Рішення № 32006090, 11.06.2013, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2013 р. Справа № 926/482/13.

За позовом Міського комунального підприємства "Чернівцітеплокомуненерго" м. Чернівці

до Дочірнього підприємства «Чернівцітурист» приватного акціонерного товариства «Укрпрофтур» м. Чернівці

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій на загальну суму 1424601,51 грн.

Суддя Паскарь А. Д.

за участю представників:

від позивача - Білянський М. І., довіреність від 29.12.2012 № 3045;

від відповідача - Манзюк О. О. довіреність від 17.05.2013.

СУТЬ СПОРУ: Міське комунальне підприємство «Чернівцітеплокомуненерго» звернулося з позовною заявою до Дочірнього підприємства «Чернівцітурист» приватного акціонерного товариства «Укрпрофтур» про стягнення заборгованості та штрафних санкцій на загальну суму 1424601,51 грн.

Позов обґрунтовується тим, що в порушення умов укладених сторонами договорів про постачання теплової енергії в гарячій воді від 19.09.2006 № 91, 25.10.2011 № 91 та договору купівлі-продажу теплової енергії» від 01.10.2011 № 91 (далі - договори) за період з 01.11.2008 по 16.04.2013 відповідач заборгував позивачеві разом із штрафними санкціями суму позову.

Відповідач позов визнає частково, за виключенням пені, інфляційних та 3% річних з підстав, викладених у відзиві від 20.05.2013. Зокрема, відповідач вказує на укладення між сторонами договору про реструктуризацію заборгованості за надану теплову енергію від 17.10.2012, яким передбачено відповідальність за неналежне виконання зобов'язань, внаслідок чого позивач погодив нові умови виконання вищевказаних договорів.

04 червня 2013 року позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за договорами в сумі 1243935,09 грн., інфляційні збитки в сумі 17080,79 грн., 3% річних в сумі 35639,90 грн., пеню в сумі 21971,87 грн.

Враховуючи те, що зменшення розміру позовних вимог відповідно до ст. 22 ГПК України належить до процесуальних прав позивача, справа розглядається в редакції заяви позивача від 04.06.2013.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини між сторонами, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.

Міське комунальне підприємство «Чернівцітеплокомуненерго» (далі - постачальник) постачало теплову енергію дочірньому підприємству «Чернівцітурист» приватного акціонерного товариства «Укрпрофтур» (далі - споживач) згідно договорів в період з 01.11.2008 по 01.04.2013.

У відповідності до додатку № 1 договорів відповідач зобов'язується оплачувати за одержану теплову енергію згідно встановлених тарифів в термін до 15 числа за розрахунковим місяцем згідно ч. 2 розділу 6 договорів від 19.09.2006 та від 25.10.2011. Згідно умов договору № 91 від 01.10.2012 купівлі-продажу теплової енергії відповідач зобов'язується оплачувати за одержану теплову енергію згідно встановлених тарифів в термін до 20 числа за розрахунковим місяцем згідно п. 3.7 розділу 3 договору.

Кількість спожитої теплової енергії обчислюється теплолічильником або при його відсутності за розрахунком згідно з Правилами користування тепловою енергією.

Розрахунки проводилися згідно тарифів, затверджених рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 12.09.2006 № 357/9 «Про затвердження норм витрат та розмірів тарифів на послуги з централізованого опалення і підігрів води» з послідуючими змінами, внесеними відповідними рішеннями виконавчого комітету Чернівецької міської ради, Постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України від 30.09.2011 № 165, Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 16.03.2012 № 140. Величина тарифу та його зміни доводились до відповідача регулярно і своєчасно, як і до інших споживачів теплової енергії.

Нарахування плати за теплову енергію споживачам з 01.01.2009 проводиться відповідно до Закону України «Про теплопостачання» за двоставковими тарифами, розмір яких затверджено рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 30.12.2008 №1031/24.

Формування діючих тарифів здійснювалось на підставі укладених договорів та вихідних даних для розрахунків витрат на виробництво, транспортування та розподіл теплової енергії. Розрахункова величина приєднаного теплового навантаження (Гкал/год) за категоріями споживачів визначалася відповідно до Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні (КТМ 204 України 244-94) та приведених опалювальних площ, які вказані в діючих договорах із споживачами.

Згідно п. 4 розділу 2 договорів та ч. 6 ст. 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договором енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Законом України «Про ціни і ціноутворення» від 03.12.1990 N 507-ХІІ, а саме ст. 10 передбачено зміна рівня державних фіксованих та регульованих цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг здійснюється в порядку і в строки, що визначаються тими органами, які відповідно затверджують або регулюють ціни (тарифи). У даному випадку рішення № 1031/24 Чернівецької міської ради від 30.12.2008 року було прийнято на підставі ст.ст. 7, 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 20 Закону України «Про теплопостачання».

Оскільки МКП «Чернівцітеплокомуненерго» є суб'єктом природної монополії, то з урахуванням ст. 25 ГК України не визначає умови реалізації товару на ринку.

Відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав, за поставлену позивачем теплову енергію розраховувався частково, внаслідок чого станом на 29.04.12 допустив перед позивачем заборгованість за послуги теплопостачання в сумі 1243935,09 грн., що утворилася з 01.11.2008 по 16.04.2013.

Статями 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 19 Закону України «Про теплопостачання» встановлено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

01 листопада 2010 року сторонами був укладений договір № 91-Р про реструктуризацію заборгованості за відпущену теплову енергію до 01 листопада 2011 року, відповідно до умов якого відповідач зобов'язувався сплачувати позивачеві з 01.11.2010 по 01.05.2011 по 10 000 грн. а з 01 травня по 01 листопада 2011 року по 79 955,023 грн. щомісячно, однак в порушення умов договору і ст. 526 ЦК України, він не в повній мірі виконав свої зобов'язання.

17 жовтня 2012 року відповідачем був укладений договір № 91-Р про реструктуризацію заборгованості за надану теплову енергію до 16 жовтня 2014 року, однак умови даної угоди відповідачем також не виконувалися.

Уклавши з МКП "Чернівцітеплокомуенерго" договори реструктуризації, відповідач визнав свої боргові зобов'язання перед позивачем за спожиту теплову енергію.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто неналежне виконання.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до договорів та Закону України від 22.11.1996 «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», відповідач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,5 % від суми платежу за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на день розрахунку.

Позивач обґрунтовано нарахував відповідачу пеню за прострочення платежу у розмірі 21971,87 грн. за період з 01.10.2012 по 31.03.2013, з урахуванням приписів ч. 6 ст.232 ГК України.

У відповідності до ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

При вирішенні спору в частині стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань суд керується ст. 625 ЦКУ, згідно якій боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заперечення відповідача відносно того, що уклавши договір про реструктуризацію заборгованості за надану теплову енергію від 17.10.2012 № 91-Р, позивач відмовився від прав на застосування штрафних санкцій, передбачених договорами, суперечать умовам зазначеного договору та чинному законодавству, у зв'язку з чим судом визнаються неспроможними.

Тому, крім основної загальної суми боргу 1243935,09 грн. та пені в сумі 21971,87 грн., з відповідача на користь позивача підлягають стягненню також 3 % річних у сумі 35639,90 грн. та інфляційні нарахування в сумі 17080,79 грн.

Приписами пункту 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, сплачена сума судового збору повертається.

За таких обставин суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову,з покладенням судових витрат в сумі 26372,55 грн. на відповідача, винного в доведенні розгляду спору в судовому порядку, та повернення позивачеві з державного бюджету судового збору в сумі 2119,49 грн. з урахуванням зменшення суми позову

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з дочірнього підприємства «Чернівцітурист» приватного акціонерного товариства «Укрпрофтур» (м. Чернівці, вул. Червоноармійська, 184, ідентифікаційний код 02649302) на користь міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» (м. Чернівці, вул. Максимовича, 19-А, ідентифікаційний код 34519280) заборгованість у сумі 1243935,09 грн., пеню у сумі 21971,87 грн., 3 % річних у сумі 35639,90 грн., інфляційні в сумі 17080,79 грн. та судовий збір у сумі 26372,55 грн.

3.Міському комунальному підприємству «Чернівцітеплокомуненерго» (м. Чернівці, вул. Максимовича, 19-А, ідентифікаційний код 34519280) повернути з державного бюджету сплачений за платіжними дорученням № 6641 від 24.04.2013 судовий збір в сумі 2119,49 грн. у зв'язку із зменшенням розміру позовних вимог.

Це рішення є підставою для повернення судового збору з державного бюджету

Суддя А. Д. Паскарь