Рішення № 32022475, 18.06.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9646/13 18.06.13

За позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі- Страхування"

До Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна Страхова компанія "Оранта"

Про здійснення страхового відшкодування 6 920,52 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники :

Від позивача Пилипенко Я.М. (дов. №29/12-12_П від 29.12.2012р.)

Від відповідача не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 18.06.2013 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-Страхування" (далі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (далі по тексту - відповідач) про здійснення страхового відшкодування 6920,52 грн., а також про стягнення з відповідача судових витрат.

Позовні вимоги вмотивовані положеннями ст. ст. 11, 512, 993, 1166, 1187, 1188 ЦК України, ст. ст. 9, 27 ЗУ "Про страхування", ст. ст. 6, 9, 12, 22, 29, 36 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №910/9646/13, розгляд справи призначено на 18.06.2013 року.

В судове засідання 18.06.2013 року відповідач не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник позивача вимоги ухвали суду від 18.06.2013 року виконав, надав додаткові пояснення по справі, підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 ГПК України.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

30 грудня 2011 року між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» (далі по тексту - позивач, страховик) та Кальніченко Іриною Іванівною (страхувальник) укладений Договір CLA № 2590 комплексного добровільного страхування наземного транспорту (надалі - договір), відповідно до умов якого страховик зобов'язувався страхувати майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «Citroen C4», державний реєстраційний №АА 8477 КХ.

Згідно довідки Відділу ДАІ Печерського РУ МВС України в м. Києві №9059693 від 24.09.2012 року, вбачається, що 22.08.2011р. в 19 год. 35 хв. в м. Києві на вул. Червоноармійська-Саксаганського сталося зіткнення двох автомобілів «Citroen C4», державний реєстраційний №АА 8477 КХ та Volkswagen T4, державний реєстраційний № АА 4301 ЕЕ. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль «Citroen C4», державний реєстраційний №АА 8477 КХ, отримав механічні пошкодження: задня ліва частина.

10.09.2012 року Кальніченко І.І. звернулася до позивача з повідомленням про настання випадку, а 11.10.2012 року з заявою на виплату страхового відшкодування за пошкодження внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди застрахованого транспортного засобу, що відповідно до умов договору добровільного страхування є страховим випадком.

На підставі заяви страхувальника від 11.10.2012 року, Розрахунку страхового відшкодування № 3695 та страхового акту від 22.07.2011 року, позивачем виплачено страхове відшкодування у розмірі 6920,52 грн. ТОВ «ВіДі Елеганс», що підтверджується наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією платіжного дорученням №7785 від 25.10.2012р. Розрахунок страхового відшкодування був виконаний фахівцем відділу врегулювання страхових збитків ТДВ позивача.

Як вбачається з постанови Печерського районного суду м. Києва, від 04.10.2012 року у справі №3-4860/12, Зелезняк А.П. 22.08.2012 року в 19 годин 35 хвилин, керуючи транспортним засобом Volkswagen T4, державний реєстраційний № АА 4301 ЕЕ, в м. Києві на перехресті вул. Саксаганського та вул. Червоноармійської в м .Києві, розпочинаючи рух, не впевнився, що такий рух буде безпечним, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем Citroen C4, державний реєстраційний №АА 8477 КХ, що призвело до пошкодження вищевказаного транспортного засобу, чим порушив вимоги п. 10.1 ПДР України.

Зелезняк А.П. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КпАП України.

Відкрите акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (далі по тексту - відповідач) за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серія АВ №5422971, який діяв на 22.08.2012 року, застрахувало цивільно-правову відповідальність, власником (страхувальником) автомобіля Volkswagen T4, державний реєстраційний № АА 4301 ЕЕ (що підтверджується листом ВАТ «НАСК «Оранта» від 20.05.2013 року №15/04/8.04/177-13), а отже саме відповідач у справі є відповідальним за вину вказаної особи у настанні ДТП щодо заподіяних збитків. За зазначеним полісом, забезпеченим транспортним засобом є автомобіль Volkswagen T4, державний реєстраційний № АА 4301 ЕЕ.

У позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача 6920,52 грн. відшкодування понесених витрат в порядку регресу.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи підтверджується, що цивільно-правову відповідальність Зелезняк А.П., власника (страхувальника) автомобіля Volkswagen T4, державний реєстраційний № АА 4301 ЕЕ, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача автомобілю Citroen C4, державний реєстраційний №АА 8477 КХ, застраховано Відкритим акціонерним товариством Національна акціонерна страхова компанія "Оранта", що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності АВ №5422971.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Вина Зелезняк А.П., який керував автомобілем Volkswagen T4, державний реєстраційний № АА 4301 ЕЕ, встановлена у судовому порядку, підтверджується постановою Печерського районного суду м. Києва від 04.10.2012 року у справі №3-4860/12.

Відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та обмежується укладеним договором страхування.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Абзацом другим пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.

Таким чином, відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля Citroen C4, державний реєстраційний №АА 8477 КХ відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором CLA № 2590 від 30.12.2011р., перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 25 листопада 2008 року.

Пунктом 37.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Як вбачається зі Звіту № 352 з оцінки транспортного засобу від 10.10.2012 року, наявного в матеріалах справи, проведеного ТОВ «Агенція «Експертиза та оцінка» вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Citroen C4, державний реєстраційний №АА 8477 КХ, в результаті його пошкодження в ДТП, складає 4742, 78 грн.

На підставі заяви страхувальника від 11.10.2012 року, Розрахунку страхового відшкодування та страхового акту від 23.10.2012 року, позивачем виплачено страхове відшкодування у розмірі 6920,52 грн. ТОВ «ВіДі-Елеганс», що підтверджується наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією платіжного дорученням № 7785 від 25.10.2012р.

За приписами ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 6920,52 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі заподіяної шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

За договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс АВ №5422971) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 150 000, 00 грн., франшиза - 0, 00 грн.

Враховуючи викладене, за встановлених обставин, до виплати в порядку регресу із страховика, яким застраховано відповідальність винної особи належить сума 4742,78 грн. (оцінена шкода)

Частина 1 ст. 33 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач доказів на виконання свого обов'язку щодо сплати страхового відшкодування в порядку регресу станом на момент розгляду справи не надав.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "ВіДі-Страхування" підлягають задоволенню частково.

Витрати по оплаті судового збору покладається на відповідача, відповідно до ст. 49 ГПК України.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст. 4, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д; код ЄДРПОУ 00034186 ; з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» (08131, Київська обл., с. Софіївська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, 56; код ЄДРПОУ 35429675) 4742 (чотири тисячі сімсот сорок дві) грн. 78 коп. страхового відшкодування в порядку регресу, 1 179 (одну тисячу сто сімдесят дев'ять) грн. 10 коп. судового збору.

3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.06.2013р.

Суддя Г.П. Бондаренко