Постанова № 32019659, 18.06.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2013 р. Справа № 920/248/13-г

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Плужник О.В., суддя Пушай В.І. , суддя Барбашова С.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

Прокурор - Волик О.Г.

позивача - Пономаренко В.І.

відповідача - Кир'янова А.Ю.

третьої особи - не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державного науково-дослідного інституту хімічних продуктів, м. Шостка (вх. №1644С/3-9) на рішення господарського суду Сумської області від 11.04.13 року у справі № 920/248/13-г

за позовом Заступника прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, м. Київ

до Державного науково-дослідного інституту хімічних продуктів, м. Шостка

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "МП "ПМК", м. Запоріжжя;

про стягнення 424 154,60 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Сумської області від 11.04.2013 року по справі №920/248/13-г (суддя Коваленко О.В.) позов задоволено. Стягнуто з Державного науково-дослідного інституту хімічних продуктів на користь Міністерства оборони України 207189, 42 грн. пені, 110639,54 грн. штрафу, нарахованих у зв'язку з неналежним виконанням умов додаткової угоди №1, а також 36675,94 грн. пені та 35337,55 грн. штрафу, нарахованих у зв'язку з неналежним виконанням умов додаткової угоди №2 від 17.04.2012 року до договору комісії від 29.02.2012 року №274/Р/1-12. Стягнуто з Державного науково-дослідного інституту хімічних продуктів в доход Державного бюджету України 7796,85 грн. судового збору.

Рішення мотивоване тим, що відповідачем були частково виконані зобов'язання за Додатковою угодою №2 та допущено прострочення строку виконання зобов'язань на 55 днів. Судом встановлено наявність законних підстав в сукупності відповідних умов для нарахування позивачем штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу згідно абз. 3 ч.2 ст. 231 ГК України, а отже суд першої інстанції приходить до висновку щодо того, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 207189, 42 грн. пені, 110639,54 грн. штрафу, нарахованих у зв'язку з неналежним виконанням умов додаткової угоди №1, а також 36675,94 грн. пені та 35337,55 грн. штрафу, нарахованих у зв'язку з неналежним виконанням умов додаткової угоди №2 від 17.04.2012 року до договору комісії від 29.02.2012 року №274/Р/1-12, укладеного між позивачем і відповідачем, є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач, Державний науково-дослідний інститут хімічних продуктів, не погодився з зазначеним рішенням, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом неправильно застосовано норми матеріального права.

Апелянт вказує на те, що договором комісії №274/Р/1-12, додатковими угодами №1 та №2 не встановлено строків реалізації продуктів утилізації. Тому, на думку відповідача, помилковим є висновок суду, що відповідачем прострочено строк виконання зобов'язання на 123 дні по додатковій угоді №1 та 55 днів по додатковій угоді №2. При цьому суд і позивач помилково посилаються на п. 9 додаткової угоди №1, згідно якого, термін дії додаткової угоди (з моменту її підписання до виконання останньої дії - підписання звіту комісіонера) - 120 діб, п. 9 дод. угоди №2, згідно якого термін дії додаткової угоди (з моменту її підписання до виконання останньої дії - підписання звіту комісіонера) - 60 діб. Термін дії названих додаткових угод не є тотожним строку виконання зобов'язання.

Відповідач вважає, що враховуючи особливості виконання договору комісії, цінові умови на реалізацію продуктів утилізації боєприпасів сторони при укладенні Договору комісії і дод. угод №1 та №2 не визначили строк виконання відповідачем реалізації продуктів утилізації боєприпасів, тому відповідач не повинен нести відповідальності за порушення строків виконання зобов'язання, що встановлена ч. 2 ст. 231 ГК України.

Просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 11.04.2013 року по справі №920/248/13-г та прийняти нове, яким відмовити в позові повністю.

Позивач, Міністерство оборони України, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягає на тому, що твердження скаржника щодо не встановлення строків виконання зобов'язання (реалізації продуктів утилізації боєприпасів) не відповідає дійсності, оскільки п. 9.1 договору комісії встановлено, що договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31.12.12 року. Водночас, визначений у додаткових угодах строк є строком виконання зобов'язань по конкретному об'єму, за визначеними цінами у встановленому порядку і у визначений строк, в межах яких скаржник мав виконати зобов'язання по реалізації продуктів утилізації.

Позивач вважає, що відповідач був необачним при виборі покупців, поручився за виконання зобов'язань покупцями (відповідно до п. 7.2 договору), а тому несе відповідальність за невиконання ними зобов'язання перед позивачем.

З урахуванням викладеного, позивач наполягає на законності прийнятого рішення, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час і місце проведення судового засідання.

Судова колегія, в межах вимог передбачених ст.101 ГПК України, повторно розглянувши справу та перевіривши повноту, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про залишення рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Статтею 1014 ЦК України передбачено, що комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини на умовах найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 29.02.2012 року між Міністерством оборони України і Державним науково-дослідним інститутом хімічних продуктів було укладено договір комісії №274/Р/1-12 про реалізацію продуктів утилізації боєприпасів, що утворилися у виконавців робіт. Відповідно до умов зазначеного договору позивач доручив відповідачу, а відповідач взяв на себе зобов'язання за комісійну плату укладати на умовах договору та виконувати від свого імені та в інтересах позивача угоди на реалізацію продуктів утилізації боєприпасів, утворених в результаті виконання Державним науково-дослідним інститутом хімічних продуктів договорів (контрактів) з утилізації боєприпасів, крім брухту з вмістом дорогоцінних металів, згідно з Додатковими угодами до зазначеного договору, які є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п. 2.1 договору відповідач самостійно та за свій рахунок виконує необхідну комерційно-маркетингову роботу та підготовку продуктів утилізації боєприпасів до реалізації і укладає з покупцем договір купівлі-продажу на найбільш вигідних для позивача умовах.

Пунктом 2.2. договору встановлено, що найменування продуктів утилізації боєприпасів, що передаються відповідачу для реалізації, їх кількість, якісний стан, умови поставки, терміни реалізації, розмір витрат на підготовку їх до реалізації, розмір комісійної плати та інше визначаються у Додаткових угодах, які складаються окремо на кожну партію продуктів утилізації боєприпасів, що заактовані у місцях зосередження, та є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно з п. 2.7. договору витрати, які понесе відповідач виконуючи доручення позивача за договором, підлягають обов'язковому погодженню з позивачем та відшкодовуються з коштів, які надійдуть на рахунок відповідача від реалізації продуктів утилізації боєприпасів.

Пунктом 6.2. Договору визначено, що після продажу партії продуктів утилізації по кожній додатковій угоді, надходження у повному обсязі коштів і виконання умов п. 6.1. цього договору відповідач протягом 10 робочих днів надсилає Міністерству звіт комісіонера, на підставі якого сторони проводять звірку стану взаєморозрахунків.

Відповідно до п. 6.3. Договору звіт комісіонера є підтвердженням виконання сторонами зобов'язань за додатковою угодою, підписується особами, які її уклали, і додається до Додаткової угоди в якості її невід'ємної частини.

Згідно п. 7.2. Договору відповідач поручається перед позивачем за виконання правочину покупцем.

Судом першої інстанції також встановлено, що 29.02.2012 року між позивачем і відповідачем було укладено Додаткову угоду №1 до договору. Пунктом 1 зазначеної додаткової угоди №1 встановлено, що всього згідно специфікації передачі на реалізацію підлягало 966068 кг. брухту чорних металів на загальну суму 1900185 грн. 88 коп.

Відповідно до п. 5 Додаткової угоди №1 кошти, отримані відповідачем за реалізовані продукти утилізації боєприпасів, за вирахуванням комісійної плати та коштів, утриманих підприємством в якості компенсації витрат, які понесені відповідачем при реалізації продуктів утилізації боєприпасів, перераховуються на рахунок позивача.

Згідно п. 9 Додаткової угоди №1 термін її дії (з моменту підписання до виконання по ній останньої дії - підписання Звіту комісіонера) - 120 діб, тобто до 28.06.2012 року.

Так, між відповідачем і ТОВ "МП "ПМК" (покупець), яке було визначене переможцем конкурсу згідно протоколу №5 проведення маркетингових досліджень кон'юнктури ринку на продукти утилізації боєприпасів від 07.02.2012 року, укладено договір поставки №90-12/ОМТС від 29.02.2012 року, згідно якого відповідач взяв на себе зобов'язання передати товар у власність покупця, а покупець зобов'язувався прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму, зазначену у додатках до договору.

Згідно додатку №1 до зазначеного Договору поставки передачі підлягало 966068 кг. брухту чорних металів на загальну суму 1900185,88 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 22.06.2012 року відповідач повідомив позивача про припинення дії Додаткової угоди №1 у зв'язку з відмовою покупця виконати договірні зобов'язання (зокрема, вивезти металобрухт) листом №1192 к/ДО.

13.08.2012 року між відповідачем і покупцем було підписано Акт прийому-передачі товару за договором №90-12/ОМТС від 29.02.2012 року, відповідно до якого передано 138765 кг. брухту чорних металів на суму 270119,00 грн.

Грошові кошти в розмірі 260815,43 грн. були перераховані на рахунок позивача згідно платіжного доручення №1248 від 17.08.2012 року.

Звіт комісіонера за Додатковою угодою №1 підписано 30.10.2012 року.

Тобто, відповідач частково виконав зобов'язання за Додатковою угодою №1 та допустив прострочення виконання зобов'язань на 123 дні.

17.04.2012 року між позивачем і відповідачем було укладено Додаткову угоду №2 до Договору, відповідно до якої передано 299023,38 кг. брухту чорних та кольорових металів на загальну суму 1128 820,19 грн.

Згідно п. 9 Додаткової угоди №2 термін її дії (з моменту підписання до виконання по ній останньої дії - підписання Звіту комісіонера) - 60 діб, тобто до 16.06.2012 року.

Так, між відповідачем і ТОВ "МП "ПМК" (покупець 1) укладено договір поставки №98-12/ОМТС від 03.05.2012 року, згідно якого відповідач взяв на себе зобов'язання передати товар у власність покупця 1, а покупець 1 зобов'язувався прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму, зазначену у додатках до договору.

Згідно додатку №1 до зазначеного договору поставки передачі підлягало 241,366 кг. брухту на загальну суму 604134,93 грн.

15.06.2012 року між відповідачем і покупцем 1 було підписано Акт прийому-передачі товару за договором №98-12/ОМТС від 03.05.2012 року, відповідно до якого передано брухту чорних металів на суму 81475,95 грн.

Крім того, з матеріалів справи також вбачається, що між відповідачем і ПП "Полімет-В" (покупець 2), укладено договір поставки №96-12/ОМТС від 26.04.2012 року, відповідно до умов якого відповідач взяв на себе зобов'язання передати товар у власність покупця 2, а останній зобов'язувався прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму, зазначену у додатках до договору.

Згідно додатку №1 до зазначеного Договору поставки передачі підлягало 57,6577 кг. брухту кольорових металів на загальну суму 524 685,07 грн.

Про припинення дії Додаткової угоди №2 у зв'язку з відмовою покупця виконати договірні зобов'язання, зокрема вивезти металобрухт, відповідач повідомив позивача 11.06.2012 року листом №1120к/ДО.

Між відповідачем і покупцем 2 були підписані Акти прийому-передачі товару (брухту та відходів кольорових металів) за договором №96-12/ОМТС від 26.04.2012 року: №23 від 27.04.12 року, згідно якого передано 16000 кг брухту; №24 від 27.04.12 року, згідно якого передано 16000 кг брухту; №25 від 07.05.12 року, згідно якого передано 11800 кг брухту; №30 від 18.05.2012 року, згідно якого передано 13858 кг брухту.

З урахуванням зазначеного, судом першої інстанції встановлено, що відповідачем в порушення п'ятиденного строку були перераховані грошові кошти у розмірі 507864,69 грн. згідно платіжного доручення №941 від 03.07.2012 року та грошові кошти в розмірі 78488,76 грн. згідно платіжного доручення №923 від 27.06.2012 року.

З матеріалів справи вбачається, що 23.07.2012 року позивач звернувся до відповідача з листом №274/4/1439 з проханням у добровільному порядку перерахувати штрафні санкції, передбачені п. 7.3 договору, у розмірі 10908,18 грн. за затримку строків перерахування грошових коштів, які були перераховані на рахунок позивача відповідно до платіжного доручення №1123 від 02.08.2012 року.

Звіт комісіонера за додатковою угодою №2 підписано 11.08.2012 року.

Таким чином, судом першої інстанції встановлено, що відповідачем були частково виконані зобов'язання за Додатковою угодою №2 та допущено прострочення строку виконання зобов'язань на 55 днів.

Посилання відповідача на те, що оскільки при укладенні договору комісії і додаткових угод №1 та №2 сторони не визначили строк виконання відповідачем реалізації продуктів утилізації боєприпасів, тому відповідач не повинен нести відповідальності за порушення строків виконання зобов'язання, не приймаються судом до уваги з наступних підстав.

Відповідно до п. 9.1 договору комісії, договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31.12.12 року. Водночас, визначений у додаткових угодах строк є строком виконання зобов'язань по конкретному об'єму, за визначеними цінами у встановленому порядку і у визначений строк, в межах яких відповідач мав виконати зобов'язання по реалізації продуктів утилізації.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Сумської області від 11.04.13 року у справі № 920/248/13-г прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та діючого законодавства, без порушень норм матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Таким чином, керуючись ст. 611, 612, 1011, 1014 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 33, 49, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Сумської області від 11.04.13 року у справі №920/248/13-г залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписаний 20.06.2013 року.

Головуючий суддя Плужник О.В.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Барбашова С.В.