Рішення № 32011696, 29.05.2013, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 0417/11754/2012

2/202/327/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2013 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Колесніченко О.В.,

при секретарі Большакові О.А.,

за участю прокурора Горан Ю.М., представника позивача РВ ФДМ України по Дніпропетровській області ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_5, представника відповідача ОСОБА_6 ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровську цивільну справу за позовом прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області до відкритого акціонерного товариства «Будівельно-монтажний трест «Дніпромістобуд», ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_4, треті особи - комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації», публічне акціонерне товариство «ОСОБА_8 ОСОБА_9», про витребування майна,-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2012 року прокуратура Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення ФДМУ по Дніпропетровській області звернулася з зазначеним позовом на предмет повернення до державної власності майна, яке вибуло із власності держави поза волею власника через порушення процедури приватизації та в подальшому до недобросовісних набувачів, в обґрунтування своїх вимог посилаючись на те, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2010 року, залишеним в силі постановою Вищого господарського суду України від 27 січня 2011 року, позов РВ ФДМУ по Дніпропетровській області до ВАТ «БМТ «Дніпромістобуд», треті особи ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_2, про визнання права державної власності задоволено; визнано право власності на будівлю гуртожитку по пр. ім. Газети «Правда», 44 у м. Дніпропетровську за державою в особі РВ ФДМУ. Виходячи з встановлених у цьому судовому рішенні обставин безпідставності набуття ВАТ «БМТ «Дніпромістобуд» права власності на вказаний гуртожиток та у звязку з тим, що житловий фонд гуртожиток по пр. ім. Газети «Правда», 44 у м. Дніпропетровську, був відчужений третім особам, зокрема, ОСОБА_6 за договором дарування від 24 лютого 2011 року, ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу від 11 квітня 2008 року, ОСОБА_4 - за договором купівлі-продажу від 27 квітня 2010 року, що на час такого відчуження було заборонено законом і про що набувачі повинні були знати, позивач просив суд витребувати приміщення гуртожитку по пр. ім. Газети «Правда», 44 у м. Дніпропетровську із володіння ОСОБА_6 на третьому поверсі прим. №8 поз. 1-46, І, ІІ; на четвертому поверсі прим. №9 поз. 1-46, І, ІІ; на пятому поверсі прим. №10 поз. 1-44, І, ІІ; місця загального користування на другому поверсі поз. І, ІІ, на першому поверсі поз. І, ІІ, ІІІ, IV та V загальною площею 1968, 9 кв. м., вказаного гуртожитку; ОСОБА_2 - приміщення в підвалі №1 загальною площею 10,1 кв. м.; приміщення №1 поз. 1-5, 5а загальною площею 58,0 кв. м.; на першому поверсі прим. №2 поз. 1-19, 19а, 21, прим. 3 поз. 1-7; приміщення №4 поз. 1-6; приміщення №5 поз. 1, 2; приміщення №6 поз. 1-3; тамбур поз. ІV площею 622,0 кв. м. та загальною площею 690,1 кв. м., гуртожитку; ОСОБА_4- приміщення №7 поз. 1-20, 24-38 загальною площею 638,0 кв. м. на другому поверсі; в загальному користуванні на першому поверсі поз. І, ІІ загальною площею 12,0 кв. м., на другому поверсі поз. І загальною площею 12,2 кв.м., а також із володіння ВАТ «БМТ «Дніпромістобуд» - гуртожиток по пр.ім. Газети «Правда», 44 у м. Дніпропетровську.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25 грудня 2012 року замінено відповідача ВАТ «Будівельно-монтажний трест «Дніпроміськбуд» належним відповідачем у справі ВАТ «Будівельно-монтажний трест «Дніпромістобуд».

Ухвалою суду від 22 жовтня 2012 року до участі у справі залучено третьою особою, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору ПАТ «ОСОБА_8 ОСОБА_9».

Прокурор в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі з наведених у позовній заяві підстав.

Представник позивача регіонального ФДМУ по Дніпропетровській області ОСОБА_1 позов підтримала у повному обсязі з наведених у позовній заяві підстав, наголошуючи на тому, що спірне майно вибуло із власності держави поза волею власника.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 позов не визнали у повному обсязі, заперечуючи тим, що вперше право власності на будівлю гуртожитку було зареєстроване за ВАТ «БМТ «Дніпромістобуд» на підставі наказу Фонду держмайна України по Дніпропетровській області №12/29-3ВП від 08 червня 1998 року і переліку обєктів нерухомого майна №01/5-34 від 06 березня 1998 року, засвідченого підписом заступника начальника РВ ФДМУ по Дніпропетровській області Андросовим, а в подальшому рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 грудня 2004 року, яке набрало законної сили і не скасоване, визнано право власності ВАТ «БМТ «Дніпромістобуд» на цей гуртожиток, тому гуртожиток вибув із власності держави з відома і за згодою РВ ФДМУ по Дніпропетровській області. Крім того, ОСОБА_2 є добросовісним набувачем, оскільки частина гуртожитку була придбана на підставі договору купівлі-продажу від 11 квітня 2008 року, який нотаріально оформлений, зареєстрований в БТІ, і на час придбання майно не перебувало ні у спорі, ні під забороною, після чого він провів ремонт гуртожитку за кошти, взяті в кредит за договором з ВАТ «ОСОБА_12 ОСОБА_9» від 05 вересня 2008 року з передачею в іпотеку придбаного обєкту нерухомості. Одночасно відповідач та його представник клопотали про застосування наслідків пропуску строку позовної давності, які починаючи з 1998 року, коли стало відомо РВ ФДМУ про вибуття гуртожитку із державної власності, вже неодноразово сплили. За наведених обставин просили суд відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_5 позов не визнав у повному обсязі, заперечуючи тим, що спірний гуртожиток був придбаний ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 27 квітня 2010 року, який нотаріально посвідчений та зареєстрований в БТІ 16 грудня 2010 року, при цьому, придбана була частина гуртожитку у власника, який набув права власності на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 грудня 2004 року, що набрало законної сили, тому гуртожиток належав на законних підставах ВАТ «БМТ «Дніпромістобуд», а ОСОБА_4 є добросовісним набувачем. Окрім цього, представник клопотав про застосування насідків пропуску строку позовної давності, оскільки з 2004 року до цього часу ніяких вимог стосовно спірного гуртожитку ФДМУ не заявлялось, тому наполягав на відмові у позові в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_6 ОСОБА_13, позов не визнала у повному обсязі, заперечуючи тим, що рішення про придбання поверхів ІІІ-V гуртожитку по пр. ім. Газети «Правда», 44 у м. Дніпропетровську було прийнято її дочкою ОСОБА_10 та її зятем ОСОБА_2, який раніше придбав І та ІІ поверхи цього гуртожитку, з метою належної експлуатації та утримання гуртожитку, укладення договорів найму з мешканцями. Тому на підставі договору купівлі-продажу від 12 вересня 2008 року ОСОБА_10 придбала вказану частину гуртожитку, який в цілому належав ВАТ «БМТ «Дніпромістобуд» на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 грудня 2004 року, а перед цим був приватизований вказаним товариством, про що свідчить наказ ФДМУ від 08 червня 1998 року, перелік обєктів нерухомого майна переданих у власність від 06 березня 1998 року, а в подальшому після ухвалення судових рішень за позовом ФДМУ, ОСОБА_10 на підставі договору дарування від 24 лютого 2011 року, як законний власник за договором купівлі-продажу, який не був визнаний недійсним, тощо, відчужила частину гуртожитку на користь ОСОБА_6, яка у звязку з цим є добросовісним набувачем спірного майна на законних підставах.

Представник відповідача ліквідатор ВАТ «БМТ «Дніпромістобуд» ОСОБА_14, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не зявився, у письмовій заяві клопотав про розгляд справи за його відсутності. Крім того, у поданих представником ОСОБА_15 запереченнях ВАТ «БМТ «Дніпромістобуд» позов не визнало з тих підстав, що за рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 грудня 2004 року, яке було предметом оскарження в апеляційній і касаційній інстанції, ВАТ «БМТ «Дніпромістобуд» набуло права власності на спірний гуртожиток, у звязку з чим, як повноправний законний власник, розпоряджалося ним на свій розсуд та відчужувало на підставі нотаріальних правочинів, при цьому, ФДМУ було відомо про вказане рішення суду, оскільки саме вони оскаржували його, тому позовні вимоги є безпідставними.

Представник третьої особи ПАТ «ОСОБА_8 ОСОБА_9» ОСОБА_16, проти задоволення позову заперечував тим, що між ОСОБА_2 та ВАТ «ОСОБА_8 ОСОБА_9», правонаступником якого є ПАТ «ОСОБА_8 ОСОБА_9», була укладена генеральна кредитна угода на суму в 139000,00 доларів США, в забезпечення якої були передані приміщення гуртожитку по пр. ім. Газети «Правда», 44 у м. Дніпропетровську, належні ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 11 квітня 2008 року, який був нотаріально посвідчений та зареєстрований в КП «ДМБТІ», том підстави для задоволення позову відсутні.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 травня 2013 року провадження у цій справі в частині заявлених вимог до ВАТ «Будівельно-монтажний трест «Дніпромістобуд» закрито на підставі п.1 ч.1 ст. 205 ЦПК України.

Суд, вислухавши пояснення прокурора, представника позивача, відповідача, представників відповідачів та третьої особи, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, перевіривши доводи позивача в межах заявлених вимог, вважає за необхідне ухвалити рішення про задоволення позову, виходячи з наступного.

Як вбачається з інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно КП «ДМБТІ» ДОР за вих. №9939 станом на 27 липня 2012 року право власності на приміщення №І, 1,2,3,4,5,6 в будівлі гуртожитку літ.А-5 по пр. ім. Газети «Правда» у м. Дніпропетровську (приміщення в підвалі №1 загальною площею 10,1 кв. м.; приміщення №1 поз. 1-5, 5а загальною площею 58,0 кв. м.; на першому поверсі прим. №2 поз. 1-19, 19а, 21, прим. 3 поз. 1-7; приміщення №4 поз. 1-6; приміщення №5 поз. 1, 2; приміщення №6 поз. 1-3; тамбур поз. ІV площею 622,0 кв. м. та загальною площею 690,1 кв. м.) з 05 травня 2008 року зареєстровано на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 11 квітня 2008 року за ОСОБА_2 (а.с. 8-9, 138-147, 159-160);

право власності на приміщення №7 (поз. 1-20, 24-38 загальною площею 638,0 кв. м. на другому поверсі; в загальному користуванні на першому поверсі поз. І, ІІ загальною площею 12,0 кв. м., на другому поверсі поз. І загальною площею 12,2 кв.м.) вказаного гуртожитку з 16 грудня 2010 року зареєстровано на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 27 квітня 2010 року за ОСОБА_4 (а.с.10-12, 138-147, 156-158);

право власності на частину будівлі вказаного гуртожитку (на третьому поверсі прим. №8 поз. 1-46, І, ІІ; на четвертому поверсі прим. №9 поз. 1-46, І, ІІ; на пятому поверсі прим. №10 поз. 1-44, І, ІІ; місця загального користування на другому поверсі поз. І, ІІ, на першому поверсі поз. І, ІІ, ІІІ, IV та V загальною площею 1968, 9 кв. м.) з 15 березня 2011 року зареєстроване на підставі договору дарування від 24 лютого 2011 року за ОСОБА_6 (а.с.13-15, 138-147, 153-154).

Таким чином, право власності на всю будівлю гуртожитку по пр. ім. Газети «Правда», 44 у м. Дніпропетровську зареєстровано за трьома фізичними особами відповідачами у справі.

Так, за договором купівлі-продажу нежитлового приміщення від 11 квітня 2008 року, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_17, зареєстрованим в реєстрі за №3994, копія якого долучена до матеріалів справи (а.с.18-19) відповідач ОСОБА_2 придбав вказані вище приміщення гуртожитку по пр. ім. Газети «Правда», 44 у м. Дніпропетровську у ОСОБА_18 за 142100,00 грн. та за даними наведеної вище інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно КП «ДМБТІ» ДОР за вих. №9939 від 27 липня 2012 року, ОСОБА_18 придбав ці приміщення на підставі договору купівлі-продажу від 27 квітня 2006 року у ВАТ «БМТ «Дніпромістобуд».

Одночасно судом встановлено, що з метою одержання коштів на ремонт та приведення в належний стан спірного гуртожитку ОСОБА_2 уклав з ВАТ «ОСОБА_8 ОСОБА_9», правонаступником якого згідно Статуту є ПАТ «ОСОБА_8 ОСОБА_9», 05 вересня 2008 року генеральну кредитну угоду №01/15-20/30 за умовами якої одержав кредит в розмірі 139000,00 доларів США та передав в забезпечення виконання зобовязання придбане нерухоме майно в гуртожитку заставною вартістю 5134800,00 грн. (а.с.61-63).

Також за договором купівлі-продажу від 27 квітня 2010 року, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_19 зареєстрованим в реєстрі за №2526, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с. 16-17) відповідач ОСОБА_4 придбав вказані вище приміщення гуртожитку по пр.ім. Газети «Правда», 44 у м. Дніпропетровську у ОСОБА_11 за 394000,00 грн.

З інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно КП «ДМБТІ» ДОР за вих. №9939 від 27 липня 2012 року вбачається, що вказане нерухоме майно ОСОБА_11 придбав на підставі договору купівлі-продажу від 29 грудня 2009 року у ОСОБА_2, ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 28 березня 2008 року з ОСОБА_9, а ОСОБА_9 на підставі договору купівлі-продажу від 14 квітня 2006 року з ВАТ «БМТ «Дніпромістобуд».

ОСОБА_14 приміщень гуртожитку по пр.ім. Газети «Правда», 44 у м. Дніпропетровську була набута відповідачем ОСОБА_6 безоплатно від ОСОБА_10 за договором дарування від 04 лютого 2011 року, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_19, зареєстрованим в реєстрі за №570 (а.с.20-21).

За даними інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно КП «ДМБТІ» за №9939 вказані приміщення гуртожитку ОСОБА_10 набула за договором купівлі-продажу від 12 вересня 2008 року у ВАТ «БМТ «Дніпромістобуд», за яким право колективної власності на гуртожиток було зареєстровано на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 грудня 2004 року.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 грудня 2004 року визнано недійсними рішення загальних зборів акціонерів ВАТ «БМТ «Дніпромістобуд» від 15 травня 1999 року про створення ЗАТ «ЖБТ №2», ТОВ «Битовік», ТОВ «Транспортстрой», а також про наділення Правління повноваженнями по вирішенню питань з передачі майна в уставний фонд ЗАТ «ЖБТ №2»; визнано недійсним рішення загальних зборів акціонерів ВАТ «БМТ «Дніпромістобуд» від 22 липня 2000 року; визнано недійсним акти приймання-передачі основних засобів ЗАТ «ЖБТ №2» від 01 грудня 1999 року; визнано за ВАТ «БМТ «Дніпромістобуд» право власності на ряд будівель, в тому числі на будівлю по пр.ім. Газети «Правда», 44 у м. Дніпропетровську; визнано недійсним уставні договори ТОВ «Битовік» від 29 листопада 1999 року, ЗАТ «ЖБТ №2» від 24 листопада 1999 року, ТОВ «Траспортстрой» від 17 грудня 1999 року.

Вказане рішення набрало законної сили і зареєстроване в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 16 листопада 2005 року (а.с.185-187).

Положення ст. 4 ЖК УРСР встановлюють, що до складу житлового фонду входять жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, а жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі, становлять державний житловий фонд.

Статтями 127 - 131 ЖК УРСР та п. 3 примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.86 № 208, передбачено, що гуртожитки - це спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети житлові будинки. Враховуючи, що такі житлові будинки належали підприємствам на праві повного господарського відання, то їх слід відносити до об'єктів державного житлового фонду.

Згідно з ч.2 ст. 3 Закону України №2163-XІІ від 04.03.1992 «Про приватизацію державного майна» (в редакції від 15.02.1995, що діяла на момент приватизації спірного гуртожитку) дія цього Закону не поширюється на приватизацію обєктів державного земельного та житлового фондів, а також обєктів соціально-культурного призначення, що фінансуються із державного бюджету, в тому числі обєктів сфери охорони здоровя, за винятком тих, які належать підприємствам, що приватизуються; зміну організаційно-правових форм власності колгоспів, підприємств споживчої кооперації. При цьому, спеціальним Законом, які регулюють приватизацію державного житлового фонду є Закон України від 19.06.1992 №2482-ХП «Про приватизацію державного житлового фонду» статтею 1 якого визначено, що державний житловий фонд це житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

Перебування майна на балансі підприємства, не є безспірною ознакою права власності на нього, оскільки за змістом наведених вище нормативних актів, майно не втрачає статусу державної власності незалежно від того, на балансі якого підприємства (установи) воно перебуває. Баланс майна є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобовязань на конкретну дату, він не визначає підстав знаходження майна у власності підприємства.

З огляду на викладене, гуртожитки як обєкти державного житлового фонду не підлягають приватизації.

Одночасно з матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2010 року, що залишено в силі постановою Вищого господарського суду України від 27 січня 2011 року, визнано за державою в особі РВ ФДМУ по Дніпропетровській області право власності на будівлю гуртожитку по пр. ім. Газети «Правда», 44 у м. Дніпропетровську (а.с.208-210).

Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У звязку з тим, що у даній справі беруть участь особи, які брали участь у розгляді господарським судом справи №40/48-10(3/62-10)(25/103-09), а саме: Регіональне відділення ФДМУ по Дніпропетровській області, ВАТ «БМТ «Дніпромістобуд», а також ОСОБА_10, ОСОБА_2, ОСОБА_11 у якого набув після вирішення справи спірне нерухоме майно ОСОБА_4, і стосовно яких господарським судом встановлені обставини з правомірності набуття права власності на спірний у даній справі гуртожиток (приватизації), це рішення суду має преюдиційне значення для розгляду даної справи.

Вказаним рішенням встановлено, що під час приватизації товариства спірна будівля гуртожитку до його статутного фонду не увійшла, оскільки не була врахована при інвентаризації та включена в оцінку, у звязку з чим залишилась на балансі товариства, як державне майно, виходячи з того, що «…наказом від 22.06.1995 №12/68-РП регіонального відділення фонду державного управління по Дніпропетровській області було прийнято рішення про приватизацію Будівельно-монтажного тресту «Дніпромістобуд».

Наказом від 28.06.1995 №12/256-ИК було створено інвентаризаційну комісію по БМТ «Дніпромістобуд», у відповідності з яким комісії наказано провести інвентаризацію станом на 01.07.1995, але наказом від 14.07.1995 №12/326 строк інвентаризації продовжено на 15 календарних днів, тобто до 29.07.1995.

Рішенням від 27.07.1995 №1030 виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради народних депутатів гуртожиток по пр. ім. Газети «Правда», 44 переданий на баланс тресту «Дніпромістобуд», але при інвентаризації врахований не був і в оцінку не увійшов.

Листом від 13.06.2001 №12/7-23414 регіональним відділенням було видано перелік нерухомого майна, яке передається у власність відкритому акціонерному товариству «БМТ «Дніпромістобуд» в якому гуртожиток по пр. ім. Газети «Правда», 44 не значиться…»

При цьому, господарським судом (першої та касаційної інстанції) враховане рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 грудня 2004 року про визнання права власності на спірний гуртожиток, та судом надана цьому доказу відповідна оцінка, відповідно до якої вказане рішення не може бути преюдиційним для вирішення спору про право власності держави на спірний гуртожиток з підстав недодержання вимог чинного законодавства при проведенні процедури приватизації, через зовсім інший субєктний склад, а також через те, що факт знаходження спірного майна на балансі підприємства ВАТ «БМТ «Дніпромістобуд» та перебування його в державній власності на час розгляду справи в Жовтневому районному суді м. Дніпропетровська фактично не розглядався, а РВ ФДМУ по Дніпропетровській області не залучалось до участі у справі.

Виходячи з наведеного, доводи представників відповідачів про те, що право власності на спірний гуртожиток було встановлено судовим рішенням від 17 грудня 2004 року, про яке було відомо РВ ФДМУ і саме тоді з відома Фонду вибуло із власності держави, суд за розгляду даної справи, не може прийняти до уваги, оскільки це рішення було предметом оскарження судів апеляційної і касаційної інстанції, що свідчить про незгоду Фонду з вибуттям із державної власності гуртожитку, та крім того, правовідносини з набуття у власність спірного гуртожитку ВАТ «БМТ «Дніпромістобуд» виникли в ході проведення приватизації, тобто до вирішення корпоративного спору місцевим судом.

Крім того, суд приймає до уваги, що при розгляді справи №40/48-10(3/62-10)(25/103-09) господарським судом до участі у справі ухвалою суду від 13 квітня 2010 року були залучені в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору осіб, за якими на час розгляду справи було зареєстроване право власності на спірний обєкт нерухомості ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_2 (а.с.211).

Відтак, посилання представника відповідача ОСОБА_4 на те, що його довіритель не був залучений до участі у справі господарським судом і тому цим рішенням не встановлені обставини щодо ОСОБА_4, суд до уваги прийняти не може, оскільки судовими рішеннями господарського суду установлювались обставини щодо права власності держави та фактичних власників на час розгляду справи, якими були ОСОБА_20, ОСОБА_2 та ОСОБА_11, у якого ОСОБА_4 придбав належну останньому частину приміщень за договором від 27 квітня 2010 року, проте право власності у відповідності зі ст.182 ЦК України зареєстрував на нього за собою лише 16 грудня 2010 року, тобто вже після розгляду справи 21 вересня 2010 року судом першої та 18 листопада 2010 року судом апеляційної інстанції.

Так само і ОСОБА_6 зареєструвала право власності на спірні приміщення гуртожитку 15 березня 2011 року - вже після набрання законної сили 27 січня 2011 року рішенням господарського суду від 21 вересня 2010 року.

При цьому, регіональне відділення ФДМУ, яке відповідно до Закону України №2163-ХІІ від 04.03.1992 «Про приватизацію державного майна» та Положення про регіональне відділення Фонду державного майна України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 №412, здійснює державну політику у сфері приватизації майна, що перебуває у загальнодержавній власності, здійснює повноваження власника державного майна у процесі приватизації, а також захист майнових прав держави на території України та за її кордоном, відповідно, здійснювало лише продаж акцій ВАТ «БМТ «Дніпромістобуд», що вбачається з наказу регіонального відділення ФДМУ від 08 червня 1998 року12/29-ЗВП «Про завершення приватизації ВАТ БМТ «Дніпромістобуд»» згідно з яким ВАТ БМТ «Дніпромістобуд» доручено здійснити видачу акцій (сертифікатів) покупцям (а.с.57).

Одночасно, РВ ФДМУ приймав участь у створенні ВАТ БМТ «Дніпромістобуд» та затверджував ОСОБА_9 оцінки вартості цілісного майнового комплексу підприємства від 25 листопада 1995 року (а.с.233-234) і з цих документів вбачається, що у вказану вартість комплексу не увійшов гуртожиток по пр. ім. Газети «Правда», 44 у м. Дніпропетровську, тобто Фонд ніколи не надавав згоди на вибуття із державної власності спірного гуртожитку.

Посилання представників відповідачів на те, що РВ ФДМУ по Дніпропетровській області було відомо і підтверджено передачу у власність ВАТ «БМТ «Дніпромістобуд» спірного гуртожитку листом ВАТ «БМТ «Дніпромістобуд» від 06 березня 1998 року №01/5-34, спрямованим до ДМБТІ для реєстрації права власності, суд до уваги прийняти не може, оскільки оригінал цього документу суду не наданий, у позивача РВ ФДМУ - такий документ відсутній, ксерокопія листа містить посилання на неіснуючий ОСОБА_9 оцінки від 01 жовтня 1995 року, тоді як остання проводилась 25 листопада 1995 року. Більш того, у відповідь на лист ВАТ «БМТ «Дніпромістобуд» від 02 лютого 2001 року №01/5-22 (а.с.235) щодо підтвердження Фондом переліку нерухомого майна, що увійшло в Уставний фонд товариства (де запропоновано включити і гуртожиток по пр. ім. Газети «Правда», 44 у м. Дніпропетровську) Фонд видав перелік (а.с.109-110), в якому не підтвердив включення цього гуртожитку в Уставний фонд та даний обєкт нерухомості в цьому переліку відсутній.

Сукупно з цим, суд зважає на те, що Дніпропетровський апеляційний господарський суд від 18 листопада 2010 року, скасовуючи рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2010 року №40/48-10 (3/62-10)(25/103-09) та відмовляючи у задоволенні позову РВ ФДМУ по Дніпропетровській області, виходив з того, що спірне нерухоме майно було за згоди Фонду включено до переліку нерухомого майна, що передається у власність ВАТ «БМТ «Дніпромістобуд» на підставі наказу Фонду за №12/29-ЗВП від 08 червня 1998 року та Переліку обєктів нерухомого майна за №01/5-34 від 06 березня 1998 року, проте такий висновок апеляційної інстанції Вищим господарським судом України в постанові 27 січня 2011 року був визнаний хибним, у звязку з чим постанова була скасована та залишено в силі рішення господарського суду першої інстанції.

Звідси, доводи представників відповідачів про підтвердження згоди Фонду на передачу спірного гуртожитку у власність товариству вказаним Переліком, що є підставою відмови у задоволенні позову, спростовуються наявними у матеріалах справи доказами та встановленими господарським судом обставинами у судовому рішенні, яке набрало законної сили з постановою Вищого господарського суду України від 27 січня 2011 року і є для даної справи преюдиційним.

Право власності є непорушнм. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений у йогог здійсненні, що гарантується ч.1 ст.321 ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ч.3 ст. 319 ЦК України усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Пунктом 3 частини першої статті 388 ЦК України передбачено, що в разі придбання майна за відплатним договором у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадку, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Добросовісне придбання, згідно статті 388 ЦК України, можливе тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а у особи, яка не мала права відчужувати це майно. Наслідком угоди, укладеної з таким порушенням повернення майна з чужого незаконного володіння (віндикація).

За встановлених обставин у ВАТ «БМТ «Дніпромістобуд» були відсутні підстави набуття права власності на приміщення гуртожитку по пр. ім. Газети «Правда», 44 у м. Дніпропетровську, а вибуття спірного майна із володіння власника держави в особі регіонального ФДМУ, відбулося поза волею власника.

Відповідно до ст. 12 Цивільного кодексу України та виходячи з приписів п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» добросовісність набувача презюмується.

Оцінюючи наявні у справі докази на предмет встановлення обставин з добросовісності набувача, суд приходить до висновку, що з огляду на укладені угоди, які були нотаріально посвідчені та зареєстровані у належних органах реєстрації речових прав на майно, з укладенням яких було зареєстровано право власності ОСОБА_2 на спірну нерухомість, на те, що ці угоди ніким не оспорювались та недійсними визнані не були, а також на те, що на час укладення цих угод та посвідчення права власності ОСОБА_2 05 травня 2008 року заборона відчуження цього майна була відсутня, спорів стосовно цього майна не було, і з позовом до господарського суду регіональне відділення ФДМУ звернулося лише у травні 2009 року вже після реєстрації цих угод, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 є добросовісним набувачем.

Такого ж висновку суд дійшов і щодо відповідача ОСОБА_4, який хоч і зареєстрував право власності на спірні приміщення гуртожитку по пр. ім. Газети «Правда», 44 у м. Дніпропетровську 16 грудня 2010 року на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 27 квітня 2010 року, тобто після розгляду справи господарським судом Дніпропетровської області 21 вересня 2010 року і перегляду апеляційним судом 18 листопада 2010 року, проте позивачем у даній справі недобросовісність ОСОБА_4, як набувача спірного майна, та обставини його обізнаності про перебування майна у спорі, відсутності прав на його відчуження у продавця, не доведена належними доказами, які б беззаперечно свідчили про це у відповідності з вимогами ст.ст. 10, 60, 57-61, 64 ЦПК України.

Відповідно до приписів ст.387 ЦК України під незаконним володінням слід розуміти усяке фактичне володіння річчю, якщо воно не має правової підстави; або правова підстава якого відпала; або правова підстава якого недійсна.

Згідно ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння (п.2).

За встановлених обставин, права позивача згідно ст. 16 ЦК України підлягають захисту шляхом витребування із володіння ОСОБА_2 та ОСОБА_4 спірного нерухомого майна на користь держави в особі регіонального ФДМУ по Дніпропетровській області.

Одночасно суд звертає увагу на те, що відповідно до вимог ч.3 ст. 388 ЦК України якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Як встановлено судом, ОСОБА_6 набула приміщення спірного гуртожитку безоплатно, будучи обдарованою цим майном своєю дочкою ОСОБА_10 за договором дарування від 24 лютого 2011 року, та зареєструвала цей правочин 15 березня 2011 року, тобто після залишення в силі рішення господарського суду від 21 вересня 2010 року Вищим господарським судом України 27 січня 2011 року.

Звідси, приміщення спірного гуртожитку підлягають витребуванню і від відповідача ОСОБА_6 з поверненням державі в особі РВ ФДМУ.

Доводи відповідачів про відсутність за наведених обставин захисту їх прав, через понесення ними значних витрат на ремонт, утримання спірного гуртожитку, поліпшення умов проживання, зокрема, і за рахунок кредитних коштів, суд приймає до уваги та, відповідно, зважає на норми ЦК України, спрямовані на захист прав набувачів (добросовісних та недобросовісних), зокрема, ч. 3, ч.4 ст. 390 ЦК України за змістом яких, добросовісний або недобросовісний набувач (володілець) має право вимагати від власника майна відшкодування необхідних витрат на утримання, збереження майна, здійснених ним з часу, з якого власникові належить право на повернення майна або передання доходів, а добросовісний набувач має право залишити собі здійснені ним поліпшення майна, та якщо поліпшення не можуть бути відокремлені від майна, добросовісний набувач (володілець) має право на відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася його вартість. Такі ж положення містить і ст. 1214 ЦК України.

Між тим, в межах даної справи відповідачі, розпоряджаючись своїми правами на власний розсуд за ст. 11 ЦПК України, відповідні позовні вимоги не заявляли.

Вирішуючи питання про застосування наслідків спливу строку позовної давності у цій справі, суд виходить з того, що гуртожиток по пр. ім. Газети «Правда», 44 у м. Дніпропетровську був предметом розгляду різних судових інстанцій за зверненням РВ ФДМУ по Дніпропетровській області з жовтня-листопада 2007 року, остаточно право власності за державою на спірний гуртожиток було визнано з прийняттям постанови Вищим господарським судом України 27 січня 2011 року і до цього часу позовні вимоги про витребування майна були б передчасними, при цьому, прокурор, який звернувся із даним позовом, не приймав участі у жодній судовій справі з приводу спірного гуртожитку, починаючи з 2004 року і до часу звернення із даним позовом 21 серпня 2012 року, тому підстави вважати строк позовної давності пропущеним згідно з правилами ст.ст. 253-255, 260, 267 ЦК України відсутні.

За правилами ст. 88 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню на користь держави з відповідачів в рівних частинах.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57-64, 209, 214, 215, 218, 222 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області - задовольнити.

Витребувати на користь держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 13467337, вул. Комсомольська, 58, м. Дніпропетровськ) від ОСОБА_6 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) нерухоме майно: на третьому поверсі прим. №8 поз. 1-46, І, ІІ; на четвертому поверсі прим. №9 поз. 1-46, І, ІІ; на пятому поверсі прим. №10 поз. 1-44, І, ІІ; місця загального користування на другому поверсі поз. І, ІІ, на першому поверсі поз. І, ІІ, ІІІ, IV та V загальною площею 1968, 9 кв. м., розташоване по пр. ім. Газети «Правда», 44 у м. Дніпропетровську.

Витребувати на користь держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 13467337, вул. Комсомольська, 58, м. Дніпропетровськ) від ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) нерухоме майно: приміщення в підвалі №1 загальною площею 10,1 кв. м.; приміщення №1 поз. 1-5, 5а загальною площею 58,0 кв. м.; на першому поверсі прим. №2 поз. 1-19, 19а, 21, прим. 3 поз. 1-7; приміщення №4 поз. 1-6; приміщення №5 поз. 1, 2; приміщення №6 поз. 1-3; тамбур поз. ІV площею 622,0 кв. м. та загальною площею 690,1 кв. м., розташоване по пр. ім. Газети «Правда», 44 у м. Дніпропетровську.

Витребувати на користь держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 13467337, вул. Комсомольська, 58, м. Дніпропетровськ) від ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) нерухоме майно: приміщення №7 поз. 1-20, 24-38 загальною площею 638,0 кв. м. на другому поверсі; в загальному користуванні на першому поверсі поз. І, ІІ загальною площею 12,0 кв. м., на другому поверсі поз. І загальною площею 12,2 кв.м., розташоване по пр. ім. Газети «Правда», 44 у м. Дніпропетровську.

Стягнути з ОСОБА_6 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2), ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) на користь держави судовий збір в розмірі 3219,00 грн. по 1073,00 грн. з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області через Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.В. Колесніченко