Постанова № 32025119, 19.06.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2013 року Справа № 5017/3804/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Короткевича О. Є. (доповідач у справі)

суддів Коваленка В. М., Хандуріна М. І. розглянувши матеріали касаційної скарги Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.04.2013 року у справі № 5017/3804/2012 за заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Винзавод "Південні вікна" про банкрутствоза участю представників сторін: не з'явились

в с т а н о в и в:

Постановою господарського суду Одеської області від 29.01.2013 року у справі № 5017/3804/2012 Товариство з обмеженою відповідальністю "Винзавод "Південні вікна" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.04.2013 року постанову господарського суду Одеської області від 29.01.2013 року у справі № 5017/3804/2012 залишено без змін.

Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.04.2013 року у справі № 5017/3804/2012 та припинити провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Винзавод "Південні вікна" посилаючись на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Одеської області від 27.12.2012 року порушено провадження по справі про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю "Винзавод "Південні вікна" банкрутом в порядку, передбаченому ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою господарського суду Одеської області від 29.01.2013 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Винзавод "Південні вікна" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора банкрута.

Не погодившись з постановою суду про визнання боржника банкрутом, Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Однак, ДПІ не надала доказів того, що оскаржуваною постановою вирішено питання про її права та обов'язки виходячи з наступного.

Згідно статті 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство в порядку провадження, передбаченого цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами ГПК України.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" сторонами у справі про банкрутство є кредитори (представник комітету кредиторів) та боржник (банкрут); учасниками провадження у справі про банкрутство є сторони, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю.

Статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" також визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів); учасники провадження у справі про банкрутство - сторони, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю.

Статтею 91 ГПК України передбачено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених статтею 106 цього кодексу.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 106 ГПК України окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Між тим, згідно з ч. 6 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали(постанову) місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Виходячи з вимог ч. 1 ст. 14, ч. 1 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" для набуття статусу кредитора у справі про банкрутство, останній зобов'язаний звернутись у справу про банкрутство з відповідною письмовою заявою про визнання його грошових вимог до боржника, а також, подати докази, що їх підтверджують.

Отже, особа, яка має грошові вимоги до боржника, набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство, а саме кредитора, лише після подачі у встановленому порядку заяви з грошовими вимогами до боржника. Тільки після цього така особа має процесуальне право на оскарження процесуальних документів у справі про банкрутство.

При цьому, слід зазначити, що правами кредиторів щодо неплатоспроможних боржників користуються також визначені законом органи справляння податків, зборів (обов'язкових платежів). Ця норма міститься в ст. 210 Господарського кодексу України. Однак, вказана норма не встановлює автоматичного визнання цих органів кредиторами у всіх справах про банкрутство. Статус кредитора щодо неплатоспроможного боржника набувається, у тому числі і цими органами, через певні процедури, які визначені спеціальною нормою законодавства - Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", зокрема після визнання його вимог і тільки після цього така особа має процесуальне право на оскарження судових рішень.

Інші випадки участі органу державної податкової служби у справі про банкрутство Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачені.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 20 Податкового кодексу України зазначено, що органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 75, 78 Податкового кодексу України проведення документальних позапланових перевірок дотримання вимог податкового законодавства знаходиться у виключної компетенції державної податкової служби, остання не позбавлена права здійснювати, в межах повноважень, свої функції та проводити перевірку дотримання вимог податкового законодавства платником податків до моменту затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу у справі про банкрутство такого платника податків.

Чинним законодавством не обмежуються повноваження податкових органів на проведення перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) суб'єктів господарювання, які перебувають у процедурах банкрутства.

Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси із заявою про кредиторські вимоги до боржника не зверталась.

Також, в апеляційній та касаційній скаргах заявник не вказує на наявність у боржника податкової заборгованості.

Крім цього, доказів того, що оскаржувана постанова суду першої інстанції порушує права та зачіпає обов'язки Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси заявником до апеляційної скарги не додано.

Як вбачається із змісту постанови від 29.01.2013 року господарський суд не вирішував питання про права та обов'язки ДПІ.

При цьому, слід зазначити, що порушення провадження у справі про банкрутство боржника та винесення судом постанови про визнання боржника банкрутом і введення ліквідаційної процедури не може бути перешкодою податковому органу у здійсненні ним планової або позапланової перевірки боржника.

Орган податкової служби вправі звернутися з цього приводу до ліквідатора боржника та провести позапланову перевірку його господарської діяльності, а у випадку відмови ліквідатора, як керівника боржника, надати можливість проведення перевірки суб'єкта господарювання, орган податкової служби вправі оскаржити дії ліквідатора до суду.

Отже, враховуючи наведене та виходячи із системного аналізу норм ГПК України, колегія суддів вважає, що спір згідно поданої Інспекцією апеляційної скарги на постанову господарського суду Одеської області від 29.01.2013 року не підлягає вирішенню в господарському суді в порядку апеляційного провадження.

За таких обставин, суд касаційної інстанції зазначає, що суд апеляційної інстанції, здійснивши апеляційне провадження та розгляд по суті апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси на постанову господарського суду Одеської області від 29.01.2013 року, припустився порушень, зокрема, вимог ст. 91 ГПК України, у зв'язку з чим оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, як прийнята з порушенням процесуальних норм, а апеляційне провадження за скаргою Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси на постанову господарського суду Одеської області від 29.01.2013 року - припиненню.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси задовольнити частково.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.04.2013 року у справі №5017/3804/2012 скасувати. Прийняти нове рішення: "Припинити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси на постанову господарського суду Одеської області від 29.01.2013 року у справі № 5017/3804/2012 ".

Головуючий О. Є. Короткевич

Судді В. М. Коваленко

М. І. Хандурін