Постанова № 32015952, 13.06.2013, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2013 р. Справа № 809/1558/13-a

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Главача І.А.,

за участю секретаря судового засідання - Житняк Л.М.,

представника позивача - Госедло Р.І.,

представника відповідача - Токара В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПБС"

до відповідача: Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення № 0000262203 від 28.03.13 року,-

ВСТАНОВИВ:

17.05.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю "ПБС" (надалі позивач, ТзОВ "ПБС") звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби (надалі - відповідач, ДПІ у м. Івано-Франківську) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000262203 від 14.03.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі акту перевірки від 12.03.2013 року за № 1906/22-3/32872788, всупереч фактичних обставин справи, вимог Цивільного кодексу України, податкового та іншого законодавства України відповідачем протиправно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000262203 від 14.03.2013 року, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 192 462,00 грн. за ІV квартал 2011 року.

13.06.2013 року у судовому засіданні суд, у зв'язку із реорганізацією шляхом приєднання до відповідних територіальних органів міністерства доходів і зборів територіальних органів Державної податкової служби та Державної митної служби, відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України протокольно ухвалою від 13.06.2013 року замінив відповідача у даній справі - Державну податкову інспекцію у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби на його правонаступника - Державну податкову інспекцію у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Суду пояснив, що вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним, так як не погоджуються із зафіксованими в акті перевірки висновками, вважає їх необґрунтованими, непідтвердженими належними засобами доказування. Просив позов повністю задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у запереченні на позовну заяву від 13.06.2013 року. Просив у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши наявні та подані докази, суд прийшов дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних мотивів.

Судом встановлено, що ТзОВ "ПБС" 10.03.2004 року зареєстроване Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області як юридична особа та 15.03.2004 року взяте на податковий облік як платник податків Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську (а.с.11, 12).

З матеріалів справи вбачається, що з 12.03.2013 року головним державним податковим ревізором-інспектором відділу особливо важливих перевірок управління податкового контролю ДПІ у м. Івано-Франківську Смулкою Г.І. на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78 статті 78, статті 79, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України та наказу ДПІ у м. Івано-Франківську проведено невиїзну позапланову документальну перевірку ТзОВ "ПБС" з питань правильності декларування податкових зобов'язань з податку на прибуток за період з 01.04.2011 року по 31.03.2012 року, за результатами якої складено акт за № 1906/22-3/32872788. В даному акті зафіксовано,

- порушення ТзОВ "ПБС" підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.4, пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в ІV кварталі у сумі 192 462,00 грн. (а.с.11-22).

На підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000262203 від 28.03.2013 року, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 192 462,00 грн. (а.с.10).

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його у судовому порядку.

Судом встановлено, що підставою для визначення вказаних зобов'язань слугував висновок відповідача про те, що ТзОВ "ПБС" до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, за ІV квартал 2011 року включено витрати у сумі 836 794,00 грн. за виконані ПП "Симетрія" роботи, що проведені за безтоварними операціями, на підставі правочинів, які не мають реального наслідку, що у свою чергу призвело до заниження позивачем податку на прибуток за вказаний період на 192 462,00 грн. При цьому ДПІ у м. Івано-Франківську посилається на акт перевірки ДПІ у Франківському районі м. Львова Львівської області ДПС "Про неможливість проведення виїзної позапланової перевірки Приватного підприємства "Симетрія", щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків за період з 01.11.2011 року по 30.11.2011 року", в якому встановлено, що операції з продажу та купівлі товарів (робіт, послуг) ПП "Симетрія" порушують частини 1, 5 статті 203, частини 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними та суперечать моральним засадам суспільства, а отже ПП "Симетрія" здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам (а.с.188-191).

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, є бухгалтерський облік. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 1 вказаного Закону визначено, що під господарською операцією слід розуміти дію або подію, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95року за № 168/704, згідно якого первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення.

Як випливає із змісту вказаних правових норм, наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема, повинні відображати реальні товарні операції.

Відповідно до абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Досліджуючи фактичність проведених господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що 02.08.2011 року ТзОВ ''ПБС'' в особі заступника директора Колибабюка Г.І. (Замовник) та ПП "Симетрія" в особі директора Трачука Г.А. (Підрядник) укладено Договір підряду № 004/08-ТП, згідно якого Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується за завданням Замовника виконати будівельні роботи - будівництво підпірних стінок №1-2 на шестирівневій відкритій автостоянці №1 для автомобілів та підпірних стінок тунелю ПС-1, ПС-2, ПС-3, ПС-4, ПС-5 ТК "Буковель" в с.Поляниця Яремчанської міської ради Івано-Франківської області відповідно до локальних кошторисів (пункти 1.1, 1.2 Договору) (а.с.49-52).

Сторонами вказаного договору сформовані локальні кошториси з розрахунком договірної ціни (а.с.57-60, 64-65, 69-71, 75-76).

ПП ''Симетрія'' виконало передбачені цим Договором підряду будівельні роботи. Сторонами Договору підряду складені та підписані акти приймання виконаних будівельних робіт (а.с.53-56, 61-63, 66-68, 72-74).

19.09.2011 року ТзОВ ''ПБС'' в особі директора Родзоняка Р.І. (Замовник) та ПП "Симетрія" в особі директора Трачука Г.А. (Підрядник) укладено Договір підряду № 18/10-ОЧ, згідно якого Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується за завданням Замовника виконати роботи по будівництву очисних (каналізаційних) споруд потужністю 4000 куб.м/добу ТК "Буковель" в с.Поляниця Яремчанської міської ради Івано-Франківської області відповідно до локальних кошторисів з розрахунком договірної ціни, що є невід'ємними частинами даного Договору. Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи (пункти 1.1, 1.2 Договору) (а.с.156-158).

Сторонами вказаного договору сформовано локальний кошторис з розрахунком договірної ціни (а.с.159-165).

ПП ''Симетрія'' виконало передбачені даним Договором підряду будівельні роботи. Сторонами Договору підряду складено та підписано акт приймання виконаних будівельних робіт (а.с.166-171).

Також судом встановлено, що 20.09.2011 року ТзОВ ''ПБС'' в особі директора Родзоняка Р.І. (Замовник) та ПП "Симетрія" в особі директора Трачука Г.А. (Підрядник) укладено Договір підряду № 19/10-ОЧ, згідно якого Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується за завданням Замовника виконати роботи по будівництву очисних (каналізаційних) споруд потужністю 4000 куб.м/добу Туристичного комплексу "Буковель" в с.Поляниця Яремчанської міської ради Івано-Франківської області відповідно до локальних кошторисів з розрахунком договірної ціни, що є невід'ємними частинами даного Договору. Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи (пункти 1.1, 1.2 Договору) (а.с.77-79).

Сторонами вказаного договору сформовано локальний кошторис з розрахунком договірної ціни (а.с.80-85).

ПП ''Симетрія'' виконало передбачені даним Договором підряду будівельні роботи. Сторонами Договору підряду складено та підписано акт приймання виконаних будівельних робіт (а.с.86-91).

Крім того, 29.09.2011 року ТзОВ ''ПБС'' в особі заступника директора Колибабюка Г.І. (Замовник) та ПП "Симетрія" в особі директора Трачука Г.А. (Підрядник) укладено Договір підряду № 75/11-ДР, згідно якого Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується за завданням Замовника виконати будівельні роботи у туристичному комплексі "Буковель" в с.Поляниця Яремчанської міської ради Івано-Франківської області відповідно до кошторисів. Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи (пункти 1.1, 1.2 Договору) (а.с.92-97).

Сторонами вказаного договору сформовані локальні кошториси з розрахунком договірної ціни (а.с.100-101, 105, 108, 111-112, 115-116, 118, 121, 123, 127-128, 131-132, 135-136, 139-140, 146-147, 150-151, 154-155).

ПП ''Симетрія'' виконало передбачені цим Договором підряду будівельні роботи. Сторонами Договору підряду складені та підписані акти приймання виконаних будівельних робіт (а.с.98-99, 102-104, 106-107,109-110, 113-114, 117-120, 122, 124-126, 129-130, 133-134, 137-138, 141-145, 148-149, 152-153).

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом також підтверджується наявними в матеріалах справи відомістю операцій по рахунку 631 (розрахунки з вітчизняними постачальниками - розрахунки з підрядчиком ПП "Симетрія") за період з 01.09.2011 року по 31.03.2012 року, сформованого позивачем, а також платіжними дорученням № 3763 від 12.10.2011 року, № 3885 від 27.10.2011 року та № 4050 від 15.11.2011 року (а.с.176-177, 191-193).

Доказів про відсутність реального руху коштів від позивача до ПП "Симетрія" відповідачем суду не представлено.

Вказані докази підтверджують реальність операцій між позивачем та ПП "Симетрія", а також їх фактичне виконання.

Крім того, суд звертає увагу на те, що господарські операції між позивачем та ПП "Симетрія" мали в часі триваючий характер, не містять ознак їх одномоментного відображення в бухгалтерському обліку, відповідають руху активів позивача у процесі здійснення господарських операцій, факт придбання підрядних робіт та понесення позивачем витрат пов'язаний із господарською діяльністю позивача.

При цьому судом встановлено, що на час здійснення господарських операцій з позивачем ПП ''Симетрія'' 08.12.1999 року зареєстроване виконавчим комітетом Львівської міської ради Львівської області як юридична особа та 28.12.1994 року взяте на податковий облік як платник податків Державною податковою інспекцією у Франківському районі м. Львова (а.с.174, 175). З 19.01.2000 року ПП ''Симетрія'' є платником податку на додану вартість (свідоцтво № 17960401, індивідуальний податковий номер 306503213054) (а.с.175).

Окрім того, зважаючи на специфіку своєї діяльності, а саме господарська діяльність, пов'язана із створенням об'єктів архітектури, в тому числі будівельні роботи, які були предметом правочинів, що не визнається відповідачем, ПП ''Симетрія'' мало ліцензію Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області Міністерства регіонального розвитку та будівництва України Серії АВ № 558670 від 02.08.2010 року на здійснення даного виду діяльності, копія якої міститься у матеріалах справи. При цьому строк дії Ліцензії становить з 02.08.2010 року по 02.08.2013 року, тобто включає період, протягом якого ПП ''Симетрія'' виконувало для позивача будівельні роботи у туристичному комплексі "Буковель" в с.Поляниця Яремчанської міської ради Івано-Франківської області (а.с.172).

Все вищенаведене свідчить про те, що у відповідності до вимог частини 2 статті 203 Цивільного кодексу України сторони відповідних правочинів (позивач та його контрагент - ПП ''Симетрія'') на момент їх вчинення були наділені необхідним обсягом цивільної дієздатності, були належними платниками податків та інших обов'язкових платежів, які виникали при здійсненні ними господарської діяльності, а відповідні акти приймання виконаних будівельних робіт, платіжні документи, які пов'язані із даними договорами, відображають фактичне виконання сторонами своїх договірних зобов'язань, свідчать, що волевиявлення сторін правочинів було вільним, та спрямованим на реальне настання правових наслідків, що були ними обумовленні.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що згідно пункту 5 Порядку ліцензування господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.12.2007 року № 1396, суб'єкт будівельної діяльності разом із заявою на отримання ліцензії подає до органу ліцензування: копії свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності та довідки про внесення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, засвідчені нотаріально або органом, який видав документи; відомості про виробничо-технічну базу, склад працівників за професійним та кваліфікаційним рівнем, технологію виробництва, інформаційно-правове, нормативно-технічне забезпечення, про наявну систему контролю якості виконання робіт; висновок установи, організації, уповноважених органом ліцензування на проведення експертизи.

У разі подання ліцензійною комісією висновку про невідповідність поданих суб'єктом будівельної діяльності документів ліцензійним умовам та неспроможність виконувати роботи згідно з поданим переліком орган ліцензування приймає протягом трьох робочих днів з дня отримання висновку рішення про відмову у видачі ліцензії, про що письмово повідомляє заявника (пункт 9 даного Порядку).

Як уже встановлено судом, у ПП ''Симетрія'' наявна ліцензія Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області Міністерства регіонального розвитку та будівництва України на ведення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури.

З урахуванням наведеного, доводи відповідача про те, що у ПП ''Симетрія'' відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності є безпідставними та необгрунтованими.

Окрім цього, суд зазначає, що у відповідності до вимог частини 1 статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно абзацу 1 частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Однак, відповідач не зазначає, якою саме нормою закону встановлено недійсність відповідних правочинів і якою нормою визначено їх оскаржувані дії, як правовий наслідок недійсного чи нікчемного правочину. Натомість частинами 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України із врахуванням положень статті 203 Цивільного кодексу України, визначено лише підстави визнання оскаржуваних правочинів недійсними у судовому порядку.

Згідно частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Аналогічні положення визначено і в частині 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Вказані норми закону не тільки не містять прямої вказівки на нікчемність правочину, а навпаки, вказують на його оспорюваність.

Суттєвою різницею між оспорюваними та нікчемними правочинами є те, що відносно оспорюваних правочинів діє принцип їх правомірності, тобто вони дійсні до тих пір, доки їх не буде визнано судом, а не будь-яким іншим органом державної влади, недійсними (стаття 204 ЦКУ). Відповідачем не надано суду доказів, що Договори підряду № 004/08-ТП від 02.08.2011 року, № 18/10-ОЧ від 19.09.2011 року, № 19/10-ОЧ від 20.09.2011 року та № 75/11-ДР від 29.09.2011 року визнані недійсними у судовому порядку.

Щодо посилання відповідача на частину 2 статті 228 Цивільного кодексу України, то суд зазначає, що дана норма стосується виключно правочинів, які порушують публічний порядок. В чому законодавець вбачає порушення публічного порядку ним зазначено в частині 1 статті 228 Цивільного кодексу України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав та свобод людини і громадянина, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Отже, законодавець розмежовує поняття "порушення публічного порядку" та "недодерження вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам". Дані обставини передбачають різний порядок визнання правочину недійсним та різні правові наслідки.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Жодних доказів того, що заперечувані правочини були спрямовані саме на порушення конституційних прав та свобод людини і громадянина, пошкодження чи незаконне заволодіння майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади відповідач не наводить.

Посилання відповідача на те, що із службової записки ГВПМ ДПІ у м. Івано-Франківську у серпні 2012 року слідчим в ОВС 1-го відділення слідчого відділу управління СБУ у Львівській області за фактом фіктивного підприємництва, що полягало у придбанні суб'єктів господарювання, в тому числі ПП 'Симетрія'', з метою прикриття незаконної діяльності, внаслідок незаконної діяльності яких заподіяно велику матеріальну шкоду порушено кримінальну справу № 221 за ознаками злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України, суд не приймає до уваги з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Згідно частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалено вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Відповідачем не представлено суду обвинувальний вирок про засудження засновника чи директора ПП "Симетрія".

За таких обставин, сам факт порушення слідчим в ОВС 1-го відділення слідчого відділу управління СБУ у Львівській області кримінальну справу № 221 за ознаками злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України за фактом фіктивного підприємництва, що полягало у придбанні суб'єктів господарювання, в тому числі ПП "Симетрія", з метою прикриття незаконної діяльності, внаслідок незаконної діяльності яких заподіяно велику матеріальну шкоду, не може бути підставою для визнання нікчемними договорів підряду, укладених позивачем та ПП "Симетрія".

Не вказує на фіктивність господарської діяльності позивача і надана суду представником відповідача копія постанови Львівського окружного адміністративного суду від 16.12.2011 року (справа №2а-8030/1370), якою ПП "Симетрія" відмовлено в задоволенні позову по оскарженню дій податкового органу. Судом під час розгляду цієї справи досліджувалися обставини щодо здійснення ПП "Симетрія" господарської діяльності в січні 2011 року, тобто в інший період господарських відносин із ТОВ "ПБС".

Таким чином, суд дійшов висновку, що як в момент укладення позивачем та ПП "Симетрія" вищевказаних Договорів підряду, так і в процесі їх виконання, сторонами було додержано всіх вимог чинного законодавства, а тому висновки відповідача про нікчемність правочинів є безпідставними та не обґрунтованими.

Щодо правомірності віднесення понесених позивачем витрат до валових витрат суд зазначає наступне.

Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником);

Згідно пункту 138.1 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Статтею 138 цього Кодексу встановлено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (підпункту 138.1.1 пункту 138.1).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу (пункт 138.2) .

Відповідно до пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу (пункт 138.6).

Пунктом 138.8 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну);

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку (підпункт 138.8.1 пункту 138.1 статті 138 цього Кодексу).

Згідно пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу, не включаються до складу витрат: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме: витрати на організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначених статтею 157 цього Кодексу, та витрат, пов'язаних із провадженням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 140.1.5 пункту 140.1 статті 140 цього Кодексу) (підпункт 139.1.1); витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9).

Як зазначалося вище, в матеріалах справи наявні копії відповідних документів, які підтверджують факт правомірності формування позивачем валових витрат.

Згідно підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України у цьому розділі об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що ТзОВ ''ПБС'' правомірно віднесено до складу валових витрат суму витрат, понесених позивачем за виконані ПП ''Симетрія'' роботи у сумі 836 794,00 грн. за ІV квартал 2011 року, що виключає допущення позивачем заниження податку на прибуток за вказаний період у сумі192 462,00 грн.

За таких обставин, відповідачем протиправно збільшено ТзОВ ''ПБС'' суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 192 462,00 грн., а тому податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Івано-Франківську № 0000262203 від 14.03.2013 року є протиправним.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

Щодо судових витрат, то відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України, а відтак на користь позивача підлягають стягненню 2 294,00 грн. судового збору.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби № 0000262203 від 28.03.2013 року, згідно якого Товариству з обмеженою відповідальністю "ПБС" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 192 462 (сто дев"яносто дві тисячі чотириста шістдесят дві) грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПБС" (вул. Крайківського, 2, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ - 32872788) 1 924 (одну тисячу дев"ятсот двадцять чотири) грн. 62 коп. судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя Главач І.А.

Постанова складена в повному обсязі 17.06.2013 року.