому свою діяльність відповідно до мети і умов даного договору.

Орендодавець передає, а Орендар приймає у тимчасове оплачуване користування нежитлове приміщення, а саме частину будівлі ГЦ на 2 поверсі, загальною площею 191м.кв. розмір орендної плати за один календарний місяць використання об'єкта оренди становить 35144 грн. в т.ч. ПДВ. Даний договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до закінчення строку оренди. Строк оренди - 33 місяців з дати підписання акту прийому-передачі об'єкту оренди в орендне користування. Акт прийому-передачі об'єкту оренди в орендне користування за №2 від 03.11.2011 року.

На підтвердження придбання послуг з оренди та комунальних послуг ТОВ «Ресурс ЛТД-1» надало до перевірки такі первинні документи, як акти прийому передачі робіт (послуг).

Відповідно до отриманої інформації від відділу контролю за проведенням готівкових розрахунків управління податкового контролю ДПІ у м.Сумах, на орендованих площах ТОВ «Ресурс ЛТД-1» здійснювали свою діяльність ФОП ОСОБА_3 (місце здійснення діяльності - магазин «ХБ» по реалізації жіночого одягу, курток, сумок, печаток). ФОП ОСОБА_3 до ДПІ у м.Сумах надано договір суборенди укладеного з ТОВ «Ресурс ЛТД-1» від 01.11.2011р. №б/н. Актів прийому-передачі та нарахування орендної плати та сплати до перевірки не надано; ФОП ОСОБА_4 (місце здійснення торгівельної діяльності - магазин Спортландія» по реалізації спортивного одягу, шапок, спортивного взуття та спортивного інвентаря), ФОП ОСОБА_5, (магазин «Євротоп» по реалізації взуття, сумок, гаманців).

До перевірки підприємством не надано договора суборенди з вищезазначеними ФОП та в зобов'язання за даними бухгалтерського та податкового облік) - не включено суми доходу.

Зважаючи на вищевикладене, та посилаючись на відсутність документального підтвердження господарської діяльності в частині використання позивачем вказаних орендованих приміщень у власній господарській діяльності, ДПІ у м.Сумах дійшло висновку про неможливість віднесення витрат з отримання послуг оренди та комунальних послуг до складу валових витрат ТОВ «Ресурс ЛТД-1», в результаті чого відповідач дійшов висновку про завищення позивачем витрат всього на суму 865554 грн. в т.ч. за 4 квартал 2011 року на суму 243595 грн., за І квартал 2012 року на суму 407923грн., за II квартал 2012 року на суму 214036 грн.

Колегія суддів зауважує, що ТОВ «Ресурс ЛТД-1» погодилося із донарахуванням податку на прибуток в розмірі 62556,98 грн. та штрафних санкцій в сумі 11530,83 грн. (25% від суми за 2012 рік, оскільки за 2011 рік штрафні санкції не нараховувались) та сплатило їх до бюджету, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується представником відповідача.

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Ресурс ЛТД-1» здавало в суборенду не всю площу орендованого приміщення, а лише його частину, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями договорів суборенди та оренди та не заперечується представником відповідача по справі.

Так, приміщення «Магазин «Спортландія», отримана площа в оренду - 240.5 м.кв., здана ПП Ритенко в суборенду площа становить - 80 м.кв. (частка від загальної площі - 0.33); приміщення «Магазин ХS», отримана позивачем площа в оренду - 140 м.кв., здана ПП ОСОБА_3 в суборенду становить 46 м.кв., (частка від загальної площі - 0.33); приміщення «Магазин «Євротоп», отримана площа позивачем в оренду - 191 м.кв., здана ПП ОСОБА_5 в суборенду становить 64 м.кв., (частка від загальної площі - 0.34)

В судовому засіданні під час апеляційного перегладу справи представник відповідача підтвердив, що саме в вищезазначених частинах позивач здавав в суборенду орендовані приміщення за договорами, укладеними з ТОВ «Будтрейдинг».

Сума по суборенді приміщень вищевказаними магазинами не була отримана ТОВ «Ресурс ЛТД-1» в перевіряємову періоді, внаслідок чого у відповідності до ст.138.4 ПК України витрати підприємства по сплаті орендних платежів та комунальних послуг в частині, що передавались в суборенду не можуть бути визнані витратами підприємства та не повинні включатися до собівартості за даний період.

Саме в цій частині позивач погоджується із зменшенням валових витрат за спірний період та відповідним донарахуванням податкового зобов'язання з податку на прибуток.

Як свідчать матеріали справи, позивач оскаржує податкове повідомлення-рішення №0000762260/56268 від 06.11.2012р. в частині донарахування за платежем з податку на прибуток у розмірі 124 082.00 грн. - основний платіж та 21 122 грн. - штрафні санкції.

Приписами пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу (п.138.1. ст.138 ПК України).

Таким чином, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування складаються із: витрат операційної діяльності (собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати та витрат банківських установ), інших витрат.

На підставі п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Положеннями п.138.5 ст.138 ПК України передбачено, що інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

До складу інших витрат у відповідності до пп. «д» п.138.10.3 ст.138 ПК України включаються витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона).

Також, у відповідності до пп. «г» пп.138.8.5 п.138.8 ПК України до складу загальновиробничих витрат включаються витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що витрати по платежах за орендоване приміщення та відшкодуванню комунальних послуг орендодавцю у розумінні вказаних норм права і є витратами, які підлягають включенню до складу валових витрат.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст.139 Податкового кодексу України визначено, що не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов"язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизації інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З огляду на викладене, валові витрати та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та ПДВ мають бути фактично сплачені і підтверджені належним чином складеними податковими накладними, первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Колегією суддів встановлено та не заперечується відповідачем по справі, що спірні витрати здійснені позивачем внаслідок оплати орендних платежів та відшкодуванню комунальних послуг орендодавцю ТОВ «Будтрендинг».

Слід відмітити, що первинні документи, оформлені за результатами спірної господарської операції, не викликали зауважень з боку фахівців відповідача щодо їх оформлення, а надані до матеріалів справи копії даних документів свідчать про відповідність останніх вимогам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

На підтвердження здійснення вказаної проплати позивачем до матеріалів справи долучені копії актів здачі-приймання робіт (надання послуг) та платіжних доручень, які були предметом дослідження під час перевірки (а.с.107-188 т.2).

При цьому, під час перевірки позивачем перевірячим також надавались відомості щодо об'єму продаж товарів із зазначенням місця їх зберігання (а.с.98-131, І том), але ці дані не були враховані відповідачем ані при складанні акту перевірки, ані при винесенні рішення в оскаржуваній частині.

Колегія суддів відмічає, що відповідачем також не було враховано, що позивач здає в суборенду лише частину приміщень, що отримані ТОВ «Ресурс ЛТД-1» в оренду від ТОВ «Будтрейдинг». Іншу частину приміщень ТОВ «Ресурс ЛТД-1» використовує для зберігання товарно-матеріальних цінностей, що продаються оптом, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями прибуткових та видаткових накладних, платіжних доручень (а.с.189-244 т.2). Дана обставина відповідачем не спростована.

Таким чином, підприємство (позивач) отримує дохід у зв'язку з використанням приміщень у господарській діяльності, а тому вказані витрати підлягають включенню до собівартості в періоді їх здійснення.

Отже, висновки ДПІ у м.Сумах про порушення позивачем п.138.4, п.138.6 ст.138 ПК України в частині завищення позивачем валових витрат за 4 квартал 2011 року, за І та II квартал 2012 року у розмірі 582058,74 грн., що становить суму витрат з отримання послуг оренди та комунальних послуг є необґрунтованими та такими, що спростовуються дослідженими матеріалами справи.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «Ресурс ЛТД-1» в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000762260/56268 від 06.11.2012р. про донарахування податку на прибуток в загальному розмірі 303360,00 грн., в т.ч. основного платежу - 286 546,00 грн. штрафних санкцій - 21 122 грн. 00 коп. (а.с.39, І том), є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Колегією суддів встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0000772260/56269 від 06.11.2012р. про донарахування податку на додану вартість в розмірі 211 780,00 грн. в т.ч. основного платежу 169 424,00 грн. та штрафних санкцій - 42356,00 грн. слугував висновок акту перевірки про порушення ТОВ «Ресурс ЛТД-1» вимог пп.14.1.36, пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.4, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.201.4, п.201.8 ст.200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 169 424 грн.

Вказаного висновку відповідач дійшов внаслідок встановлення вищевикладеного порушення позивачем п.138.4, п.138.6 ст.138 ПК України, у зв'язку із зменшенням податкового кредиту отриманого від ТОВ «Будтрейдінг» в складі вартості орендних платежів та комунальних послуг при оренді приміщень, що використовувались в господарській діяльності підприємства (частина здавалася в суборенду, а частина використовувалась для зберігання власних товарів).

Як вбачається зі змісту позовної заяви ТОВ «Ресурс ЛТД-1» просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000772260/56269 від 06.11.2012р. в частині донарахування податку на додану вартість в загальному розмірі 206421,00 грн., в т.ч. з основного платежу - 165 137,00 грн. та 41 284,00 грн. - штрафних санкцій.

При цьому, сума ПДВ з донарахуванням якої підприємство погоджується, пов'язано з подвійним включенням до податкового кредиту суми податку в розмірі 1362,24 грн. та 2894,87 грн., разом - 4257 грн. на підставі одних і тих же податкових накладних.

Щодо правомірності визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість в оскаржуваній частині колегія суддів зазначає наступне.

Так, в ході перевірки було встановлено завищення податкового кредиту за рахунок того, що ТОВ «Ресурс ЛТД-1» безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ з вартості товарів (робіт, послуг), що не були включені до собівартості реалізованого товару та не використані у господарській діяльності з діловою метою (отримання прибутку) та впливають на збитковість підприємства, а саме : ТОВ "Ресурс ЛТД-1» завищено суму податкового кредиту всього у сумі 165137 грн.

Враховуючи те, що в ході розгляду в судах першої та апеляційної інстанцій підтверджено правомірність віднесення до складу валових витрат позивача вартості сплачених ним орендних платежів та комунальних послуг при оренді приміщень за спірний період, колегія суддів зазначає, що і податок на додану вартість у сумі 165137 грн. був сформовано ТОВ "Ресурс ЛТД-1» правомірно.

Так, згідно з п. 198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як встановлено пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанційї, що ТОВ «Ресурс ЛТД-1» було отримано податкові накладні від ТОВ «Будтрейдінг» на підставі здійснених господарських операцій та, відповідно, позивачем правомірно віднесено сплачену суму податку до податкового кредиту, оскільки всі послуги по оренді та комунальним платежам були оплачені та отримані підприємством-позивачем, про що саме і зазначено в Акті перевірки від 10.10.2012р. на арк.7-9.

Колегія суддів відмічає, що що виписані ТОВ «Будтрейдінг» податкові накладні оформлені у відповідності до вимог п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, жодних зауважень щодо правомірності складання інших первинних документів, оформлених в рамках господарських операцій з оренди приміщень у ТОВ «Будтрейдінг» відповідачем в акті перевірки не викладено.

Колегія суддів зазначає, що оскільки дата виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту визначається за правилом першої події, позивач за спірний період мав право віднести до складу свого податкового кредиту відповідну суму ПДВ з дати сплати коштів на користь ТОВ «Будтрейдінг» за оренду приміщення та відшкодування вартості комунальних послуг.

Враховуючи наведене, зменшення податковим органом податкового кредиту ТОВ «Ресурс ЛТД-1» на суму 165 137,00 грн. та застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 41284,00 грн. за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням не відповідає вимогам чинного законодавства, та є неправомірним, що зумовлює задоволення позову в цій частині.

Також, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині скасування податкових повідомлень-рішень №0000832260/56269 від 06.11.2012р. про донарахування податку на додану вартість 254 136,00 грн. та №0000822260/56268 від 06.11.2012р. про донарахування податку на прибуток в розмірі 414 409,00 грн., виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, вказані податкові повідомлення-рішення надіслані позивачу разом з листом відповідача від 15.11.2012 року № 58501/10/22-6010 про відкликання раніше виписаних податкових повідомлень-рішень.

Разом з цим, підставою для прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень, які датовані 06.11.2012 року, тобто, однією датою з первинними податковими повідомленнями-рішеннями, відповідач зазначає допущену технічну помилку при винесенні первинних податкових повідомлень-рішень.

При цьому, як вбачається зі змісту податкових повідомлень-рішень №0000832260/56269 від 06.11.2012р. про донарахування податку на додану вартість 254 136,00 грн. та №0000822260/56268 від 06.11.2012р. про донарахування податку на прибуток в розмірі 414 409,00 грн., останніми повторно донараховано податки за одними й тими ж порушеннями, з тих же обґрунтувань та мотивів.

Відповідно до п.86.8. ст.86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до органу державної податкової служби за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Колегія суддів зазначає, що згідно п.5.1 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого Наказом ДПАУ від 22.12.2010р. №985 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.12.25010р. №1440/18735 така підстава як «технічна помилка» не входить до переліку підстав відкликання податкових повідомлень-рішень. Аналогічні вимоги містить ст.60 ПК України.

Так, у розумінні п.5.1 Порядку та ст.60 ПК України виключними підставами відкликання рішення є наступні:

- орган державної податкової служби скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання;

- орган державної податкової служби зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення;

- рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення органу державної податкової служби;

- рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов'язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні органу державної податкової служби.

В даному випадку, внаслідок складених нових повідомлень рішень №0000832260/56269 від 06.11.2012р. про донарахування податку на додану вартість 254 136,00 грн. та №0000822260/56268 від 06.11.2012р. про донарахування податку на прибуток вартість в розмірі 414 409,00 грн., податкові зобов'язання в частині визначення штрафних санкцій збільшено, а не зменшено. Крім цього, рішення можуть бути відкликані тільки у зв'язку з їх скасуванням.

Однак, рішення про скасування рішень підприємству не надіслано, про нього позивача не повідомлено, відповідних посилань на таке рішення в листі ДПІ в м.Суми від 15.11.2012р. №58501/10/22- 6010 не має та до суду рішення про скасування раніше прийнятих податкових повідомлень-рішень також відповідачем не надано.

Відповідно до частини другої 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач, приймаючи податкові повідомлення-рішення №0000832260/56269 від 06.11.2012р. про донарахування податку на додану вартість 254 136,00 грн. та №0000822260/56268 від 06.11.2012р. про донарахування податку на прибуток вартість в розмірі 414 409,00 грн., діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, з порушенням вимог ч.3 ст.2 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесених податкових повідомлень-рішень в оскаржуваних частинах належним чином не довів.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19.03.2013р. по справі № 1870/2а-9185/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Перцова Т.С.Судді(підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Жигилій С.П. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Перцова Т.С.

Повний текст ухвали виготовлений 03.06.2013 р.