Постанова № 32012669, 20.06.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2013 р.Справа № 5017/3269/2012Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Г.П. Разюк,

суддів: М.С. Петрова, С.І. Колоколова,

при секретарі судового засідання Соколової Ю.М.

за участю представника позивача - Мотіна О.М., довіреність № 01/33-417 від 26.12.2012р.;

/відповідач не використав законного права на участь у судовому засіданні, хоча про час та місце його проведення повідомлений 24.05.13р. належним чином (див. рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 22.05.13р./

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма „Квант", м.Одеса

на рішення господарського суду Одеської області від 26.03.2013р.

по справі № 5017/3269/2012

за позовом Публічного акціонерного товариства „Миколаївобленерго"

до відповідачів: 1. скаржника,

2. Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Статус"

про стягнення 6447,87 грн..

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2012р. Публічне акціонерне товариство „Миколаївобленерго" (далі-позивач, ПАТ „Миколаївобленерго") звернулося до господарського суду Одеської області з позовом з вимогами в остаточній редакції від 22.03.2013р. /т.2,а.с.154-155/ лише до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма „Квант" (далі - ТОВ фірма „Квант", відповідач 1, скаржник) про стягнення заподіяної матеріальної шкоди в сумі 6 447,87 грн., яка складається з 5152,52 грн. - вартості опори та відновлювальних ремонтних робіт по її заміні; 1295, 35 грн. - неодержаного прибутку.

Позовні вимоги з посиланням на приписи ст.ст. 22, 1166, 1187 ЦК України, мотивовані тим, що внаслідок дорожньо- транспортної пригоди /далі-ДТП/, яке відбулося 03.04.2012р. за участю автомобіля „МАЗ", державний номер ВН 1349 АК, під керуванням водія Мишаглі А.С., була пошкоджена високовольтна опора ПЛ-10 кВ ф. 541 ПС-35/10 кВ „Тузли", власником якої є позивач. Власником автомобіля „МАЗ" державний номер ВН 1349 АК є ТОВ фірма „Квант", а цивільно-правова відповідальність ТОВ фірма „Квант" щодо забезпеченого транспортного засобу „МАЗ" державний номер ВН 1349 АК застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів (поліс АА /4340392), який укладений з ПрАТ „СК „Статус". Відповідно до ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, до яких належить транспортні засоби, відшкодовується особою, яка володіє на праві власності або користується об'єктом, який створює підвищену небезпеку. Вартість здійснених позивачем робіт із заміни цієї опори а також неодержаний доход від споживання електричної енергії є спричиненою позивачу шкодою, яку він просив стягнути.

Рішенням господарського суду Одеської області від 26.03.2013р. (суддя Смелянець Г.Є.) позовні вимоги ПАТ „Миколаївобленерго" задоволені в повному обсязі з підстав обґрунтованості.

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, ТОВ фірма „Квант" звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що місцевим господарським судом порушено норми матеріального та процесуального права; неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи; визнано встановленими обставини, які не доведені, оскільки:

- суд не врахував, що цивільно - правова відповідальність ТОВ фірма „Квант" була застрахована;

- позивачем не доведено наявність збитків, суд фактично встановив відсутність факту завдання шкоди майну позивача, тим не менш зробив не вірний висновок, що шкода має бути відшкодована за рахунок ТОВ фірма „Квант"

У відзиві на апеляційну скаргу ПрАТ „СК" Статус" заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить у її задоволенні відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника позивача, судова колегія прийшла до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.04.2012р. автомобіль „МАЗ" д/н ВН1349АК, під керуванням водія Мішаглі А.С. здійснив зіткнення з високовольтною опорою, яка знаходиться на балансі філії Березанського району ПАТ„Миколаївобленерго", про що свідчать паспорт повітряної лінії електропередач ПЛ 10 кВ, Ф541 від ПС 35/10 кВ Тузли, інвентарна картка обліку основних засобів №6279 від 02.11.2005р. та довідка головного бухгалтера ПАТ „Миколаївобленерго" від 08.10.2012р. №03/936, згідно з якою станом на 01.10.2012р. на балансі ПАТ „Миколаївобленерго" обліковується об'єкт основних засобів ПЛ-10 кВ ф.541 ПС-35/10 кВ „Тузли", до складу якого входить високовольтна опора №119.

За порушення правил дорожнього руху водія автомобіля МАЗ притягнуто до адміністративної відповідальності, про що Біляївським районним судом Одеської області винесено відповідну постанову від 25.06.2012р. у справі №1506/2760/2012, в якій встановлено, що ДТП сталося внаслідок порушення Мішаглі А.С. вимог п.2.3. б, п.2.9. б ПДР України. /а.с.12, т.1/.

Згідно ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Відповідно до ст.ст.224,225 Господарського кодексу під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі додержання встановлених правил другою стороною.

Умовою покладення на порушника відповідальності у вигляді відшкодування збитків, є наявність складу цивільного правопорушення з чотирьох елементів: дійсність збитків та обґрунтованість їх розміру, протиправна поведінки боржника, причинно-наслідковий зв'язок між діями (бездіяльністю) боржника та заподіяними збитками, вина заподіювача збитків.

Частиною 2 ст.1187 ЦК України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортних засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до розрахунку позивача до спричиненої позивачу шкоди входить вартість нової опори в сумі 1390,80 грн., вартість транспортних витрат та робіт по заміні цієї 3761,72грн., а також неотриманий позивачем від недопоставленої електроенергії прибуток в сумі 1295,35 грн..

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції стосовно обгрунтованості включення в суму шкоди вартості нової опори є хибним, оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази, які свідчать про те, що опора внаслідок ДТП була пошкоджена. Ні в протоколі огляду місця події /т.1,а.с.13/, ні в поясненнях її учасників /т.1,а.с.15-16/, ні в рішенні Біляївського районного суду від 25.06.12р. /т.1,а.с.12/ не зазначено, що окрім автомобіля мала пошкодження ї високовольтна опора і не встановлено в чому вони полягали. На томість з наданої позивачем фотофіксації місця події /т.1,а.с.28-31/ чітко вбачається, що опора хоча і впала на автомобиль, але не була зруйнованою, отже висновок позивача і суду, що вона потребувала обов'язкової заміни не грунтується на матеріалах справи. Крім того, позивач в порушення ст. 32,33 ГПК України не довів розміру неотриманих прибутків та факту їх наявності, оскільки його розрахунки базуються лише на власних документах і не мають жодного незалежного підтвердження.

За вищенаведених обставин, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд помилково задовольнив позовні вимог в частині стягнення вартості нової опори та неотриманого позивачем від недопоставленої електроенергії прибутку. В той же час, вимога про відшкодування вартості відновлювальних робіт є обгрунтованою, доведеноб і підлягає задоволенню на загальну суму 3761,72грн..

Враховуючи те, що відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, оскаржене рішення суду підлягає частковому скасуванню, а позовні вимоги -частковому задоволенню.

Доводи скаржника про те що, суд не врахувавтого факту, що цивільно - правова відповідальність ТОВ фірма „Квант" була застрахована, отже відповідальність повинна покладатися на страхову компанію є хибними, оскільки господарським судом здійснено вірне посилання на норми права, які виключають таку відповідальність в даному випадку, оскільки відповідно до приписів ст.28 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (із змінами, внесеними Законом N 3610-VI від 07.07.2011р.) шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди. Статтею 31 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (із змінами, внесеними Законом N 3610-VI від 07.07.2011р.) встановлено, що шкода, пов'язана з пошкодженням дороги, дорожних споруд та інших матеріальних цінностей чи їх фізичним знищенням, - це різниця між вартістю відповідного об'єкта до та після ДТП, яку виходячи з обставин справи не можливо встановити з вини позивача.

Мішаглі А.С. здійснював управління автомобілем МАЗ в силу трудових відносин з ТОВ фірма „Квант", і саме ТОВ фірма „Квант", як власник цього автомобілю повинно нести відповідальність за спричинену позивачу майнову шкоду, оскільки відповідно до приписів п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992р. № 6 „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальність за шкоду перед потерплим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).

За таких обставин, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю фірма „Квант" підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Одеської області від 26.03.2013 р. скасуванню з частковим задоволенням позову.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма „Квант"

задовольнити частково, рішення господарського суду господарського суду Одеської області від 26.03.2013р. скасувати частково, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

„Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Миколаївобленерго" задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми „Квант" на користь Публічного акціонерного товариства „Миколаївобленерго" заподіяну матеріальну шкоду в сумі 3761,72 грн. та 938, 98 грн. судового збору, сплаченого за подачу позову".

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Миколаївобленерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма „Квант" 347, 17 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги.

Видачу наказів за постановою та в порядку ст. 122 ГПК України з зазначенням повних реквізитів сторін доручити господарському суду Одеської області.

Постанова в порядку ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 21.06.13р..

Головуючий суддя Г.П. Разюк

Суддя М.С. Петров

Суддя С.І. Колоколов