Постанова № 32018839, 18.06.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2013 р. Справа №805/4886/13-а

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12:00

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Абдукадирової К.Е.

при секретарі судового засідання Пономаренко В.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Харцизький трубний завод»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 28.03.2013р. № 00003915178440/10/1517-1-00191135 в сумі 2 614,50 грн.,-

за участю представників сторін:

від позивача: Гайфутдінова О.Р. - за дов. від 01 квітня 2013 року ;

Решетнікової К.В. - за дов. від 15 лютого 2013 року

від відповідача: Гоя В.П. - за дов. від 07 лютого 2012 року

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Харцизький трубний завод» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.03.2013р. № 00003915178440/10/1517-1-00191135 в сумі 2 614,50 грн.

Позивачем надано заяву про уточнення позовних вимог, в якій він просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 28.03.2013р. № 00003915178440/10/1517-1-00191135 в сумі 2 614,50 грн.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідачем неправомірно в акті камеральної перевірки від 21.03.2013р. визначено завищення податкового кредиту за грудень 2012р. на суму 1 743,00 грн.

Вважає, що правомірно включив до складу податкового кредиту 1 743,00 грн. в декларацію з податку на додану вартість за грудень 2012р. оскільки саме до цієї декларації позивач додав скаргу на постачальників щодо податкових накладних за лютий 2012р. та вересень 2012р., які заповнені з порушенням порядку.

Посилається на п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, згідно з яким податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Враховуючи викладене, позивач просить суд задовольнити позов.

Відповідач проти позовних вимог заперечує. Зазначає, що відповідач вважає, що позивач мав право включити 1 743,00 грн. до складу податкового кредиту на підставі скарги на постачальників, за звітні періоди в яких відбулась перша з подій відповідно до п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, тобто у тому періоді, в якому були виписані податкові накладні. При цьому, копії первинних документів підтверджують факт здійснення першої з подій у серпні та листопаді 2012 року, а заява зі скаргою на постачальника надана до податкової звітності за грудень 2012 року.

Враховуючи наведене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Публічне акціонерне товариство «Харцизький трубний завод» зареєстроване як юридична особа, включене до ЄДРПОУ за номером 00191135, зареєстровано як платник ПДВ, про що свідчить свідоцтво платника податку на додану вартість серії НБ № 196345 від 16.05.2011р., взято на податковий облік 14.02.1995р. (арк. справи 81 - 84).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, порядок адміністрування податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначені Податковим кодексом України.

Як вбачається з матеріалів справи (арк. справи 12 - 18), 12.03.2013р. Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності ПАТ «Харцизький трубний завод».

Серед прав, наданих податковим органом, статтею 75 ПК України, передбачено право на проведення камеральних, документальних (планових або позапланових; виїзних або невиїзних) та фактичних перевірок.

Відповідно до п. 76.1. ст. 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що перевірка проведена з дотриманням вимог чинного законодавства щодо підстав проведення перевірки.

За результатами вказаної перевірки складено акт про результати перевірки від 12.03.2013р. № 173/15-17/1-1-00191135 (арк. справи 12 - 18).

За результатами перевірки податковим органом 28.03.2013р. згідно із п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, за порушення п. 198.2, 198.6 ст. 198, п. 200.4 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, прийняте податкове повідомлення-рішення № 00003911517/8440/10/15-17-1-00191135, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 1 743,00 грн. та нараховано штрафну санкцію в розмірі 871,50 грн. (арк. справи 11).

В акті перевірки зазначено, що ПАТ «Харцизький трубний завод» у грудні заявлено про порушення постачальниками порядку виписки податкових накладних за вересень 2012 року та за листопад 2012 року. До заяви платником податків додані платіжні доручення, акти здачі-прийняття робіт.

Таким чином, податковим органом здійснено висновок, що перша з подій відбулась в вересні та листопаді 2012 року відповідно, а тому, включення вказаних спірних сум у податковий кредит з податку на додану вартість в грудні 2012 року є безпідставним.

За результатами проведення перевірки встановлено порушення порушення п.200.1 ст.200, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України та п.21 «Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 №1492, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011 р. за №1490/20228, - завищено податковий кредит за грудень 2012р. на 1 743,00 грн. в результаті чого завищено від'ємне значення різниці грудня 2012р., що включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) кредиту на 1 743,00 грн.

За наслідками проведення вказаної перевірки позивач звернувся до податкового органу з запереченнями від 15.03.2013р. № 2-3-50/408-499 на акт камеральної перевірки від 12.03.2013р. (арк. справи 20 - 22).

За наслідками розгляду податковим органом заперечень позивача на вказаний акт перевірки висновки акта залишені без змін (арк. справи 23 - 24).

Судом встановлено, що акт камеральної перевірки від 12.03.2013р. № 173/15-17/1-1-00191135, який є предметом розгляду в даній справі, складено з урахуванням висновків акту про результати камеральної перевірки від 08.02.2013р. № 80/15-17/1-1/00191135 (арк. справи 12).

При цьому, акт про результати камеральної перевірки від 08.02.2013р. № 80/15-17/1-1/00191135 був предметом розгляду в адміністративній справі № 805/3533/13-а за позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. донецьку Державної податкової служби до Публічного акціонерного т товариства «Харцизький трубний завод» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.03.2013р. № 0000131517/5879/10/1517/1-1-00191135 (арк. справи 111 - 113).

Суд зауважує, що за приписами ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, Донецьким окружним адміністративним судом в постанові від 19.04.2013р. по справі № 805/3533/13-а, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.05.2013р. встановлено, що до декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року додано додаток 8 - заява про порушення постачальниками порядку заповнення податкових накладних за грудень 2012р. (арк. справи 33 - 34).

До вказаної заяви позивачем включені податкові накладні: від 09.11.2012р. №1955, від 09.11.2012р. №1956, від 09.11.2012р. №1960, від 09.11.2012р. №1964, від 06.11.2012р. №157, та від 28.09.2012р. №144 на загальну суму податку на додану вартість 1 743,06 грн. (арк. справи 71 - 76).

Крім того, як встановлено матеріалами адміністративної справи № 805/3533/13-а, до вказаної заяви додані відповідні первинні документи: платіжне доручення, видаткові накладні, акт виконаних робіт, акт здачі-приймання робіт. Недоліків первинних документів доданих до заяви про порушення постачальниками порядку заповнення податкових накладних в акті перевірки від 08.02.2013р. №80/15-17/1-1/00191135 не встановлено. Зазначено, що доданими первинними документами підтверджено факт здійснення першої події, по якій виписано податкові накладні, у вересні 2012р. та у листопаді 2012р., заява зі скаргою продавця надана позивачем до податкової звітності за грудень 2012р.

Таким чином, з урахуванням наданих представником відповідача пояснень, суд прийшов до висновку, що, на думку відповідача, позивач мав право включити до податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковою накладною від 28.09.2012р. №144 при включені цієї податкової накладної до заяви про порушення постачальниками порядку заповнення податкових накладних за вересень 2012р., а за податковими накладними від 09.11.2012р. №1955, від 09.11.2012р. №1956, від 09.11.2012р. №1960, від 09.11.2012р. №1964, від 06.11.2012р. №157 при включені цих податкових накладних до заяви про порушення постачальниками порядку заповнення податкових накладних за листопад 2012р.

ПАТ «Харцизький трубний завод» надана до суду податкова декларація з податку на додану вартість за грудень 2012р. №9085069026 від 17.01.2013р. з додатками, у тому числі додатком 8 - Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) (Д8) №9085069023, до якої включені податкові накладні: від 09.11.2012р. №1955, від 09.11.2012р. №1956, від 09.11.2012р. №1960, від 09.11.2012р. №1964, від 06.11.2012р. №157, та від 28.09.2012р. №144 на загальну суму податку на додану вартість 1 743,06 грн. (арк. справи 151 - 164).

Також, позивач подав до відповідача заяву зі скаргою вих. №2.3-50/51-114 від 17.01.2013р. постачальників щодо порушення ними порядку заповнення податкових накладних, яка отримана відповідачем 18.01.2013р., про що мається відповідна відмітка на цій заяві (арк. справи 45). До вказаної заяви додані відповідні копії первинних документів.

Вказані обставини представниками сторін не спростовувались.

Позивачем наданий до суду реєстр виданих та отриманих податкових накладних за грудень 2012р., із якого вбачається, що податкові накладні: від 09.11.2012р. №1955, від 09.11.2012р. №1956, від 09.11.2012р. №1960, від 09.11.2012р. №1964 були отримані позивачем 07.12.2012р., податкова накладна від 28.09.2012р. №144 була отримана позивачем 24.12.2012р., а податкова накладна від 06.11.2012р. №157 була отримана позивачем 21.12.2012р. (арк. справи 140 - 144).

За приписами п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Відповідно до п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

За приписами п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Пунктами 201.4 та 201.6 ст.201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

У відповідності до п.201.6. та п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

За приписами п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Донецьким окружним адміністративним судом у справі № 805/3533/13-а встановлено, що вказаним приписом не конкретизується звітний податковий період в якому покупець має право додати до податкової декларації скаргу на постачальників. Тобто, не визначено що це звітний податковий період, в якому у платника податків виникло право на віднесення сум податку до податкового кредиту або що це звітний податковий період, в якому платник податків включає відповідні суми до податкового кредиту, тощо.

Згідно п.202.1 ст.201 Податкового кодексу України, звітним (податковим) періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал.

Пунктом 21 розділу ІІІ «Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від25.11.2011 №1492, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011 р. за № 1490/20228, встановлено, що у разі відмови постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) до декларації додаються Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) за формою згідно з (Д8) (додаток 8) та копії документів, передбачених пунктом 201.10 статті 201 розділу V Кодексу.

Платники, які подають податкову звітність в електронному вигляді, подають копії таких документів окремо у порядку, визначеному для подання податкової звітності у паперовому вигляді.

Пунктом 15 розділу ІІІ зазначеного Порядку встановлено, що додатки 1, 6, 7, 8 подаються до декларацій 0110/0121 - 123/0130/0140 за наявності подій, які підлягають відображенню у таких додатках.

Наказом Державної Податкової служби України № 127 від 16.02.2012р. затверджена узагальнююча податкова консультація щодо окремих питань відображення у податковому обліку з податку на додану вартість звітного періоду податкових накладних, виписаних у попередніх періодах, та формування на їх підставі податкового кредиту, в якій зазначене, що податкова накладна, яка була виписана в звітному періоді, у цьому ж звітному періоді повинна бути отримана платником податку та у цьому ж звітному періоді повинна бути включена ним до реєстру отриманих податкових накладних, та, відповідно, повинна бути в цьому ж звітному періоді відображена в податковій звітності платника податку. Якщо така податкова накладна згідно з даними податкового обліку платника була включена до реєстру отриманих податкових накладних цього звітного періоду, але з будь-яких причин не була відображена в податковій звітності за цей період, вона може бути відображена в податковій звітності платника податку в наступних звітних періодах, в тому числі і в складі податкового кредиту (за умови дотримання інших вимог щодо формування податкового кредиту), шляхом подання уточнюючого розрахунку за той звітний період, в якому вона була включена до реєстру отриманих податкових накладних та помилково не включена до податкової звітності. Податкова накладна, яка отримана у періодах, наступних за періодом, в якому її виписано, включається до реєстру отриманих податкових накладних та до податкової декларації в тому звітному періоді, на який припадає дата отримання податкової накладної. В цьому випадку уточнюючий розрахунок не складається.

Як було встановлено судом в адміністративній справі № 805/3533/13-а, податкові накладні: від 09.11.2012р. №1955, від 09.11.2012р. №1956, від 09.11.2012р. №1960, від 09.11.2012р. №1964, від 06.11.2012р. №157, та від 28.09.2012р. №144 отримані позивачем у грудні 2012р. У зв'язку із чим, позивач мав би можливість включити відповідні суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту 2012р. на підставі цих податкових накладних, але позивачем встановлені недоліки податкових накладних, що потягло необхідність включити вказані податкові накладні до заяви про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) (Д8) та подати відповідну скаргу до відповідача.

Відповідна заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) (Д8), до якої включені вказані податкові накладні, додана до податкової декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період грудень 2012р., тобто, за звітний податковий період в якому позивач отримав ці податкові накладні та в якому встановив недоліки.

Відповідні суми податку на додану вартість у загальному розмірі 1 743,00 грн. включені до податкового кредиту за звітний податковий період грудень 2012р.

За приписами п.56.21 ст.56 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

З урахуванням викладеного, суд в адміністративній справі № 805/3533/13-а дійшов висновку про відсутність порушення позивачем вимог п.200.1 ст.200, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України та п.21 «Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 №1492, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.12.2011р. за №1490/20228, при включенні суми податку на додану вартість у загальному розмірі 1 743,00 грн. до податкового кредиту за грудень 2012р., оскільки позивач включив цю суму до складу податкового кредиту на підставі належних документів, у встановленому порядку та у межах відповідного строку, а тому, позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.03.2013р. № 0000131517/5879/10/1517/1-1-0191135, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 1 743,00 грн. за грудень 2012р. задоволені в повному обсязі.

Суд зазначає, що податкове повідомлення-рішення від 28.03.2013р. № 00003915178440/10/1517-1-00191135, яке є предметом розгляду в даній адміністративній справі прийняте відповідачем саме з урахуванням вищевикладених порушень та підставою для його прийняття стали саме ті обставини, які було досліджено в адміністративній справі № 805/3533/13-а.

Позивач 20.03.2013р. отримав автоматичне бюджетне відшкодування за січень 2013 року в сумі 15 286 178,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 20.03.2013р. № 146 (арк. справи 44).

Однак, при цьому, сума податку на додану вартість, заявлена платником податків до бюджетного відшкодування згідно з декларацією за січень 2013 року (арк. справи 26) складає 15 287 921,00 грн. (15 287 921,00 грн. - 15 286 178,00 грн. = 1 743,00 грн.), тобто, підприємству було недоплачено суму бюджетного відшкодування з Державного бюджету на суму 1 743,00 грн., яка саме є спірною в даній справі.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з частинами 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи те, що судом було встановлено правомірність віднесення суми 1 743,00 грн. до суми від'ємного значення з податку на додану вартість за грудень 2012 року, зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації з податку на додану вартість за січень 2013 року в розмірі 1 743,00 грн. спірним податковим повідомленням-рішенням від 28.03.2013р. № 0000391517/8440/10/1517-1-00191135, є неправомірним.

Відповідно до п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

У зв'язку з тим, що позивачем не було порушено вимог податкового законодавства з податку на додану вартість на суму 1 743,00 грн., застосування до нього штрафних санкцій в сумі 871,50 грн. спірним податковим повідомленням-рішенням з ПДВ від 28.03.2013р. № 00003915178440/10/1517-1-00191135, є безпідставним.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що відповідачем в судовому засіданні не доведено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення було прийнято законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «Харцизький трубний завод» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 28.03.2013р. № 00003915178440/10/1517-1-00191135 в сумі 2 614,50 грн. - задовольнити повністю.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби від 28.03.2013р. № 00003915178440/10/1517-1-00191135, яким зменшено суму бюджетного відшкодування в сумі 2 614,50 грн.

Присудити з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Харцизький трубний завод» витрати по сплаті судового збору у розмірі 114 (сто чотирнадцять) грн. 70 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 18 червня 2013 року. Постанова у повному обсязі складена 21 червня 2013 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Абдукадирова К.Е.