Постанова № 32027256, 14.06.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2013 року № 826/5803/13-а

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Приватного підприємства «Акрілат-Хімконтракт»

До

Дніпропетровської митниці

про

визнання протиправним та скасування рішення Дніпропетровської митниці про корегування митної вартості товарів від 24 січня 2013 року за №110000003\2013\200018\2 та картку відмови Дніпропетровської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Акрілат-Хімконтракт» звернулось до суду з позовом до Дніпропетровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення Дніпропетровської митниці про корегування митної вартості товарів від 24 січня 2013 року за № 110000003/2013/200018/2 та картку відмови Дніпропетровської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Приватним підприємством «Акрілат-Хімконтракт» в порядку ст. 260 Митного Кодексу України було заявлено до митного оформлення товар за тимчасовою електронною митною декларацією (надалі – ЕМД ТН (IM40) № 1101000000/2013/201652 від 23.01.2013 року для митного оформлення товару «Амінокислота «L-Лізін HCL 98% вищої якості», Країна виробництва – Китай, який надійшов на адресу Позивача на підставі зовнішньоекономічного контракту від 10.12.2010 № 10\12-10, укладеного між Компанією RISEKIND LTD (Китай) та Позивачем. Митна вартість товару була заявлена Позивачем шляхом подання декларації митної вартості форми ДМВ-1, відповідно до ст. 58 Митного Кодексу України за ціною договору (основний метод), а саме – 565 584, 51 грн. (70 785, 00 доларів США).

Відповідачем, в свою чергу, було скориговано митну вартість товарів та визначено її на рівні 72 600,00 доларів США, про що прийнято рішення від 24 січня 2013 року за №1101000000/2013/201652 від 23.01.2013 року. У вказаному рішенні було зазначено, що у митного органу наявна інформація, яка призвела до сумнівів стосовно правильності визначення митної вартості, заявленої Позивачем, як декларантом. Відповідач зобов’язав позивача додатково надати, окрім наданих документів, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, виписку з бухгалтерської документації, висновки про якісні і вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Митна вартість товару скоригована Відповідачем із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості 2г – резервним методом, з урахуванням наявної у митного органу інформації стосовно раніше визначеної вартості за МД від 26.10.2012р. за № 50005000/2012/27707 у порядку п. 4.1. ст. 54, п. 2. ст. 52, п. 2, п. 3, п. 2, п. 6. ст. 53, п. 3 ст. 58, п.4. ст. 57, ст. 59, 60, 61, ст. 335, п. 2 ст. 337 Митного Кодексу України.

Встановлене порушення, як вважає представник позивача, не відповідає дійсним обставинам справи. У зв’язку з чим, представник позивача просить позов задовольнити та скасувати рішення Дніпропетровської митниці про корегування митної вартості товарів від 24 січня 2013 року за № 110000003/2013/200018/2 та картку відмови Дніпропетровської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Представник відповідача через канцелярію суду подав письмові заперечення проти позовних вимог. Письмові заперечення мотивовано тим, що рішення про коригування митної декларації прийнято митницею відповідно до норм чинного законодавства України, тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Акрілат-Хімконтракт» є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за кодом 24744461.

Між Компанією RISEKIND LTD (Китай) та Приватним підприємством «Акрілат-Хімконтракт» було укладено контракт № 10/12-10 від 10 грудня 2010 року та додаток №48 від 10 грудня 2010 року, відповідно до умов якого Компанією RISEKIND LTD (Китай), як Продавець, зобов’язується продати, а Приватне підприємство «Акрілат-Хімконтракт», як Покупець, прийняти і оплатити амінокислоту «Амінокислота «L-Лізін HCL 98% вищої якості», хімічна формула C6H14N2O2HCL, № CAS657-27-2, вміст основної речовини 98, 55-98,65%, партія ВН12111701-20т, партія ВН12111703-7т, партія ВН 12111301-6т, виробленої в листопаді 2012р. з терміном придатності до листопада 2014 року, у кількості 33 тонн, за ціною 2 145,00 доларів США.

Відповідно до Додатку № 3 оплата здійснюється Покупцем у доларах США на розрахунковий рахунок Продавця протягом 45 днів з дати коносаменту. Загальна сума контракту становить 2 000 000,00 доларів США. Продавцем виписано комерційний інвойс від 26 листопада 2010 року за № 7042-20688 на суму 70 785,00 доларів США, яку Позивач повністю сплатив, що підтверджується наявністю відповідної печатки на декларації митної вартості від 24 січня 2013 року за № 110100000/2013/203433 та випискою банку.

Даний товар і відповідні товаросупровідні документи Позивачем подано для митного оформлення згідно вантажної митної декларації № 110100000/2013/203433 від 24 січня 2013 року. Відповідно до вантажної митної декларації № 110100000/2013/203433 від 24 січня 2013 року митна вартість товару заявлена Позивачем відповідно до ст. 58 Митного Кодексу України за першим методом (за ціною договору) складає 565 584,51 грн. (70 785, 00 доларів США).

Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару Позивачем були надані наступні документи:

- облікова картка суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності від 07.11.2012р. №100/2012/0003083;

- CMR від 19.01.2013р.;

- Коносамент від 26.11.2012р.;

- Банківський платіжний документ від 10.01.2013р. за № 1052;

- Прайс - лист виробника від 21.11.2012р.;

- Калькуляція виробника від 18.01.2013р.;

- Рахунок – фактура (інвойс) від 26.11.2012р. б\н;

- Пакувальний лист від 26.11.2012р. б\н;

- Страховий полюс від 29.11.2012р.;

- Доповнення до зовнішньоекономічного контракту від 26.11.2012р. за № 48;

- Контракт № 10/12-10 від 10 грудня 2010 року;

- Внутрішній договір (контракт) доручення від 20.08.2010р. за № 11-10;

- Довідка про проведення декларування валютних цінностей від 14.01.2013року за № 2945;

- Сертифікат походження товару від 01.11.2012р.;

- Відомість про облік та розрахунки від 21.01.2013р.;

- Лист безпеки від 01.06.2005 р.;

- Лист відправника від 07.11.2012р.;

- Сертифікат аналізу від 23.01.2013р.;

- Цінова інформація від 23.01.2013р;

- Заява підприємства від 23.01.2013р.

- Копія митної декларації країни відправлення від 23.11.2012р.

Засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулювання економічних, організаційних, правових, кадрових та соціальних аспектів діяльності митної служби України визначені Митним кодексом України.

Порядок переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів, митне регулювання, пов'язане з встановленням та справлянням податків і зборів, процедури митного контролю та оформлення, боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил, спрямовані на реалізацію митної політики України, становлять митну справу.

Відповідно до ч. 4.5 ст. 58 Митного Кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті – це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійсненні покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та\або на пов’язаних із продавцем осіб для виконання зобов’язань продавця.

Відповідно до ч. 10 ст. 58 Митного Кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об'єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Відповідно до Угоди про застосування статті 7 Генеральної угоди з тарифів торгівлі 1994 року за митними органами зберігається право перевіряти інформацію імпортерів щодо визначення митної вартості з точки зору її повноти та правильності. Відповідно до статті 7 Генеральної угоди з тарифів торгівлі 1994 року оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватись на дійсній вартості ввезеного товару або вартості аналогічного товару. З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, митний орган, відповідно до ч.5 ст. 54 Митного Кодексу України: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Статтею 54 Митного Кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом – за ціною договору щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операцій), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, зазначених у ч. 1 ст. 58 Митного Кодексу України.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про коригування. Перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Формато-логічний контроль - це автоматизована перевірка правильності заповнення даних митних декларацій та повернення результатів перевірки; перевірка митних декларацій та інших документів на достовірність та законність; здійснення статистичного, валютного контролю, контролю нарахованих митних платежів, контролю правильності застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Контроль співставлення - це автоматизоване порівняння даних, які містяться в митних деклараціях або інших документах, поданих для митного контролю або митного оформлення, з даними, які містяться в електронних копіях митних декларацій та інших документах, що надходять з митних та правоохоронних органів суміжних держав; в уніфікованих електронних дозвільних документах, що надходять з інших державних органів, інших електронних документах, пов'язаних з перевіркою достовірності даних, що перевіряються.

Контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Судом встановлено, що відповідно до п.4.1 ст. 54 Митного Кодексу України, за митною декларацією від 24.01.2013р. за № 1101000000/2013/203433 посадовою особою митниці здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей у кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. Згідно п. 2 ст. 52 Митного Кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У відповідності до ст. 337 Митного Кодексу України, при проведенні перевірки документів, які надані у підтвердження митної вартості встановлено, що подані Позивачем документи містять розбіжності, а саме: 1) за вказаною МД товар “Амінокислота “L-Лізін HCL 98% вищої якості” постачається на умовах CIF-Одеса. А у відповідності до цих умов поставки згідно правил Інкотермс 2010, продавець зобов’язаний за власний рахунок застрахувати вантаж. Вартість товарів на умовах CIF формується з урахуванням витрат по страхуванню вантажу. У підтвердження митної вартості декларантом надано калькуляцію виробника товару від 18.01.2013р. б/н. За даними калькуляції виробника товару від 18.01.2013р. б/н у вартість товарів на умовах CIF не зазначена страхова накладна. 2) наданий платіжний документ містить посилання тільки на контракт від 10.12.2010р. за № 1-12-10, а не конкретну поставку, в зв’язку з чим, платіжний документ неможливо ідентифікувати з товаром, що оцінюється.

Платіжні документи, що подаються декларантом мають стосуватись оцінюваного товару (п.4. ст. 53 Митного Кодексу України).

А отже, виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку про неможливість здійснення перевірки значення заявленої митної вартості у відповідності до наданих позивачем документів.

Відповідно до ч.3. ст.. 53 Митного Кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи, передбачені цією нормою.

Згідно п.2.3. “Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа” затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 р., у разі здійснення митного оформлення товарів за електронною митною декларацією (надалі – ЕМД) інформація про необхідність подання додаткових документів чи відомостей про зовнішньоекономічну операцію або характеристики товару згідно з положеннями Митного кодексу України надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим ЕПЦ посадової особи митного органу.

Суд враховував й те, що декларант позивача використав електронне декларування, а отже, відповідач 24.01.2013 року правомірно, на виконання вимог чинного законодавства, надіслав декларанту засвідчене електронним цифровим підписом електронне повідомлення про вищевказані зауваження щодо поданих до митного оформлення документів та, про необхідність подання, відповідно до ч.2 та ч.3 ст. 53 Кодексу документів для підтвердження митної вартості товару із складання їх переліку, але позивач жодних документів не надав. Суд дійшов висновку, що відповідно до п.2, п.3 ст. 53, ст. 335 Митного Кодексу України позивач додатково повинен був подати: банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини. У електронному повідомленні в рамках проведення консультації було зазначено, що згідно п.6. ст. 53 Митного Кодексу України, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару, та, відповідно до п.3 ст. 53 Митного Кодексу України строк подання документів становить 10 календарних днів.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (п.2. ст. 52 Митного Кодексу України).

У відповідності до Методологічних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДМСУ від 13.07.2012 р. за № 362 (надалі - Методичні рекомендації), митним органом була проаналізована інформація, наявна у митного органу, у тому числі інформація, отримана в мережі Інтернет, що не заборонено чинним в України законодавством.

В результаті аналізу було встановлено, що інформація стосовно компанії RISEKIND LTD (яка є продавцем за контрактом), як виробника заявленого товару відсутня на сайтах в мережі Інтернет.

Декларантом у гр. 44 МД заявлено код контракту “ 4104” - договір купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються. У наданому декларанту листі від 07.11.2012 року міститься інформація, що компанія RISEKIND LTD та CHANGCHUN DAHE BIO NECHNOLOGY DEVELOPMENT CO (заявлена декларантом в електронному інвойсі компанія – виробник) входять в групу GLOBAL BIO-CHEM NECHNOLOGY GROUP. Документально декларантом не підтверджено, що стороною контракту є виробник товару.

У відповідності до даних калькуляції виробника товару від 12.04.2013р. б/н вартість товару на умовах CIR складає 2145 доларів США/т на умовах FOB – 2085/доларів США/т. Різниця на 1 т. скалатає 60 доларів США. Розрахована транспортна складова даної партії товару складає 1992, 60 доларів США (вага брутто 33, 211*60 дол. США/т.).

Відповідно до наявної у митному органі інформації щодо вартості транспортних витрат з країни експорту, отриманою від державних органів на запит Держмитслужби України та використання якої передбачено Методичними рекомендаціями, розрахована вартість тільки транспортних витрат. А саме за один 20-ти футовий контейнер мінімальний тариф складає 1850 доларів США (відповідно до інформації, наданої Держмитслужби України у листі Посольства України в КНР від 19.09.2012р. № 6156\10-2009-1914). За ЕМД ТН (IM 40) № 1101000000/2013/201652 від 23.01.2013р., поданою Позивачем до митного оформлення, позивачем до митного оформлення було заявлено два 20-ти футових контейнери DFSU 2183096/211/1 та GESU 2413184/211/1 (тариф 1850 доларів США Х 2 контейнери = 3700 доларів США – мінімальна вартість транспортування товару позивача з Китаю). В той час, коли заявлена позивачем ціна за транспортування товару складає 2145 доларів США.

Зазначені невідповідності дали підстави для сумнівів у повноті включення щодо транспортних та страхових витрат, як однієї зі складових митної вартості, відповідно до ст. 58 Митного Кодексу України.

Згідно ч. 2 ст. 58 Митного Кодексу України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору, щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кiлькiсно i достовірно та/або відсутня хоча б одна з складових митної вартості, яка є обов’язковою при її обчисленні.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 58 Митного Кодексу України, розрахунки згідно із цією статтею (за методом визначення вартості товарів за ціною договору (контракту) робляться лише на основі об’єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню. Згідно вищевказаних норм Митного кодексу України та у зв’язку з тим, що позивачем було заявлено неповні відомості про митну вартість товарів та використані декларантом відомості про митну вартість товарів, відомості не підтверджені документально, не визначені кількісно і достовірні та не піддаються обчисленню відповідач не мав достатніх підстав для застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) (ст.58 Митного Кодексу України), на якому наполягає позивач.

Відповідно до ч.3 ст.58 Митного Кодексу України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.

У зв’язку із неможливістю застосування основного методу визначення митної вартості товарів посадовою особою Дніпропетровської митниці був здійснений послідовний перехід до наступного методу визначення митної вартості.

Відповідно до ст. 33 Митного Кодексу України, митні органи використовують інформаційні ресурси, що знаходяться у їх віданні, створені, оброблені та накопичені наі інформаційних системах та складаються з відомостей, що містяться у документах, які надаються під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів, та інших документах.

Відповідно до ст. 59 Митного Кодексу України, у разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена відповідно до статті 58 Митного Кодексу України, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотримання умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: фізичні характеристики; якість та репутація ринку; країна виробництва; виробник.

У відповідності до Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДМСУ від 13.07.12 № 362 (далі - Наказ № 362), митним органом була проаналізована інформація, наявна у митного органу, у тому числі спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України, спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку, інформація, отримана в мережі Інтернет.

Відсутність інформації про продаж ідентичних товарів унеможливила застосування цього методу для визначення митної вартості товару.

Суд погоджується з відповідачем, що у зв’язку із неможливістю застосування вказаного методу визначення митної вартості товарів посадовою особою Дніпропетровської митниці цілком правомірно було послідовно перейдено до наступного методу визначення митної вартості.

Відповідно до ст. 60 Митного Кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних товарів) - у разі, якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положенням ст. ст. 58 і 59 Митного Кодексу України, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не є однаковими за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

Відсутність інформації про продаж ідентичних товарів унеможливила застосування цього методу для визначення митної вартості товару.

У зв’язку із неможливістю застосування вказаного методу визначення митної вартості товарів посадовою особою Дніпропетровської митниці був здійснений послідовний перехід до наступного методу визначення митної вартості.

Методи на основі віднімання та додавання вартості повинні ґрунтуватися на даних, які є об’єктивними, підтверджуються документально, піддаються обчисленню та належать до вартості витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів.

У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена відповідно до положень статей 58 – 61 цього Кодексу, їх митна вартість визначається згідно з положеннями цієї статті 2 Митного Кодексу України на основі віднімання вартості, крім випадків, коли на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи послідовність застосування цієї статті та статті 63 цього Кодексу може бути зворотною.

У разі, якщо оцінювані або ідентичні чи подібні (аналогічні) імпортні товари продаються (відчужуються) на митній території України у незмінному стані, для визначення митної вартості товарів за цим методом за основу береться ціна одиниці товару, за якою оцінювані або ідентичні чи подібні (аналогічні) імпортовані товари продаються на території України у найбільших загальних кількостях покупцю, який не є пов’язаною з продавцем особою, одночасно або у час, наближений до дати ввезення оцінюваних товарів, за умови вирахування, якщо вони можуть бути виділені таких компонентів:

1) витрат на виплату комісійних, що звичайно сплачуються або підлягають сплаті, які робляться для одержання прибутку та покриття загальних витрат у зв’язку з продажем на митній території України товарів клас та виду. Товарами одного класу та виду є товари, які підпадають під групу або спектр товарів, що виробляються конкретною галуззю чи сектором промисловості та включають ідентичні або подібні (аналогічні) товари. Термін “товари того ж класу або виду” включає товари, імпортовані з тієї ж країни, що й оцінювані товари, а також товари, імпортовані з інших країн.

2) звичайних витрат, понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування, та інших пов’язаних з такими операціями витрат;

3) сум податків, що підлягають сплаті в Україні у зв’язку з ввезенням (імпортом) чи продажем (відчуженням) товарів.

Для визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) за основу береться надана виробником товарів, що оцінюються, або від його імені інформація про їх вартість, яка повинна складатися із сум:

1) вартості матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів. Така інформація повинна базуватися на комерційних рахунках виробника за умови, що такі рахунки сумісні із загальновизнаними принципами бухгалтерського обліку, які застосовуються в країні, де ці товари виробляються;

2) обсягу прибутку та загальних витрат, що дорівнює сумі, яка звичайно відображається при продажу товарів того ж класу або виду, що й оцінювані товари, які виготовляються виробниками у країні експорту для експорту в Україну;

3) загальних витрат при продажу в Україні з країни вивезення товарів того ж класу або виду, тобто витрат на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, їх транспортування до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрат на страхування цих товарів.

Відсутність необхідних документів унеможливила застосування методів на основі віднімання та на основі додавання вартості товарів.

У зв’язку із неможливістю застосування вказаних методів визначення митної вартості посадовою особою Дніпропетровської митниці був здійснений послідовний перехід до резервного методу визначення митної вартості.

У разі, якщо митна вартість товарів не може визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 – 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями ст.64 Митного Кодексу України, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Електронне повідомлення митниці надіслане Позивачу 24.01.2013 відповідно до інформації наявної в Програмно-інформаційному “Інспектор 2006”, в якому надано необхідні консультації з приводу обрання методу визначення митної вартості, послідовність обґрунтування методів визначення митної вартості, який застосовано митницею та підстави для його застосування.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного Кодексу України, у митниці наявні обґрунтовані підстави вважати, що позивачем заявлено неповні відомості про митну вартість товару та відповідно до ст. 55 Митного Кодексу України, митницею було винесене Рішення про коригування заявленої митної вартості товару від 24.01.2013 № 110000003/2012/200018/2. Митну вартість товару, що імпортується, було скориговано із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості – 2-r – резервним методом із застосуванням рішення визнаної вартості за МД від 26.10.2012 № 50005000/2012/27707 (2,2 дол. США/кг) та з урахуванням наявної інформації в мережі Інтернет щодо цінової політики на ринку амінокислот Китаю (www.alibaba.com).

В рішенні про коригування митної вартості від 24.01.2013 від №110000003/2012/200018/2, відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195 зазначено дані, щодо неможливості визначення митної вартості за ціною договору, вимоги про надання додаткових документів, проведення консультацій, отримання та перевірки додаткових документів, процедури коригування митної вартості, послідовності застосування методів визначення митної вартості, суми та підстав коригування тощо.

Таким чином, суд вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів прийнято митницею відповідно до норм чинного законодавства.

У зв’язку з прийняттям митницею рішення про коригування митної вартості товару, Позивачу було відмовлено в митному оформленні та видано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110010000/2013/00023.

Відповідно до ст. 256 Митного Кодексу України, відмова у митному оформленні – це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 264 Митного Кодексу України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

Таким чином, суд вважає, що і картка відмови прийнята митницею відповідно до норм чинного законодавства.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналіз викладених законодавчих норм та обставин справи свідчить про те, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та Законами України.

Відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В той же час, згідно матеріалів справи, позивачем до суду не надано документів, які б спростували висновки Дніпропетровської митниці.

За таких обставин, суд за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін, вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 11, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Приватному підприємству «Акрілат - Хімконтракт» відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.М. Клименчук