Рішення № 32019451, 17.06.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2013 р.Справа № 922/1397/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Попович І.М.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши справу

за позовом Дочірнього підприємства "Елластік" АТЗТ "Елласт", м. Чугуїв, Харківської області до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Радій, ЛТД", м. Мерефа, Харківська область про стягнення 28220,82грн. за участю сторін:

Представник позивача - Чуб С.В. (дов. б/н від 10.01.2013р.).

Представник відповідача - Безкровний М.Г. (дов. б/н від 01.01.2013р.).

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Елластік" АТЗТ "Елласт" звернулось до господарського суду із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Радій, ЛТД", в якій просить суд стягнути з відповідача 27 138,97 грн. основного боргу, 3% річних в сумі 1081,85 грн., та витрати по сплаті судового збору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "УБФ" та Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Радій, ЛТД" укладено договір поставки №2220-Х від 24.11.2011 року, відповідно до умов якого ТОВ "УБФ" поставив відповідачеві товар по видатковим накладним, проте відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару не здійснив.

Також, позивач наголошував на тому, що 07.03.2012 року між Дочірнім підприємством "Елластік" в якості Цесіонарія (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УБФ" в якості цедента, укладено договір цессії №11, відповідно до умов якого позивач набув права вимоги від відповідача грошової суми у розмірі 27 138,97 грн. Про заміну кредитора відповідач був повідомлений належним чином, однак, не зважаючи на те, що товар відповідачем отримано у повному обсязі, проте відповідач не здійснив оплату поставленого товару, в зв'язку з чим, вказані обставини стали причиною звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Ухвалою господарського суду від 03.04.2013 року порушено провадження у справі №922/1397/13, розгляд справи призначено на 16.04.2013 року.

Ухвалою господарського суду від 16.04.2013 року, у зв'язку із неявкою в судове засідання представників сторін, розгляд справи відкладено до 03.06.2013 року.

Ухвалою господарського суду від 03.06.2013 року задоволено клопотання сторін про відкладення розгляду справи з метою надання доказів по справі та викладення своєї позиції по суті спору, задоволено узгоджене клопотання сторін про продовження терміну розгляду спору на п'ятнадцять днів для надання доказів по справі в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України до 17.06.2013 року. Розгляд справи відкладено до 12.06.2013 року.

В процесі розгляду справи по суті, відповідачем надано докази, які свідчать про погашення останнім суми основної заборгованості за договором цесії № 11 від 07.03.2012 року в розмірі 27138,97 грн., на підставі платіжного доручення № 2484 від 11.06.2013 року.

В судовому засіданні 12.06.2013 року оголошено перерву до 17.06.2013 року.

Представник позивача в судовому засіданні 17.06.2013 року наголосив про сплату відповідачем суми основної заборгованості за договором цесії. Іншу частину позовних вимог про стягнення 3% річних підтримує в повному обсязі, з підстав викладених у позові.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечує проти позовних вимог, надав відзив на позовну заяву (вх.№22344 від 17.06.2013 р.) та пояснення (вх. 22345), в яких просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, з посиланням на відсутність у позивача первісних документів, на підставі яких виникли грошові вимоги за відповідним договором цесії. Крім того, вважає, що у позивача відсутні правові підстави вважати відповідача таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання за період, за який позивач нарахував заявлені до стягнення суми 3% річних, оскільки, на думку відповідача, строк погашення боргу на момент звернення позивача з позовом ще не настав.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.03.2012 року між Дочірнім підприємством "Елластік" АТЗТ "Елласт" в якості Цесіонарія (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УБФ" в якості Цедента, укладено договір цессії №11, відповідно до умов якого позивач набув права вимоги від відповідача грошової суми у розмірі 27 138,97 грн., який виник за договором поставки №2220-Х від 24.11.2011 року.

Відповідно до п.3 договору, в день укладення даного договору цедент передає цесіонарію всі документи, які підтверджують існуюче зобов'язання боржника, в тому числі, договір поставки 2220-Х від 24.11.2011 року з додатками, видаткові накладні, податкові накладні, виписки.

Пунктом 5 договору передбачено, що до цесіонарія переходять всі права, які забезпечують зобов'язання боржника.

В пункті 10 договору сторони передбачили, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків по даному договору. В подальшому, між цедентом та цесіонарієм було складено та підписано актом прийому - передачі права вимоги та відповідних документів від 07.03.2012 року.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч.1 ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст.516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

При цьому, необхідно наголосити, що додатковою гарантією забезпечення прав та інтересів боржника у зобов'язанні є необхідність своєчасного повідомлення боржника кредитором про здійснену заміну кредитора. Метою цієї норми є збереження певного балансу інтересів сторін у зобов'язанні, з огляду на те, що заміна кредитора, як правило, здійснюється без згоди боржника, останній повинен бути повідомлений про такі зміни в суб'єктному складі зобов'язання.

Судом в процесі розгляду справи встановлено, що позивачем ДП "Еластік" АТЗТ "Еласт" своєчасно та належним чином повідомлено боржника про здійснену заміну кредитора у зобов'язанні, про що свідчить підпис директора відповідача та відтиск печатки підприємства відповідача на відповідному договорі цесії № 11 від 07.03.2012 року.

В судовому засіданні, також, встановлено, що позивачем на вимогу суду не надано жодних документів, які засвідчують його права як нового кредитора відповідно до договору цесії та підтверджують наявність зобов*язальних вимог до боржника, потрібної для реалізації цих вимог.

Однак, враховуючи те, що відповідачем під час судового розгляду справи вчинено дії, які свідчать про визнання останнім заборгованості в розмірі 27 138,97 грн., що виникла перед позивачем на підставі договору цесії № 11 від 07.03.2012 року, яке слідує з договору поставки № 2220-Х від 24.11.2011 року, а саме, сплачено борг в повному обсязі згідно платіжного доручення №2484 від 11.06.2013 року з призначенням платежу: оплата за товар згідно договору №11 від 07.03.2012 року, в зв'язку із чим, господарський суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу в розмірі 27 138,97 грн. на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

При цьому, судом враховано п. 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", що припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Господарський суд припиняє провадження у справі, у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами, у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Крім того, необхідно наголосити, що господарський суд не приймає до уваги зауваження відповідача на те, що відсутність у позивача визначених договором цесії первинних документів являється правовою підставою для відмови в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки, як вже було зазначено судом, відповідач сплативши відповідний борг перед позивачем в розмірі 27 138,97 грн. в процесі розгляду даної справи по суті, підтвердив своїми діями визнання переходу до нового кредитора прав у зобов*язанні, про що свідчать також його пояснення викладені у відзиві на позовну заяву від 12.06.13 року вх. 21617 (арк. спр. 43).

Щодо заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1081,85 грн., господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, необхідно зазначити, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді нарахування позивачем на суму боргу 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, тому такі кошти нараховуються незалежно від вини боржника та входять до складу грошового зобов'язання.

Господарський суд, перевіривши доводи позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних, прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в цій частині, оскільки позивачем на вимогу суду та в порушення норм ст. 517 ЦК України не надано жодних первинних документів, які засвідчують його права як нового кредитора у зобов*язанні боржника, а саме не надано ні договору поставки № 2220-Х від 24.11.2011 року з відповідними додатками, ні видаткових чи податкових накладних, ні будь-яких інших доказів, які передавалися йому за договором цесії, в зв*язку з чим, останній не довів наявними матеріалами справи настання у відповідача строку, з якого виникло грошове зобов*язання по оплаті товару, як в свою чергу не обгрунтував і можливого строку (періоду) для нарахування заявлених до стягнення 3% річних.

Крім того, суд констатує, що перелік документів чи обсяг інформації, яка передається первісним кредитором новому кредитору визначається сторонами цесії у кожному окремому випадку та є важливою для суду при здійсненні відповідного судового провадження.

На підставі викладеного, господарський суд прийшов до висновку про відсутність в матеріалах справи підстав вважати відповідача таким, що прострочив виконання зобов*язання за період за яким позивачем нараховано до стягнення суми 3% річних, а тому заявлені позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 49 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Таким чином, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог з вини якого виник спір.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509-519, 525, 526, 610, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог про стягнення 3 % річних в сумі 1081,85 грн. відмовити.

В іншій частині провадження у справі припинити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Радій, ЛТД" (62472, Харківська область, Харківський район, місто Мерефа, вул. Дніпропетровська, буд. 223, кімната 8-9, код 14075757) на користь Дочірнього підприємства "Елластік" Акціонерного товариства закритого типу "Елласт" (63505, Харківська область, м. Чугуїв, вул.. Горішного, код ЄДРПОУ 25467704) - витрати по сплаті судового збору в сумі 1 654,48 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 21.06.2013 р.

Суддя Попович І.М.