Ухвала суду № 32019724, 13.06.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1003/17532/12 Головуючий у І інстанції ФедороваПровадження № 11/780/571/13 Доповідач у 2 інстанції Колокольникова Н.М.Категорія 41 13.06.2013

УХВАЛА

Іменем України

12 червня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Київської області в складі :

Головуючого-судді - Сливи Ю.М.

суддів - Колокольнікової Н.М., Авраменка М.Г.

з участю прокурора - Стаховської Н.М.

захисників - ОСОБА_2, ОСОБА_3

засудженого - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3, засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6 на вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 квітня 2013 року щодо,

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Оріховець Сквирського району Київської області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей, не працюючого, проживаючого в АДРЕСА_1, раніше не судимого,

- засудженого за ч.2 ст. 15 і ч.2 ст. 368 КК України - 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з здійсненням функцій представника державного органу виконавчої влади - міліції, на - 3 роки, з конфіскацією 1/2 частки майна, що є його власністю.

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця та мешканця АДРЕСА_2, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, не працюючого, раніше не судимого,

- засудженого за ч.2 ст. 15 і ч.2 ст. 368 КК України - 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з здійсненням функцій представника державного органу виконавчої влади - міліції, на - 3 роки, з конфіскацією 1/2 частки майна, що є його власністю.

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженця с. Минківці Сквирського району Київської області, громадянина України, з вищою освітою, не одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, працюючого інспектором Акціонерного товариства „Технологічна Аграрна Компанія Об'єднана" м. Києва, прож. АДРЕСА_3, раніше не судимого,

- засудженого за ч.5 ст. 27, ч.2 ст. 368 КК України - 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням функцій представника державного органу виконавчої влади - міліції, на - 3 роки.

На підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнено ОСОБА_4 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки, зобов'язано не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти про зміну місць проживання та роботи.

Вироком вирішено питання щодо речових доказів.

Згідно вироку, Наказом № 286 о/с від 29 травня 2008 року по ГУ МВС України в Київській області старшого лейтенанта міліції ОСОБА_5 призначено начальником сектору карного розшуку Сквирського РВ ГУ МВС України в Київській області, до повноважень якого входило, зокрема, керівництво сектором карного розшуку районного відділу по запобіганню виявленню, розкриттю злочинів, розшуку злочинців, які ухиляються від слідства та суду, від відбування покарання, підбір кадрів та комплектування служб карного розшуку кваліфікованими кадрами, постійне поліпшення їх якісного складу.

Наказом № 21 о/с від 22 січня 2010 року по ГУ МВС України в Київській області ст. лейтенанта міліції ОСОБА_6 призначено старшим оперуповноваженим сектору карного розшуку Сквирського РВ ГУ МВС України в Київській області. До повноважень ОСОБА_6 входило, зокрема, своєчасне здійснення заходів по попередженню, недопущенню та розкриттю злочинів, ведення оперативно-розшукових справ категорії „Злочин" та „Захист", здійснення інших оперативних заходів.

Наказом № 329 о/с від 13 липня 2009 року по ГУ МВС України в Київській області лейтенанта міліції ОСОБА_4 призначено дільничним інспектором міліції (за рахунок посади оперуповноваженого сектора боротьби з незаконним обігом наркотиків) сектору дільничних інспекторів міліції Сквирського РВ ГУ МВС України в Київській області. В подальшому наказом № 46 від 26 січня 2010 року по Сквирському РВ ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_4 призначено виконуючим обов'язки оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів Сквирського РВ ГУ МВС України в Київській області. До повноважень ОСОБА_4 входили, зокрема, організація та здійснення контролю за проведенням спільно з підрозділами ОВС операцій „Мак", „Опій", „Допінг", здійснення контролю за проведенням оперативно-розшукових заходів по виявленню та документуванню осіб, які займаються незаконним обігом наркотичних засобів, контроль за оперативним відпрацюванням кримінальних справ відносно осіб, які займаються незаконним обігом наркотичних засобів, розгляд скарг, заяв, листів громадян, які проживають на обслуговуваній дільниці та здійснення контролю по відношенню до працівників відділу СБНОН.

Обіймаючи посади працівників правоохоронного органу, здійснюючи оперативно-розшукову діяльність та будучи наділеними правом надавати вказівки правового характеру, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 виконували функції представників влади, а тому являлися службовими особами.

11 березня 2010 року слідчим СВ Сквирського РВ Гайдаєнком О.В. було порушено кримінальну справу № 20-8386 щодо ОСОБА_9 за ознаками злочину, передбаченого ст. 307 ч.2 КК України.

12 березня 2010 року дану кримінальну справу прийнято до провадження слідчим СВ Сквирського РВ ОСОБА_10, яка цього ж дня внесла подання до Сквирського районного суду Київської області про проведення обшуків за місцем проживання та місцем реєстрації ОСОБА_11, оскільки згідно показань підозрюваного ОСОБА_9 саме в ОСОБА_11 ним придбано наркотичний засіб, який в подальшому він збув ОСОБА_12

Постановами Сквирського районного суду Київської області від 12 березня 2010 року задоволені подання про проведення обшуків за місцем проживання та реєстрації ОСОБА_11 за адресами: АДРЕСА_4

Для проведення обшуків за місцем проживання та реєстрації ОСОБА_11 слідчий ОСОБА_10 направила доручення в порядку ст. 114 КПК України на ім'я начальника Сквирського РВ та вказала на необхідність вилучення виявлених речових доказів та допиту осіб, які проживають за вказаними адресами. Виконання доручення про проведення обшуків в усній формі керівництвом Сквирського РВ було доручено працівникам СКР Сквирського РВ, які здійснювали оперативний супровід кримінальної справи.

12 березня 2010 року на виконання даного доручення ОСОБА_4 та ОСОБА_6 за участю експерта-криміналіста ОСОБА_13 за місцем проживання ОСОБА_11 в квартирі АДРЕСА_4, в якій разом з останнім зареєстровані та проживають його сестра ОСОБА_14 (дівоче прізвище ОСОБА_11) разом з чоловіком ОСОБА_15, було проведено обшук, в ході якого також був присутнім ОСОБА_5

Під час обшуку в квартирі АДРЕСА_4 було виявлено наркотичний засіб - канабіс та пристрій для його вживання.

У зв'язку з виявленням наркотичного засобу ОСОБА_6 допитав ОСОБА_14 як свідка і остання показала, що вона дійсно незаконно зберігала, за місцем свого проживання вказаний наркотичний засіб та періодично вживала його разом з ОСОБА_11, про що ОСОБА_6 було складено протокол допиту свідка ОСОБА_14 від 12 березня 2010 року.

Після проведення обшуку та допиту ОСОБА_14 до вказаної квартири прибув її чоловік - ОСОБА_15, який є працівником органів внутрішніх справ та перебував на той час на посаді інспектора ПС роти ПС Білоцерківського MB ГУМВС України в Київській області. ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 повідомили останньому про виявлення під час обшуку в квартирі АДРЕСА_4 наркотичного засобу та пристрою для його вживання, а також повідомили про суть показань, даних його дружиною ОСОБА_14 та запропонували ОСОБА_15 разом з дружиною з'явитись 13 березня 2010 року до Сквирського РВ.

Одночасно ОСОБА_5, розуміючи, що про показання ОСОБА_14 знають лише він, ОСОБА_6 та ОСОБА_4, пообіцяв ОСОБА_15 допомогти у вирішенні питання зі своїм керівництвом про те, щоб не притягувати до кримінальної відповідальності ОСОБА_14

13 березня 2010 року близько 09 години ОСОБА_15, ОСОБА_14 прибули до Сквирського РВ, що розташовано за адресою: Київська область м. Сквира вул. Щорса, 5, де ОСОБА_5 та ОСОБА_6, діючи за попередньою змовою між собою, з метою власної наживи та отримання незаконної винагороди, висунули ОСОБА_15 вимогу надати їм грошову винагороду в сумі 15000 гривень, а взамін пообіцяли переписати протокол допиту ОСОБА_14 від 12 березня 2010 року, в якому були зафіксовані її визнавальні покази, повідомивши, що це стане підставою для не притягнення її до кримінальної відповідальності за незаконне зберігання наркотичних засобів.

При цьому ОСОБА_5 зазначив, що всі питання щодо дня та часу передачі грошей ОСОБА_15 повинен узгоджувати з ОСОБА_6

Погодившись на зазначені протиправні вимоги працівників Сквирського РВ, ОСОБА_15 звернувся із заявою до СБУ про протиправні дії з боку ОСОБА_5, ОСОБА_6 та інших працівників Сквирського РВ, в порушенні кримінальної справи проти яких було відмовлено.

Прагнучи до кінця реалізувати свій злочинний умисел, направлений на отримання незаконної винагороди від ОСОБА_15, ОСОБА_5 віддав вказівку своєму підлеглому ОСОБА_4 переробити протокол допиту ОСОБА_14, вказавши в ньому, що вилучені наркотичні засоби належать ОСОБА_11 і про існування цих наркотичних засобів їй нічого не було відомо. При цьому ОСОБА_5 особисто продиктував ОСОБА_4 суть вказаних показів ОСОБА_14 і переписаний протокол допиту разом з матеріалами виконаного доручення було передано до слідчого Сквирського РВ ОСОБА_10, а попередній протокол допиту ОСОБА_14 від 12 березня 2010 року залишився на зберіганні в ОСОБА_4 При цьому ОСОБА_4 було відомо про те, що за переписування протоколу допиту ОСОБА_16 ОСОБА_5 та ОСОБА_6 мають одержати незаконну грошову винагороду від ОСОБА_15, тобто зі свого боку ОСОБА_4 сприяв у вчиненні ОСОБА_5 та ОСОБА_6 дій, спрямованих на одержання хабара.

В період з 13 березня 2010 року по 17 березня 2010 року ОСОБА_17 декілька разів телефонував ОСОБА_15 з приводу часу передачі хабара, в ході розмов вони домовились, що передача хабара відбудеться 17 березня 2010 року.

Опасаючись бути викритими під час отримання незаконної грошової винагороди, 17 березня 2010 року близько 10 години ОСОБА_5 та ОСОБА_6, діючи за попередньою змовою між собою, з метою власної наживи, попросили свого знайомого ОСОБА_18 - колишнього оперуповноваженого СКР Сквирського РВ, одержати від ОСОБА_15 грошові кошти в сумі 15000 гривень, повідомивши ОСОБА_18 про те, що вказані кошти є боргом ОСОБА_15

Одночасно ОСОБА_5 зателефонував своїм підлеглим оперуповноваженим СКР Сквирського РВ ОСОБА_19, який в цей час разом з ОСОБА_20 працював по м. Сквира, попросив знайти у райвідділі ОСОБА_4 та забрати в нього протокол допиту свідка ОСОБА_14

17 березня 2010 року ОСОБА_19 та ОСОБА_20 на автомобілі марки ВАЗ-2108 під'їхали до автобусної зупинки на автомобільній дорозі Сквира-Попільня де знаходився ОСОБА_21, та передали йому протокол допиту ОСОБА_14

17 березня 2010 року об 11 годині 39 хвилин ОСОБА_18, знаходячись у власному автомобілі марки „Шкода-Октавія" д.н.з. НОМЕР_1, біля автобусної зупинки на автомобільній дорозі Сквира-Попільня на відстані близько 3 км від м. Сквира, одержав від ОСОБА_15 грошові кошти в сумі 1800 доларів США, що відповідно до курсу Національного банку України становило 14358,06 грн., для подальшої передачі їх ОСОБА_5, ОСОБА_6 в якості хабара та передав ОСОБА_15 перший протокол допиту ОСОБА_14 від 12 березня 2010 року.

Отримані грошові кошти ОСОБА_18 передати ОСОБА_5 чи ОСОБА_6 не встиг, оскільки не місці події був затриманий працівниками правоохоронних органів на місці передачі грошових коштів, тому ОСОБА_5 та ОСОБА_6, виконавши всі дії, спрямовані на одержання хабара, не одержали його з причин, що не залежали від їх волі.

В апеляції засуджений ОСОБА_5 просить вирок суду змінити та призначити йому покарання із застосуванням ст.ст. 69, 75 КК України, яке не пов»язане з позбавленням волі та без застосування конфіскації майна, оскільки при призначенні покарання судом не враховані дані про його особу та обставини, які він зазначав в судових дебатах та в останньому слові, а саме : він вже більше трьох років знаходиться під вартою, тобто вже реально поніс покарання у вигляді позбавлення волі. Замах на вчинення злочину не є суспільно небезпечним, що значно знижує ступінь тяжкості вчиненого діяння. Відсутність тяжких наслідків, оскільки нікому не було завдано матеріальної, моральної, фізичної шкоди.

Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено. Тому, з врахуванням цих обставин та обставин, які визнав та вказав суд у вироку, суд мав всі підстави призначити більш м»яке покарання, ніж передбачене санкцією ст. 368 ч. 2 КК України, тобто із застосуванням ст. 69 КК України.

Крім того, судом не було враховано, що він має постійне місце проживання, тяжких наслідків не настало, під час перебування на службі в органах внутрішніх справ на протязі 11 років добросовісно виконував покладені на нього обов»язки, неодноразово заохочувався, мав відзнаки за бездоганну службу. Крім того, його дружина ніде не працює, оскільки знаходиться в декретній відпустці, батьки пенсіонери потребують догляду, батько є інвалідом 2 групи як чорнобилець. Сам засуджений потребує термінової операції, яка в місцях позбавлення волі є неможливою.

В апеляції засуджений ОСОБА_6 просить вирок суду змінити та призначити йому покарання із застосуванням ст.ст. 69, 75 КК України та звільнити його від відбування покарання у зв»язку з невідповідністю висновків суду, викладених у вироку фактичним обставинам справи, а також невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особі винного. На думку апелянта, суд при призначені покарання не повною мірою врахував обставини справи, роль кожного із співучасників та дані про його особу, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом»якшення покарання.

Так, тяжких наслідків від скоєного не наступило, він службовим становищем не зловживав, жодних заходів для того, щоб ОСОБА_14 уникла кримінальної відповідальності не вживав. Також, він раніше не судимий, чисто сердечно розкаявся у скоєному, має постійне місце проживання, виключно позитивно характеризується за місцем роботи, проживання та навчання, неодноразово заохочувався по службі, доглядає матір - пенсіонерку, яка хворіє і потребує постійного догляду, вже більше трьох років перебуває під вартою в СІЗО, де значно погіршився стан його здоров»я.

В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції не оскаржуючи вирок в частині засудження ОСОБА_5 та ОСОБА_6, а також не оспорюючи вирок у частині доведеності вини засудженого ОСОБА_4 та правильності кваліфікації його дій, просить вирок суду в частині призначеного покарання скасувати та постановити новий вирок, яким ОСОБА_4 визнати винним за ч. 5 ст. 27 та ч. 2 ст. 368 КК України та призначити йому покарання - 5 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади в правоохоронних органах на 3 роки та з конфіскацією всього належного йому майна, оскільки судом неправильно застосований кримінальний закон, а саме: ст. 75 КК України.

Вказує, що суд не виконав і не обґрунтував у мотивувальній частині вироку свій висновок про можливість виправлення засудженого ОСОБА_4 без ізоляції від суспільства, а лише послався на обставини, що пом'якшують його покарання. Також, суд належним чином не оцінив і не врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_4 злочину, який відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України належить до категорії тяжких та, що вчинення вказаного злочину працівниками міліції суттєво вплинуло на авторитет органів внутрішніх справ, зокрема Сквирського РВ.

Крім того, ОСОБА_4 свою вину у інкримінованому йому злочині не визнав, не розкаявся, а тому суд не навів достатніх підстав, які б давали можливість застосувати щодо ОСОБА_4 міру покарання без позбавлення волі.

В апеляції захисник ОСОБА_3 просить вирок суду змінити та перекваліфікувавши дії ОСОБА_6 за ч.2 ст. 15 і ч. 1 ст. 368 КК України, застосувавши ст.75 КК України, звільнити його від відбуття покарання з випробуванням, оскільки під час судового слідства не добуто жодного доказу того, що ОСОБА_6 діяв у зговорі з іншими засудженими; головні свідки по справі ОСОБА_15 і ОСОБА_14 відмовились давати покази, мотивуючи тим, що не пам'ятають обставин подій; покази ОСОБА_6 данні ним на досудовому слідстві, і як було встановлено під час судового слідства - добуті незаконними методами і не підтверджуються іншими доказами. Тобто, висновки суду не підтвердженні доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Судом при призначенні покарання не враховано того, що ОСОБА_6 раніше не судимий, в скоєному розкаюється, характеризується позитивно, проживає з тяжко хворою матір'ю, яка потребує сторонньої допомоги та постійного догляду, три роки утримується в слідчому ізоляторі, де умови утримання набагато тяжчі ніж у виправній колонії, тому вважає, що покарання він вже відбув. Як особа, ОСОБА_6 великої небезпеки не представляє, у зв»язку з чим стверджує, що виправлення засудженого можливе без позбавлення волі.

В апеляції захисник ОСОБА_2 просить вирок суду змінити та перекваліфікувати дії ОСОБА_5 із ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 368 КК України на ч.1 ст. 365, ч.1 ст. 366 КК України, призначити йому покарання - 5 років позбавлення волі із позбавленням права обіймати посади, пов'язані із здійснення функцій представника органу виконавчої влади-міліції - 3 роки з конфіскацією 1/2 частки майна, що є його власністю, а також призначити ОСОБА_5 покарання із застосуванням ст.75, 76 КК України. Крім того, просить змінити засудженому міру запобіжного заходу з тримання під вартою на підписку про невиїзд, звільнивши його з-під варти із зали суду, оскільки вважає вирок суду необґрунтованим, побудованим, в основному, на матеріалах досудового, а не судового слідства. Судом допущено однобічність при проведенні досудового і судового слідства, висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, неправильно застосовано кримінальний закон, призначене покарання не відповідає тяжкості скоєного та особі засудженого.

Вказує, що судом безпідставно не прийнято до уваги покази засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4 та свідків ОСОБА_18, ОСОБА_22, ОСОБА_23 та ОСОБА_10 про застосування до них недозволених методів слідства, а зроблено з цього приводу лише посилання у вироку на постанову старшого прокурора відділу прокуратури Київської області від 10.02.2012 року про відмову в порушенні кримінальної справи відносно службових осіб ГВ БКОЗ ГУ СБ України, що винесена на підставі лише одного пояснення зацікавленого оперативного працівника СБУ. Перевірка ж стосовно застосування недозволених методів слідства відносно перерахованих свідків взагалі не проводилась.

Допитані в суді свідки ОСОБА_19 та ОСОБА_24 підтвердили свої покази, які вони дали на досудовому слідстві та які не свідчать про причетність ОСОБА_5 до отримання хабара від ОСОБА_15 за попередньою змовою групи осіб.

Вказує, що в діях ОСОБА_5 відсутній склад злочину, передбачений ч.2 ст. 15,ч.2 ст.368 КК України, та його дії необхідно перекваліфікувати на ст. ст.365 ч.1, 366 ч.1 КК України, як перевищення службових повноважень та службове підроблення.

Крім того, судом не повно враховано дані про особу засудженого, а саме: раніше не судимий, характеризується позитивно, часткове визнання вини та розкаяння у вчиненому, наявність на його утриманні двох малолітніх дітей, має постійне місце проживання, на його утриманні знаходиться непрацююча в зв'язку з доглядом за дитиною дружина, батьки-пенсіонери похилого віку, що він відповідно до медичних документів потребує планової операції, звільнений з органів внутрішніх справ, що з моменту вчинення злочину пройшло вже більше трьох років, які він утримується під вартою в слідчому ізоляторі, що значно знижує ступінь тяжкості вчиненого діяння та особу засудженого.

Також, суд не розглянув питання про можливість застосування ст. 75 КК України при призначенні ОСОБА_5 кримінального покарання.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав свою апеляцію та заперечував проти задоволення інших апеляцій, захисників, які підтримали свої та апеляції засуджених, проти апеляції прокурора - заперечували, засуджених, в судових дебатах та останньому слові, які просили задовольнити їх та апеляції своїх захисників, проти апеляції прокурора - заперечували, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, апеляційний суд вважає, що апеляції захисту, засуджених та прокурора не підлягають задоволенню виходячи зі слідуючих підстав.

Винність засуджених у скоєнні інкримінованих злочинів доведена сукупністю наведених у вироку та досліджених у судовому засіданні доказів, а саме : показами в судовому засіданні засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які свою вину у вчиненні інкримінованих злочинів визнали частково, засудженого ОСОБА_4, який свою вину не визнав та вважав, що вчинив службове підроблення, переписавши протокол допиту свідка ОСОБА_14, показами свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_18 ОСОБА_23, ОСОБА_10, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_22, ОСОБА_25

Суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що покази вищенаведених свідків, які вони давали на досудовому слідстві та підтвердили в судовому засіданні - правдиві, оскільки знаходяться у взаємозв'язку з іншими об»єктивними доказами по справі, дослідженими в судовому засіданні.

Вищенаведене спростовує доводи апелянтів що судом допущено-однобічність при проведенні досудового і судового слідства, висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, неправильно застосовано кримінальний закон.

Дії ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вірно кваліфіковані за ст.ст. 15 ч.2, ст. 368 ч. 2 КК України, так як вони вчинили замах на одержання хабара за виконання певних дій в інтересах того, хто дає хабара, поєднаний з використанням свого службового становища, за попередньою змовою групою осіб.

Дії ОСОБА_4 вірно кваліфіковані за ч.5 ст.27, ст. 368 ч. 2 КК України, так як він вчинив пособництво ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на одержання ними хабара за виконання певних дій в інтересах того, хто дає хабара, поєднаний з використанням свого службового становища, за попередньою змовою групою осіб.

Доводи захисника ОСОБА_3, в яких він просить змінити кваліфікацію на ч.2 ст. 15 і ч. 1 ст. 368 КК України, а також захисника ОСОБА_2, який просить змінити кваліфікацію на ч.1 ст. 365, ч.1 ст. 366 КК України є надуманими, оскільки підстав для перекваліфікації дій засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 апеляційний суд не знаходить.

Доводи захисника ОСОБА_2 про те, що перевірка стосовно застосування недозволених методів слідства взагалі не проводилась є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи, а саме: постановою прокуратури Київської області від 10 лютого 2012 року, якою відмовлено на підставі ст. 6 п.2 КПК України 1960 року в порушенні кримінальної справи щодо службових осіб ГВ по БКОЗ ГУ СБ України, яка ніким не оскаржувалась.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального законодавства, яке б могло вплинути на законність та обґрунтованість прийнятого рішення чи підстав для закриття кримінальної справи апеляційним судом не встановлено. Доводи захисту в цій частині не ґрунтуються на матеріалах справи.

Відповідно до ч.1 ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. При цьому, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні покарання засудженим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 суд належним чином врахував характер та ступінь тяжкості вчинених злочинів, особи засуджених, які вперше притягуються до кримінальної відповідальності, позитивно характеризуються, частково визнали себе винними, розкаялись у вчиненому. ОСОБА_5 має на утриманні двох малолітніх дітей. Обставин, що обтяжують покарання засуджених, судом не встановлено.

Тому, висновок суду, що засудженим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 слід призначити покарання у виді позбавлення волі, в межах санкцій ч. 2 ст. 15, ч.2 ст. 368 КК України, належним чином мотивований. Таке покарання, на думку апеляційного суду, відповідатиме вимогам ст.ст. 50, 65 КК України і буде домірним скоєному. Підстав для пом»якшення покарання та застосування ст. ст. 69, 75 КК України засудженим ОСОБА_5 та ОСОБА_6, з врахуванням їх доводів та захисту, апеляційний суд не вбачає.

При призначенні покарання засудженому ОСОБА_4 суд належним чином врахував характер та ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу засудженого, який має за утриманні малолітню дитину, страждає на різні захворювання, вперше притягуються до кримінальної відповідальності, позитивно характеризуються, розкаявся у вчиненому. Обставин, що обтяжує покарання, судом не встановлено.

Отже, враховуючи все вищенаведене, а також доводи апеляції прокурора, суд прийшов до обґрунтованого та справедливого висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, із застосуванням ст. 75 КК України. Таке покарання, на думку апеляційного суду, відповідає вимогам ст. ст. 50, 65 КК України, є необхідне й достатнє для його виправлення і попередження нових злочинів.

При таких обставинах, доводи прокурора щодо неправильного застосування ст. 75 КК України є необґрунтованими.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3, засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6- залишити без задоволення.

Вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 квітня 2013 року щодо ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4 - залишити без зміни.

Головуючий

Судді