Рішення № 32003983, 19.06.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7601/13 19.06.13За позовом Заступника Дарницького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах Держави в особі Міністерства оборони України, Головного військово - медичного клінічного ордену Червоної Зірки центру «Головного військового клінічного госпіталю»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські новітні технології»

Про стягнення 16 452,27 грн.

Суддя Митрохіна А.В.

Представники сторін:

Від позивача 1) Завертнєв П.О. - за дов. № 220/638/д від 21.11.2012р.

2) Павлик Т.О. - за дов. №11 від 20.04.2013р.

Від відповідача Огар В.Л. - за дов. №66 від 26.04.2013р.

Гальчевська С.І. - за дов. №41 від 09.01.2013р.

Від Заступника Дарницького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері - (Старший прокурор Дарницької прокурори з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері) Гриненко А.Є. - посвідчення № 011990 від 30.10.2012р.

Обставини справи:

Заступник Дарницького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах Держави в особі Міністерства оборони України, Головного військово - медичного клінічного ордену Червоної Зірки центру «Головного військового клінічного госпіталю» звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські новітні технології» про стягнення з останнього заборгованості за договором з розміщення та зберігання обладнання №10/39/Д від 01.03.2012р. у розмірі 16 452,27 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання згідно умов Договору з розміщення та зберігання обладнання Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські новітні технології» №10/39/Д від 01.03.2010р. Заступник Дарницького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері також просить покласти на відповідача судові витрати, пов'язані з розглядом даної справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.04.2013 було порушено провадження у справі №910/7601/13 та призначено розгляд справи на 13.05.2013.

13.05.2013 через канцелярію суду представник відповідача подав заперечення на позовну заяву, відповідно до яких просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2013 розгляд справи було відкладався на 29.05.2013, відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального Кодексу України.

28.05.2013 через канцелярію суду від старшого прокурора Дарницької прокурори з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері надійшли пояснення по справі, відповідно до яких останній просив суд задовольнити позов повністю.

У судовому засіданні 29.05.2013 оголошено перерву до 05.06.2013.

05.06.2013 через канцелярію суду представник відповідача подав письмові пояснення по справі, відповідно до яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

У судовому засіданні 05.06.2013 оголошено перерву до 19.06.2013.

Представник позивача-1 у судове засідання 19.06.2013 з'явився, надав усні пояснення по справі та повністю підтримав вимоги, викладені у позовній заяві.

Представник позивача - 2 у судове засідання 19.06.2013 з'явився, надав пояснення по справі та повністю підтримав вимоги, викладені у позовній заяві.

Представники відповідача у судове засідання 19.06.2013 з'явилися, надали пояснення по справі та повністю заперечували проти позову.

У судове засідання 19.06.2013 з'явився старший прокурор Дарницької прокурори з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, який підтримав позивачів щодо стягнення з відповідача заборгованості та демонтажу майна.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі №910/7601/13.

У судовому засіданні 17.06.2013р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Головний військово - медичний клінічний орден Червоної Зірки центру «Головного військового клінічного госпіталю», як військова установа, є одним з підрозділів Збройних Сил України, підпорядковується Військово - медичному департаменту Міністерству Оборони України (Положення Головний військово - медичний клінічний орден Червоної Зірки центру «Головного військового клінічного госпіталю» затв. Наказом директором департаменту охорони здоровя МО України від 16.09.2008р. №62).

Головний військово - медичний клінічний орден Червоної Зірки центру «Головного військового клінічного госпіталю» фінансується через Міністерство Оборони з Державного бюджету України.

Так, згідно з повідомленням, отриманим Дарницькою прокуратурою з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері були встановлені порушення під час виконання умов договору, укладено між «Українські новітні технології» та Головним військово - медичний клінічний орден Червоної Зірки центру «Головного військового клінічного госпіталю»

01 березня 2010 року між Головним військово - медичним клінічним орденом Червоної Зірки «Головний військовий клінічний госпіталь» (далі - Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські новітні технології» (далі - Замовник) було укладено договір з розміщення та зберігання обладнання Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські новітні технології» №10/39/Д (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, Виконавець зобов'язується надати послуги з розміщення на зберігання а об'єкті (будівлі №60) військового містечка №54, яке закріплено за Виконавцем та розташовано за адресою: м. Київ, вул. Госпітальна 18, обладнання базової станції мобільного зв'язку (далі - Майно) вартістю за актом оцінки на 01 лютого 2010 року 249 261,37 грн. (додаток №4), відповідно до затвердженої схеми розміщення Майна (додаток № 3), а Замовник зобов'язується оплатити цю послугу.

Умови розміщення, зберігання та вивезення (демонтажу) мана сторони погодили у розділі 2 Договору.

Строк дії Договору з 01.03.2010р. по 31.12.2010р. (п.п.6.1, 6.2).

На виконання умов Договору Виконавець прийняв у Замовника Майно, що підтверджується актом приймання - передачі від 01.03.2013р. (копія міститься в матеріалах справи).

Згідно п. 3.1 Договору, плата за надані послуги Виконавцем з розміщення та зберігання Майна Замовника (далі - Плата), зазначеного в п.1.1 цього Договору, встановлюється за результатами домовленості між Виконавцем та Замовником, але не нижче плати визначеної на підставі встановлених в Міністерстві оборони України стартових розмірів плати за послуги з розміщення та зберігання обладнання базової станції мобільного зв'язку на об'єктах Міноборони (додаток № 5) і становить без ПДВ за базовий місяць (березень 2010 року) 4000 грн. (додаток № 6).

Плата за перший місяць визначається шляхом коригування базової план індекси інфляції за період з базового до першого місяця надання послуг з розміщені зберігання Майна. Плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.2 Договору).

Згідно п. 3.3 Договору, плата у розмірі 100% перераховується Замовником до спеціального фонду державного бюджету на спеціальний реєстраційний рахунок Виконавця в територіальному органі Державного казначейства щомісячно не пізніше 15 місяця, наступного за звітним на підставі оригіналу Акту виконаних робіт, виконаних робіт за минулий місяць Виконавець висилає на адресу Замовника (03315, м. Київ, а/я 122) до 5 числа поточного місяця.

Підпунктом 4.1.1 пункту 4.1 Договору передбачено, що Замовник зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати Виконавцю плату за надані послуги з розміщення та зберігання Майна.

Строк дії Договору з 01.03.2010р. по 31.12.2010р. (п.п.6.1, 6.2).

У разі наміру укладення Договору на новий строк, повідомив Виконавця за два місяці до закінчення строку Договору, або в розумний строк (п. 4.1.8 Договору).

Згідно п. 2.5 Договору, у разі припинення цього Договору Замовник складає та підписує акт приймання - передачі, демонтує та вивозить Майно з об'єкту Виконавця протягом двох тижнів. Майно вважається поверненим Замовнику з моменту підписання сторонами акту приймання - передачі. Майно повинно бути демонтоване та вивезене з території військового містечка протягом двох тижнів (п. 4.1.9 Договору).

У зв'язку з тим, що строк дії Договору закінчився 01.03.2011р. Виконавець направив на адресу Замовника листа №2/612 з пропозицією надати новий договір для підписання в строк до 10.03.2011р. Крім того, у зазначеному листі було повідомлено Відповідача про те, що у випадку не надання договору у визначений строк останнє буде зобов'язане демонтувати та вивезти обладнання з об'єкту Позивача-2.

Зазначений лист був залишений Відповідачем без належної відповіді та реагування.

Враховуючи те, що строк дії Договору закінчився, крім того новий Договір між сторонами так і не був підписаний, Майно Відповідача знаходиться на території Позивача-2 незаконно, що підтверджується актом підтвердження незаконного знаходження на території Позивача-2 обладнання мобільного зв'язку Відповідача від 29.03.2011р. (копія міститься в матеріалах справи).

Крім того, як відзначає Позивач-2, у Відповідача існує заборгованість за збереження Майна, у зв'язку з чим 04.04.2011р. Відповідачу було направлено претензію №2/976 з проханням погасити заборгованість у розмірі 16 452,27 грн. та в подальшому демонтувати Майно. Однак, Відповідач залишив зазначену претензію без належної відповіді та реагування.

З матеріалів справи вбачається, що в подальшому, а саме 01.05.2011р. між Київським квартирно - експлуатаційним управлінням Міністерства Оборони України (далі - Сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські новітні технології-» (далі - Сторона-2) було укладений попередній договір №260 строк дії до 28.04.2012р.

Відповідно до умов якого Сторона -1 зобов'язується протягом шести місяців з момент підписання цього договору укласти в майбутньому Основний Договір для розміщень обладнання з доступу до мережі Інтернету, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Госпітальна, 18, військове містечко №54, на умовах встановлених даним договором.

А тому зважаючи на вищевказане та зі слів Позивача-2 фактично в період з 01.01.2011р. по 01.05.2011р. останній охороняв майно ТОВ "Українські новітні технології", проте, оплати так і не отримав.

Відповідач проти позову заперечував, про що зазначив у відзиві на позовну заяву, обґрунтовуючи це тим, що Позивачем-2 не надано жодних доказів наявності необхідності витрат на утримання, збереження майна. У матеріалах справи відсутні документи про укладання договорів охорони з фізичними та юридичними особами, а також документів, як б свідчили би про фактичну виплату грошових коштів та яким саме здійснювалася охорона майна.

Крім того, стосовно доводів Позивача-2 щодо демонтажу обладнання Відповідач зазначив проте, що останній не міг демонтувати його у зв'язку з тим, що він не був допущений на територію Позивача-2, про що свідчить лист №2/7160 від 04.07.2012р.

У письмових поясненнях прокурор зазначив про те, що Позивач-2 листом інформував Відповідача про заборгованість на період закінчення договору, за березень становить 13 037,05 грн., за квітень - 11 621,96 грн., з яких Відповідач погасив бог у сумі 8 206,74 грн., а тому станом на дату подання позовної заяви має заборгованість у розмірі 16 452,27 грн.

Враховуючи зазначену обставину Позивач-2 продовжував надавати Відповідачу послуги.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 936 Цивільного Кодексу України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Статтею 942 ЦК України чітко визначено, що зберігач зобов'язаний вживати заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільна законодавства, для забезпечення схоронності речі.

В свою чергу умовами Договору (пп. 4.4.3 п.4.4) сторони погодили, що Позивач - 2 взяв на себе зобов'язання щодо організації зберігання (охорони) Майна відповідно до встановленого загального режиму зберігання (охорони) будівель та споруд військового містечка.

Зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання (ч. 1 ст. 938 ЦК України).

Поклажодавець зобов'язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання (ч.1 ст. 948 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджено, що Відповідачем було порушено умови Договору та Майно перебувало на території Позивача-2 після закінчення Договору, про що було складено акт, який міститься в матеріалах справи.

Зберігач зобов'язаний виконувати свої обов'язки за договором зберігання особисто (п. 1 ст. 943 ЦК України).

А тому твердження Відповідача щодо відсутності жодних доказів необхідності витрат на утримання, збереження майна не відповідають дійсності, адже Позивач-2 враховуючи положення ЦК України та Договору не мав права на демонтаж, передачу на зберігання іншій особі Майна Відповідача або вивезення його особисто зі своєї території.

Замовник має право доступу в установленому Виконавцем порядку на об'єкт розміщення та зберігання Майна (п.4.2.1 ).

Відповідач у відзиві стверджував, що у період у період дії договору і станом на 13.05.2013 його Майно знаходиться у неналежному приміщенні, зі слів Відповідача -2 антивандальній шафі, що не відповідає умовам Договору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Так, у матеріалах справи відсутні будь - які докази, листи щодо неналежного зберігання Майна Позивачем-2, крім того, за період дії Договору між сторонами ніяким чином не порушувалося зазначене Відповідачем твердження.

Пунктом 2.4 Договору сторони погодили, що розміщене Замовником на території Виконавця Майно зберігається (охороняється) відповідно до встановленого загального режиму зберігання (охорони) будівель та споруд військового містечка.

На підтвердження належного виконання договору стосовно збереження (охорони) Майна Відповідача Позивачем-2 до матеріалів справи було додано табель команди сторожової охорони за квітень та травень 2011 року, план земельної ділянки, відведеної в користування під військове містечко №54 та копію чергового кадастрового плану, довідка - рахунок витрат на розміщення та зберігання Позивачем-2 обладнання мобільного зв'язку Відповідача відповідно до п. 3 ст. 390 ЦК України за №7/375 від 13.05.2011р. (зміна 7 чоловік), довідка - рахунок витрат на розміщення та зберігання Позивачем-2 обладнання мобільного зв'язку Відповідача відповідно до п. 3 ст. 390 ЦК України за №2/564 від 26.05.2011р. (зміна 9 чоловік) (копії документів містяться в справі).

Стосовно доводів Позивача-2 щодо демонтажу обладнання Відповідач зазначив проте, що останній не міг демонтувати його у зв'язку з тим, що він не був допущений на територію Позивача-2, про що свідчить лист №2/7160 від 04.07.2012р.

У матеріалах справи дійсно міститься лист Позивача-2 за №2/7160 від 04.07.2012, відповідно до якого було повідомлено Відповідача про необхідність погашення заборгованості для подальшого демонтажу Майна.

Якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання забрав річ, він зобов'язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання, і визначено у п. 3 ст. 946 ЦК України, а як уже було висвітлено вище по закінченню дії Договору Майно так і залишалося на території Позивача-2.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Проте, Відповідач заборгованість не погашав, Майно не забирав та новий договір укладений не був, а відтак і вимога Позивача-2 виконана так і не була.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги Заступника Дарницького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері підлягають задоволенню.

Факт невиконання відповідачем зобов'язання по сплаті отриманих від позивача-2 послуг належним чином доведений, документально обґрунтований, а тому підлягає задоволенню повністю.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачем не були надані суду належні та допустимі докази на спростування викладеного в позові.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Вимога позивача про забезпечення позову судом задоволенню не підлягає, оскільки у відповідності до вимог ст. 66 ГПК України, Господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або за своєї ініціативи має право вжити заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь - якій стадії провадження у справі, якщо вжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення Господарського суду. Позивачем не надано суду достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення до нього, може зникнути, зменшиться за кількістю або погіршиться за якістю на момент виконання рішення.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, при задоволенні позову стягнення судового збору покладається на відповідача.

За таких обставин, на підставі викладеного, керуючись ст. 33, 49, 66, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські новітні технології» (01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 5/1А, п/р 26000037065501 в АТ «УкрСиббанк», код ЄДРПОУ 30753866, МФО 351005), а у разі відсутності грошових коштів -з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Головного військово-медичного клінічного ордену Червоної Зірки центр «Головний військовий клінічний госпіталь» (01133, м. Київ, вул. Госпітальна, 18, п/р №31258273210252 в ГУДКУ м. Києва, МФО 820019, код ЄДРПОУ 07773293) заборгованості договором з розміщення та зберігання обладнання Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські новітні технології» №10/39/Д від 01.03.2013р. у розмірі 16 452,27 грн.

3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські новітні технології» (01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 5/1А, п/р 26000037065501 в АТ «УкрСиббанк», код ЄДРПОУ 30753866, МФО 351005) демонтувати та вивезти обладнання базової станції мобільного зв'язку з території військового містечка №54 Головного військово-медичного клінічного ордену Червоної Зірки центр «Головний військовий клінічний госпіталь», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Госпітальна, 18

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські новітні технології» (01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 5/1А, п/р 26000037065501 в АТ «УкрСиббанк», код ЄДРПОУ 30753866, МФО 351005), а у разі відсутності грошових коштів -з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду в доход Державного бюджету України 2 875,00 грн. - судового збору.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

7. Дата складення повного рішення 21.06.2013р.

Суддя А.В.Митрохіна