Рішення № 32012563, 19.06.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.13 р. Справа № 914/1644/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашко М.М., при секретарі судових засідань Олійник Ю.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Ківерці Волинської області

до відповідача Приватного підприємства "СЕНИК", м.Львів

про стягнення 28 232,19 грн.

За участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_4 - адвокат (свідоцтво НОМЕР_2 від 29.04.1999р.);

від відповідача Мельник С.О. - представник (довіреність №04/01-1 від 04.01.2013р.).

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позов заявлено Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 до Приватного підприємства "СЕНИК" про стягнення 28 316,20 грн., з яких 25 844,00 грн. сума основного боргу, 2 017,00 грн. пеня, 403,59 грн. 3% річних та 51,61 грн. втрати від інфляції. Згідно із заявою про уточнення позовних вимог сума позову становить 28 232,19 грн, з яких 25 844,00 грн. сума основного боргу, 1 932,99 грн. пеня, 403,59 грн. 3% річних та 51,61 грн. втрати від інфляції.

Ухвалою суду від 29.04.2013р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 22.05.2013р. В судовому засіданні 22.05.2013р. оголошено перерву до 06.06.2013р. Ухвалою суду від 06.06.2013р. розгляд справи відкладено на 19.06.2013р. з підстав викладених в даній ухвалі.

Представник позивача в судовому позовні вимоги з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог підтримав повністю, просив позов задоволити з підстав викладених у позовній заяві та у заяві про уточнення позовних вимог.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву (вх. №18174/13 від 22.05.2013 р.).

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд,-

встановив:

01.09.2012р. між Приватним підприємством "СЕНИК" (покупець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (продавець) укладено договір №0109К, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору згідно специфікацій (додатків), які є невід'ємними частинами цього договору.

Відповідно до п.1.2. договору найменування товару: заготовки пилені, пиломатеріали (дошка) дубові I-ІV сорту, ліс кругляк I-ІV сорту та техсировина, баланси.

Згідно із п.3.1. договору товар поставляється покупцю окремими партіями в кількості і асортименті згідно накладної, виписаної продавцем.

Відповідно до п. 3.3. договору, документи на товар, які продавець повинен передати покупцю на момент прийому товару за кількістю та якістю: рахунок-фактура; видаткова накладна; податкова накладна (для платників ПДВ); первинні документи-походження (від спеціалізованих лісогосподарських підприємств до продавця).

Пунктом 3.4. договору передбачено, що дата поставки товару визначається датою, вказаною у видатковій накладній.

Відповідно до п.5.2. договору оплата за кожну партію товару здійснюється покупцем шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок продавця у вигляді попередньої оплати або у термін до 15 днів після поставки партії товару за кількістю та якістю продавцем на склад покупця.

Згідно із п.6.1. договору передача (приймання-здача) товару здійснюється на складі покупця.

Пунктом 6.4. встановлено, що приймання товару за кількістю та якістю здійснюється сторонами в порядку, що визначається чинним законодавством.

Відповідно до п.6.5. договору, перехід права власності на товар відбувається в момент передачі покупцеві і засвідчується видатковою накладною.

Як зазначає позивач у позовній заяві ФОП ОСОБА_2 належним чином виконав свої зобов'язання за вказаним договором, ПП "СЕНИК" отримало товар на суму 35 844,00 грн. згідно видаткової накладної №1 від 01.10.2012р.

02.10.2012р. відповідачем сплачено 10 000,00 грн. за поставлений товар, тобто ПП "СЕНИК" лише частково виконало своє зобов'язання по оплаті за отриманий товар.

Решту суми, а саме 25 844,00 грн. за поставлений позивачем товар відповідач не сплатив.

Відтак позивач звернувся до господарського суду про стягнення з ПП "СЕНИК" 25 844,00 грн. основного боргу.

Відповідно до п.8.2. договору, покупець за даним договором несе наступну відповідальність: за протермінування терміну оплати за товар штрафна неустойка у розмірі 0,3% від суми боргу за кожен день протермінування.

Відтак позивач на підставі п.8.2. договору нарахував відповідачу пеню у розмірі 2 017,00 грн. Згідно із заявою про уточнення позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача 1 932,99 грн. пені.

Крім того, на підставі ст.625 ЦК України позивачем нараховано відповідачу 403,59 грн. 3% річних та 51,61 грн. інфляційних втрат.

Отже загальна сума боргу, яку позивач просить стягнути на його користь з відповідача з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог становить 28 232,19 грн., з яких 25 844,00 грн. сума основного боргу, 1 932,99 грн. пеня, 403,59 грн. 3% річних та 51,61 грн. втрати від інфляції. Крім того позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача понесені судові витрати, а саме 2 500,00 грн. витрат на правову допомогу адвоката та 1 720,50 грн. сплаченого судового збору.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача суд дійшов висновку, що позов слід задоволити частково з наступних підстав.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 6.5. договору встановлено, що перехід права власності на товар відбувається в момент передачі покупцеві і засвідчується видатковою накладною.

Згідно п. 3.4. договору, дата поставки товару визначається датою, вказаною у видатковій накладній.

Факт виконання позивачем зобов'язань по договору підтверджується видатковою накладною №1 від 01.10.2012р. на суму 35 844,00 грн. Вказана накладна підтверджує, що відповідач отримав 10,00 куб.м. чорнової заготовки дубової фризи сорту НАТУР на загальну суму включаючи ПДВ 35 844,00 грн. Зазначена видаткова накладна містить підписи повноважних представників обох сторін, що скріплені мокрими печатками. Копія вказаної видаткової накладної міститься в матеріалах справи, оригінал оглянутий в судовому засіданні.

Крім того, як додатковий доказ у справі, позивачем до позовної заяви долучено податкову накладну в якій ФОП ОСОБА_2 на виконання договору поставки від 01.09.2012р. поставив відповідачу чорнову заготовку дубової фризи сорту НАТУР на загальну суму 35 844,00 грн. Копія вказаної податкової накладної міститься в матеріалах справи, оригінал оглянутий в судовому засіданні.

У відзиві до позовної заяви відповідач зазначає, що предметом договору № 0109К від 01.09.2012р. є: заготовки пилені, пиломатеріали (дошка) дубові I-ІV сорту, ліс кругляк I-ІV сорту та техсировина, баланси, а у видатковій накладній № 1 від 01.10.2012р. назва матеріалу - чорнова заготовка дубової фризи сорт НАТУР, що не відповідає предмету вищезазначеного договору. Однак в судовому засіданні відповідач не заперечив, що чорнова заготовка дубової фризи сорт НАТУР, зазначена у видатковій накладній, відповідає пиломатеріалам (дошкам) дубовим I-ІV сорту, що зазначені в п. 1.2. договору № 0109К від 01.09.2012р.

Разом з тим відповідач заперечив проти того, що йому було поставлено саме чорнову заготовку дубової фризи сорту НАТУР, зазначаючи, що йому було поставлено 17,00 куб.м. пиломатеріалів дубових необрізаних, що не відповідали предмету договору, тому відповідач заперечив отримання товару який зазначений у видатковій накладній. Однак відповідачем не було надано жодних доказів в підтвердження вищезазначених обставин.

Суд звертає увагу відповідача на те, що відповідно до ч.1 ст.672 ЦК України якщо продавець передав товар в асортименті, що не відповідає умовам договору купівлі-продажу, покупець має право відмовитися від його прийняття та оплати, а якщо він вже оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Згідно із ч.3 ст.672 ЦК України у разі відмови від товару, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, або пред'явлення вимоги про заміну цього товару покупець має право відмовитися від оплати цього товару, а якщо він вже оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Відповідно до ч.4 ст.672 ЦК України товар, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, є прийнятим, якщо покупець у розумний строк після його одержання не повідомив продавця про свою відмову від нього.

Частиною 5 ст.672 ЦК України передбачено, що якщо покупець не відмовився від товару, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, він зобов'язаний оплатити його за ціною, погодженою з продавцем.

Втім крім пояснень, наданих відповідачем у відзиві до позовної заяви, у матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач відмовився від товару, асортимент якого зазначений в видатковій накладній № 1 від 01.10.2012р., або вимагав його заміни, а також відсутні докази невідповідності якості товару тому, що зазначений у видатковій накладній.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, відповідачем 02.10.2012р. вже після поставки товару, зазначеного у видатковій накладній, було сплачено 10 000,00 грн. за пиломатеріали згідно виставленого позивачем рахунку-фактури від 01.10.2012р. Копія рахунку-фактури знаходиться в матеріалах справи, оригінал оглянутий в судовому засіданні.

Відтак, враховуючи вищенаведені норми та обставини, суд вважає, що заперечення відповідача щодо асортименту товару поставленого Приватному підприємству "СЕНИК" є безпідставним, а обов'язки позивача щодо поставки товару виконані належним чином.

Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 5.2. договору встановлено, що оплата за кожну партію товару здійснюється покупцем шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок продавця у вигляді попередньої оплати або у термін до 15 днів після поставки партії товару за кількістю та якістю продавцем на склад покупця.

Всупереч умовам договору відповідач, як зазначалося вище, оплату за поставлений товар здійснив частково на загальну суму 10 000,00 грн. Вказана сума часткової оплати підтверджується копією банківської виписки, яка міститься в матеріалах справи, оригінал оглянути в судовому засіданні.

Відтак основний борг становить 25 844,00 грн.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення основного боргу в сумі 25 844,00 грн. є обґрунтованою, підтверджена доказами які містяться в матеріалах справи та підлягає задоволенню.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так, у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно із ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.8.2. договору покупець за даним договором несе наступну відповідальність: за протермінування терміну оплати за товар штрафна неустойка у розмірі 0,3% від суми боргу за кожен день протермінування.

Отже, беручи до уваги вищезазначені норми, перевіривши розрахунок розміру пені суд дійшов висновку, що позовна вимога з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 1 932,99 грн. пені є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається із позовної заяви та із заяви про уточнення розміру позовних вимог позивач просить стягнути на його користь з відповідача 3% річних у розмірі 403,59 грн. та втрати від інфляції у розмірі 51,61 грн.

Однак судом здійснено перерахунок розміру 3% річних. Відповідно до здійсненого перерахунку з відповідача на користь позивача слід стягнути 401,01 грн.

Перевіривши розрахунок розміру інфляційних втрат суд дійшов висновку, що позовна вимога в частині стягнення з відповідача 51,61 грн. інфляційних втрат є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Отже, дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд дійшов висновку, що позов з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог підлягає задоволенню частково на загальну суму 28 229,61 грн., з яких 25 844,00 грн. основного боргу, 1 932,99 грн. пені, 401,01 грн. 3% річних та 51,61 грн. інфляційних втрат.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищенаведені норми процесуального закону та як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань.

Сплата позивачем судового збору підтверджується платіжним дорученням №32 від 22.04.2013р. на суму 1 720,50 грн., які відповідно до ч.2 ст.49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно ст.44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають стягненню у випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, якій такі послуги надавалися, та їх сплата підтверджується відповідними платіжними документами.

Як вбачається із матеріалів справи між позивачем та адвокатом ОСОБА_4 було укладено договір про надання правової у господарській справі. Сплата позивачем 2 500,00 грн. за надання правової допомоги адвоката підтверджується видатковим та прибутковим касовим ордером на суму 2 500,00 грн.

Отже, 2 500,00 грн. витрат на правову допомогу адвоката слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст.11, 525, 526, 530, 549, 610-612, 625, 627, 629, 655, 672, 692 ЦК України, ст.ст.174, 193, 230-232 ГК України, ст.ст. 43, 33, 34, 44, 49, 75, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов згідно із заявою про уточнення позовних вимог задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "СЕНИК" (79066, м.Львів, вул.Кос-Анатольського, 4/121; код ЄДРПОУ 37527289) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) основний борг в розмірі 25 844,00 грн., 1 932,99 грн. пені, 401,01 грн. три відсотки річних, 51,61 грн. втрат від інфляції, 2 500,00 грн. витрат на правову допомогу адвоката та 1 720,50 грн. судового збору.

3. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 2,58 грн. 3% річних відмовити.

4. Наказ видати після набрання судовим рішення законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

виготовлено 25.06.2013р.

Суддя Петрашко М.М.