Ухвала суду № 32009707, 19.06.2013, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/2157/13 Головуючий у суді І-ї інстанції

Спори, що виникають із сімейних правовідносин Доповідач Суровицька Л. В.

УХВАЛА

Іменем України

19.06.2013 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

головуючої судді - Суровицької Л.В.,

суддів - Авраменко Т.М., Письменного О.А.,

при секретарі - Крисановій Ю.О.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 23 травня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2013 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні.

Зазначала, що рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 10 квітня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 29 травня 2012 року, в порядку поділу майна подружжя визнано за відповідачем право власності на ? частину житлового будинку з відповідною частиною господарсько-побутових будівель та за нею право власності на ? частину житлового будинку з відповідною частиною господарсько-побутових будівель, розташованого в АДРЕСА_1.

Вказаний житловий будинок не підлягає поділу в натурі, спільне володіння і користування ним з відповідачем є неможливим, оскільки відповідач вчинив відносно неї злочин, чинить їй перешкоди в користуванні будинком, тому просила суд визнати за нею право власності на весь житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями та стягнути на користь відповідача з неї грошову компенсацію за ? частку у вартості житлового будинку в сумі 66 156 грн. (т.2, а.с.1-4).

Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 23 травня 2013 року в задоволенні позову відмовлено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 446 грн.96 коп.(а.с.47-49).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати з підстав порушення норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення її позову (а.с.т.2, а.с.57-61).

В судовому засіданні позивач та її представник підтримали доводи апеляційної скарги, а відповідач та його представник заперечили проти них і просили рішення суду залишити без змін.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає із наступних підстав.

Cудом встановлено, що з 29 вересня 2006 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. Мають малолітнього сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1, а.с.40).

В період шлюбу придбали на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 8 вересня 2008 року житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями за адресою: АДРЕСА_1, право власності на який було оформлено на ім'я позивачки (т.1, а.с.8-10).

Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 06 лютого 2012 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано.

Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 10 квітня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 29 травня 2012 року, в порядку поділу майна подружжя визнано за ОСОБА_2 право власності на ? частину житлового будинку з відповідною частиною господарсько-побутових будівель, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та залишено у власності ОСОБА_1 ? частину цього житлового будинку з відповідною частиною господарсько-побутових будівель (т.1, а.с.11-12, 13-14).

Посилаючись на те, що спірний житловий будинок є неподільним, спільне володіння і користування ним з відповідачем неможливе, позивач просила на підставі ст.365 ЦК України припинити право відповідача на частку у спільному майні.

Відповідно до вимог ч.2 ст.365 ЦК України позивач внесла на депозитний рахунок суду 66 156 грн. (т.2, а.с. 75).

У силу положень ст.ст. 21, 24,41 Конституції України, ст.ст.319,358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, у тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.

Виходячи із цих положень, правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування і розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.

Права інших співвласників майна у разі неможливості добровільного вирішення спірного питання щодо права спільної часткової власності передбачені статтею 365 ЦК України, яка й передбачає можливість припинення права особи на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.

Відповідно до ч.1 ст.365 ЦК України, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо : 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім"ї.

За змістом зазначеної норми закону припинення права особи на частку в спільному майні, допускається лише в тому разі, коли таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім"ї.

Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Аналіз цієї норми свідчить про те, що для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1- 3 частини першої статті 365 ЦК України за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Указаний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 16 січня 2012 року № 6-81ск11 і відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об'єкта, який є спільним майном.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Таким чином, закон вимагає від позивачів надання суду доказів наявності підстав припинення права особи на частку у спільному майні, визначених ст. 365 ЦК України, а також і доказів неможливості добровільного вирішення між співвласниками спірного питання щодо права спільної часткової власності між співвласниками.

Згідно технічного паспорта на житловий будинок АДРЕСА_1, спірний житловий будинок складається з трьох житлових кімнат, загальна площа - 53,3 кв.м., житлова 41,8 кв.м.. Одна з житлових кімнат, а саме - 1- 4 використовується як кухня, інші дві житлові кімнати роздільні, площею відповідно 13,1 та 14,5 кв.м.(т.1, а.с.43-45), є коридор та ванна кімната.

Відповідно до висновку № 3591/23 судової будівельно-технічної експертизи від 20 лютого 2013 року житловий будинок в домоволодінні по АДРЕСА_1 є неподільною річчю (а.с.93-96).

До такого висновку експерт прийшов з огляду на те, що згідно з нормативними документами, діючими у галузі будівництва на території України, зважаючи на об'ємно-планувальне рішення житлового будинку виділ в натурі по ? частці власникам є технічно неможливим .

Відповідно до ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно ч.6 ст.147 ЦПК України висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими статтею 212 цього Кодексу. Незгода суду з висновком експерта повинна бути мотивована в рішенні або ухвалі (ч.7 ст.147 ЦПК).

З досліджувальної частини судової будівельно-технічної експертизи вбачається, що питання щодо можливості поділу спірного житлового будинку в натурі з врахуванням фактичних розмірів і площ будинку, а не з нормативів, передбачених ДБН, експертизою не вирішувалось.

За таких обставин, висновок судової будівельно-технічної експертизи, відповідно до якого житловий будинок є неподільною річчю, не можна прийняти до уваги як безспірний доказ.

Судом встановлено, що сторони перебувають після розірвання шлюбу в неприязних стосунках, позивач проживає разом з дитиною окремо, а відповідач користується житловим будинком.

З пояснень відповідача та його представника, наданих в судовому засіданні апеляційної інстанції, вбачається, що відповідач не заперечує проти проживання позивачки з дитиною в спірному житловому будинку, проти встановлення порядку користування ним.

Як свідчать матеріали справи, відповідач не має іншого місця для проживання, крім житлового будинку АДРЕСА_1.

За таких обставин висновок суду про те, що припинення його права на частку у спірній квартирі може завдати істотної шкоди його житловим інтересам, є правильним та обгрунтованим.

За встановлених судом обставин, яким дана належна оцінка, правові підстави для задоволення вимог ОСОБА_1 відсутні і суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволені позовних вимог про припинення права відповідача на частку у спільному майні зі сплатою грошової компенсації за належну йому частку та визнання за позивачкою права власності на весь житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись ст.ст.303,304, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 12 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча суддя:

Судді: