Рішення № 32016177, 04.06.2013, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2013 року Справа №607/6035/13-ц

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

- головуючого - судді Стельмащука П.Я.

- за участю секретаря Гапія В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державного закладу Тернопільська лінійна санітарно епідеміологічна станція на Львівській залізниці про стягнення належних звільненому працівникові сум та середнього заробітку за час затримки розрахунку, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулась в суд із позовом до державного закладу Тернопільська лінійна санітарно епідеміологічна станція на Львівській залізниці про стягнення належних звільненому працівникові сум та середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що Наказом №185-К від 29 грудня 2012 року її звільнено з посади лаборанта санітарно гігієнічної лабораторії, в зв'язку з ліквідацією установи на підставі пункту першого статті 40 Кодексу законів про працю України. Пунктом 2 наказу «Про звільнення ОСОБА_1.» бухгалтерію зобов'язано провести остаточний розрахунок і виплатити її компенсацію за невикористану відпустку за 1 день та вихідну допомогу у розмірі не менше середньомісячного заробітку згідно зі ст.44 Кодексу законів про працю України. В порушення вимог ст.116 Кодексу законів про працю України, в день звільнення відповідачем виплачено лише заробітну плату за грудень 2012 року, а компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 32грн. 48коп. та вихідну допомогу в розмірі 1499грн. 90коп. не виплачено до цього часу, а тому її середній заробіток з 30 грудня 2012року по 31 березня 2013року становить 4596грн. 46коп. Просить суд стягнути із відповідача 32грн. 48коп. компенсації за невикористану відпустку, 1499грн.90коп. вихідної допомоги, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30 грудня 2012 року до 31 березня 2013 року в розмірі 4596грн. 46коп.

Позивач в судове засідання не з»явилась, подала суду заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує, не заперечила проти заочного розгляду справи.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, не повідомивши суду про причини своєї неявки, хоча про день та час слухання справи був повідомлений у встановленому законом порядку.

Відповідно до вимог ст. 224 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час та місце судового засідання і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, вважає за необхідне проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я України від 21.09.2012 року №176-О «Про ліквідацію бюджетних закладів, установ і організацій, що належать до сфери управління Міністерства охорони здоров'я України» прийнято рішення ліквідувати державні заклади, установи та організації, що належать до сфери управління Міністерства охорони здоров»я України.

Наказом №185-К від 29 грудня 2012 року ОСОБА_1, звільнено з посади лаборанта санітарно гігієнічної лабораторії, в зв'язку з ліквідацією установи на підставі п.1 ч.1 ст. 40 Кодексу законів про працю України.

Пунктом 2 наказу «Про звільнення ОСОБА_1Я.» бухгалтерію зобов'язано провести остаточний розрахунок і виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку за 1 день та вихідну допомогу у розмірі не менше середньомісячного заробітку згідно зі ст.44 Кодексу законів про працю України.

П.1 ч. 1 статті 40 Кодексу законів про працю України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. При цьому, відповідно до ч. 2 цієї ж статті, звільнення за даною підставою, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до вимог ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організацій, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Статтею 44 КЗпП України передбачено, що при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Згідно відомості нарахувань компенсації за невикористану відпустку від 28.12.2013року ОСОБА_1 нарахована компенсація за невикористану відпустку в розмірі 32грн. 48коп. та відомості нарахування вихідної допомоги згідно ст. 44 Кодексу законів про працю України ОСОБА_2 нарахована вихідна допомога в розмірі 1499грн. 90грн.

Як встановлено судом, позивачу ОСОБА_1, у відповідності до вимог ч.1 ст.116 Кодексу законів про працю України, в день звільнення виплачено заробітну плату за грудень 2012 року, а компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 32грн. 48коп. та вихідну допомогу в розмірі 1499грн. 90коп. не виплачено.

Згідно із вимогами ст. 117 Кодексу законів про працю України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Судом встановлено факт невиплати з вини відповідача належних звільненому позивачеві сум, а відтак, згідно розрахунку, наданого позивачем середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30 грудня 2012 року до 31 березня 2013 року становить 4596грн. 46коп.

Відповідачем не виконані зобов'язання щодо виплати позивачу належних при звільненні сум, а отже за наведених обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 статті 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Статтею 212 ЦПК визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок зібраних по справі доказів у їх сукупності, суд прийшов до переконання про доведеність позовних вимог та вважає, що в даному випадку мають місце порушені права позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення із відповідача на користь позивача 32грн. 48коп. компенсації за невикористану відпустку, 1499грн.90коп. вихідної допомоги, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30 грудня 2012 року до 31 березня 2013 року в розмірі 4596грн. 46коп.

Крім того, відповідно до вимог ст.88 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача слід стягнути судові витрати по справі, зокрема, 229,40 грн судового збору.

Керуючись статтями 4, 10, 60, 88, 212, 224-226, 228, 232, 233 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 1-4, 40, 44, 47, 116, 117, Кодексу законів про працю України, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до державного закладу Тернопільська лінійна санітарно епідеміологічна станція на Львівській залізниці про стягнення належних звільненому працівникові сум та середнього заробітку за час затримки розрахунку задовольнити.

Стягнути з державного закладу Тернопільська лінійна санітарно епідеміологічна станція на Львівській залізниці (м.Тернопіль, вул.Руська,52, ІН 21159153) на користь ОСОБА_1 32грн. 48коп. компенсації за невикористану відпустку, 1499грн.90коп. вихідної допомоги, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30 грудня 2012 року до 31 березня 2013 року в розмірі 4596грн. 46коп.

Стягнути з відповідача державного закладу Тернопільська лінійна санітарно епідеміологічна станція на Львівській залізниці (м.Тернопіль, вул.Руська,52, ІН 21159153) 229грн. 40коп. судового збору на користь держави.

Заочне рішення може бути переглянуто Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення суду може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку лише у разі залишення судом, який його ухвалив, без задоволення заяви відповідача про перегляд заочного рішення.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем у загальному порядку до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом .

Головуючий П.Я.Стельмащук