Рішення № 32009409, 20.06.2013, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2013 рокуСправа № 912/762/13 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Глушкова М.С. розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Катіон", м. Кіровоград

до відповідача: державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство Олександрівського виправного центру управління Державної пенітенціарної служби України в Кіровоградській області №104", Кіровоградська область, Олександрівський район, смт. Олександрівка

про стягнення 33317,29 грн.

Представники сторін:

від позивача - Слюсар О.В., довіреність №119 від 07.03.2013 року;

від відповідача - участі не брав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Катіон" (надалі - ТОВ "Катіон") звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою №129 від 17.05.2013 року про стягнення з Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство Олександрівського виправного центру управління Державної пенітенціарної служби України в Кіровоградській області (№104)" заборгованості в сумі 33317,29 грн. за договором поставки нафтопродуктів від 14.07.2012 року №14/07-01, з яких: 30573,16 грн. основний борг, 2184,88 грн. пеня, 436,97 грн. 3% річних та 122,28 грн. інфляційні втрати, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки нафтопродуктів від 14.07.2012 року №14/07-01.

Ухвалою господарського суду від 22.05.2013 року позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі. Від сторін витребувано необхідні для розгляду справи докази.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач надав відзив, в якому суму основного боргу визнав в повному обсязі, нарахування 3% річних та інфляційних втрат вважає неправомірними, з огляду на те, що сторонами в договорі не передбачено нарахування вказаних сум, крім того, просить зменшити розмір заявленої позивачем до стягнення пені.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

14.07.2012 року між сторонами укладено договір поставки нафтопродуктів №14/07-01 (надалі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язаний в порядку та на умовах визначених цим договором поставити, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором прийняти та оплатити нафтопродукти (надалі - товар) в кількості, по номенклатурі, цінам та в строки поставки згідно умов договору та додатків до нього, що являються невід'ємною його частиною (п. 1.1. договору).

Відповідно до п.п. 3.1. - 3.4. договору передбачено, що якість товару повинна відповідати технічним умовам (ТУ), держаним стандартам (ГОСТ), ДСТУ, що діють на території України та підтверджуються паспортом (сертифікатом) якості заводу-виробника; конкретні найменування ГОСТов, ТУ та ДСТУ та кількість товару зазначаються в додатках; загальна кількість товару, що поставляється згідно договору, визначається сумою всіх додатків до даного договору.

Ціна товару, що поставляється, визначається окремо для кожної партії та відображається у відповідному додатку до договору (п. 4.1. договору).

Договір підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками підприємств.

13.09.2012 року сторонами підписано додаткову угоду №127861 до договору поставки нафтопродуктів, п.п. 1, 2 якої передбачено, що постачальник зобов'язується поставити покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити в подальшому: Дизельне пальне (Евро) марки В вида ІІ УКТ ЗЕД2710194110 кількістю 5380 літрів на загальну суму 50573,16 грн., з умовою оплати до 13.10.2012 року.

На виконання умов договору та додаткової угоди до нього позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 50573,16 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-001237 від 23.11.2012 року (а.с.12); товарно-транспортною накладною №1261 від 23.11.2012 року (а.с.14) та довіреністю від 23.11.2012 року (а.с.15).

Відповідач, з порушенням передбачених договором та додатковою угодою до нього строків, частково розрахувався за поставлений товар, що підтверджується банківською випискою з поточного рахунку позивача (а.с.17). Непогашена заборгованість відповідача перед позивачем склала 30573,16 грн., що підтверджується відповідною довідкою позивача (а.с.45).

Оригінали вказаних документів надані господарському суду для огляду в судовому засіданні.

Вирішуючи даний спір, господарський суд враховує положення ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

За правилами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З огляду на викладені обставини та враховуючи те, що відповідач визнав суму основного боргу по договору поставки нафтопродуктів №14/07-01 від 14.07.2012 року у сумі 30573,16 грн., господарський суд вважає вимоги позивача в частині стягнення суми основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 2184,88 грн. пені.

За умовами п. 8.3. договору в разі порушення покупцем зобов'язань по оплаті товару (несвоєчасна оплата або взагалі відсутність оплати) він зобов'язаний виплатити постачальнику штрафні санкції у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що буде діяти в період нарахування пені, від суми заборгованості за товар, за кожний день прострочення оплати до дня фактичної оплати.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню в розмірі 2184,88 грн. за період з 23.11.2012 по 16.05.2013 року.

Статтею 83 Господарського процесуального кодексу України господарському суду надано право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Господарський суд враховує, що відповідачем по справі заявлено клопотання про зменшення пені, з посиланням на ті обставини, що станом на 18.06.2013 року за Державним підприємством "Сільськогосподарське підприємство Олександрівського виправного центру управління Державної пенітенціарної служби України в Кіровоградській області (№104)" рахується кредиторська заборгованість в сумі 709,1 тисячі грн. (довідка - а.с.41); дизпаливо, яке було придбано у позивача, використано для проведення сільськогосподарських робіт (оранка, посів зернових культур) у 2012 року, проте, частину посівів було списано на площі 596 га, внаслідок недостатньої вологості ґрунту та засухи, у зв'язку з чим, підприємство не доодержало врожаю кукурудзи на суму 2735400,00 грн., з яких повинно було повністю сплатити вартість придбаного дизпалива позивачу (акт списання - а.с.39); відповідач має заборгованість по прибутковому податку - 26000,00 грн.; по податку на землю - 10700,00 грн., по заробітній платі 24300,00 грн., перед Пенсійним фондом - 9400,00 грн.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Суд також враховує положення підпункту 3.17.4. пункту 3.17 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18.

Враховуючи обставини, наведені відповідачем у клопотанні про зменшення пені, заявленої позивачем до стягнення, також враховуючи ступінь виконання боржником зобов'язань за договором, строк прострочення виконання зобов'язання, вжиття відповідачем всіх можливих заходів для погашення заборгованості перед позивачем (добросовісна поведінка відповідача), господарський суд вважає даний випадок винятковим та зменшує розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача до 1000,00 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 436,97 грн. 3% річних від простроченої суми заборгованості та суму інфляційних втрат в розмірі 122,28 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлений обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, відшкодувати кредиторові борг з врахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми.

За розрахунком позивача, в період з 23.11.2012 року по 16.05.2013 року відповідач повинен сплатити на користь позивача суму 3 % річних, що становить 436,97 грн., а також 122,28 грн. інфляційних втрат за період з грудня 2012 року по квітень 2013 року.

За викладених обставин, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 30573,16 грн., 1000,00 грн. пені, 436,97 грн. 3% річних та 122,28 грн. втрат від інфляції, а всього - 32132,41 грн. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

На підставі ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору в сумі 1720,50 грн. покладаються на відповідача.

У судовому засіданні 20.06.2013 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 64, 75, 82-85, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство Олександрівського виправного центру управління Державної пенітенціарної служби України в Кіровоградській області №104" (27300, Кіровоградська область, Олександрівський район, смт. Олександрівка, вул. Леніна, 22А; ідентифікаційний код 08680282) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Катіон" (25004, м. Кіровоград, вул. Канатна, 13; ідентифікаційний код 32324824) заборгованість в сумі 32132,41 грн., з яких: 30573,16 грн. основний борг, 1000,00 грн. пеня, 122,28 грн. інфляційні втрати та 436,97 грн. 3% річних, а також 1720,50 грн. сплаченого судового збору.

В іншій частині в задоволені позову відмовити.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Засвідчений належним чином примірник рішення направити відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою:27300, Кіровоградська область, Олександрівський район, смт. Олександрівка, вул. Леніна, 22А.

Повне рішення складено 25.06.2013 року.

Суддя М.С. Глушков