Ухвала суду № 32004115, 25.06.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

УХВАЛА

"25" червня 2013 р.

Справа № 916/1532/13

За позовом: Дочірнього підприємства „Імідж Холдинг” Акціонерної компанії „Імідж Холдинг „АпС”

до відповідача: Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку „Південний”

про стягнення 177 226,26 грн. та визнання відсутнім права на здійснення платежів за векселями

Суддя Малярчук І.А.

Суть спору: про стягнення 177 226,26 грн. та визнання відсутнім права на здійснення платежів за векселями

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.06.2013р. порушено провадження у справі №916/1532/13 за позовом ДП „Імідж Холдинг” Акціонерної компанії „Імідж Холдинг „АпС” до ПАТ АБ „Південний” про стягнення 177 226,26 грн.

Також, разом з позовною заявою позивачем подано до суду заяву від 10.06.2013р. за вх.№17824/13 про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони ПАТ АБ „Південний” здійснювати платежі за векселями.

19.06.2013р. до суду надійшла заява позивача про уточнення позовних вимог за вх.№18953/13, в якій позивач просить суд визнати відсутнім право ПАТ АБ „Південний” на здійснення платежів за векселями, стягнути з відповідача безпідставно нараховану та стягнуту суму комісійної винагороди у розмірі 177 266,37 грн.

Так, в зазначених заяві про уточнення позовних вимог та клопотанні про вжиття заходів до забезпечення позову, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказує на те, що на адресу ДП „Імідж Холдинг” надійшов лист ПАТ АБ „Південний” від 06.06.2013р. за №0-21-20056, в якому повідомлялось про списання з рахунка підприємства суми комісії за користування авалем по векселях по договору №06/12А від 10.02.2010р., однак, вказані векселі вже були повністю погашені ДП „Імідж Холдинг”, а отже банк безпідставно та протиправно порушив умови договору та надмірно стягнув суму комісійної винагороди за користування векселями. Так, на думку позивача, дії відповідача свідчать про те, що він не визнає факту погашення податкових векселів та вживає заходів, спрямованих на безпідставне стягнення коштів з ДП „Імідж Холдинг”. Таким чином, існує реальна загроза того, що ПАТ АБ „Південний” здійснюватиме стягнення за спірними векселями.

Крім того, що такі дії, як зазначає позивач, порушують його права та призводять до зменшення обігових коштів підприємства на його рахунках в банку, стягнення коштів за спірними податковими векселями відповідно до договору авалювання векселів №06/12А від 10.02.2010р. надасть ПАТ АК „Південний” підстави стягнути в договірному порядку з ДП „Імідж Холдинг” ще і суму відсотків, нарахованих на таку суму за ставкою 30% річних, згідно п.3.1. договору. У випадку проведення стягнення за фактично погашеними податковими векселями стягнення з відповідача безпідставно нарахованої комісійної винагороди буде неможливим до повернення коштів, що фактично сплачені за податковими векселями відповідачем на користь третьої особи. Звідси, здійснення стягнення за спірними податковими векселями значно утруднить виконання рішення у даній справі.

Також, позивач зазначає, що як поточне, так і подальше списання ПАТ АБ „Південний” коштів з рахунків ДП „Імідж Холдинг” в рахунок погашення комісії за фактичне користування авалем в договірному порядку свідчить про те, що банк передчасно визнає обставини фактичного користування ДП „Імідж Холдинг” наданим авалем, що в свою чергу, створює загрозу неповернення позивачу неправомірно стягнутої суми комісійної винагороди, в обґрунтування чого зазначає про наступне.

Внаслідок відмови ДПІ у Запорізькому районі Запорізької області Державної податкової служби від врахування при обчисленні зобов’язань з акцизного податку нормативних втрат спирту етилового та фактів експорту підакцизної продукції позивачем у податковому обліку ДП «Імідж Холдинг», що ведеться ДПІ у Запорізькому районі Запорізької області Державної податкової служби, виникла істотна заборгованість зі сплати акцизного податку. Фактично сплачені кошти в рахунок виконання зобов’язань з акцизного податку були спрямовані на погашення податкових векселів, сума за якими не була зменшена на суму податку, розраховану виходячи з фактично втраченої кількості спирту етилового та на суму податку, що умовно нарахований на експортовану ДП «Імідж Холдинг» підакцизну продукцію.

Разом із тим, за наслідками поданих уточнюючих декларацій з акцизного податку ДПІ у Запорізькому районі Запорізької області Державної податкової служби жодних податкових повідомлень-рішень не приймалося, а отже податкових зобов’язань з акцизного податку ДП «Імідж Холдинг» ДПІ у Запорізькому районі Запорізької області Державної податкової служби визначено не було. Таким чином, у зв’язку із відсутністю факту складання податкового повідомлення-рішення з акцизного податку згідно вимог ПК України ДПІ у Запорізькому районі Запорізької області Державної податкової служби не було визначено жодних податкових зобов’язань з акцизного податку ДП «Імідж Холдинг», що виключає можливість їх сплати та узгодження.

Відмова ДПІ у Запорізькому районі Запорізької області Державної податкової служби у прийнятті уточнюючих декларацій з акцизного податку є предметом судового розгляду в Запорізькому окружному адміністративному суді по справі № 808/1964/13-а, що свідчить про наявність між ДП «Імідж Холдинг» та ДПІ у Запорізькому районі Запорізької області Державної податкової служби спору про право, який триває в судовому порядку.

У зв’язку із наявністю спору між ДП «Імідж Холдинг» та ДПІ у Запорізькому районі Запорізької області Державної податкової служби стосовно суми акцизного податку, на яку погашені податкові векселі, до набрання законної сили судового рішення Запорізького окружного адміністративного суду по справі № 808/1964/13-а грошове зобов’язання з акцизного податку є неузгодженим в силу приписів абзацу 4 п. 56.18 т. 56 ПК України, а отже не можна передчасно визначати наявність права авалювання банком векселів у зв’язку із тим, що у випадку вирішення справи 808/1964/13-а на користь ДП «Імідж Холдинг» буде підтверджено погашення позивачем векселів в повному обсязі, а також і відсутність правових підстав для стягнення комісійної винагороди з позивача за користування авалем по векселях, які повністю погашені.

Звідси, позивач вказує, що у зв’язку із відсутністю жодного узгодженого у встановленому податковим законодавством порядку податкового боргу перед векселедержателем за спірними векселями будь-які списання з боку ПАТ АБ «Південний» сум по векселях (зокрема, й комісійної винагороди за користування авалем по погашених векселях) грубо порушує майнові права ДП «Імідж Холдинг», оскільки зобов’язання аваліста (ПАТ АБ Південний) згідно законодавства про обіг векселів припиняються у випадку погашення векселів векселедавцем.

Також, в підтвердження викладених обставин позивач подав до позову документи податкового та бухгалтерського обліку, докази коригування сум акцизного податку, оплати банком векселів.

За таких умов, з врахуванням обґрунтування позивачем правових підстав на подання даного позову, суд дійшов висновку про те, що між сторонами наявний спір про право, що згідно п.3.1. Постанови Пленуму ВГСУ №10 від 24.10.2011р. „Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам” є передумовою визначення судом спору, як такого, що належить до підвідомчості господарського суду.

Згідно ст. 66 ГПК України господарським судом забезпечення позову допускається на будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до абз.3 ч.1, ч.3 ст. 67 ГПК України позов забезпечується, зокрема: забороною відповідачеві вчиняти певні дії. Про забезпечення позову виноситься ухвала.

За положеннями п.1 Постанови Пленуму ВГСУ №16 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно п.3 Постанови Пленуму ВГСУ №16 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК України).

За положеннями абз.2 п.2 Постанови Пленуму ВГСУ №16 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” питання про забезпечення позову може вирішуватися господарським судом як без проведення окремого судового засідання, так і в засіданні з викликом представників сторін, інших учасників судового процесу із заслуховуванням їх думки.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Аналогічна позиції викладена у п.п.1.1., 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/2776 від 12.12.2006 р. „Про деякі питання практики забезпечення позову”.

Таким чином, підсумовуючи вищевикладені ВГСУ, ВСУ пропозиції до застосування судами положень ст.ст.66, 67 ГПК України, враховуючи наведені позивачем в клопотанні про вжиття заходів до забезпечення позову обставини щодо необхідності вжиття відповідних заходів в сукупності вищенаведених факторів, та обґрунтування заявленого позову з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 19.06.2013р. за вх.№18953/13, суд вважає достатньо обґрунтованим припущення позивача, що невжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони ПАТ АБ „Південний” здійснювати платежі за векселями може призвести до утруднення виконання судового рішення у даній справі у разі задоволення позовних вимог позивача, тому суд вважає за доцільне на період розгляду даної справи та вирішення даного спору по суті вжити заходи до забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 66, 67, 86 ГПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Задовольнити клопотання ДП „Імідж Холдинг” АК „Імідж Холдинг „АпС” від 10.06.2013р. за вх.№17824/13 про вжиття заходів до забезпечення позову.

2. Заборонити Публічному акціонерному товариству Акціонерному банку „Південний” (65059, м. Одеса, вул. Краснова,6/1, код 20953647) здійснювати платежі за векселями: АА №2540289 від 15.11.2012р., АА №2540288 від 15.11.2012р., АА №2540291 від 15.11.2012р., АА №2540292 від 19.11.2012р., АА №2540293 від 19.11.2012р., АА №2540294 від 19.11.2012р., №2540295 від 19.11.2012р., №2540296 від 19.11.2012р., №2540297 від 19.11.2012р., №2540298 від 19.11.2012р., №2540299 від 21.11.2012р., №2540300 від 21.11.2012р., №2540301 від 23.11.2012р., №2540302 від 23.11.2012р., №2540303 від 30.11.2012р., №2540304 від 30.11.2012р., №2540305 від 12.12.2012р., №2540306 від 12.12.2012р., №2540307 від 12.12.2012р., №2540308 від 12.12.2012р., №2540309 від 12.12.2012р.

3. За даною ухвалою стягувачем є ДП „Імідж Холдинг” АК „Імідж Холдинг „АпС” (70429, Запорізька область, Запорізький район, с. Хортиця, провулок Сонячний,5-а, код 32096432), а боржником – Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк „Південний” (65059, м. Одеса, вул. Краснова,6/1, код 20953647).

4.Ухвала, згідно ч.3 ст.67 ГПК України, п.12 Постанови Пленуму ВГСУ №6 від 23.03.2012р. „Про судове рішення”, набирає чинності з моменту її винесення, тобто з 25.06.2013 р.

5.Ухвала, у випадку її невиконання боржником у добровільному порядку, підлягає виконанню відповідно до вимог Закону України „Про виконавче провадження” в редакції Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про виконавче провадження” та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)” №2677-VI від 04.11.2010р.

Суддя Малярчук І.А.