Ухвала суду № 32017789, 25.06.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадженння № 22-ц/790/3775/13 Головуючий 1 інстанції -

Справа 2/645/325/13 Сілантьєва Е.Є.

Категорія : житлові Доповідач - Гальянова І.Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого-судді : Гальянової І.Г.

суддів: Колтунової А.І.

Міненкової Н.О.

при секретарі: Ленюк Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, в особі її представника ОСОБА_4 на рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова від 17 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_3 , треті особи : ОСОБА_7, головне управління держаної міграційної служби України в Харківській області, Служба у справах дітей Фрунзенського району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про усунення перешкод в здійсненні права користування та зняття з реєстрації,-

ВСТАНОВИЛА :

11 лютого 2009 року позивач звернувся у суд з позовом, в якому на підставі ст.ст. 71, 72 ЖК України ,просив визнати відповідачів такими,що втратили право користування жилим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1 та анулювати їх реєстрацію в цьому приміщенні.

Свої вимоги обгрунтовував тим, що з 1996 року він є основним наймачем вказаного вище жилого приміщення та в ньому також зареєстровані і відповідачі. Позивач зазначав, що з вересня 1998 року відповідачі без поважних на те причин в квартирі не проживають не сплачують комунальні послуги та нове їх місце проживання йому не відомо ( а.с.6-7).

Заочним рішенням Фрунзенського районного суду м.Харкова від 20 березня 2009 року позовні вимоги позивача були задоволені. Суд визнав відповідачів такими що втратили користування вказаним жилим приміщенням та анулював їх реєстрації в зазначеній квартирі ( а.а.40-43).

Ухвалою суду від 18 лютого 2010 року вказане заочне рішення скасовано , а ухвалою суду від 23 листопада 2010 року позовна заява позивача була залишена без розгляду ( а.с.66, 83).

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 10 липня 2012 року ухвала суду від 23 листопада 2010 року була скасована, а справа повернута до суду першої інстанції для продовження її розгляду ( а.с.116-117).

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_7 підтримав вказані позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 позов не визнав. Свої заперечення обгрунтовував тим, що відповідач інтересу до квартири не втратила, виїхала з квартири тимчасово у зв»язку з народженням дитини , оскільки разом з позивачем у справі -своїм батьком мешкати не могла , внаслідок надмірного зловживання ним спиртних напоїв.

Третя особа у справі ОСОБА_7 підтримав позовні вимоги позивача та просив їх задовольнити.

Рішенням Фрунзенського районного суду м.Хароква позовні вимоги позивача задоволено. Суд визнав відповідачів такими що втратили право користування спірним жилим приміщенням та анулював їх реєстрацію.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_3 , ОСОБА_4 просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги обгрунтовує неповним з»ясування судом обставин справи та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Апелянт зазначає, що суд не з»ясував що відповідачі виселились з квартири на тимчасове місце проживання у зв»язку з народженням дитини. Апелянт також зазначає,що суд не дав оцінку тим обставинам, що спірна квартира приватизована позивачем та продана, що на думку апелянта свідчить про відсутність підстав для звернення позивача у суд з зазначеним позовом. Апелянт також зазначає на те, що суд неправильно застосував до спірних правовідносин ст. 71 ЖК України та не звернув уваги на пріоритетне застосування до виниклих правовідносин норм ЦК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з»явились, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги ,судова колегія приходить до висновку ,що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно до вимог ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції,з посиланням на вимоги ст.ст. 71, 72 ЖК України, п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання,що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», виходив з доведеності позивачів факту не проживання відповідачів в спірній квартирі більше шести місяців без поважних на те причин.

При цьому судом першої інстанції встановлено, підтверджено наявними у справі доказами та відповідачами цей факт не спростовано, що вони без поважних на те причин не проживають в спірному житловому приміщенні з вересня 1998 року по теперішній час.

Відповідно до вимог ст. 71 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім»ї за ними зберігається житлове приміщення протягом шести місяців.

В правових позиціях, які містяться в п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.04.1985 року, з наступними змінами «Про деякі питання,що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», у справах про визнання наймача або членів його сім»ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням ( ст. 71 ЖК), необхідно з»ясувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності ( перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, тощо) суд може продовжити пропущений строк. Коли відсутній повернувся на жилу площу за згодою членів сім»ї, його не можна вважати таким, що втратив право на жилу площу.

Згідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі , виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

В порушення вимог ст. 60 ЦПК України відповідачі, визнаючи факт не проживання в спірній квартирі, не надали суду доказів, що причини не проживання в зазначеному житловому приміщенні було зумовлено поважними причинами.

З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про втрату відповідачами права користування спірною квартирою .

Доводи, викладені представником відповідача ОСОБА_3 вказаних висновків суду не спростовують, були предметом їх розгляду в суді першої інстанції . яким суд дав належну оцінку.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення у справі з додержанням норм матеріального та процесуального права, то на підставі ч.1 ст. 308 ЦПК України , судова колегія приходить до висновку про залишення його без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 308, 315, 317, 319, 218 ЦПК України , судова колегія -,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, в особі її представника ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова від 17 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий, суддя:

Судді: