Рішення № 32006912, 24.05.2013, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/10245/13-ц

Провадження №2/761/4930/2013

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

(заочне)

24 травня 2013 року Шевченківський районний суд м. Києва

В складі: головуючого судді Волокітіної Н.Б.

При секретарі Рогатюк І.А.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "ПЗУ Україна" про стягнення страхового відшкодування,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення страхового відшкодування.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 04.10.2012 року на вул. К. Святослава в с. Ст. Петрівці Київської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "Сітроен", державний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_2 та автомобіля "Опель", державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1 Постановами Вишгородського районного суду Київської області від 19.10.2012 р. та 22.10.2012 р. винними у вчинені даної ДТП було визнано обох водіїв - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно.

Згідно Звіту № 2326 від 09.11.2012 р. автотоварознавчого дослідження транспортного засобу, вартість матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого автомобіля "Опель", державний номер НОМЕР_1, становить 13695,04 грн. Оскільки винними у пошкодженні даного автомобіля були визнані як позивач так і ОСОБА_2, а тому відповідно останній мав би відшкодувати половину нарахованої суми завданої матеріальної шкоди в розмірі 6847,52 грн., а також сплатити витрати на транспортування пошкодженого автомобіля в розмірі 320 грн. На час виникнення ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ПАТ "ПЗУ Україна". У зв'язку із цим позивач звертався до страхової компанії із відповідною заявою про виплату відповідної суми страхового відшкодування шкоди, завданої позивачу внаслідок ДТП 04.10.2012 р., однак відповідач своїм листом відмовив позивачу в виплаті суми страхового відшкодування з підстав ненадання доказів ступеня вини кожного із учасників ДТП у його вчинені.

Враховуючи викладене, позивач просив стягнути з відповідача ПАТ "ПЗУ Україна" суму страхового відшкодування в розмірі 6847,52 грн., витрати по оплаті послуг евакуатора в сумі 320 грн., а також понесені позивачем витрати на правову допомогу в розмірі 1600 грн. та суму судового збору.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Представник відповідача ПАТ "ПЗУ Україна" в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду був повідомлений належним чином, жодних заперечень на позовну заяву до суду не направив, про причини неявки на час розгляду справи суд не повідомив, а тому суд вважає за можливе розглядати дану справу у відсутності представника відповідача, за наявними у справі доказами, ухваливши по справі за згодою представника позивача, відповідно до ст.ст. 224-226 ЦПК України, заочне рішення.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Судом встановлено, що 04 жовтня 2012 року по вул. К. Святослава в с. Ст. Петрівці Київської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "Сітроен", державний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_2 та автомобіля "Опель", державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1

Постановою Вишгородського районного суду Київської області від 19.10.2012 року по справі № 3-1921/12 ОСОБА_1 було визнано винною у вчиненні даної ДТП відповідно до ст. 124 КУпАП (а.с. 13).

Постановою Вишгородського районного суду Київської області від 22.10.2012 року по справі № 3-1922/12 ОСОБА_2 також було визнано винним у вчиненні даного ДТП відповідно до ст. 124 КУпАП (а.с. 14).

Відповідно до ч.4 ст. 61 ЦПК України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчиненні вони цією особою.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що вказана дорожньо-транспортна пригода виникла внаслідок порушення ПДР України обома водіями (позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_2), та відповідно їх вина у виникненні даної ДТП є спільною.

Як було встановлено судом, внаслідок ДТП, яка сталася 04.10.2012 року, було пошкоджено, зокрема автомобіль "Опель", державний номер НОМЕР_1, власником якого являється ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 7).

На підставі довіреності від 25.02.2011 року та довіреності від 20.07.2011 року, зі строком їх дії до 25.02.2014 року, власник даного автомобіля уповноважив ОСОБА_1 управляти та розпоряджатися автомобілем "Опель", державний номер НОМЕР_1, а також, зокрема, правом на отримання коштів на відшкодування шкоди, завданої пошкодженням даного автомобіля (а.с. 8,9).

Відповідно до Звіту № 2326 про оцінку майна (автотоварознавче дослідження) від 09.11.2012 року, який було складено "ФОП ОСОБА_4" вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля "Опель", державний номер НОМЕР_1 внаслідок пошкодження при ДТП становить 13695,04 грн. (а.с. 15-16).

Відповідно до ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

У зв'язку із цим, матеріальна шкода, яка завдана кожному із учасників ДТП, яка сталася 04.10.2012 року, має відшкодовуватися іншим учасником ДТП, з врахуванням ступеня їх вини та з врахуванням вимог діючого законодавства щодо відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.

Як було встановлено судом, винними у вчинені ДТП, яка сталася 04.10.2012 року, було визнано як позивача ОСОБА_1 так і ОСОБА_2 Разом із тим, ні позивачем, ні відповідачем за час розгляду справи, в силу положень ст. 60 ЦПК України, не було заявлено відповідних клопотань щодо призначення відповідної судової експертизи для визначення ступеня вини кожного із водіїв щодо виникнення ДТП 04.10.2012 року, та відповідно ступеня вини кожного з них щодо заподіяння шкоди (пошкодження автомобіля) іншому.

У зв'язку із цим, суд, з врахуванням принципів цивільно-правових відносин - справедливості та розумності, вважає, що вина кожного із учасників ДТП є спільною та взаємно рівнозначною, тобто матеріальна шкода (пошкодження автомобіля), яка була завдана кожному із них, була спричинена неправомірними діями як його самого так і іншого учасника ДТП в рівній мірі кожним.

Таким чином, оскільки вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля "Опель", державний номер НОМЕР_1 внаслідок пошкодження при ДТП становить 13695,04 грн., а тому відповідно інший учасник ДТП ОСОБА_2, повинен відшкодувати позивачу ОСОБА_1 суму завданої матеріальної шкоди в розмірі 6847,52 грн., тобто половину суми завданої шкоди, нарахованої згідно Звіту № 2326 від 09.11.2012 року (13695,04:2=6847,52).

Як було встановлено судом, на час виникнення ДТП (04.10.2012 року) цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 щодо володіння, користування та розпорядження автомобілем "Сітроен", державний номер НОМЕР_2, була застрахована у ПАТ "ПЗУ Україна" на підставі Договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/1762405 від 02.08.2012 року (а.с. 32).

У зв'язку із цим позивач звертався до страхової компанії із відповідною заявою про виплату відповідної суми страхового відшкодування шкоди, завданої позивачу внаслідок ДТП 04.10.2012 р., однак відповідач своїм листом від 18.01.2013 року, відмовив позивачу у виплаті суми страхового відшкодування з підстав ненадання позивачем доказів ступеня вини кожного із водіїв (учасників ДТП) у вчинені даної ДТП (а.с. 32,33).

Відповідно до ст. 6 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Згідно положень ст. 22 даного Закону при настанні страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 3 ст. 36 вказаного Закону, у разі, якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов'язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне стягнути з ПАТ "ПЗУ Україна" на користь позивача суму грошових коштів (страхового відшкодування) в рахунок відшкодування шкоди, завданої позивачу частково з вини застрахованої особи ОСОБА_2 під час ДТП 04.10.2012 року в розмірі 6847,52 грн.

Відповідно до ст. 28 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, це також шкода, пов'язана, зокрема з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

У зв'язку із цим, суд також вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені нею витрати на транспортування (евакуацію) пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля в розмірі 320 грн. (а.с. 28)

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача на її користь суму витрат на правову допомогу, то суд вважає, що дані вимоги також підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 12 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право на правову допомогу, яка надається адвокатами або іншими фахівцями у галузі права в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.1 ст. 56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги.

Згідно ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до п.2 ст. 79 ЦПК до судових витрат серед іншого належать і витрати на правову допомогу.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем було отримано послуги по наданню правової допомоги та здійснено оплату наданих послуг у розмірі 1600 грн., що підтверджується Додатком № 1 до Договору про надання юридичних (адвокатських) послуг (а.с. 36).

Таким чином, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача понесені нею витрати на правову допомогу у розмірі 1600 грн.

Що стосується посилань відповідача у своєму листі від 18.01.2013 р. про відмову позивачу у виплаті суми страхового відшкодування з підстав ненадання нею доказів ступеня вини кожного із водіїв (учасників ДТП) у вчинені даної ДТП (а.с. 32,33)., то суд не може прийняти його до уваги, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч. 2,3 ст. 60 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Однак відповідач, будучи повідомленим про час та місце розгляду даної справи належним чином, в судове засідання свого представника не направив, жодних пояснень чи заперечень на позов не надав, в зв'язку із чим суд вважає за необхідне розглядати дану справу, шляхом повного, всебічного та об'єктивного дослідження доказів, наданих відповідно до вимог ЦПК України, які містяться в матеріалах справи, надавши кожному доказу належну правову оцінку.

Згідно положень ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача ПАТ "ПЗУ Україна" на користь позивача ОСОБА_1 суму страхового відшкодування в розмірі 6847,52 грн., витрати на оплату вартості послуг евакуатора в сумі 320 грн., а всього - 7007,52 грн., а також витрати на правову допомогу в сумі 1600 грн.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України та ЗУ "Про судовий збір", суд також вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму судового збору в розмірі 229,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 16 ЦК України, ст.. 3, 6, 22, 28, 36 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" ст. ст. 10, 12, 56, 59, 60, 61, 79, 88, 209, 212, 213, 215, 218, 224-226 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ПЗУ Україна" на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 7007,52 грн. (сім тисяч сім грн. 52 коп.), витрати на правову допомогу в розмірі 1600 грн., судовий збір в розмірі 229,40 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого ЦПК України.

Суддя