Ухвала суду № 32027315, 16.05.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2013 р.Справа № 820/1659/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання Волкової А.М.,

представників сторін: позивача - Хоменка С.І., відповідача - Німого О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська автомобільна торгівельна компанія" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.03.2013р. по справі № 820/1659/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська автомобільна торгівельна компанія"

до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби

про визнання дій неправомірними, скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківська автомобільна торгівельна компанія" (далі по тексту - ТОВ «ХАТК») звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби (далі по тексту - Харківська ОДПІ Харківської області ДПС, відповідач), в якому просив суд: 1) визнати неправомірними дії відповідача, Харківської ОДПІ Харківської області ДПС по проведенню камеральної перевірки податкової звітності ТОВ "Харківська автомобільна компанія" з ПДВ за серпень 2012р., результати якої були оформлені актом №1925/153/36031913 від 12.11.2012р., 2) скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача, Харківської ОДПІ Харківської області ДПС №0002800153 від 23.11.2012р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.03.2013 р. по справі № 2а-820/1659/13 у задоволенні адміністративного позову ТОВ "Харківська автомобільна торгівельна компанія" до Харківської ОДПІ Харківської області ДПС про визнання дій неправомірними та скасування рішення - відмовлено.

Позивач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норма матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.03.2013 року по справі № 2а-820/1659/13 та прийняти нову, якою позов задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що спірне рішення ґрунтується на помилкових висновках акту перевірки податкової інспекції. Наполягає на тому, що податкового правопорушення позивачем допущено не було, стверджує про те, що спірне рішення суперечить ч.3 ст.2 КАС України, оскільки у серпні 2011 р. ТОВ "Альянс Автосервіс" виписало позивачу не одну, а дві податкові накладні на суми, що окремо не перевищували 100000 грн., а тому відсутні зобов'язання у реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Крім того, вказує на порушення відповідачем строків проведення камеральної перевірки податкової декларації з ПДВ, встановлених пунктом 200.10 ст.200 Податкового кодексу України, пунктом 5 розділу ХІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 1492 від 25.11.2011 року. З огляду на викладене, вважає дії відповідача у спірних правовідносинах такими, що вчинені з порушенням вимог Податкового кодексу України, а спірне податкове повідомлення-рішення - таким, що підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.03.2013 року по справі № 2а-820/1659/13 та прийняти нову, якою позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні просив суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін. Зазначив, що податковим органом виявлено та належно підтверджено факт вчинення платником податків податкового правопорушення, передбаченого п.198.6 ст. 198 та п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме, відображення в складі податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість суми по податковій накладній, отриманій від ТОВ "Альянс Автосервіс", яка не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, що свідчить про віднесення до складу податкового кредиту суму податку, не підтверджену належним чином оформленими податковими накладними. З огляду на викладене, вважає висновок Харківської ОДПІ про завищення позивачем податкового кредиту - обґрунтованим, а спірне податкове повідомлення-рішення про збільшення позивачеві податкового зобов'язання з ПДВ - правомірним, та не вбачає підстав для його скасування. Стверджує, що відповідач при проведенні спірної перевірки податкової декларації з ПДВ ТОВ «ХАТК» діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, з дотриманням законодавчо встановлених строків проведення камеральної перевірки.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 12.11.2012р. Харківською ОДПІ Харківської області ДПС було проведено камеральну перевірку податкової декларації ТОВ "Харківська автомобільна торгівельна компанія" (ідентифікаційний код - 36031913) з ПДВ за серпень 2012р., результати якої оформлені актом №1925/153/36031913 від 12.11.2012р. (а.с.7-10).

Зазначеним актом зафіксовано порушення позивачем вимог ст.ст.198, 201 Податкового кодексу України, а саме: віднесення до складу податкового кредиту з ПДВ складеної ТОВ "Альянс Автосервіс" податкової накладної №1176 на загальну суму 980.147,00грн. (в т.ч. ПДВ - 163.357,81грн.), котра не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних за відсутності складеної і долученої до податкової декларації скарги на дії постачальника.

На підставі вказаних висновків акту перевірки Харківською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.11.2012 р. № 0002800153 про збільшення позивачеві грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 204197,5 грн., у т.ч. за основним платежем - 163358 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 40839,5 грн.

Не погодившись з діями відповідача щодо проведення зазначеної камеральної перевірки та прийняття за її результатами вказаного податкового повідомлення-рішення, ТОВ «ХАТК» звернулось до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при проведенні спірної перевірки та прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, з дотриманням вимог ч.3 ст.2 КАС України, а тому підстави для задоволення позовних вимог - відсутні.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Виходячи зі змісту п.1.1. ст.1 Податкового кодексу України відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства з 01.01.2011 року врегульовано положеннями Податкового кодексу України.

Підпунктом 16.1.3. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України закріплено обов'язок платника податків подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Положеннями п.46.1 ст.46 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органам Державної податкової служби надано право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно ст. 61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у стаття 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є органи державної податкової службу - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Статтею 62 Податкового кодексу України встановлено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

У відповідності до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки, що кореспондує також з приписами пп.20.1.3 п.20.1 ст.20 Кодексу.

Порядок проведення камеральної перевірки визначений ст.76 Податкового кодексу України, якою передбачено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова (п.76.1 ст.76 ПК України); порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу (п.76.2 ст.76 ПК України).

Згідно з п.86.2 ст.86 Податкового кодексу України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації в органі державної податкової служби вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Пунктами 42.1, 42.2 статті 42 Податкового кодексу України передбачено, що податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу.

Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Положеннями п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України передбачено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Зазначеним приписам Податкового кодексу України кореспондують положення п.5 розділу ХІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1492 від 25.11.2011 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.2011 року за № 1490/20228.

Разом з тим, встановлений вказаними нормами закону строк проведення камеральної перевірки не виключає права органу державної податкової служби на проведення такої перевірки після спливу таких 30 календарних днів.

Крім того, як встановлено судом першої інстанції та визнано представником позивача, що податкова декларація з ПДВ за серпень 2012 року була подана позивачем 02.10.2012 року, тобто поза граничним терміном подання (а.с.32, 38).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що проведення Харківською ОДПІ Харківської області ДПС спірної камеральної перевірки після спливу 30 днів з моменту подання декларації з ПДВ за серпень 2012 року не свідчить про порушення відповідачем вимог ст.76, п.200.10 ст.200 Податкового кодексу України.

Матеріалами справи підтверджено, що за результатами камеральної перевірки декларації позивача з ПДВ за серпень 2012 року складено акт (а.с.46-47), який направлено на адресу ТОВ «ХАТК» рекомендованим поштовим відправленням на адресу реєстрації позивача : вул.. Пушкінська, 1А, с. Липці.

Зазначене відправлення одержано позивачем по справі 15.11.2012 року (а.с.49).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що Харківською ОДПІ Харківської області ДПС у спірних правовідносинах додержано порядку проведення камеральної перевірки податкової звітності з ПДВ, встановленого Податковим кодексом України, а тому відсутні підстави для визнання неправомірними дій відповідача щодо проведення камеральної перевірки податкової декларації з ПДВ за серпень 2012 року.

Щодо вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 23.11.2012 р. № 0002800153 про збільшення позивачеві грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 204197,5 грн., у т.ч. за основним платежем - 163358 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 40839,5 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податковою) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу, а за змістом пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

В силу п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. (п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України).

Як встановлено положеннями абз.1, 2 п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з абз.7, 9 п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У відповідності до п.11 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

Колегія суддів зауважує, що відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За визначенням ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, згідно з отриманою від ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя копією реєстру виданих податкових накладних ТОВ "Альянс Автосервіс" за серпень 2012 року вбачається, що ТОВ "Альянс Автосервіс" насправді складалась податкова накладна №1176 від 31.08.2011р. на суму ПДВ - 163.357,83 грн.

Саме вказана накладна і була відображена у складеному позивачем і поданому до Харківської ОДПІ реєстрі отриманих податкових накладних за серпень 2012р. в позиції №4 (а.с.26, 34, 53).

У виправленому реєстрі отриманих податкових накладних позивач виключив зі складу податкового кредиту з ПДВ податкову накладну №1176 від 31.08.2011р. на суму ПДВ - 163.357,83грн. та додатково включив до складу податкового кредиту податкову накладну №1176 від 31.08.2011р. на загальну суму 490.073,50грн. (в т.ч. ПДВ - 81.678,92грн.) і податкову накладну №1227 від 31.08.2011р. на загальну суму 490.073,50грн. (в т.ч. ПДВ - 81.678,91грн.) (а.с.28).

Вказані обставини також підтверджують факт первинного включення позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ саме податкової накладної №1176 від 31.08.2011р. на суму ПДВ - 163.357,83грн., а не інших податкових накладних.

Крім того, колегія суддів відмічає, що згідно даних ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя ТОВ "Альянс Автосервіс" станом на 18.03.2013 року не надавався уточнений реєстр виданих та отриманих податкових накладних, в якому б сторнувались показники податкової накладної № 1176 від 31.08.2011 року, виданої ТОВ "Харківська автомобільна компанія" (а.с.62-67).

За таких обставин, колегія суддів відхиляє посилання позивача по справі на те, що на адресу ТОВ «ХАТК» надійшли дві податкові накладні від постачальника ТОВ "Альянс Автосервіс" (№ 1176 від 31.08.2011 року на суму ПДВ 81.678,92грн. та №1227 від 31.08.2011р. на суму ПДВ 81.678,91грн.).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позивачем було допущено порушення вимог п.201.10 ст.201 ПК України в частині незабезпечення реєстрації податкової накладної № 1176 від 31.08.2011р. на суму ПДВ - 163.357,83грн. в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, про що свідчить наявна в матеріалах справи роздруківка архіву електронної звітності (а.с.61), і не заперечується позивачем по справі.

Беручи до уваги наведене, колегія суддів вважає вірним висновок відповідача про відсутність у ТОВ «ХАТК» права на включення ПДВ у загальному розмірі 163.357,83грн. до складу податкового кредиту як такого, що не підтверджений належним чином податковими накладними.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при проведенні камеральної перевірки податкової декларації ТОВ «ХАТК» з ПДВ за серпень 2012 року, результати якої оформлені актом №1925/153/36031913 від 12.11.2012р., та при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 23.11.2012 р. № 0002800153, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Податковим кодексом України, з дотриманням вимог ч.3 ст.2 КАС України, а відтак, позовні вимоги ТОВ «ХАТК» задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська автомобільна торгівельна компанія" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.03.2013р. по справі № 820/1659/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Перцова Т.С.Судді(підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Жигилій С.П. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Перцова Т.С.

Повний текст ухвали виготовлений 21.05.2013 р.