Рішення № 32014039, 18.06.2013, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/19268/2012

Провадження № 2/344/2045/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2013 року м.Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого суддіОстровського Л.Є.

секретаряБури У.М.

адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про виселення без надання іншого житлового приміщення та скасування реєстрації, зустрічним позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до ОСОБА_2 про виселення без надання іншого житлового приміщення та скасування реєстрації, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_5, де просить виселити відповідача з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

У лютому 2013 року ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 звернулися до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про виселення без надання іншого житлового приміщення та скасування реєстрації.

В судовому засіданні позивачка по первісному позові позов підтримала з мотивів викладених у позовній заяві та просила його задоволити у зустрічному позові просила відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні первісний позов підтримала, у задоволенні зустрічного позову просила відмови при цьому суду пояснила, що з 24.06.1993 року до 04.06.2006 року позивачка перебувала у шлюбі з відповідачем, у даному шлюбі народилось троє дітей. Після одруження сторони проживали разом в чотирьохкімнатній квартирі житловою площею 44, 49 кв. метри по вул. Тролейбусній, 17/8. Вказана квартира рішенням виконкому Івано-Франківської міської ради від 27.06.1979 року була надана батькові відповідача ОСОБА_6

З 02.02.1994 року позивачка прописана у квартирі по вул. Тролейбусній, 17/8, що в м. Івано-Франківську. У вказаній квартирі після народження зареєстровані народженні у шлюбі позивачки з відповідачем діти. Внаслідок зловживання відповідачем спиртними напоями та жорстоким поводженням із дітьми 04.07.2006 року розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 Після розірвання шлюбу ОСОБА_5 систематично порушує правила співжиття, створює для позивачки та дітей неможливі умови проживання, влаштовує гучні скандали та спричинює тілесні ушкодження, внаслідок яких старша дочка ОСОБА_9 протягом 2010 та 2011 року двічі лікувалась в Івано-Франківській міській дитячій лікарні з діагнозом «струс головного мозку». Відповідач частково сплачує комунальні послуги, порубав сокирою меблі, розбив телефон, відключив гарячу воду, чинить позивачці та дітям перешкоди в користуванні іншими приміщеннями. Через неправомірні дії відповідача позивачка з дітьми вимушена проживати в одній кімнаті площею 11 кв. метрів. Протягом 2011-2012 року відповідач 7 раз притягався до адміністративної відповідальності за порушення вимог 173-2 КУпАП. 20.03.2012 року працівниками Івано-Франківського МВ УМВС винесено захисний припис, а 22.03.2012 року видано направлення для проходження колекційної програми. Рішенням Івано-Франківського міського суду від 16.08.2012 року відповідача позбавлено батьківських прав відносно неповнолітніх дітей ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_4 Оскільки заходи запобігання і громадського впливу безрезультатні та відповідач висновків для себе не зробив тим самим продовжує чинити перешкоди в користуванні квартирою та продовжує жорстоко ставитись до позивачки та дітей, тому просила позов задоволити та виселити відповідача з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

Відповідач по первісному позові позов не визнав, зустрічний позов підтримав з мотивів викладених у позовній заяві та просив суд його позов задоволити з мотивів викладених у зустрічній позовній заяві.

Представник відповідача по первісному позові в судовому засіданні позов не визнала, просила суд відмовити у задоволенні первісного позову, зустрічний позов підтримала та суду пояснила, що ОСОБА_5 знаходиться на обліку в Обласному диспансері з 1991 року, неодноразово лікувався в ОПНЛ №3, ОКПНД, ДОПКЛ. У позивача ОСОБА_5 по зустрічному позові діагноз змішаний розлад особистості з афективними проявами та агресією. Відповідачка знаючи про хворобу позивача, неодноразово була ініціатором конфлікту з метою заволодіння квартирою, що знаходиться за адресою м.Івано-Франківськ вул. Тролейбусна, 17/8. Усі сімейні конфлікти виникають на побутовому рівні, ОСОБА_2 чинить перешкоди у користуванні квартирою для позивачів тим самим змінюючи замки, влаштовуючи сварки. Рішенням суду від 30.10.2007 року зобовязано ОСОБА_2 не чинити перешкоди у користуванні квартирою по відношенні до всіх зареєстрованих. ОСОБА_2 17.09.2012 року виносилось офіційне застереження про неприпустимість вчинення насильства в сімї.

Позивач по зустрічному позові ОСОБА_6 в судове засідання не зявився, хоча про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином про причини своєї неявки суд не повідомив.

Позивач по зустрічному позові ОСОБА_7 в судове засідання не зявився, хоча про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином про причини своєї неявки суд не повідомив.

Позивач по зустрічному позові ОСОБА_8 в судове засідання не зявилася, хоча про день та час розгляду справи повідомлялася належним чином про причини своєї неявки суд не повідомила.

Свідки ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_13 в судовому засіданні вказали на те, що відповідач по первісному позові влаштовує гучні скандали, виражається нецензурною лексикою, спричинює тілесні ушкодження членам сімї, чинить перешкоди у користуванні квартирою, псує жиле приміщення.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд не знаходить підстав для задоволення первісного позову, а також приходить до висновку що у задоволенні зустрічного позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до довідки з Єдиного розрахункового центру №02-02/8764 від 19.11.2012 року, копія якої міститься у матеріалах справи, у квартирі за адресою АДРЕСА_2 зареєстровані ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_7, ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_8, ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_9 Уповновженим власником вказаної квартири є ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1

Згідно із довідкою з Департаменту комунального господарства, транспорту і звязку від 03.12.2012 р. право на безоплатну приватизацію житла АДРЕСА_3 не використано.

Відповідно до заяви про оформлення передачі у приватну власність квартири АДРЕСА_4, від 17.12.2013 року, копія якої міститься у матеріалах справи, ОСОБА_2 не дала згоди на приватизацію житла.

Згідно із копією свідоцтва про розірвання шлюбу Серія 1-НМ №01.0903 від 04.07.2006 року, копія якого міститься в матеріалах справи, шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 розірвано 04.07.2006 року.

Відповідно до свідоцтв про народження ОСОБА_5 та ОСОБА_2 є батьками трьох дітей, а саме: ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_9, ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4

Згідно із листом з Івано-Франківського міського відділу УМВС України в Івано-Франківській області від 29.11.2012 року №24885 ОСОБА_17 протягом 2011-2012 років зверталась до органів внутрішніх справ 8 разів з приводу насильства по відношенню до неї та її дітей з боку ОСОБА_18 Крім того у зазначеному листі вказано, що ОСОБА_18 протягом 20112012 років до адміністративної відповідальності за порушення вимог ст.173-2 КУпАП притягався 8 раз.

ОСОБА_2 неодноразово зверталась у медичні установи для проходження судово-медичного обстеження з приводу нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_5, про що свідчать акти судово-медичних обстежень, копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідно до захисного припису від 20.03.2012 року ОСОБА_5 встановлено заборони вести телефонні та будь-які інші розмови із колишньою дружиною ОСОБА_17 вчиняти по відношенню до неї насильство, вступати у конфлікти.

Відповідно до постанов про відмову в порушенні кримінальних справ, копії яких містяться в матеріалах справи, у діях ОСОБА_5 відсутний склад злочину, оскільки громадський порядок грубо порушений не був, конфлікти відбувається на побутовому грунті, реальних підстав побоюватись погроз не було.

Згідно із довідкою №213011 від 08.02.2007 року ОСОБА_6 є інвалідом другої групи на підставі загального захворювання.

Відповідно із випискою з історії хвороби №1917 стаціонарного хворого ОСОБА_5 з обласної психоневрологічної клінічної лікарні №1 від 21.01.2013 року №11/85, копія якого міститься в матеріалах справи, у ОСОБА_5 наявний діагноз змішаного розгляду особистості афективними проявами та агресією.

Згідно із копією виписки з карти хворого денного стаціонару № 202/2012 р., копія якої міститься в матеріалах справи, у ОСОБА_5 наявний розлад особистості з афективними проявами. Стан декомпенсації.

Відповідно з випискою із медичної карти амбулаторного хворого №2300/23 від 18.01.2013 року у ОСОБА_5 наявний діагноз змішаний розлад особистості з афективними проявами та депресивними нашаруваннями.

Відповідно до листів Івано-Франківського міського відділу УМВС України в Івано-Франківській області ОСОБА_5 неодноразово звертався із заявою до правоохорнних органів з приводу неправомірних дій колишньою дружиною ОСОБА_2 Перевірками встановлено, що відсутні ознаки складу злочину, передбачених ст.296 КК України, оскільки громадський порядок не був грубо порушений, а тому прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи. Крім того у вказаному лмсті зазначено, що із ОСОБА_2 проведено профілактичну бесіду та винесено офіційне застереження про неприпустимість вчинення насильства у сімї.

Згідно із постановою Івано-Франківського міського суду від 29.01.2013 року, копія якої міститься в матеріалах справи, ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні правопорушення передбаченого ст.173-2 ч.1 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 51 гривні.

Відповідно до ст.109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом.

У відповідності до ст.157 ЖК країни членів сім'ї власника жилого будинку може бути виселено у випадках, передбачених частиною першою статті 116 цього Кодексу. Виселення проводиться у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.

Згідно ч. 1 ст. 116 ЖК України, якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.

Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно ч. 1, 4 ст. 156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Відповідно до п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.04.1985 р. (з наступними змінами та доповненнями) «Про деякі питання, шо виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» при триваючій антигромадській поведінці виселення винного може статися і при повторному порушенні, якщо раніше вжиті заходи попередження або громадського впливу не дали позитивних результатів. При цьому маються на увазі, зокрема, заходи попередження, що застосовуються судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, адміністративними комісіями виконкомів, а також заходи громадського впливу, вжиті на зборах жильців будинку, трудових колективів, товариськими судами й іншими громадськими організаціями за місцем роботи або проживання відповідачів і незалежно від прямих вказівок з приводу можливого виселення).

Виходячи з офіційного характеру заходів запобігання та громадського впливу, які мають передувати виселенню, і відповідно до правил ст. 29 ЦПК України про допустимість засобів доказування факт застосування заходів запобігання судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, виконавчими комітетами, іншими уповноваженими органами, а заходів громадського впливу - органами самоорганізації населення (будинкові, вуличні, квартальні комітети, товариські суди тощо) повинен підтверджуватися письмовими доказами.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач по первісному позові, посилається на те, що вжиті до відповідача заходи попередження результатів не дали, антигромадська поведінка ОСОБА_5 триває, що робить неможливим спільне проживання з ним в одній квартирі.

Встановлено, що постановами дільничного інспектора Івано-Франківського МВ УМВС відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_5 на підставі ст. 6 п.2 КПК України, за відсутності в його діях ознак складу злочину, передбаченого ст. ст. 296, 122 КК України. ОСОБА_5 неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності.

Крім того судом встановлено, що відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_2 на підставі ст. 6 п.2 КПК України, за відсутності в її діях ознак складу злочину, передбаченого ст. ст. 296 КК України. ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності.

В матеріалах справи відсутні докази що позивачем по первісному позові так і позивачем по зустрічному позові систематично руйнується чи псується жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематично порушують правила співжиття що робить неможливим спільне проживання для них в житловому будинку АДРЕСА_3, а сімейні сутички виникають на побутовому рівні, провокуються сторонами, що підтверджено постановами про притягнення сторін до адміністративної відповідальності, тому суд приходить до висновку, що підстав для виселення ОСОБА_5 відповідно до позовної заяви ОСОБА_2 та виселення ОСОБА_2 відповідно до зустрічного позову ОСОБА_5 та скасування їхньої реєстрації в житловому будинку АДРЕСА_5 немає.

За наведених вище обставин, суд вважає, що в задоволенні первісного позову та зустрічного позову слід відмовити.

На підставі ст. 116 ЖК України, керуючись ст.ст. 215-218 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про виселення без надання іншого житлового приміщення та скасування реєстрації відмовити.

В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до ОСОБА_2 про виселення без надання іншого житлового приміщення та скасування реєстрації відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

СуддяЛ.Є. Островський