Рішення № 32004086, 12.06.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.13 р. Справа № 914/1674/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Мак Л.Б, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Прокурора Шевченківського району м. Львова в інтересах держави в особі Департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Галицька фармацевтична компанія", м.Львів

про стягнення 14 382,71 грн.

За участю представників сторін:

від прокуратури: не з'явився;

від позивача: Шмотолоха О.П. - спеціаліст 1 категорії відділу правового забезпечення роботи виконавчих органів Львівської міської ради (довіреність №23-95 від 20.06.2012р.);

від відповідача: Куксов В.Г. - представник (довіреність б/н від 02.04.2013р.).

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Прокурор Шевченківського району м.Львова звернувся з позовом в інтересах держави в особі Департаменту економічної політики Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Галицька фармацевтична компанія" про стягнення 14 382,71 грн.

Ухвалою суду від 30.04.2013р. прийнято позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 22.05.2013р. Ухвалою суду від 22.05.2013р. розгляд справи відкладено на 12.06.2013р., з підстав наведених в даній ухвалі.

Представник прокуратури в судове засідання не з'явився, у зв'язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні. Про дату, час та місце розгляду спору був належним чином повідомлений, що підтверджується підписом представника прокуратури в розписці про ознайомлення з відкладенням розгляду справи на 12.06.2013р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити з підстав наведених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечив, подав заяву (вх. №22716/13 від 12.06.2013р.)про застосування позовної давності. Зокрема зазначив, що позивачу 17.11.2009р. достеменно було відомо про порушення його права, а саме з цього моменту почав спливати строк позовної давності.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст.75 ГПК України при відсутності представника прокуратури за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представника позивача та заперечення представника відповідача, суд, -

встановив:

05.09.2009р. між Департаментом економічної політики Львівської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Галицька фармацевтична компанія" (надалі - замовник) було укладено договір №188 про пайову участь (надалі - договір) за умовами якого замовник зобов'язувався здійснити відрахування у створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста шляхом сплати пайового внеску на умовах і у порядку, передбаченому цим договором.

Згідно п. 1.2. договору адреса і вид об'єкта містобудування, будівництво якого здійснює замовник: м.Львів, вул.Рудненська, 12.

Згідно п. 2.2. договору замовник зобов'язувався сплатити пайовий внесок на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Львова в сумі чотирнадцять тисяч триста вісімдесят дві гривні 71 коп. (14 382,71 грн.) - код платежу 50110000 «Цільові фонди, утворені органами місцевого самоврядування», розрахунковий рахунок №31512931700002 в ГУДКУ у Львівській області, МФО 825014, код ЄДРПОУ 23949066, утримувач: міський бюджет м.Львова: 100% до 16.11.2009р. (до початку будівництва (реконструкції, перепрофілювання).

Відповідач порушив свої зобов'язання згідно договору, пайовий внесок на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Львова в сумі 14 382,710 грн. не сплатив.

Позивач звертався до відповідача з листами від 02.06.2010р. №23-вих-601 та від 02.08.2011р. №23-вих-947 про перерахування коштів на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Львова відповідно до умов договору, які залишені без відповіді та задоволення.

Отже, прокурор та позивач просять стягнути з відповідача 14 382,71 грн. заборгованості за договором №188 про пайову участь.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договір про пайову участь від 05.09.2009р. № 188 був укладений між сторонами відповідно до ухвали Львівської міської ради від 03.04.2008р. №1697 "Про порядок залучення коштів інвесторів (замовників, забудовників) на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Львова та Закону України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва".

Вказаний Закон було прийнято з метою стабілізації будівництва, підвищення платоспроможності населення, забезпечення реалізації житлових прав громадян, які потребують державної підтримки, стимулювання розвитку будівельної та суміжних галузей в умовах світової фінансової кризи. Цей Закон спрямований на подолання кризових явищ у будівельній галузі та регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з будівництвом житла.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторони відповідно у п.2.2. договору погодили, що відповідач сплачує пайовий внесок на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Львова 100% до 16.11.2009р. (до початку будівництва (реконструкції, перепрофілювання).

Позивач надіслав відповідачу листи від 02.06.2010р. №23-вих-601 та від 02.08.2011р. №23-вих-947 про перерахування коштів на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Львова відповідно до умов договору, які залишені без відповіді та задоволення.

Відповідач порушив свої зобов'язання згідно договору, пайовий внесок на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Львова в сумі 14 382,710 грн. не сплатив.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Щодо посилання відповідача на сплив строку позовної давності слід зазначити наступне.

За приписами статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із ст. 257 цього кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема п.2.1. договору, замовник зобов'язувався сплатити пайовий внесок на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Львова в сумі 14 382,71 грн. - 100% до 16.11.2009р., відтак з 17.11.2009р. було порушено право позивача та наступив початок перебігу строку позовної давності щодо пред'явлення позовних вимог про стягнення боргу. Отже, встановлений ст.257 ГК України строк позовної давності закінчився 17.11.2012р.

Прокурор та позивач звернулись з позовом до суду 29.04.2013р., отже строк позовної давності пропущено. Причини поважності пропуску строку позовної давності прокурором та позивачем не обґрунтовані.

Згідно п.4.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі витання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.2013р. за № 10, початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України. Якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор. У таких випадках питання про визнання поважними причин пропущення позовної давності може порушуватися перед судом як прокурором, так і позивачем у справі.

Представник відповідача долучив до матеріалів справи ухвалу господарського суду Львівської області від 17.10.2011р. у справі № 5025/4690/11, якою на підставі п.5 ч.1 ст.81 ГПК України, було залишено без розгляду позов Департаменту економічної політики Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Галицька фармацевтична компанія" про стягнення заборгованості в сумі 14 382,71 грн.

Згідно ч.5 ст.265 ЦК України залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності.

Аналогічна правова позиція викладена й у п.4.4.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі витання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів".

За умовами ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у справі, зробленою до винесення ним рішення.

Представник відповідача подав заяву (вх. №22716/13 від 12.06.2013р.) про застосування позовної давності.

Згідно ч.4 ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відтак, враховуючи вищенаведені норми, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні позову у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно п.4.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013р. за № 7 із змінами та доповненнями, приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

Відтак, судовий збір в сумі 1 720,50 грн. підлягає до стягнення з позивача в доход Державного бюджету України.

Керуючись п.4.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України ", ст.ст. 9, 11, 256, 257, 265, 267, 525, 526, 530, 610, 612, 627, 629 ЦК України, ст.ст.174, 193 ГК України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити у задоволенні позову повністю.

2. Стягнути з Департаменту економічної політики Львівської міської ради (79006, м.Львів, пл.Ринок, 1, код ЄДРПОУ 34814859) в доход Державного бюджету України 1 720,50 грн. судового збору.

3. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

виготовлено 17.06.2013р.

Суддя Сухович Ю.О.