Ухвала суду № 32015145, 18.06.2013, Апеляційний суд Вінницької області

Копія:

Справа № 212/4336/2012 Провадження № 22-ц/772/1553/2013Головуючий в суді першої інстанції:Іщук Т.П.Категорія: 33Доповідач: Стадник І. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

Іменем України

18 червня 2013 року м. Вінниця Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого, судді Стадника І.М.,

Суддів: Міхасішина І.В., Войтка Ю.Б.,

при секретарі Яблонській І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_2, відповідача Державної казначейської служби України, третьої особи - УМВС України у Вінницькій області,

на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 6 вересня 2012 року в у справі за позовом ОСОБА_3 до Державної казначейської служби України, треті особи - Управління Міністерства Внутрішніх справ України у Вінницькій області, Ленінський районний відділ Вінницького міського управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду,

встановила:

В березні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду. Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що постановою слідчого Ленінського РВ ВМУ МВС України у Вінницькій області від 25 лютого 2011 року щодо нього незаконно було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, що передбачений частиною 1 статті 176 КК України, під час провадження в якій до нього застосовано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд. Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Вінницької області від 26 грудня 2011 року вказану постанову скасовано. Позивач просив стягнути з відповідача за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку на його користь в порядку відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, заподіяну йому: матеріальну шкоду в розмірі 43850 грн., моральну шкоду в розмірі

15000 грн., та відшкодування витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги у розмірі 12000 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 6 вересня 2012 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державної казначейської служби за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_3 10000 моральної шкоди та 8000 грн. витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги. У решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із рішенням Державна казначейська служба України подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення і ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 в повному обсязі. На думку апелянта суд безпідставно застосував норми Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», а також не обґрунтував рішення про стягнення моральної шкоди та розмір її грошового відшкодування.

Третя особа - Управління МВС України у Вінницькій області в апеляційній скарзі також просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Представник позивача ОСОБА_2 просить рішення суду змінити та задовольнити вимоги позивача в частині стягнення заподіяної матеріальної шкоди в розмірі 43850 грн., збільшити розмір відшкодування моральної шкоди до 15000 грн., а також повністю стягнути витрати на правову допомогу в розмірі 12000 грн.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області від 29 жовтня 2012 року в частині вимог щодо відшкодування моральної шкоди, в частині задоволення вимог про відшкодування витрат на оплату правової допомоги в розмірі 8000 грн., в частині відмови в задоволенні вимог про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 43850 грн., витрат на правову допомогу в адміністративних справах, рішення суду першої інстанції скасовано. Ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди відмовлено. Провадження в частині позовних вимог позивача про відшкодування витрат на оплату правової допомоги (у кримінальному процесі на стадії досудового слідства) в розмірі 8000 грн., в частині вимог про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 43850 грн. та витрат на правову допомогу в адміністративних справах закрито. Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про відшкодування витрат на правовому допомогу в цій цивільній справі залишено без змін.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу ОСОБА_3 в особі його представника ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області від 29 жовтня 2012 року про відмову в задоволенні позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди та закриття провадження у справі в частині відшкодування матеріальної шкоди та витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги у кримінальному процесу на стадії досудового слідства скасовано, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В судовому засіданні представник третьої особи ОСОБА_4 та представник позивача ОСОБА_2 свої апеляційні скарги підтримали на умовах, викладених у них. Прокурор Колівошко С.М. підтримала апеляційні скарги Державної казначейської служби України та УМВС України у Вінницькій області зазначивши при цьому, що позивач може претендувати лише на відшкодування витрат на правову допомогу в кримінальній справі.

Інші особи, які беруть участь у справі, повідомлені в установленому порядку про дату, час і місце розгляду справи, до суду не з'явилися, що відповідно до статті 305 ЦПК України не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі та з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційних скарг, позовних вимог в суді першої інстанції та меж апеляційного розгляду визначених касаційним судом при направленні справи на новий апеляційний розгляд, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційних скарг з наступних підстав.

Згідно з статтею 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено, що 9 лютого 2011 року співробітниками УДСБЕЗ УМВС України у Вінницькій області, під час перевірки діяльності суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, у останнього був вилучений приватний системний блок персонального комп'ютера.

25 лютого 2011 року слідчим Ленінського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області було винесено постанову про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_3 за ознаками злочину, що передбачений частиною 1 статті 176 КК України, а 15 квітня 2011 року відносно нього було обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 28 березня 2011 року, залишеною без змін ухвалою колегії суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2011 року, визнано протиправними дії УДСБЕЗ УМВС України у Вінницькій області щодо проведення перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, згідно виданого направлення на перевірку суб'єкта господарської діяльності №70 від 9 лютого 2011 року.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Вінницької області від 26 грудня 2011 року постанову Ленінського районного суду м. Вінниці від 17 листопада 2011 року, якою скаргу адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на постанову від 25 лютого 2011 року про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_3 по факту незаконного відтворення та використання комп'ютерних програм і баз даних за ознаками злочину, передбаченого частиною 1 статті 176 КК України залишено без задоволення та постанову про порушення кримінальної справи та прийняття її до свого провадження щодо ОСОБА_3 по факту незаконного відтворення та використання комп'ютерних програм і баз даних, за ознаками злочину передбаченого частиною 1 статті 176 КК України, скасовано.

Перевіряючи наявність підстав для відшкодування позивачу шкоди, завданої йому незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, апеляційний суд за клопотанням представника позивача витребував від УДСБЕЗ УМВС України у Вінницькій області і дослідив відмовний матеріал №6389 по факту порушення авторських прав ОСОБА_3

В зазначеному матеріалі, на аркуші справи без номера (після опису документів та перед постановою про порушення кримінальної справи та прийняття її до свого провадження від 25 лютого 2012 року) знаходиться постанова від 12 липня 2012 року, винесена оперуповноваженим УДСБЕЗ УМВС України у Вінницькій області капітаном міліції ОСОБА_5 та затверджена начальником Ленінського РВ УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_6, згідно з якою в порушенні кримінальної справи по факту порушення авторських та суміжних прав громадянином ОСОБА_3 відмовлено, за відсутністю в його діях складу злочину.

Згідно з частинами 1, 2 статті 1176 ЦК України в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин (до внесення змін Законом України від 13.04.2012 року №4652-VI, який набрав чинності 20 листопада 2012 року) шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду.

Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Таким спеціальним законом є Закон України від 01.12.1994 року №266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» (далі - Закон).

Згідно з статтями 1, 2 Закону в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" та іншими актами законодавства відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: 1) постановлення виправдувального вироку суду; 1-1) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали чи постанови суду про повернення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд) факту незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; 2) закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину; 3) відмови в порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи з підстав, зазначених у пункті 2 частини першої цієї статті; 4) закриття справи про адміністративне правопорушення.

Отже незаконне застосування запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд прямо передбачене як підстава для відшкодування шкоди в статті 1176 ЦК України.

В Законі України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» такою підставою є інші процесуальні дії, що обмежують права громадян.

Підписка про невиїзд полягає у відібранні від підозрюваного або обвинуваченого письмового зобов'язання не відлучатися із зареєстрованого місця проживання чи перебування або з місця тимчасового знаходження без дозволу слідчого.

Така процесуальна дія як обрання щодо підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд обмежує закріплені статтею 33 Конституції України свободу пересування, вільний вибір місця проживання та право вільно залишати територію України, а тому безумовно є такою, що обмежує права громадян, а незаконне її застосування є підставою для відшкодування шкоди відповідно до Закону.

Посилання відповідача і третьої особи на те, що незаконність застосування такого запобіжного заходу як підписка про невиїзд має бути встановлена окремим судовим рішенням не можуть бути прийняті до уваги.

Так, відповідно до пункту 3 статті 2 Закону право на відшкодування шкоди зокрема виникає у випадку відмови в порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи з підстав, зазначених у пункті 2 частини першої цієї статті, тобто у зв'язку з відсутністю складу злочину.

У зв'язку зі скасуванням ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Вінницької області від 26 грудня 2011 року постанови про порушення кримінальної справи та прийняття її до свого провадження щодо ОСОБА_3 втратили чинність і є незаконними всі процесуальні дії, що вчинені в межах провадження у даній кримінальній справі, так як досудове слідство провадиться, а запобіжні заходи можуть бути застосовані лише після порушення кримінальної справи в порядку, встановленому КПК України.

Після винесення 12 липня 2012 року постанови про відмову в порушенні кримінальної справи по факту порушення авторських та суміжних прав ОСОБА_3 за відсутністю в його діях складу злочину, в останнього виникло право на відшкодування шкоди в порядку і в розмірах, встановлених Законом.

Згідно з частинами 5, 6 статті 4 Закону відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Позивач ОСОБА_3 з дня порушення щодо нього кримінальної справи 25 лютого 2011 року до 26 грудня 2011 року - 10 місяців перебував під слідством, був змушений оскаржувати дії органу дізнання і досудового слідства в порядку адміністративного і кримінального судочинства, вживати додаткових заходів до організації свого життя.

Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції вірно застосував частину 3 статті 13 Закону, відповідно до якої відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Розміри мінімальної заробітної плати на 2011 рік затверджено Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 23.12.2010 р. № 2857-VI і склали: з 01.01.2011 року - 941 грн. на місяць, з 01.04.2011 року - 960 грн. на місяць; з 01.10.2011 року - 985 грн. на місяць, а з 01.12.2011 року - 1004 грн. на місяць.

Тому враховуючи вимоги розумності і справедливості, а також ті негативні наслідки морального характеру, що їх зазнав позивач, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення на відшкодування моральної шкоди 10000 грн.

Обґрунтованим є й висновок суду про відшкодування позивачу витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги в кримінальному процесі.

Так, відповідно до пункту 4 статті 3 Закону відшкодуванню підлягають також суми, сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги.

В матеріалах справи наявні угода про надання правової допомоги на стадії досудового слідства, акт прийому-передачі наданих послуг, а також квитанція, що підтверджує їх оплату в сумі 8000 грн. (а.с. 47-49), що є належними і допустимими доказами витрат позивача на юридичну допомогу.

Правильним є висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні вимог про відшкодування матеріальної шкоди, яка за розрахунками позивача складає 43850 грн. і полягає в неодержаному заробітку (доході) внаслідок незаконного вилучення системного блоку персонального комп'ютера, неможливості заняттям підприємницькою діяльністю.

Відповідно до пункту 1 статті 3 Закону в наведених у статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій.

Заявлена позивачем сума матеріальної шкоди - 43850 грн. відповідає загальному обсягу виручки позивача як приватного підприємця за 2010 рік, що розрахована за даними його звітів та первинних бухгалтерських документів за відповідний період. Оскільки відповідно до частини 4 статті 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях не можна стверджувати, що загальний обсяг виручки за 2011 рік також становив би 43850 грн.

Крім того, загальний обсяг виручки за звітний період не може вважатися доходом приватного підприємця. Так, відповідно до статті 177.2 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є частий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Позивачем представлено податкову декларацію про його майновий стан і доходи за 2011 рік, проте не надано доказів на підтвердження розміру його доходів (різниці між загальним оподатковуваним доходом і документально підтвердженими витратами) за 2010 рік.

Тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у частині відшкодування матеріальної шкоди вимоги позивача є недоведеними і задоволенню не підлягають.

Отже колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг не є істотними і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи.

Згідно з статтею 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись статтями 304, 307, 308, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційні скаргу представника позивача ОСОБА_2 відповідача -Державної казначейської служби України та третьої особи - УМВС України у Вінницькій області - відхилити, а рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 6 вересня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: /підпис/ Стадник І.М.

Судді: /підпис Міхасішин І.В.

/підпис/ Войтко Ю.Б.

З оригіналом вірно:

Суддя апеляційного суду Стадник І.М.