Постанова № 32014853, 12.03.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 березня 2013 р. Справа №2а-7105/11/0170/10

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Кудряшової А.М.,

при секретарі судового засідання - Ждані В.Є.,

за участю представників сторін:

від позивача - Ратич Б.Я.;

від відповідача - не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Малого приватного підприємства «Збруч»

до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Мале приватне підприємство «Збруч» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000172304 від 02.06.2011 року, відповідно до якого МПП «Збруч» має сплатити до бюджету податку на прибуток у сумі 17003,13 гривень, з яких 13602,50 гривень - основного платежу, 3400,63 гривень - штрафні санкції, та податкового повідомлення-рішення № 0000192304 від 02.06.2011 року, відповідно до якого МПП «Збруч» має сплатити до бюджету податку на додану вартість у сумі 13022,50 гривень, з яких 10418,00 гривень - основного платежу, 2604,50 гривень - штрафні санкції. Позов мотивовано помилковістю висновків проведеної відповідачем перевірки, які покладено в основу спірних податкових повідомлень-рішень. Так, позивач зазначає, що донарахування податку на додану вартість відбулось на підставі зменшення податкового кредиту позивача за перевіряємий період та, відповідно, зменшення валових витрат за перевіряємий період по взаємовідносинам з ПП «Базіс Торг». На думку позивача, укладені угоди мали реальний характер, податковий кредит з ПДВ та витрати сформовано на підставі належних чином оформлених податкових накладних, а висновок податкового органу є необґрунтованим і таким, що суперечить чинному законодавству.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, наполягав на задоволенні адміністративного позову з підстав, зазначених у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неприбуття не повідомив.

Суд, приймаючи до уваги ненадання відповідачем доказів неможливості участі його та його представника у судовому засіданні з поважних причин, відсутність у матеріалах справи клопотання про неможливість розгляду справи без участі відповідача та його представника, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для з'ясування обставин у справі, керуючись ст.128 КАС України, вважає можливим розглянути справу на підставі наявних доказів за відсутності відповідача та позивача.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб'єктами господарювання.

Судом встановлено, що Мале приватне підприємство «Збруч» є юридичною особою, зареєстрованою 21.02.1995 року Виконавчим комітетом Красноперекопської міської ради АР Крим, що підтверджується Довідкою з ЄДРПОУ (а.с. 40).

Таким чином, Мале приватне підприємство «Збруч» є юридичною особою, яка зобов'язана виконувати обов'язки, покладені на неї законами у зв'язку зі здійсненням діяльності.

Судом встановлено, що в період з 10.05.2011 року по 12.05.2011 року посадовими особами Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ПП "Базис Торг" за грудень 2010 року.

Результати перевірки знайшли своє відображення у Акті № 557/23-04/22316732 від 19.05.2011р. (а.с. 10-25).

Згідно Акту перевірки відповідачем встановлено порушення:

- абз.4, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на суму 13602,50 гривень;

- п.п. 7.4.1, п. 7.4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на суму 10418,00 гривень.

Актом перевірки встановлено, що МПП «Збруч» протягом грудня 2010 року мало взаємовідносини с ПП «Базіс Торг».

Згідно даних отриманих від інших ДПІ до Красноперекопською ОДПІ в АР Крим надійшов акт про результати позапланової виїзної перевірки ПП «Базіс Торг». Відповідно до вказаного акту від 28.03.2011 року № 3378/23-4/36155986, ПП «Базіс Торг» відобразило у своєї податкової звітності підприємства зі станом - «23» - Місцезнаходження не встановлено: ПП «Фрегат ХХІ» та ПП «Родина», які є безпосередніми постачальниками ПП «Базіс Торг» за грудень 2010 року.

Актами перевірок ПП «Фрегат ХХІ» та ПП «Родина» встановлено, що підприємствами зайво включено до складу податкового зобов'язання суми ПДВ з продажу товарів по безтоварним операціям, сформовано податковий кредит по відсутнім документам з метою одержання податкової вигоди, в, відповідно відсутній факт поставки товарів покупцям.

Отже, як вказано у акті перевірки, ПП «Базіс Торг» надавались податкові накладні без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, у зв'язку з чим, дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Таким чином, ДПІ прийшла до висновку, що враховуючи те, що у ПП «Базіс Торг» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, то, відповідно до положень Цивільного кодексу України, угоди з контрагентами - покупцями, постачальниками мають ознаки нікчемності.

Як наслідок того, що операції з придбання ПП «Базіс Торг» від ПП «Фрегат ХХІ» та ПП «Родина» є нікчемними, також нікчемними є операції з реалізації на адресу покупців.

На підставі висновків акту перевірки ДПІ у м. Сімферополі було прийнято податкове повідомлення рішення № 0000172304 від 02.06.2011 року, відповідно до якого МПП «Збруч» має сплатити до бюджету податку на прибуток у сумі 17003,13 гривень, з яких 13602,50 гривень - основного платежу, 3400,63 гривень - штрафні санкції, та податкового повідомлення-рішення № 0000192304 від 02.06.2011 року, відповідно до якого МПП «Збруч» має сплатити до бюджету податку на додану вартість у сумі 13022,50 гривень, з яких 10418,00 гривень - основного платежу, 2604,50 гривень - штрафні санкції.

Вирішуючи питання про законність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, та перевіряючи обґрунтованість висновків, викладених в акті перевірки судом встановлено наступне.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 67 Конституції України визначає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

На час проведення позивачем господарської діяльності у грудні 2010 року платники податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування , перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій були визначені в Законі України "Про податок на додану вартість".

У п.1.4. ст.1 цього Закону вказувалось, що під поставкою товарів визначались будь-які операції, що здійснювались згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачали передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачалось відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу. Поставкою послуг визначалось будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг, а поставка послуг, зокрема, включала надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Згідно з п.п. 1.6 та 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковим зобов'язанням була загальна сума податку , одержана ( нарахована) платнику податку у звітному ( податковому) періоді , визначена згідно з Законом, а податковим кредитом - сума, на яку платник податку мав право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду , визначена цим законом.

У п. 4.1. ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" було встановлено , що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначалась виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, зазначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно з законами України з питань оподаткування.

Порядок обчислення та сплати податку був визначений у ст.7 вказаного Закону.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначався, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважалась дата, яка припадала на податковий період, протягом якого відбувалась будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податків.

У п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" було зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначався виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.

Не підлягали включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджувались податковими накладними чи митними деклараціями (п.п.7.4.5. п. 7.5 ст. 7 Закону).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважалась дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону).

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягала сплаті ( перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначалась як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми розрахованої згідно з п.п.7.7.1 цього пункту закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди , а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, мала від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (пп. 7.7.2 Закону).

Приймаючи до уваги те,що відповідачем перевірялось питання достовірності нарахування і своєчасності сплати податку на прибуток в тому числі за грудень 2010 р., суд вважає,що підлягають застосуванню норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств» господарською діяльністю визначалась будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

У п.3.1 ст.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств» було визначено, що об'єктом оподаткування був прибуток, який визначався шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на:

- суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

- суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п.4.1. ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (який діяв на час проведення перевірки позивача) під валовим доходом визначалась загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду. До складу валового доходу включались , зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг) , доходи від операцій, передбачених ст.7 зазначеного закону ( п.п. 4.1.1 та п. 4.1.3) .

Ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлювала , що валовими витратами виробництва та обігу була сума будь-яких витрат платника податку у грошовій , матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбавалися (виготовлювалися) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до п.5.2.1 п. 5.2. ст.5 Закону до складу валових витрат включались суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну). П.п. 5.3.9 п.5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначав, що не належали до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. У разі знищення або зіпсування зазначених документів платник податку мав право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів .

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій з постачання товарів позивачем надані документи бухгалтерської та податкової звітності.

Як свідчать надані документи, 01 травня 2010 року між МПП «Збруч» (Покупець) та ПП «Базис Торг» (Продавець) було укладено договір купівлі-продажу №37/05/238 за умовами якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця автозапчастини, шини та ін., а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити їх. (п.1.1, п.1.2 Договору) (а.с.45-46). Доставка товару до місця призначення здійснюється транспортом Продавця або замовника (п.5.2.4 Договору).

На виконаня зазначеного договору №37/05/238 у грудні 2010 року МПП «Збруч» отримало від ПП «Базис Торг» товар (автозапчастини, шини) вартістю 62508,00 гривень, у т. ч. 10418,00 гривень ПДВ, що підтверджується прибутковою накладною.

МПП «Збруч» у січні 2011 року сплатило ПП «Базис Торг» за отриманий товар грошові кошти (готівкою) у сумі 62508,00 гривень, у т. ч. 10418,00 гривень ПДВ, що підтверджується фіскальними звітними чеками, які додані до звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт (а.с.50 зворотна сторінка).

Таким чином, первинними документами бухгалтерського обліку підтверджено фактичне здійснення сторонами умов угоди, включення суми ПДВ по вказаній угоді підтверджено відповідними необхідними документами.

Судом під час розгляду справи ухвалою від 18.10.2011 року було призначено судово-економічну (бухгалтерську) експертизу, проведення якої доручено Товариству з обмеженою відповідальністю «Центр судових експертиз». Згідно з висновком № 216/11 судово-економічної експертизи від 04.02.2013 року, що проведена судовим експертом Юга І.П. (а.с. 141-158), висновки акту перевірки Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим № 557/23-04/22316732 від 19.05.2011 року стосовно заниження податкового зобов'язання МПП «Збруч» з податку на прибуток підприємства у сумі 13602,50 гривень не підтверджуються документами бухгалтерського обліку МПП «Збруч» в сумі 10354,64 гривень, однак, підтверджуються в сумі 3247,86 гривень. Також, висновки акту перевірки Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим № 557/23-04/22316732 від 19.05.2011 року стосовно заниження позивачем ПДВ до сплати в бюджет у сумі 10418,00 гривень не підтверджуються документами бухгалтерського обліку МПП «Збруч» у повному обсязі.

Експертом в зазначеному висновку вказано, що факт здійснення МПП «Збруч» у грудні 2010 року господарської операції з придбання запасних частин та автомобільних шин у ПП «Базис Торг» підтверджується первинним документом - прибутковою накладною. Оприбуткування на склад МПП «Збруч» запасних частин та автомобільних шин, отриманих від ПП «Базис Торг» у грудні 2010 р. також підтверджено прибутковою накладною.

Переміщення запасних частин та автомобільних шин матеріально відповідальній особі Ревенко І. В. підтверджується накладною на внутрішнє переміщення. Подальший рух вказаних запасних частин та автомобільних шин зі складу МПП «Збруч» підтверджений актами списання та картками обліку роботи автомобільної шини.

Таким чином, суд зазначає, що під час розгляду справи документами бухгалтерського обліку у повному обсязі підтверджується факт здійснення МПП «Збруч» господарської операції з придбання запасних частин у ПП «Базис Торг» у грудні 2010 року.

Суд зазначає, що відносно висновку відповідача про завищення позивачем валових витрат за 4 квартал 2010 р. на суму 52090,00 гривень., що нараховані у зв'язку з придбанням товарів (автозапчастини та шини) у ПП «Базис Торг» за правочином, що має ознаки «нікчемного», експертом встановлено, що як операції з заміни шин (п.3.19 Наказу №102), так і технічне обслуговування транспортних засобів в цілому (п.3.8 Наказу №102) не належать до реконструкції, модернізації, технічного переозброєння та інших видів поліпшення транспортних засобів, а відтак не підпадають під обмеження, встановлене п.п.5.3.2. п.5.3. ст.5 Закону №334, у зв'язку із чим ПП «Збруч» обґрунтовано включило до складу валових витрат за 2010 року витрати на придбання автомобільних шин в сумі 34 566,67 гривень.

Разом з тим, експертом зазначено, що витрати на придбання запасних частин у сумі 12991,43 гривень (17523,33-4531,90) МПП «Збруч» повинно було віднести не до складу валових витрат, а на збільшення балансової вартості основних фондів з подальшою їх амортизацією.

Таким чином, витрати у сумі 17523,33 гривень б/в ПДВ по операціях придбання запасних частин, включені МПП «Збруч» до валових витрат за 2010 рік:

- у сумі 4531,90 гривень обґрунтовано (допущена лише методологічна помилка щодо рядку податкової декларації, за якою відображені витрати, але на підсумковий рядок 06 «Скориговані валові витрати» вказана помилка не вплинула);

- у сумі 12991,43 гривень необґрунтовано та в порушення п.п.5.2.10 п.5.2., п.п.5.3.2. п.5.3. ст.5 та п.п.8.7.1. п.8.7. ст.8 Закону №334.

Відносно висновку відповідача про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ на 10418,00 грн., експертом встановлено, що ПДВ, включений МПП «Збруч» в податковий кредит за грудень 2010 року в сумі 10418,00 гривень, відповідає вимогам п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону №168 та нарахований у зв'язку з придбанням товарів, які були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності МПП «Збруч», а саме використані на ремонт та технічне обслуговування власних та орендованих основних фондів - автомобілів.

Таким чином, податковий кредит у сумі 10418,00 гривень, що нарахований МПП «Збруч» у складі витрат на придбання товару (автозапчастини, шини) у ПП «Базис Торг», в повному обсязі відповідає вимогам норм Закону №168 та сформований на підставі належних документів податкового та бухгалтерського обліку.

Стосовно використання позивачем товарів у господарській діяльності суд зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту висновку експерта, на виконання наказів від 15.12.2010 року №7 та №8 МПП «Збруч» (Покупець) придбало у ПП «Базис Торг» (Продавець) в рамках договору №37/05/238 від 01.05.2010 року автозапчастини та шини загальною вартістю 62508,00 гривень, у т.ч. ПДВ 10418,00 гривень. Згідно з п.6.5 Наказу №2 від 01.01.2010 року «Про облікову політику підприємства МПП «Збруч», складання фінансової та податкової звітності»» оприбуткування товарно-матеріальних цінностей, у т.ч. запчастин для ремонту власних та орендованих автомобілів на склад МПП «Збруч» здійснюється на підставі прибуткових накладних, отриманих від постачальників. У грудні 2010 року товари вартістю 62508,00 гривень з ПДВ було переміщено матеріально-відповідальній особі Ревенко І. В., який за період з 16.12.2010 року по 31.12.2010 року здійснював роботи по ремонту та обслуговуванню автомобілів МПП «Збруч» на підставі трудової угоди. Згідно з актами списання та картками обліку роботи автомобільної шини у грудні 2010 року автозапчастини та шини загальною вартістю 62508,00 гривень з ПДВ були встановлені на вантажні автомобілі, що використовуються МПП «Збруч» у власній господарській діяльності. Вказані вантажні автомобілі використовуються у господарській діяльності МПП «Збруч» на підставі договорів оренди (орендовані) та свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів (власні).

Таким чином, МПП «Збруч» використав придбані шини та автозапчастини для проведення поточного ремонту та технічного обслуговування з метою підтримання у належному технічному стані вантажних автомобілів, що використовуються ним у власній господарській діяльності. Відповідно витрати на придбання шин та автозапчастин вартістю 62508,00 гривень, у т.ч. 10418,00 гривень ПДВ, є такими, що пов'язані з господарською діяльністю МПП «Збруч».

Відносно штрафних санкцій в сумі 3400,63 гривень, визначених за податковим повідомленням-рішенням №0000172304 від 02.06.2011 року, експертом зазначено, що підтверджена судовою експертизою база для нарахування штрафних санкцій з податку на прибуток відповідно до п.п.17.1.3. п.17.1. ст.17 Закону №2181 складає 3247,86 гривень, а обґрунтована сума штрафних санкцій 649,57 гривень (3 247,86х2х10%).

Таким чином, штрафні (фінансові) санкції у сумі 3400,63 гривень по податковому повідомленню-рішенню №0000172304 від 02.06.2011 року розраховані: не вірно у розмірі 2 751,06 гривень; вірно у розмірі 649,57 гривень.

Відносно штрафних санкцій в сумі 2604,50 гривень, визначених за податковим повідомленням-рішенням №0000192304 від 02.06.2011 року, враховуючі, що судовою експертизою у повному обсязі не підтверджуються висновки ДПІ щодо заниження МПП «Збруч» ПДВ до сплати в бюджет у сумі 10418,00 гривень, у зв'язку із чим база для нарахування штрафних санкцій з ПДВ відповідно до п.123.1 ст.123 ПКУ відсутня.

Таким чином, штрафні (фінансові) санкції у сумі 2604,50 гривень по податковому повідомленню-рішенню №0000192304 від 02.06.2011 року розраховані не вірно у повному обсязі.

Суд, дослідивши даний висновок № 216/11 судово-економічної експертизи в порядку ст. 86 КАС України, який складено судовим експертом, попередженим про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку (ст. 384, 385 КК України), яким під час дослідження використовувались методи перевірки правильності заповнення реквізитів бухгалтерських документів, арифметичні розрахунки, нормативна перевірка та методи співставлення, а також зіставивши його з іншими доказами у справі, не знаходить підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів встановлених висновком експерта по даній справі. Дані про заінтересованість експерта в розгляді справи відсутні, його висновки об'єктивно підтверджуються і не суперечать іншим зібраним у справі доказам, відповідають первинним та додатковим документам позивача, наявним в матеріалах справи.

Окрім того, висновки відповідача щодо нікчемності правочинів з зазначеним контрагентом та завищення податкового кредиту, суд вважає необґрунтованими виходячи з наступного.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 215 Цивільного кодексу України (надалі -ЦК) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до зазначених частин 1-3, 5 і 6 статті 203 ЦК загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину є: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Тобто позивач та його контрагенти мають право вільного вибору як контрагента по угоді, так і виду та якості товарів, що ними придбаваються, а також право вільного вибору наступного розпорядження придбаним товаром - продати його іншим особам, використовувати у власній виробничій діяльності і таке інше.

Відповідно до ст. 69 КАС України докази в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому докази повинні бути належними та обґрунтованими. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ст. 70 КАС України).

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Навпаки з наданих позивачем доказів вбачається, що договір мав на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ним, оскільки товар був поставлений, оплата проведена, договір виконано сторонами в повному обсязі.

Посилання ДПІ у м. Сімферополі ДПС в акті перевірки на статті 203, 215 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються і стаття 20 ПК України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Крім того, суд звертає увагу на положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 № 1112/11/13-10 щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, якими визначено, що сама по собі несплата податку продавцем (серед іншого й внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Відповідальна за сплату податку на додану вартість особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи. Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи.

Таким чином, враховуючи, що висновки ДПІ, викладені у акті перевірки, стосовно заниження МПП «Збруч» податкового зобов'язання з податку на прибуток не підтверджені документами бухгалтерського обліку позивача в сумі 10354,64 гривень, підтверджуються документами бухгалтерського обліку позивача в сумі 3247,86 гривень, тобто обґрунтована сума штрафних санкцій - 649,57 гривень, приймаючи до уваги, що висновки стосовно заниження МПП «Збруч» податкового зобов'язання з податку на додану вартість не підтверджені документами бухгалтерського обліку позивача у повному обсязі, тобто база для нарахування штрафних санкцій відсутня, суд вважає, що позовні вимоги МПП «Збруч» підлягають частковому задоволенню.

В судовому засіданні 12.03.2013 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України постанову складено у повному обсязі 18.03.2012 року.

Керуючись статтями 160-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим № 0000172304 від 02.06.2011 року в частині нарахування Малому приватному підприємству «Збруч» податку на прибуток у сумі 10354,64 гривень та застосування штрафних санкцій у сумі 2751,06 гривень.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим № 0000192304 від 02.06.2011 року, відповідно до якого Мале приватне підприємство «Збруч» має сплатити до бюджету податку на додану вартість у сумі 13022,50 гривень, з яких 10418,00 гривень - основного платежу, 2604,50 гривень - штрафні санкції.

4. В іншої частині позову - відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кудряшова А.М.