Постанова № 32006161, 19.06.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2013 р. Справа№ 910/2533/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Синиці О.Ф.

суддів: Зеленіна В.О.

Мальченко А.О.

при секретарі: Вінницькій О.В.

За участю представників:

від позивача -Островська Т.О.,

від відповідача -не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фалбі" №481/1 від 17.05.2013

на рішення господарського суду міста Києва від 04.04.2013

у справі №910/2533/13

за позовом підприємства "Фармасайнс Україна Інк", м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Фалбі", м. Київ

про стягнення 711547грн.46коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.04.2013 (суддя Привалова А.І.) частково задоволено позов підприємства "Фармасайнс Україна Інк" та стягнуто з ТОВ "Фалбі" 598842грн.59коп. заборгованості за отриманий від позивача товар (лікарські препарати, вироби медичного призначення, косметичні засоби) згідно договору №109 від 01.01.2010 та 251070грн.23коп. пені. Суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки відповідач повністю не розрахувався за отриманий від позивача товар. Судом відмовлено в стягненні частини нарахованої позивачем пені, враховуючи заяву відповідача про застосування строків позовної давності в частині стягнення пені та вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, просив його скасувати частково та прийняти нове, яким стягнути з відповідача 593842грн.59коп. основного боргу. В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначив, що платіжним дорученням №002299 від 14.05.2013 перерахував позивачу кошти за отриманий товар в сумі 5000грн. Таким чином, загальна сума заборгованості становить 593842грн.59коп., а не 598842грн.59коп.

Представник відповідача в судове засідання апеляційної інстанції не з'явився, про час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належними чином (в справі наявне повідомлення про вручення поштового відправлення). Зокрема, скаржником отримано ухвалу суду про порушення провадження у справі 10.06.2013.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного розгляду скарги.

Перевіривши матеріали справи, врахувавши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутнього представника позивача, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.

01.01.2010р. між підприємством "Фармасайнс Україна Інк" (позивач - продавець) та ТОВ "Фалбі" (відповідач - покупець) укладено договір № 109, відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує лікарські препарати, вироби медичного призначення, косметичні засоби, надалі іменовані товари.

Відповідно до п. 2 договору, ціни на медикаменти і товари, що поставляються за даним договором, вказуються в накладних на кожну партію товару, що поставляється.

Згідно з п. 3 договору, оплата медикаментів і товарів, поставлених відповідно до даного договору, здійснюється в гривнях на розрахунковий рахунок продавця, у строк зазначений у товарно-транспортній накладній на кожну партію товару або шляхом передплати, згідно виписаного рахунку-фактури.

У п. 8 встановлено, що договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2012р.

Судом встановлено, що на виконання умов договору та взятих на себе зобов'язань позивачем передано, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 598842грн.59коп., про що свідчать наявні в матеріалах справи копії товарно-транспортних накладних № № РН-0005129 від 08.11.2011р., № РН-0005130 від 08.11.2011р., № РН-0005459 від 23.11.2011р., № РН-0005536 від 30.11.2011р., № РН-0005792 від 14.12.2011р., № РН-0000414 від 31.01.2012р., № РН-0000415 від 31.01.2012р., № РН-0000732 від 16.02.2012р., № РН-0000733 від 17.02.2012р., № РН-0000734 від 17.02.2012р., № РН-0001717 від 24.04.2012р., № РН-0001825 від 04.05.2012р., № РН-0001826 від 04.05.2012р., № РН-0001828 від 04.05.2012р., № РН-0001842 від 07.05.2012р.

Факт отримання товару відповідачем також підтверджується довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (типова форма № М-2) № 3865 від 08.11.2011р., № 004062 від 24.11.2011р., № 004134 від 30.11.2011р., № 004307 від 15.12.2011р., № 000186 від 31.01.2012р., № 000346 від 17.02.2012р., № 000895 від 24.04.2012р., № 000965 від 04.05.2012р., № 000981 від 08.05.2012р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Відповідач в порушення умов договору за отриманий товар у визначений в товарно-транспортних накладних строк не розрахувався, що і стало підставою для звернення з позовом про стягнення з відповідача 598842грн.59коп. заборгованості за отриманий товар та відповідно нарахуваної суми пені.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

Стаття 629 Цивільного кодексу України визначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зі змісту укладеного між сторонами договору вбачається, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором купілі-продажу.

Стаття 655 ЦК України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п. 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Товарно-транспортні накладні, копії яких знаходяться в матеріалах справи, є достатнім доказом факту поставки позивачем та отримання відповідачем товару. Вказані накладні підписані уповноваженою особою відповідача та скріплені печаткою товариства. Отже, факт поставки товару відповідачеві належним чином доведений наявними в матеріалах справи доказами. Крім того, сам відповідач не заперечує факту отримання товару.

Заперечення відповідача зводяться до того, що судом першої інстанції невірно визначено суму заборгованості, а саме: сума заборгованості становить 593842грн.59коп., а не 598842грн.59коп. На підтвердження своїх посилань відповідачем додано до апеляційної скарги платіжне доручення №002299 від 14.05.2013, яким перераховано позивачу кошти за отриманий товар в сумі 5000грн. Проте, такі заперечення відповідача не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки рішення суду прийнято 04.04.2013, а частково заборгованість в сумі 5000грн. сплачено відповідачем 14.05.2013. Отже, станом на час прийняття рішення господарським судом у суду першої інстанції були відсутні підстави для зменшення суми основного боргу. Крім того, апеляційний господарський суд зазначає, що відповідач вправі узгодити суму стягнення заборгованості в процесі виконавчого провадження.

За вищевказаних обставин відповідач повинен оплатити отриманий товар, відповідно до положень п. 1 ст. 692 ЦК України.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача суми основного боргу за отриманий товар в розмірі 598842грн.59коп.

Крім суми основного боргу, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в сумі 112448грн.98коп., нарахованої за весь час прострочення платежу окремо за кожною товарно-транспортною накладною.

Частково задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення пені судом першої інстанції враховано наступне.

Пунктом 6 договору сторонами передбачено, що у разі невиконання договірних зобов'язань суб'єктами господарської діяльності, штрафні санкції складатимуть пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої на момент отримання товару, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву заявлено про застосування строку позовної давності до вимог в частині стягнення пені за порушення строків оплати товару за товарно-транспортними накладними № РН-0005129 від 08.11.2011р., № РН-0005130 від 08.11.2011р., № РН-0005459 від 23.11.2011р., № РН-0005536 від 30.11.2011р., № РН-0005792 від 14.12.2011р.

Дійсно, враховуючи умови п. 3 договору та строків оплати товару, зазначених у товарно-транспортних накладних, відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошових зобов'язань по оплаті товару за товарно-транспортними накладними № РН-0005129 від 08.11.2011р. з 10.12.2011р., № РН-0005130 від 08.11.2011р. з 10.12.2011р., №РН-0005459 від 23.11.2011р. з 25.12.2011р., № РН-0005536 від 30.11.2011р. з 01.01.2012р., № РН-0005792 від 14.12.2011р. з 15.01.2012р., а тому перебіг позовної давності для звернення до суду з вимогами про стягнення пені за вказаними товарно-транспортними накладними починається відповідно з 10.12.2011р., 25.12.2011р., 01.01.2012р., 15.01.2012р.

Згідно з приписами п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, строк позовної давності для звернення до суду з вимогами про стягнення пені за вказаними товарно-транспортними накладними сплив з 10.12.2012р., 25.12.2012р., 01.01.2013р., 15.01.2013р. При цьому позовну заяву надіслано до суду тільки 08.02.2013р., тобто після спливу строку позовної давності.

Таким чином, судом першої інстанції правомірно відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, нарахованої за прострочення оплати товару придбаного за товарно-транспортними накладними № РН-0005129 від 08.11.2011р., № РН-0005130 від 08.11.2011р., № РН-0005459 від 23.11.2011р., № РН-0005536 від 30.11.2011р., № РН-0005792 від 14.12.2011р., в зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Крім того, судом встановлено, що при нарахуванні пені за прострочення оплати товару, одержаного за товарно-транспортними накладними № РН-0000414 від 31.01.2012р., № РН-0000415 від 31.01.2012р., № РН-0000732 від 16.02.2012р., № РН-0000733 від 17.02.2012р., № РН-0000734 від 17.02.2012р., № РН-0001717 від 24.04.2012р., № РН-0001825 від 04.05.2012р., № РН-0001826 від 04.05.2012р., № РН-0001828 від 04.05.2012р., № РН-0001842 від 07.05.2012р., позивачем неправильно застосовані приписи Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. № 543/96 та не враховано вимоги ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, тобто нарахування штрафних санкцій здійснено більше, ніж за шість місяців.

Врахувавши зазначені вимоги законодавства судом правомірно задоволено позовні вимоги в частині нарахування пені в сумі 25170грн.23коп. за розрахунком суду.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги. Рішення суду першої інстанції ґрунтується на фактичних обставинах та матеріалах справи, прийняте відповідно до норм чинного законодавства, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 04.04.2013 у справі №910/2533/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фалбі"- без задоволення.

2. Справу №910/2533/13 повернути господарському суду міста Києва.

Головуючий суддя Синиця О.Ф.

Судді Зеленін В.О.

Мальченко А.О.