Ухвала суду № 32017921, 19.06.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Категорія 27 Головуючий в 1 інстанції - Кривошеєв Д.А.

Доповідач - Агєєв О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2013 року м.Донецьк

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Шевченко В.Ю., суддів Новосьолової Г.Г., Агєєва О.В.,

при секретарі Жарій Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 28 лютого 2013 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2012 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з даним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що 23.10.07р. між ним та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № DN81AR03110148, відповідно до умов якого банк зобов`язався надати відповідачу кредит у розмірі 50 647грн. 75коп. на термін до 20.10.14р., а відповідач зобов`язаявся повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. Оскільки ОСОБА_1 не виконує зобов`язання за кредитним договором станом на 28.09.12р. у нього виникла заборгованість перед банком у розмірі 27 879грн. 05коп., яку ПАТ КБ «ПриватБанк» просив стягнути з ОСОБА_1 (а.с. 2).

Оскаржуваним рішенням позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість по кредитному договору № DN81AR03110148 від 23.10.07р. у розмірі 27 879грн. 05коп. Вирішено питання розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не звернув увагу, що підвищення банком 01.02.09р. відсоткової ставки за кредитним договором відбулося без його (апелянта) згоди; судом не було враховано, що ним, у зв`язку із скрутним матеріальним становищем в 2010 році передано банку предмет застави для забезпечення вимог банку, проте, останній лише через два місяці реалізував даний автомобіль, чим, на думку апелянта, сприяв збільшенню заборгованості за кредитним договором.

Апелянт також зазначає, що судом не було встановлено його майновий та сімейний стан, а саме наявність на його утриманні двох неповнолітніх дітей, на одну з яких він сплачує аліменти, відсутність в нього роботи, за наявності яких розмір неустойки може бути зменшено, якщо він значно перевищує розмір збитків.

Представник апелянта в судовому засіданні апеляційного суду підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Представник позивача в засіданні апеляційного суду заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив її відхилити, рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 23.10.07р. між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № DN81AR03110148, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_1 кредит на купівлю автомобіля та сплату страхових платежів у загальному розмірі 50 647грн. 75коп. с кінцевим терміном повернення 22.10.14р. зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,80% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, щомісячної винагороди у розмірі 0,50% від суми виданого кредиту на придбання автомобіля, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно з п.3.10 даного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п. 6.2. даного договору (а.с.8-10).

На підставі акту прийомки автомобіля від 15.03.10р. ОСОБА_1 передав ПАТ КБ «ПриватБанк» належний йому автомобіль ВАЗ 211010, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.46).

Згідно висновку товарознавчої експертизи від 22.03.10р. (а.с.48-51), ринкова вартість автомобіля ВАЗ 211010, реєстраційний номер НОМЕР_1, на дату оцінки складає 42 000грн.

02.04.10р. ОСОБА_1 видана довіреність на ім`я ПАТ КБ «ПриватБанк», якою він уповноважив останнього бути його представником з питань, пов`язаних з вчиненням правочинів, щодо керування, експлуатації та продажу належного йому автомобілю марки ВАЗ 211010, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Відповідно до виписки з рахунку, 25.05.10р. на рахунок відповідача на погашення кредитних зобов`язань зараховано 43 000грн. від продажу зазначеного автомобіля.

Між тим, ОСОБА_1 повністю зобов`язання по погашенню заборгованості не виконав, в результаті чого утворився борг у сумі 27 879грн. 05коп. Сааме з цього виходив суд ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України, апеляційний суд під час розгляду справи в апеляційному порядку перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Статтею ст.1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За правилами ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільні законодавства.

Пунктом 2.3.1. укладеного між сторонами Договору передбачено право Банку збільшувати розмір відсоткової ставки за користування кредитом, при зміні кон'юктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміні курсу долалара США до гривні більш ніж на 10% у порівнянні курсу долара до гривни, встановленого НБУ на момент укладення даного договору; зміни облікової ставки НБУ … і т.д. При цьому Банк направляє кредитору письмове повідомлення про зміну відсоткової ставки на протязі 7 календарних днів з дати вступу в силу нової ставки. Збільшення відсоткової ставки у вищезазначеному порядку можливе в межах кількості пунктів на яке збільшилась ставка НБУ, розмір відрахувань до страхового фонду, середнєвартісна ставка за кредитом чи пропорційно збільшення курсу долара США.

Відповідно до ч.1 ст.546 та ст.549 ЦК України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов'язання (п.3 ч.1 ст.611 ЦК України).

Пунктом 4 кредитного договору передбачена відповідальність за порушення зобов'язання (строків (термінів) повернення кредитів та сплати процентів) у вигляді сплати пені в розмірі 0,15% від суми просроченого платежу, але не менше 1грн. за кожен день прострочення.

Як вбачається з матеріалів справи, Банк 25 грудня 2008 року прийняв рішення про збільшення з 01.02 09р. (через зміну курсу долару США до гривні більш ніж на 10%) відсоткової ставки за договором з 9,6% до 21%, про що направив відповідний лист відповідачу 25.12.08р. (а.с.163-165).

Відповідач не висловив незгоди з прийнятим Банком рішенням.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу. Частиною 4 ст.60 ЦПК України встановлено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що суд не звернув увагу, що підвищення банком відсоткової ставки за кредитним договором відбулося без його (апелянта) згоди, спростовуються доказами, що містяться в матеріалах справи.

Так, як зазначено вище судом встановлено, що відповідач своєчасно не сплачував належні за договором суми позивачеві, в результаті чого виникла заборгованість. З метою її погашення ОСОБА_1 передав Банку належний йому автомобіль ВАЗ 211010, реєстраційний номер НОМЕР_1, що вбачається з копії відповідного акту прийомки автомобіля від 15.03.10р. (а.с.46), тобто вже після збільшення ставки.

02.04.10р. ОСОБА_1 видав довіреність на ім`я ПАТ КБ «ПриватБанк», якою він уповноважив останнього бути його представником з питань, пов`язаних з вчиненням правочинів, щодо керування, експлуатації та продажу належного йому автомобілю.

Крім того, з наданого позивачем розрахунку вбачається, що відповідач після підвищення відсоткової ставки здійснював платежі за договором, зокрема в березні, квітні, травні, жовтні 2009 року, та в лютому, травні 2010 року (а.с.4, 5). Платежі носили мінливий характер, а їх розмір не підтверджує пояснень представника апелянта про сплату цих платежів за первісною відсотковою ставкою.

Наведене свідчить про те, що відповідач був згоден з підвищенням ставки за договором. Доказів на підтвердження своїх заперечень відповідачем суду не надано.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не врахував тривалість (два місяці) продажу Банком заставного майна (автомобілю), чим сприяв збільшенню заборгованості за кредитним договором не впливають на правильність висновків суду першої інстанції.

Доводи скарги про неврахування судом його (апелянта) майнового та сімейного стану, що впливає на розмір неустойки, який можна зменшити, також не впливає на правильність рішення суду, оскільки обставини вказані в обґрунтування доводів мали місце на час розгляду справи (як вбачається з тексту апеляційної скарги), але в суді першої інстанції не заявлялись та не були предметом дослідження.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що розмір пені не перевищує розміру заборгованості за договором.

Інші доводи скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, тому апеляційна скарга піддягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 28 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий:

Судді: