Рішення № 32012442, 19.06.2013, Яготинський районний суд Київської області

Справа № 1028/159/12

2/382/3/13

РІШЕННЯ

Іменем України

19 червня 2013 року Яготинський районний суд Київської області в складі:

Головуючого-судді Кисіль О. А.

при секретарі Твердохліб Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Яготин Київської області справу за позовом Прокурора Яготинського району Київської області в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Яготинська районна державна нотаріальна контора, комунальне підприємство Київської обласної ради «Яготинське бюро технічної інвентаризації», реєстраційна служба Яготинського районного управління юстиції Київської області про визнання недійсним договору дарування, витребування з незаконного володіння та визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор звернувся до Яготинського районного суду з позовною заявою в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Яготинська районна державна нотаріальна контора, комунальне підприємство Київської обласної ради «Яготинське бюро технічної інвентаризації», реєстраційна служба Яготинського районного управління юстиції Київської області про визнання недійсним договору дарування, витребування з незаконного володіння та визнання права власності, в котрій зазначено, що ОСОБА_1 з 26 лютого 2006 року знаходилась на амбулаторному лікуванні з переломом шийки тазобедренного суглобу та потребувала стороннього догляду, оскільки не могла вільно пересуватись та не має близьких родичів. В липні 2006 року до ОСОБА_1 звернулась її сусідка ОСОБА_2 та запропонувала допомогу у вигляді постійного догляду за нею. Невдовзі вона запропонувала укласти договір довічного утримання. Лише через похилий вік та хворобу ОСОБА_1К погодилась на пропозицію останньої. Фактично ОСОБА_1 не мала наміру укладати договір дарування, а відповідач невмисно ввів її в оману для того щоб вона підписала договір дарування. Так, 1 вересня 2006 року між ОСОБА_3, яка діяла від імені ОСОБА_1 на підставі доручення від 1 липня 2006 року посвідченого державним нотаріусом Яготинської державної нотаріальної контори та ОСОБА_2 укладено договір дарування квартири № 13, що розташована по вул..Шевченка 233 в м.Яготин Київської області, посвідчений державним нотаріусом Яготинської державної нотаріальної контори, який зареєстрований за № 2362. ОСОБА_1 уповноважуючи 1 липня 2006 року дорученням знайому ОСОБА_2 ОСОБА_4 щодо представництва її інтересів у Яготинському БТІ та державній нотаріальній конторі, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення щодо ї прав та обовязків сторін. При цьому, з самого початку лікування ОСОБА_1 вживає сильні знеболюючі препарати, а тому не могла належним чином усвідомлювати зміст документу, який підписала в присутності державного нотаріуса ОСОБА_5. Текст доручення ОСОБА_1 не читала, оскільки є літньою людиною і має поганий зір, а також повністю розраховувала на порядність відповідача по справі і не знала про її наміри. Таким чином, ОСОБА_1 не було належним чином розяснено наслідки договору дарування. З вересня 2006 року ОСОБА_2 належним чином доглядала ОСОБА_1, проте наприкінці березня 2007 року відмовилась доглядати ОСОБА_1 посилаючись на свою зайнятість. Згодом син ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_1, що повернуть їй квартиру, лише після сплати нею значної суми коштів, в іншому випадку вона залишиться на вулиці. Враховуючи вище викладене, а також те, що ОСОБА_1 є пенсіонеркою, має статус дитини війни, порушено її права та вона не має іншого житла для проживання, просив визнати недійсним договір дарування квартири та визнати за ОСОБА_6 право власності на дану квартиру та вважати причини пропуск строку позовної давності поважними.

В судовому засіданні прокурор уточний вимоги позову та просив визнати недійним договір дарування квартири № 13, що розташована по вул..Шевченка 233 в м.Яготин Київської області укладений 1 вересня 2006 року між ОСОБА_3, яка діяла від імені ОСОБА_7 на підставі довіреності від 1 липня 2006 року та ОСОБА_2, посвідченого державним нотаріусом Яготинської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_5, який зареєстрований в реєстрі за № 2362. Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 квартиру № 13, що розташована по вул..Шевченка 233 в м.Яготин Київської області. Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру № 13, що розташована по вул..Шевченка 233 в м.Яготин Київської області. При цьому, зазначив, що ОСОБА_1 на час надання ОСОБА_3 довіреності, страждала на психічний розлад у вигляд розкладу адаптації. Отже йдеться про тимчасовий стан, при якому ОСОБА_1 внаслідок функціональних розладів психіки не могла розуміти значення своїх дій або керувати ними. Правочин, укладений у такому стані, не відображає справжньої волі особи щодо встановлення, припинення щодо, цивільних прав і обовязків. Таким чином, договір дарування є недійсним на підставі ст.ст.215, 225 ЦК України з застосуванням наслідків недійсності такого правочину, що передбачені ст..216 ЦК України.

Представник відповідачки в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог, мотивуючи це тим, що позовні вимоги недоведені, в позовних вимогах не ставилася про визнання довіреності недійсною та з висновків експерта не випливає, що ОСОБА_1 є недієздатною, при цьому нотаріусом не було встановлено, що ОСОБА_1 є недієздатною та чоловік ОСОБА_1 на той час надавав дозвіл на дарування даної квартири, а тому за таких підстав ОСОБА_1 не могла не знати, що надає дозвіл на дарування даної квартири. При цьому, сплив строк позовної давності, та не має поважних причин чому раніше не зверталися з даним позовом.

Представник Яготинського комунального підприємства Київської обласної ради «Яготинське бюро технічної інвентаризації» не заперечував проти заявлених вимог та пояснив, що на даний час на праві власності дана квартира належить ОСОБА_2 та звернувся з заявою про розгляд справи у його відсутні.

Представник Яготинської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_5 пояснила, що тонкощів надання довіреності та укладення договору дарування не памятає. ОСОБА_1 сама отримувала дублікат договору дарування. ОСОБА_1 було розяснено її права. Договір довічного утримання не укладався. Звернулася з заявою та просила надалі проводити розгляд справи у її відсутність.

Представник реєстраційної служби Яготинського районного управління юстиції Київської області в судове засідання не зявився, про день та час розгляду справи повідомлений.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, показання свідків, експерта, дослідивши докази, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

З показань свідка ОСОБА_3 даних в судовому засіданні, вбачається, що знайома з ОСОБА_1, допомагала їй по господарству. ОСОБА_2 є сторонньою особою для ОСОБА_1. Оскільки ОСОБА_1 не ходить, то їй була видана довіреність представляти її інтереси у нотаріуса, оскільки за нею доглядає ОСОБА_2, то вона не проти була щодо договору довічного утримання. ОСОБА_1 читати, писати вміє. Доглядала ОСОБА_2 за ОСОБА_1 до укладення даного договору.

З показань свідка ОСОБА_8 даних в судовому засіданні, вбачається, що ОСОБА_1 майже не розмовляла, не ходила. ОСОБА_2 допомагала ОСОБА_1 по господарству, доглядала її. Їй невідомо чому ОСОБА_2 не доглядає ОСОБА_1. Відомо лише, що всі документи, що стосуються даної квартири знаходяться у ОСОБА_2. У ОСОБА_1 на даний час покращився стан здоровя, проте вона продовжує лікуватися, та є випадки виклику швидкої допомоги. Ліки ОСОБА_1 приймала в тому числі і знеболюючі, а також ліки від хвороби шлунку, і у ОСОБА_1 був інфаркт, а також був перелом ноги, вона перебувала на стаціонарному лікуванні. ОСОБА_1 іншого житла не має. На її думку ОСОБА_1 розуміє значення своїх дій.

З показань свідка ОСОБА_9 даних в судовому засіданні, вбачається, що у 2010 році ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні біля двох чи двох з половиною тижнів на стаціонарному лікуванні з діагнозом інфаркт, психіатра до ОСОБА_1 під час її перебування не викликали не було потреби. Не памятає чи хтось її відвідував. Після виписки ОСОБА_1 з лікарні, за нею повинен здійснювати нагляд дільничний лікар.

З показань свідка ОСОБА_10 даних в судовому засіданні, вбачається, що ОСОБА_1 після інфаркту перебувала на стаціонарному лікуванні , після чого був реабілітаційний період, на даний час не памятає щодо стану ОСОБА_1 в період реабілітації та після даного періоду. Період реабілітації може бути від 1 до 2 місяців, можливо і більше, враховуючи стан здоровя особи та її вік. Щодо психологічного стану ОСОБА_1 в той час, то не памятає в якому стані вона перебувала.

З пояснень експерта ОСОБА_11 даних в судовому засіданні вбачається, що у висновку акту комісійної амбулаторної комплексної судово-психолого-психіатричної експертизи № 166 Ц, при зазначенні юридичних дій малось на увазі видачі довіреності та укладення договору дарування. Стан ОСОБА_1 виник до видачі довіреності та укладення договору дарування та в такому стані вона могла перебувати декілька місяців чи навіть на протязі 1 року.

Так, в судовому засіданні з копії договору дарування квартири та копії довіреності (а.с.7-8), копії довідки про склад сімї (а.с.9), копії паспортів та ідентифікаційного коду, пенсійного посвідчення (а.с.10-15, 24-26), копії реєстраційного посвідчення (а.с.16), копії договору довічного утримання (а.с.17), копії витягу з реєстру прав власності технічної інвентаризації та витягу з державного реєстру обтяжень рухомого майна, витягу про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів (а.с.18-23), довідки, копії заяви, листів (а.с.27-33, 106, 108-110), копії медичної карти амбулаторного хворого (а.с.34-36), акту комісійної амбулаторної комплексної судової психолого - психіатричної експертизи (а.с.89-91), акту амбулаторної комплексної судово- психіатричної експертизи (а.с.148-151), оглянутої в судовому засідання долученої до матеріалів справи, справи за позовом ОСОБА_12 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2., третя особа: Яготинська районна державна нотаріальна контора про визнання договорів недійсними та поновлення права власності, а також медичної карти амбулаторного хворого та карток стаціонарного хворого, встановлено, що ОСОБА_1 мала на праві власності квартиру № 13, що розташована по вул..Шевченка 233 в м.Яготин Київської області на підставі договору довічного утримання від 13 червня 2001 року. ОСОБА_1 має хворобливий стан здоровя, проживає одна та потребує стороннього догляду. Деякий час ОСОБА_2 здійснювала за нею догляд. 1 липня 2006 року державним нотаріусом Яготинської державної нотаріальної контори ОСОБА_5 була посвідчено довіреність ОСОБА_1, яка уповноважує ОСОБА_3 бути її представником в Яготинському БТІ та державній нотаріальній конторі чи приватного нотаріуса подарувати належну їй квартиру № 13, що розташована по вул..Шевченка 233 в м.Яготин Київської області ОСОБА_2. Для чого надано їй право одержувати довідки та документи, подавати від її імені заяви в тому числі заяву, що вище вказана квартира являється її особистою власністю, підписати договір дарування вищевказаної квартири та виконувати всі інші дії, повязані з даною довіреністю. 1 вересня 2006 року було укладено договір дарування зазначеної квартири, укладений між ОСОБА_3, яка діяла від імені ОСОБА_7 на підставі довіреності від 1 липня 2006 року та ОСОБА_2, посвідченого державним нотаріусом Яготинської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_5, який зареєстрований в реєстрі за № 2362. Як вбачається з комісійної амбулаторної комплексної судової психолого - психіатричної експертизи ОСОБА_1 під час видачі даної довіреності та укладення вказаного договору дарування страждала на психічний розлад у вигляді адаптації. Він відноситься до категорії тимчасових розладів психічної діяльності. Цей психічний розлад (тривожна депресія, яка привела до погіршення її інтелектуальних здібностей, зниження критичності мислення, зниження свідомої вольової регуляції) та індивідуально-психологічні (у тому числі і вікові) особливості ОСОБА_13 (у вигляді довірливості, безпосередності поведінки, схильності переносити свій минулий досвід для вирішення сьогоденних проблем, недостатня адаптація в нових ситуаціях, зниження прогнозування віддалених наслідків своїх дій, підвищене почуття відповідальності) здійснили суттєвий вплив (обмежили) на її здатність розуміти значення своїх дій, керувати ними та передбачати їх наслідки. Внаслідок того, що перед вчиненням та в період вчинення вказаних юридичних дій у ОСОБА_1 виник збіг важких обставин, та у неї відбулося зниження свідомої вольової регуляції своїх дій, зниження свідомої вольової регуляції своїх дій, зниження її здатності розуміти фактичний зміст власних дій та передбачати наслідки. Притаманні їй індивідуально-психологічні та вікові особливості у вигляді довірливості, безпосередності поведінки, схильності переносити свій минулий досвід на вирішення сьогоденних проблем, недостатня адаптація в нових ситуаціях, зниження прогнозування віддалених наслідків своїх дій, підвищене почуття відповідальності здійснили суттєвий вплив на здатність розуміти значення свої дій, керувати ними та передбачати їх наслідки. За своїм психічним станом в даний час ОСОБА_1 здатна правильно сприймати факти, що мають доказове значення і давати пояснення по них.

Відповідно до ч.2-5 ст.203 ЦК України особа , яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У такому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст..225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи.

Відповідно до ч.1 ст.236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ст..216 ЦК України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобовязана повернути другій стороні у натурі все що вона одержала на виконання цього правочину.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 в період з 2006 року по 2010 рік перенесла ряд захворювань та травм, та відповідно до акту амбулаторної комплексної судово- психіатричної експертизи ОСОБА_1 протягом багатьох років, а також в період з 29.06.2010 року по час існуючого спору страждала на органічне ураження головного мозку судинного ґенезу (церебральний атеросклероз, гіпертонічна хвороба) з інтелектуально-мнестичним зниженням, емоційно-вольовими розладами, з декомпенсаціями у вигляді депресивної симптоматики. Ступінь виразності психічних розладів був такий, що ОСОБА_1 в період з 29.06.2010 року по час існуючого спору, могла але не повною мірою розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Згідност.ст.1, 3 Конституцією України, Україна є демократичною, соціальною, правовою державою, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обовязком держави.

Відповідно до ч. 5 ст. 55, ч. 2 ст. 22, ст. 64 Конституції України, гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція одночасно визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. І це конституційне право не може бути скасоване або обмежене.

Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції є нормами прямої дії.

Відповідно до п. 1 ст. 6 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Так, право на судовий захист передбачається ст. 55 Конституції України та ст. 3 ЦПК України.

Виходячи з принципу верховенства права, положень статей 21, 22 Конституції України, щодо непорушності конституційних прав особи, положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує права особи на доступ до суду і справедливий розгляд його справи судом, та положень статей 3, 15 ЦК, статей 1, 3, 4 ЦПК щодо права особи на судовий захист цивільного права та інтересу, очевидним стає висновок про пріоритетність права особи на судовий захист цивільних прав та інтересів, у тому числі шляхом оскарження дій і рішень.

Так, з рішення Конституційного ОСОБА_5 України від 25 грудня 1997 р. N 9-зп, ч. 1 ст. 55 Конституції України вбачається, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачено, що кожний у випадку спору про його цивільні права та обовязки має право на справедливий і публічний розгляд справи незалежним і неупередженим судом, створеним відповідно до закону.

У справах Waite проти Канади, Prince Hans-Adam II проти Ліхтенштейну, Levages Prestations Services проти Франції також зазначено, що право доступу до правосуддя, закріплене у п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним. Воно може бути певною мірою обмежене державою. Проте такі обмеження не можуть обмежувати право доступу до правосуддя таким чином і такою мірою, що сама його суть виявиться порушеною; зрештою, ці обмеження будуть відповідати п. 1 ст. 6 Конвенції лише за умови, що вони мають законну мету і що існує розумна співмірність між використаним способом і поставленою метою.

Відповідо до ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний стан, недосягнення повноліття, похилий вік, недієздатність або обмежену дієздатність самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження. Наявність таких підстав має бути підтверджена прокурором шляхом надання суду відповідних доказів.

Таким чином, враховуючи викладене, а також те, що ОСОБА_1 строк позовної давності зважаючи на її стан здоровя та висновок експерта, пропущений з поважних причин, прокурор, враховуючи, що він звернувся до суду з даним позовом в інтересах ОСОБА_1, після її звернення, не пропустив строк позовної давності. При цьому, ОСОБА_1 на час видачі довіреності не мала змоги вільно сформулювати свою волю та адекватно виразити її зовні, таким чином належним чином розуміти значення своїх дій та керувати ними, то даний договір щодо представництва інтересів ОСОБА_1, враховуючи викладене слід вважати нікчемним. Так, на підставі нікчемного договору щодо здійснення представництва був укладений договір дарування, який з врахуванням висновку експерта щодо стану ОСОБА_1 на час укладення договору дарування та нікчемного договору щодо здійснення представництва, є підстави вважати недійсним, і з врахуванням даних обставин є вісі підстави для застосування ст..216 ЦК України та задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 212, 209, 212, 218 ЦПК України, ст..ст.203, 215, 225, 236, 216 ЦК України, Конституцією України, рішенням Конституційного ОСОБА_5 України від 25 грудня 1997 р. N 9-зп, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру», суд

ВИРІШИВ:

Позов Прокурора Яготинського району Київської області в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Яготинська районна державна нотаріальна контора, комунальне підприємство Київської обласної ради «Яготинське бюро технічної інвентаризації», реєстраційна служба Яготинського районного управління юстиції Київської області про визнання недійсним договору дарування, витребування з незаконного володіння та визнання права власності, задовольнити.

Визнати недійним договір дарування квартири № 13, що розташована по вул..Шевченка 233 в м.Яготин Київської області укладений 1 вересня 2006 року між ОСОБА_3, яка діяла від імені ОСОБА_7 на підставі довіреності від 1 липня 2006 року та ОСОБА_2, посвідченого державним нотаріусом Яготинської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_5, який зареєстрований в реєстрі за № 2362.

Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 квартиру № 13, що розташована по вул..Шевченка 233 в м.Яготин Київської області.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру № 13, що розташована по вул..Шевченка 233 в м.Яготин Київської області.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 593 (пятсот девяносто три) гривні 76 (сімдесят шість) копійок судового збору.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області шляхом подачі через Яготинський районний суд апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя Кисіль О.А.