Постанова № 32006144, 17.06.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2013 р. Справа№ 925/72/13-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Синиці О.Ф.

Шевченка Е.О.

при секретарі: Волуйко Т.В.

Представники сторін:

позивача:Корзаченко В.М., довіреність б/н від 20.02.2013;

відповідача:не з'явився;

третя особа: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Уманьавтодор»

на рішення господарського суду Черкаської області від 12.03.2013

у справі № 925/72/13-г (суддя: Спаських Н.М.)

за позовом Приватного підприємства "Автомагістраль"

до Публічного акціонерного товариства «Уманьавтодор»

третя особа Служба автомобільних доріг у Київській області

про стягнення 4 215 326,09 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Автомагістраль" звернулось до господарського суду Черкаської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Уманьавтодор», третя особа Служба автомобільних доріг у Київській області про стягнення 4 215 326,09 грн.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 12.03.2013 у справі № 925/72/13-г позов задоволено.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Уманьавтодор" на користь Приватного підприємства "Автомагістраль" 4 375 138,01 грн. основного боргу за виконані роботи по договору № 11 на виконання робіт з будівництва автомобільної дороги від 05.10.2011 року, 390 192,00 грн. пені, 116 875,24 грн. як 3% річних, 8 750,28 грн. інфляційних та 68 820,00 грн. судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство «Уманьавтодор» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у відповідності до якої просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 12.03.2013 у справі № 925/72/13-г повністю і прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Скарга мотивована тим, що господарським судом Черкаської області не в повному обсязі були з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а також були порушені, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Розпорядженням в.о. голови Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2013 № 925/72/13-г у справі № 925/72/13-г сформовано для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючий суддя: Зеленін В.О., судді: Синиця О.Ф., Шевченко Е.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2012 прийнято до розгляду справу № 925/72/13-г. Розгляд апеляційної скарги призначений на 17.06.2013 об 11:30.

17.06.2013 відповідач та третя особа в судове засідання не з'явились, повноважних представників в судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили, не зважаючи на те, що були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином відповідно до вимог ст. 64, 86 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає, що зазначені обставини не є перешкодою для розгляду справи, оскільки про дату, час і місце судового розгляду справи відповідач та третя особа повідомлені належним чином.

Керуючись ст. 75 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів вважає за необхідне здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними в справі документами та за відсутності представників відповідача та третьої особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

17.06.2013 представник позивача в судовому засіданні просив суд рішення господарського суду Черкаської області від 12.03.2013 у справі № 925/72/13-г залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів встановила наступне.

05.10.2011 між Відкритим акціонерним товариством "Уманьавтодор" (Генпідрядник/відповідач) та Приватним підприємством "Автомагістраль" (Субпідрядник/позивач) було укладено договір № 11 (надалі - договір).

Згідно із п. 1.1. договору Субпідрядник зобов'язався виконати на ПК 40+00-ПК 55+87 підготовчі, дорожні роботи, улаштування огорожі із сітки та влаштування дощової каналізації на будівництві автомобільної дороги від вулиці Генерала Наумова (житловий масив Ново-Біличи, м. Київ) до житлового масиву Романівка ( м. Ірпінь), що суміщається з автомобільною дорогою загального користування Р-30 Під'їзд до м. Ірпеня, а Генпідрядник - прийняти і оплатити такі роботи.

Відповідно до п. 1.5. договору Замовником будівництва є Служба автомобільних доріг у Київській області.

З аналізу договору вбачається, що він за своєю правовою природою є договором підряду.

Згідно із ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

В п. 4.1. договору сторони погодили, що розрахунки проводяться після підписання Сторонами Акту прийняття виконаних підрядних робіт ( ф. КБ-2в) та Довідки про вартість виконаних підрядних робіт ( ф. КБ-3), які складаються Субпідрядником і подаються для підписання Замовнику до 25 числа поточного місяця. Прийняття актів обсягів робіт Генпідрядником та Замовником буде здійснюватись в межах доведеного ліміту за поточний період.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що розрахунки за виконані роботи здійснюються Генпідрядником щомісячно на підставі документів визначених в п. 4.1, підписаних уповноваженими представниками Сторін в межах обсягів надходження коштів від замовника.

Після здійснення приймання повного обсягу виконаних робіт Генпідрядник проводить остаточний розрахунок за фактично виконані роботи протягом 30 календарних днів після підписання Акта готовності об'єкту до експлуатації, на умовах п. 4.1 Генпідрядник має право затримати кінцеві розрахунки за роботи, виконані з недоробками і дефектами, виявленими при прийманні об'єкту в експлуатацію, до їх усунення. Генпідрядник має право затримувати проміжні платежі за роботи, виконані з порушенням будівельних норм, проектних рішень (п. 4.3. договору).

Договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31 травня 2012 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання по договору № 11 від 05.10.2011 року виконав, здійснивши роботи на загальну суму 18 426 036,26 грн., що підтверджується довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат форми КБ-3: за грудень 2011 року на суму 2 737 344,72 грн.; за грудень 2011 року на суму 4 732 621,91 грн.; за грудень 2011 року на суму 2 680 765,20 грн.; за грудень 2011 року на суму 3 019 827,11 грн.; за грудень 2011 року на суму 4 684 161,60 грн.; за вересень 2012 року на суму 571 315,72 грн. та актами приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в.

Колегія суддів відзначає, що договір і зазначені акти, довідки форми КБ-3 підписані повноважними представниками сторін, скріплені їх печатками без будь-яких зауважень та застережень.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору позивачем були виконані підрядні роботи, а відповідачем їх прийнято без будь-яких зауважень.

Проте, відповідач лише частково розплатився за виконані позивачем підрядні роботи в розмірі 14050898,25 грн.

Таким чином, залишок заборгованості відповідача перед позивачем становить 4375138,01 грн. ( 18426036,26 грн.- 14050898,25грн.).

Наявність боргу підтверджує і сам відповідач, але зазначає, що і на час подання позивачем позову у даній справі і на час розгляду справи кошти державного бюджету для оплати робіт виконаних на підставі договору не надходили.

Таким чином, станом на день розгляду справи заборгованість в розмірі 4375138,01 грн. відповідачем не сплачена.

Проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими, а заперечення відповідача безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

За змістом ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 599 Цивільного кодексу України, угода (договір) є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), зобов'язання повинні виконуватися належним чином.

Частиною 2 ст. 207 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається вчиненим в письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч. 4 ст. 202 Цивільного кодексу України).

Отже, двостороннім правочинами притаманна наявність взаємоузгодженого волевиявлення двох осіб, спрямованого на виникнення єдиного правового результату, покликаного забезпечити реалізацію обопільної чи самостійної мети кожної з цих осіб.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Приписами ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України встановлено, що Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 875 ЦК України передбачено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

З аналізу викладених норм вбачається, що договір підряду є оплатним, і обов'язок підрядника виконати певну роботу відповідає обов'язку замовника цю роботу прийняти та оплатити.

Звертаючись з апеляційною скаргою, скаржник вважає, що судом першої інстанції не враховано, що у п. 4.6. договору обумовлена відкладальна обставина стосовно проведення розрахунків.

Згідно з ч.1 ст.212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Проте, договір підряду є оплатним. Тобто обов'язок відповідача та замовника за договором оплатити прийняті роботи виникає згідно з положеннями Закону та п.4.1., 4.2., 4.3. договору.

При цьому. у п. 4.6. договору сторонами узгоджено не умови виникнення у генпідрядника вказаного обов'язку, а порядок і строки здійснення розрахунків, тобто строки виконання зобов'язання.

Частиною 1 ст. 530 передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Тобто, вказана норма передбачає як безпосереднє встановлення у зобов'язанні строку (терміну) його виконання, так і визначення цього строку вказівкою на певну подію, яка неминуче має настати. В іншому ж випадку кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Сторони у 4.6. договору визначили строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати виконаних робіт вказівкою на обставини надходження коштів від замовника.

Проте, така подія не може бути визнана такою, що неминуче має настати, оскільки вона залежить від суб'єктивної поведінки третьої особи, визначеної в договорі, також, як замовник без зазначення обов'язків та реквізитів цієї особи.

До того ж, у ч.2 ст. 838 ЦК України передбачено, що генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

У правовідносинах за договором генеральним підрядником є відповідач, тому він відповідає перед позивачем (субпідрядником) за виконання обов'язків особами, визначеними у договорі як генпідрядник та замовник, а також несе відповідальність перед цими особами.

Також слід зазначити, що чинне законодавство не ставить в залежність порядок розрахунків генпідрядника з субпідрядником від дій замовника.

Отже, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги щодо стягнення боргу визнаються судом обґрунтованими та такими, що правомірно були задоволені судом першої інстанції в повному розмірі.

Крім того, позивачем було заявлено вимогу про стягнення з відповідача 390192,00 грн. пені, 116875,24 грн. 3% річних, 8 750,28 грн. інфляційних втрат.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як передбачено ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В свою чергу, договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону).

Таким чином в силу наведених положень законодавства, пеня може бути стягнута саме в разі, якщо таке передбачено договором (встановлено за згодою сторін).

Пунктом 7.4. договору передбачено, що при затримці термінів перерахування платежів за виконані роботи, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний день затримки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за період нарахування пені.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача 390192,00 грн. пені, 116875,24 грн. 3% річних, 8 750,28 грн. інфляційних втрат є обґрунтованою, а тому правомірно була задоволена судом першої інстанції повністю.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто, підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову повністю.

Таким чином, наведене вище та докази, які містяться в матеріалах справи, спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду Черкаської області від 12.03.2013 у справі № 925/72/13-г відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Уманьавтодор» залишити без задоволення, а рішення господарського суду Черкаської області від 12.03.2013 у справі № 925/72/13-г - без змін.

2. Матеріали справи № 925/72/13-г повернути до господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Зеленін В.О.

Судді Синиця О.Ф.

Шевченко Е.О.