Ухвала суду № 32020004, 21.06.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1016/2140/12 Головуючий у І інстанції Оберемко В.О. Провадження № 22-ц/780/3096/13 Доповідач у 2 інстанції Матвієнко Ю.О.Категорія 40 21.06.2013

УХВАЛА

Іменем України

20 червня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого - судді : Волохова Л.А.,

суддів Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С.,

при секретарі Баліну П.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Макарівського районного суду Київської області від 28 березня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Макарівське БТІ», третя особа - ОСОБА_3, про зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просив суд зобов'язати КП КОР «Макарівське БТІ» за власний рахунок у місячний строк привести у відповідність інвентаризаційну справу та технічний паспорт на будинок АДРЕСА_1, а саме: відобразити у технічному паспорті фактичне розміщення і план будинку, господарських, побутових, допоміжних приміщень і споруд на земельній ділянці ОСОБА_2 та співвласниці ОСОБА_3, відобразити дійсну площу і об'єми господарсько-побутових приміщень, зазначити дійсну вартість господарсько-побутових приміщень і споруд станом на день заведення інвентаризаційної справи і складення технічного плану.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що він є власником ? частини будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки, на якій цей будинок розташований, що належать йому на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 15 березня 2001 року, посвідченого державним нотаріусом Макарівської державної нотаріальної контори Лисенко Л.В., та державного акту на право приватної власності на землю від 06 листопада 1996 року. Інша ? частина будинку та земельна ділянка, на якій ця частина розташована, належать на праві власності сестрі позивача ОСОБА_3, третій особі по справі.

В грудні 2010 року в судовому засіданні, під час розгляду справи за позовом ОСОБА_3, позивач ознайомився з технічним планом належного їм будинку та інвентаризаційною справою, складеними КП «Макарівське БТІ», та виявив в них чисельні невідповідності у відображенні фактичного розміщення допоміжних споруд і споруд господарського призначення, належних йому і ОСОБА_3, їх найменуванні, обов'язкових характеристиках, а також їх вартості, що і стало причиною звернення його з позовом до суду.

Заочним рішенням Макарівського районного суду Київської області від 28 березня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просив рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши доповідь доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачу ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 15 березня 2001 року, посвідченого державним нотаріусом Макарівської державної нотаріальної контори Лисенко Л.В., на праві власності належить ? частина житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.5).

Крім того, позивачу на підставі державного акту на право приватної власності на землю від 06 листопада 1996 року на праві власності належить земельна ділянка площею 0,189 га з цільовим призначенням для будівництва, обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства, яка знаходиться в селі Копилів Макарівського району Київської області (а.с.8-9).

Відповідно до копії технічного паспорту на індивідуальний жилий будинок (а.с.6-7) власником іншої ? частки будинку є ОСОБА_3, а саме домоволодіння складається з жилого будинку під літерою «А», сіней під літерою «а», веранди під літерою «а1», гаража під літерою «Б», сараю під літерами «Г», «Щ», «З», уборної під літерою «Д», погрібу під літерою «К», криниці під літерою «N1» та огорожі (а.с.7).

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що наданий позивачем аудиторський висновок є неналежним доказом для обґрунтування невідповідності інвентаризаційної справи та технічного паспорту на будинок вимогам Інструкції «Про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна», затвердженої Наказом комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №127 від 24.05.01 в частині фактичного розміщення господарських будівель і споруд, оскільки предметом дослідження аудиторської перевірки є дані бухгалтерського обліку і показники фінансової звітності суб'єкта господарювання, з чим погоджується і колегія суддів.

Крім того, позивачем під час розгляду справи суду не було надано жодних доказів, які б підтвердили той факт, що невідповідності у розміщенні допоміжних споруд і споруд господарського призначення, виявлені ним у 2010 році, існували на момент складання оспорюваних ним технічного паспорту та інвентаризаційної справи у 2002 році, що є його обов»язком в силу вимог ч. 1 ст. 60 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 цього кодексу.

Враховуючи викладені обставини, законним та обгрунтованим є висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову за недоведеністю обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог.

Доводи апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, як підставу для скасування судового рішення, колегією суддів відхиляються, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи, натомість справа судом вирішена правильно, відповідно до норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права.

Інших доводів, які б спростували законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга ОСОБА_2 не містить.

Оскільки судом першої інстанції повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Заочне рішення Макарівського районного суду Київської області від 28 березня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий :

Судді :