Рішення № 32009528, 17.06.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 червня 2013 року Справа № 913/1211/13

Провадження №16/913/1211/13

За позовом Спільного підприємства “Вітмарк-Україна” в формі товариства з обмеженою відповідальністю, м. Одеса

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “МАРС”, м. Луганськ

про стягнення 74 448 грн. 54 коп.

Суддя Шеліхіна Р.М.,

секретар судового засідання Маценко О.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: представник не прибув;

від відповідача: представник не прибув,

В С Т А Н О В И В:

Обставини справи: позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 67766 грн. 80 коп., пені в сумі 5324 грн. 48 коп., 3% річних в розмірі 1064 грн. 90 коп. та інфляційних втрат в розмірі 292 грн. 36 коп. за договором поставки від 01.01.2012 № Т-LN/245.

Позивач та відповідач не забезпечили участі своїх представників у судовому засіданні, витребуванні судом документи не надали. Про причини неявки до суду не повідомили, хоча про час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Позовна заява та ухвали суду направлялися відповідачу за належною адресою, яка вказана також у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: 94500, Луганська область, місто Красний Луч, Мікрорайон 3, будинок 16, код ЄДРПОУ 30092111.

Згідно положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Між сторонами у справі укладено договір поставки від 01.01.2012 № Т-LN/245 (далі - договір) з протоколом узгодження розбіжностей від 01.01.2012, на підставі якого постачальник (позивач) зобов’язується поставляти в супермаркети торгової мережі покупця (відповідача) товар – продукти харчування – за ціною, у кількості та в асортименті, вказаних в протоколах узгодження ціни та в додатках до договору, а покупець (відповідач) зобов'язується прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, встановлених даним договором (пунктом 6.2 згідно протоколу розбіжностей), - протягом 28 календарних днів з дня поставки продукції (з відстрочкою платежу).

За своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки і відповідає вимогам правового інституту поставки (ст.ст.265-267 ГК України) з відстрочкою платежу.

На виконання умов договору позивач протягом періоду з 01.09.12 по 29.11.12 поставив відповідачу товар на суму 71464,20грн., а відповідач отримав продукцію за вказаним договором, що підтверджено видатковими накладними на вказану суму (а.с.21-82), та повернув частково товар на суму 1474,38грн., як вказує позивач в позовній заяві, частково оплатив товар на суму 30500грн., про що також зазначає у позові позивач. Крім того, позивач вказує, що станом на 31.08.12 відповідач має заборгованість в сумі 28276,98грн.

Позивач звернувся з даним позовом до суду, вказуючи про порушення відповідачем вимог закону і умов укладеного договору у зв’язку з неповною оплатою поставленого товару, і просить стягнути з відповідача борг за поставлений товар в сумі 67766,80грн.

Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем зобов’язання по оплаті отриманого товару, позивачем заявлена до стягнення пеня в сумі 5324,48грн. за період з 04.09.12 по 09.04.13 на підставі умов пункту 8.6 договору в редакції протоколу узгодження розбіжностей, інфляційні нарахування в сумі 292,36грн. за період з 04.09.12 по 15.01.13 та 3% річних в сумі 1064,90грн. за період з 04.09.12 по 09.04.13. – на підставі правил ст.625 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і об’єктивно дослідивши матеріали та обставини справи, оцінивши надані позивачем докази своїх вимог до суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо і у сукупності без надання жодному доказу пріоритету або вищої сили, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами. Договором поставки від 01.01.2012 № Т-LN/245, укладеним сторонами по справі, визначено порядок виконання відповідачем зобов’язань по сплаті вартості поставленої продукції.

Позивач поставив протягом періоду з 01.09.12 по 29.11.12 відповідачу товар на суму 71464,20грн. та належним чином – в порядку ст.ст.33,34 ГПК України - довів суду факт поставки на вказану суму грошей: до матеріалів справи надані видаткові накладні на суму поставки у розмірі 71646,20грн. Таким чином, позивач виконав свої обов’язки перед відповідачем у відповідності до умов договору та вимог закону.

Статті 265-267 ГК України, ст.ст.655-692 ЦК України зобов’язують відповідача виконати обов’язок по оплаті поставленої продукції у відповідності до вимог закону та умов договору.

При розгляді справи позивач стверджував, що відповідач виконав свої обов’язки перед позивачем по оплаті за поставлений товар за договором поставки від 01.01.2012 № Т-LN/245 частково, а саме: оплатив товар на суму 30500грн.; повернув товар на суму 1474,38грн. Таким чином, сума боргу складає 39489,82грн. та підлягає стягненню з відповідача.

Позов в частині 28276,98грн. задоволенню не підлягає, оскільки дані вимоги не підтверджені позивачем у встановленому законом порядку (ст.ст.33,34 ГПК України). Матеріали справи не містять доказів, на підставі яких можливий висновок про фактичну поставку позивачем товарів відповідачу за вказаним договором на вказану суму.

Позовні вимоги в частині заявлених до стягнення пені, інфляційних нарахувань та 3% річних задоволенню не підлягають, оскільки розраховані дані вимоги не у відповідності до умов укладеного сторонами договору і вимог закону (ст.232 ГК України).

Так, пеню позивач розраховує з 04.09.12 і розраховує неустойку, виходячи з суми боргу 28276,98грн., який не підтверджений матеріалами справи. Умовами договору передбачена відстрочка платежу на 28 днів, але з розрахунку видно, що позивач нараховує пеню за три або чотири дні, не вказуючи при цьому розмір часткової оплати. Також, позивач порушив граничний строк при розрахунку неустойки – пеня нарахована більш ніж за шість місяців, що є порушенням умов договору та ч.6 ст.232 ГК України.

Інфляційні нарахування і 3% річних також розраховані без дотримання умов договору і з урахуванням боргу в сумі 28276,98грн., який позивач обліковує в своїх розрахунках, але не довів існування цього зобов’язання у встановленому законом порядку. Докази часткової оплати в матеріалах справи відсутні, отже неможливо ці вимоги задовольнити в часті.

Таким чином, розрахунок позову в частині заявлених до стягнення пені, інфляційних нарахувань та 3% річних не відповідає умовам укладеного між сторонами договору, не обґрунтований та не підтверджений матеріалами справи і суперечить приписам закону.

За таких підстав позов підлягає частковому задоволенню на суму 39489,82грн. боргу за поставлений товар.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, ст.ст.173,193,232, 265-267 ГК України, ст.ст.625,629 ЦК України, керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Марс", м. Красний Луч Луганської області, мікрорайон 3, буд. 16, ід. код 30092111 на користь Спільного підприємства “Вітмарк-Україна” в формі товариства з обмеженою відповідальністю, м. Одеса, пров. «Високий», буд. 22, ід. код 22480087 борг в сумі 39489,82грн., витрати на судовий збір 912,61грн. Видати наказ.

3. В решті вимог відмовити.

Рішення підписане 25.06.2013.

Суддя Р. Шеліхіна