Рішення № 32012579, 19.06.2013, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.06.13р.

Справа № 904/3324/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грант", м. Київ

до Комунального підприємства "Криворізька друкарня", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 95 059 грн. 66 коп.

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Грант" (далі - позивач) звернулось до господарського суду з позовом, у якому просить стягнути з Комунального підприємства "Криворізька друкарня" (далі - відповідач) суму 30 000, 00 грн. основного боргу, 1 584,01 грн. 3% річних, 57 816,36 грн. штрафних санкцій у розмірі 0,3% вартості неоплаченого товару за кожен день прострочки, 427,87 грн. інфляційних, 5 231,41 грн. за рахунок змін курсу валют, а всього суму 95 059,65 грн. заборгованості за порушення виконання зобов’язань за договором поставки № 066-11 від 14.11.11р.

Позивач надав клопотання про розгляд справи за відсутністю уповноваженого представника позивача.

Відповідач у судове засідання не з’явився, про час та дату розгляду спору повідомлений належним чином.

Суд вважає можливим розглянути спір за відсутності представників сторін згідно ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, та оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

14.11.2011 року між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) був укладений договір поставки № 066-11 (далі - Договір), у відповідності з умовами якого постачальник зобов’язується передати у власність покупця газетний папір (далі - Товар), а покупець зобов’язується прийняти та оплатити товар (п.1.1. Договору).

На виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 902 728,61 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи двосторонніми видатковими накладними з підписами та відбитками печатки підприємств обох сторін та довіреностями на отримання матеріальних цінностей повноважним представником відповідача (а.с. 27-40).

Відносини, що виникли між сторонами на підставі зазначеного вище Договору, є господарськими зобов’язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Стаття 265 Господарського кодексу України вказує, що за договором поставки одна сторона – постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України).

За умовами п.7.2 Договору оплата товару покупцем здійснюється шляхом перерахування грошей на рахунок постачальника, на умовах 100% передплати, або за згодою сторін, на протязі 7 (семи) банківських днів з моменту переходу права власності на відповідну партію товару, згідно до рахунків-фактур постачальника.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд зазначає, що взяті на себе зобов’язання в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару відповідачем виконані частково на суму 872 728,61 грн., у зв’язку із чим у останнього виникла основна заборгованість перед позивачем в розмірі 30 000,00 грн., що підтверджується матеріалами справи.

На час розгляду спору відповідач не надав господарському суду доказів добровільної сплати спірної суми заборгованості.

Положеннями ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, цивільні та господарські зобов’язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов’язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов’язання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею).

Так, на підставі п.п.7.4, 9.2 Договору, та приписів ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував відповідачу за період з 25.11.11р. по 31.12.13р. суму 1 584,01 грн. 3% річних, штрафні санкції у розмірі 0,3% вартості неоплаченого товару за кожен день прострочки за цей же період на суму 57 816,36 грн. та за період з грудня 2011 року по січень 2012 року 427,87 грн. інфляційних, а також 5 231,41 грн. за рахунок змін курсу валют, що відображається в розрахунку позивача (а.с.6-8).

Перевіривши здійснені позивачем нарахування розміру штрафних санкцій та 3% річних, суд зазначає, що позивачем невірно визначено дату початку періоду з якої він може проводити відповідні нарахування. З огляду на те, що згідно п.7.2 Договору оплата товару здійснюється на протязі 7 (семи) банківських днів з моменту переходу права власності на відповідну партію товару, то граничним терміном оплати поставленого товару згідно видаткової накладної № РН-0000248 від 17.11.11р., є 28.11.11р., а відтак прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання почалось з 29.11.11р. і саме з цієї дати позивач має право нараховувати штрафні санкції та 3% річних.

Разом з тим, згідно з ч.6 ст. 231 ГПК України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань врегульовано Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, згідно з пунктами 1,3 якого – розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, яким би способом не визначався в договорі розмір неустойки, він не може перевищувати той розмір, який встановлений законом як граничний.

З огляду на викладене, враховуючи встановлення Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” граничного розміру відповідальності за прострочення платежу у вигляді пені (розмір якої не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня), за прострочку платежу за договором може бути стягнута лише сума неустойки, яка не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки НБУ.

За викладених обставин, суд визнає нарахування штрафних санкцій та 3% річних обґрунтованими частково, а саме задовольняє за період з 29.11.11р. по 31.12.12р. штрафні санкції на суму 6 067,24 грн. та, за той самий період, 3% річних на суму 1 427,24 грн., тоді як в решті нарахувань відмовляє за безпідставністю.

Щодо інфляційних нарахувань, суд визнає їх вірно розрахованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Також підлягають задоволенню вимоги в частині стягнення 5 231,41 грн. за рахунок змін курсу валют, оскільки умовами Договору сторони передбачили, що у випадку збільшення курсу валют за період з моменту передання товару до моменту його оплати постачальник пропорційно збільшує ціну товару (п.7.4. Договору).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Відповідно до вимог частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів; одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається крім випадків, передбачених законом.

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов’язку в натурі та застосування штрафних санкцій.

Викладене є підставою для часткового задоволення позовних вимог.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України сплата судового збору покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 75, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Криворізька друкарня" (50050, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пр. Металургів, 28; ЄДРПОУ 02466151) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грант" (03151, м.Київ, вул. пр. Повітрофлотський, 92; ЄДРПОУ 31301790) суму 30 000, 00 грн. (тридцять тисяч грн. 00 коп.) основного боргу, 6 067,24 грн. (шість тисяч шістдесят сім грн. 24 коп.) штрафних санкцій, 1 427,24 грн. (одна тисяча чотириста двадцять сім грн. 24 коп.) 3% річних, 427,87 грн. (чотириста двадцять сім грн. 27 коп.) інфляційних, 5 231,41 грн. (п’ять тисяч двісті тридцять одну грн. 41 коп.) за рахунок коливання курсу валют, 863,08 грн. (вісімсот шістдесят три грн. 08 коп.) судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя А.В. Суховаров