Ухвала суду № 32019873, 20.06.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 370/37/13 Головуючий у І інстанції ТандирПровадження № 11-кп/780/207/13 Доповідач у 2 інстанції Ященко І.Ю.Категорія 34 20.06.2013

УХВАЛА

Іменем України

"18 " червня 2013 року Колегія суддів судової палати з кримінальних

справ апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді - Авраменка М.Г.

суддів - Ященко І.Ю., Семенцова Ю.В.

при секретарі - Волкотруб О.О.

з участю прокурора - Стаховської Н.О.

потерпілої ОСОБА_2

представника потерпілої - ОСОБА_3

представника цивільного відповідача - ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження за апеляційними скаргами ст.прокурора прокуратури Макарівського району Київської області Сидорука О.В., представника цивільного відповідача Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» Мезецького М.С. та потерпілої ОСОБА_2 на вирок Макарівського районного суду Київської області від 22 квітня 2013 року, яким

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Орша, Вітебської області, Республіки Білорусь, українця, гр. України, з середньою освітою, непрацюючого, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню доньку 2001р.н., сина інваліда 1 групи, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1, раніше не судимого,

засуджено за ч.2 ст. 286 КК України у кримінальному провадженні № 1201210001000009 до 4 років позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами та на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного судом покарання, якщо він протягом іспитового строку 2 роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього на підставі ст. 76 КК України обов'язки - повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання та періодично з'являтися в ці органи для реєстрації.

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь НДКЦ МВС України 1 176,44грн. за проведення експертизи та дослідження.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_8, Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» на користь ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_10 7 921грн. матеріальної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_10 71 400грн. моральної шкоди.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» на користь ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_10 15 000грн. у відшкодування моральної шкоди.

За вироком суду ОСОБА_8 визнаний винним та засуджений за вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин.

24.12.2011р. близько 21год.30хв. ОСОБА_8, керуючи технічно справним автомобілем марки «DAF XF 95.430» реєстраційний номер «НОМЕР_1» з вантажним бортовим тентованим причіпом марки «PROD RENT PNJ 12.00», реєстраційний номер «НОМЕР_2», які належать ОСОБА_11, рухаючись в напрямку м. Києва на 53км+150м автодороги «Київ-Чоп», що на території с. Калинівка Макарівського р-ну Київської обл., проявив злочинну недбалість до дорожньої обстановки, допустивши неуважність та безтурботність, чим поставив під загрозу життя та здоров'я громадян та в порушення вимог п.18.1 Правил дорожнього руху України, при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебували пішоходи, несвоєчасно вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, щоб дати дорогу пішоходам, для яких створив небезпеку, продовжив рух прямо та здійснив наїзд на пішоходів ОСОБА_12 та ОСОБА_9, які перетинали проїзну частину по нерегульованому пішохідному переході зліва направо відносно напрямку руху транспортного засобу.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_12 згідно висновку експерта №7 від 4.05.2012р. отримав тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя, які призвели до смерті, ОСОБА_9 згідно висновку експерта № 175/Е від2.10.2012р. отримав тяжкі тілесні ушкодження як небезпечні для життя в момент заподіяння.

В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи вирок в частині доведеності вини ОСОБА_8, правильності кваліфікації його дій та призначеного покарання, просить вирок змінити в частині цивільного позову та стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» на користь ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_10 7 650грн. у відшкодування моральної шкоди.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт послався на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, оскільки суд не врахував те, що на момент ДТП 24.01.2011р. діяла редакція Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а тому відповідно до п.9.3 ст. 9 вказаного Закону обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду заподіяну життю і здоров'ю потерпілих становить 51 000грн. на одного потерпілого, а тому розмір суми моральної шкоди, яка може бути стягнута на одного потерпілого із страховика, що обмежується 5% обов'язкового ліміту повинна розраховуватись від суми 51 000грн.

В доповненнях до апеляційної скарги прокурор просить вирок в частині цивільного позову скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства, оскільки судом в повній мірі не з»ясовані обставини, які стосуються цивільного позову.

В апеляційній скарзі представник Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» Мезецький М.С. просить скасувати вирок та постановити новий вирок, яким у позовних вимогах до ПрАТ «УТСК» відмовити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт вказав на невідповідність вироку суду в частині задоволення цивільного позову фактичним обставинам справи та зазначив що відповідно п.1.4 ст.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», особами, відповідальність яких застрахована є страхувальник та інші особи, які експлуатують забезпечений транспортний засіб на законних підставах, однак в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б підтверджували законність керування ОСОБА_8 автомобілем «DAF» на момент ДТП чи трудові відносини між ним та ОСОБА_14, крім того у самому вироку вказується, що перебування ОСОБА_8 із ОСОБА_14 у фактичних трудових відносинах не може бути застосовано для відшкодування шкоди, тому на думку апелянта, ПрАТ «УТСК» не має законних підстав для виплати страхового відшкодування.

Також апелянт зазначив, що суд, присудивши стягнути з ПрАТ на користь потерпілих моральну шкоду в розмірі 15 000грн. не врахував те, що на момент ДТП 24.01.2011р. діяла редакція Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до п.9.3 ст. 9 Закону обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду заподіяну життю і здоров'ю потерпілих становить 51 000грн. на одного потерпілого, а тому розмір суми моральної шкоди, яка може бути стягнута на одного потерпілого із страховика, що обмежується 5% обов'язкового ліміту повинна розраховуватись від суми 51 000грн. і складати 2 550грн. на одного потерпілого

В апеляційній скарзі потерпіла, не оспорюючи правильність кваліфікації дій ОСОБА_8 та міру призначеного покарання, просить вирок скасувати, як незаконний та необґрунтований та постановити новий вирок, яким заявлений у справі цивільний позов задовольнити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт вважає вирок суду в частині цивільного позову таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства внаслідок допущених порушень норм матеріального та процесуального права, винесеним з порушенням ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, оскільки, на думку потерпілої, всі вимоги викладені в цивільному позові є законними та обґрунтованими; зазначає, що в судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_8 здійснював рейси за завданням замовника, тобто в інтересах ОСОБА_14 на автомобілі, який належав останньому, а тому на її думку ст. 1172 ЦК України підлягала до застосування саме до ОСОБА_14, оскільки він повинен нести солідарну цивільну відповідальність разом з іншими цивільними відповідачами по справі, а твердження суду про те, що ОСОБА_14 не може бут цивільним відповідачем є помилковим.

Також на думку апелянта суд відповідно до вимог ст. 58 Конституції України та ст. 2 ЦК України повинен був застосувати Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції від 5.07.2012р., а не в редакції станом на час вчинення ДТП та стягнути вказану у цивільному позові суму у відшкодування моральної шкоди з цивільного відповідача ПрАТ, а з ОСОБА_14 та ОСОБА_8 - з урахуванням вимог ст. 1194 ЦК України чого судом зроблено не було.

Крім того суд в порушення вимог ст. 374 КПК України не вказав підстави часткового задоволення цивільного позову та з яких саме доказів дійшов до такого висновку .

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора Стаховської Н.О., яка підтримала апеляційну скаргу прокурора з доповненнями і просила вирок в частині цивільного позову скасувати призначивши новий розгляд в суді першої інстанції, пояснення представника цивільного відповідача ОСОБА_4, який підтримав апеляційну скаргу представника Української транспортної страхової компанії та прокурора і просив скасувати вирок в частині цивільного позову і призначити новий розгляд в порядку цивільного судочинства, пояснення потерпілої ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3, які підтримали апеляційну скаргу потерпілої та просили позов задовольнити в повному обсязі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги всіх апелянтів підлягають частковому задоволенню, вирок суду в частині вирішення цивільного позову підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в цій частині у суді першої інстанції у порядку цивільного судочинства.

Доводи апеляційних скарг про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження в частині вирішення цивільного позову, на думку колегії суддів, є обгрунтованими.

Відповідно до ч.1 ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому.

Відповідно до п.6 Пленуму Верховного Суду України від 3.03.1989р.№3 «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» при розгляді кримінальної справи суд зобов»язаний на основі всебічного повного й об»єктивного дослідження обставин справи з»ясувати характер і розмір матеріальної шкоди, заподіяної злочином, наявність причинного зв»язку між вчиненим і шкодою, що настала, роль і ступінь участі кожного з підсудних в її заподіянні, а також, чи відшкодовано її повністю або частково до судового розгляду справи, і у вироку дати належну оцінку зазначеним обставинам.

Відповідно до п.13 вищевказаної постанови покладаючи на підсудного обов»язок відшкодувати матеріальну шкоду, суд має виходити з установленого законом правила про те, що шкода, заподіяна злочином, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обгрунтованим і вмотивованим.

Згідно п.2 ч.3 ст.374 КПК у разі визнання особи винуватою у мотивувальній частині вироку зазначаються підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду.

Відповідно до п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. №4»Про судову практику в справах про відшкодування моральної(немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю, яка полягає у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв»язку з ушкодженням здоров»я, у порушенні права власності, інших цивільних прав, у порушенні нормальних життєвих зв»язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до п.9 вищезазначеної постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань( фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат( їх тривалості, можливості відновлення, тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров»я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Однак, з вироку суду вбачається, що, приймаючи рішення про вирішення цивільного позову, суд першої інстанції даних вимог у повній мірі не дотримався, неповно дослідив обставини справи, які впливають на прийняття правильного рішення по справі, а тому його висновки не відповідають фактичним обставинам справи.

Так, суд задовольняючи частково позов в частині матеріальних збитків, не навів відповідні розрахунки сум, що підлягають стягненню.

При вирішенні позову в частині відшкодування завданих моральних збитків суд у вироку не зазначив відповідні мотиви визначення розміру моральної шкоди.

Відповідно до ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв»язку з цивільним позовом, цим кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України, за умови, якщо вони не суперечать засадам кримінального судочинства, натомість відповідно до ст. 127 ЦПК України судом відповідачу надсилається копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів, відповідно до ст. 128 ЦПК відповідач має право надати заперечення до позову.

Судом належним чином не дотримано вимоги ст.ст. 62,345 КПК України.

Так, в матеріалах кримінального провадження відсутні відомості про вручення копії цивільного позову власнику транспортного засобу ОСОБА_14 і він, незважаючи на заявлений до нього цивільний позов, не притягнутий по справі як цивільний відповідач.

У відповідності до ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов»язків, відповідно до ст.1194 ЦК особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності виплати( страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов»язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, натомість ОСОБА_14 як цивільний відповідач в судове засідання не з»явився, його позиція щодо позову не з»ясована.

У відповідності до ст. 1187 ЦК шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Судом належним чином не з»ясовано обставини перебування ОСОБА_8 із ОСОБА_14 у трудових відносинах та право керування ОСОБА_8 належним відповідачу транспортним засобом.

Під час нового розгляду цивільного позову в частині відшкодування моральної шкоди суду слід також перевірити доводи апеляційних скарг ПАТ «Українська страхова компанія» та прокурора про необхідність врахування тієї обставини, що на момент вчинення ДТП діяла редакція Закону України»Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» згідно з яким обов»язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду заподіяну життю та здоров»ю потерпілих становила 51 000 грн. на одного потерпілого.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що судове рішення в частині цивільного позову постановлено без дотримання вимог закону, тому вирок суду в частині вирішення цивільного позову підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в цій частині в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст.405,407,419 КПК України колегія суддів, -

У х в а л и л а :

Апеляційні скарги ст.прокурора прокуратури Макарівського району Київської області Сидорука О.В., представника цивільного відповідача Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» Мезецького М.С., потерпілої ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Макарівського районного суду Київської області від 22 квітня 2013 року відносно ОСОБА_8 в частині вирішення цивільного позову скасувати. Призначити новий судовий розгляд в цій частині в порядку цивільного судочинства.

В решті вирок залишити без зміни.

Судді ______ ______ _______