Рішення № 32003920, 19.06.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.06.2013р. Справа № 905/3296/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Зекунова Е.В., при секретарі Павленко М.С., розглянув справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» до Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1, про стягнення суми страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 1259 грн. 22 коп., -

за участю представників сторін

від позивача: не з'явився;

від відповідача:. не з'явився;

від третьої особи - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група», звернувся з позовом до Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1, про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування в розмірі 1259 грн. 22 коп.

В правове обґрунтування вимог позивач посилається на статті 526, 610, 993 Цивільного кодексу України, статтю 27 Закону України «Про страхування».

Представник позивача у судове засідання не прибув, про час, дату та місце судового засідання повідомлявся належним чином.

Відповідач та третя особа у засідання не з'явились про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Пунктом 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» встановлено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що ухвали суду від 14.05.2013р., 29.05.2013р., направлені відповідачу за адресою, зазначеною в позові та спеціальному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, господарський суд вважає, що відповідач був повідомлений про розгляд справи належним чином, проте правом бути присутнім в судовому засіданні не скористався, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про наступне.

11 червня 2009 року між ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» та ОСОБА_2 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 28-2806-0631. Предметом договору виступав транспортний засіб «Шевролет», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1. Строк дії договору з 14.06.2009 року до 13.06.2010 року (а.с.4-8).

14 грудня 2009 року відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Шевролет», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_3 та транспортного засобу «Мітсубісі Галант» державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4

Постановою Голосіївського районного суду м.Києва по справі від 28.12.2009 року встановлено, що вищевказана дорожньо-транспортна пригода сталася в наслідок порушення водієм ОСОБА_4 пунктів 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого ОСОБА_4 було визнано винним у вчиненні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП (а.с.16-18).

15 грудня 2009 року до позивача звернулась застрахована особа - ОСОБА_2, із заявою про виплату суми страхового відшкодування. (а.с.20-21)

У зв'язку з настанням страхової події, на виконання умов добровільного страхування наземного транспорту № 28-2806-0631, на підставі калькуляції системи «AUDATEX» ДКК4291 від 22.12.2009р., страхового акту та розрахунку розміру страхового відшкодування до нього, позивачем здійснено виплату страхового відшкодування в сумі 1259 грн. 22 коп. на користь ОСОБА_2, що підтверджується платіжними дорученнями №23400 від 21.01.2010р. (а.с. 14-21).

Цивільна відповідальність власника транспортного засобу «Мітсубісі Галант», державний номерний знак НОМЕР_2 - ОСОБА_1 на час вчинення ДТП була застрахована у ПАТ «Міська страхова компанія» згідно полісу №ВС 9048940 зі строком дії з 03.11.2009р. до 02.11.2010р. Цим полісом встановлено ліміт відшкодування за майнову шкоду у розмірі 25500 грн. та франшиза 0 грн.

08 жовтня 2010 року позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 1259 грн. 22 коп. (а.с.22), проте, відповідач, кошти не перерахував, що стало підставою для звернення позивача до суду з вказаним позовом.

Спеціальними законами, які регулюють відносини у сфері страхування, зокрема обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямовані на створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України, є Закони України «Про страхування» та «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч.1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Стаття 993 Цивільного кодексу України передбачає, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за спричинені збитки.

Аналогічне положення встановлено ст. 27 Закону України «Про страхування». Так, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно з п. 33.1 ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» учасники дорожньо-транспортної пригоди зобов'язані вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, у випадках, передбачених цим законом, МТСБУ про настання дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до абз. г пп. 38.1.1. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умови визначених у пп. 33.1.2. п. 33.1. ст. 33 цього Закону.

Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Абзацом 2 ч.1 статті 1192 ЦК України встановлено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Суд вважає, що дані, зазначені у ремонтній калькуляції ДКК4291 від 22.12.2009р., відповідають встановленим в п. 4.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 року. Зміст ремонтної калькуляції не суперечить умовам чинного законодавства про оціночну діяльність та чітко відображає суму завданих збитків, оскільки калькуляція складалась на основі комп'ютерної програми Audatex, яка рекомендована п. 59 додатку 8 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості розміру заявленої позивачем суми страхового відшкодування в порядку регресу, суд виходить із наступного.

Відповідно до частини 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Чинним законодавством України не встановлено, що лише звіт про оцінку є доказом, який визначає розмір завданого збитку власнику пошкодженого автомобіля.

Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу.

Реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.

Аналогічна позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 23.08.2011 у справі № 42/92, від 14.05.2013 у справі № 5011-7/16471-2012.

Верховним Судом України у Листі "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування" від 19.07.2011 роз'яснено, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Судом встановлено, що вартість відновлювального ремонту пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля, визнаначена позивачем як сума страхового відшкодування на підставі калькуляції системи «AUDATEX» ДКК4291 від 22.12.2009р.

При цьому, судом не встановлено та матеріалами справи не підтверджується факту оспорювання відповідачем розміру страхового відшкодування; відповідачем не заявлялось клопотання про проведення судової автотоварознавчої експертизи на предмет відповідності вартості фактичного ремонту автомобіля та завданому йому матеріальному збитку внаслідок ДТП.

У відповідності до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Отже, з урахуванням приписів статей Цивільного кодексу України та Закону України «Про страхування», Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до полісу №ВС 9048940 у позивача виникло право регресної вимоги до відповідача в межах ліміту за шкоду майну (з врахуванням франшизи в розмірі 0 грн.) в сумі 1259 грн. 22 коп.

Враховуючи вищевикладене, перелічені обставини справи, оцінивши відповідно до статті 43 ГПК України наявні в матеріалах справи докази та обставини справи за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку про те, що позивач довів заявлену до стягнення з відповідача суму збитків, а відтак позовні вимоги визнаються судом повністю обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, відповідно до статті 49 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» до Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1, про стягнення суми страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 1259 грн. 22 коп. - задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія» (вул. Краснооктябрська, 111, м. Донецьк, 83053, код ЄДРПОУ 30244124) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (03038, м. Київ, вул. 1.Федорова,б.32-а, код ЄДРПОУ 30859524) суму виплаченого страхового відшкодування у розмірі 1259 (одна тисяча двісті п'ятдесят дев'ять) грн. 22 коп. та витрати по сплаті судового збору у сумі 1720 грн. 50 коп.

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 19 червня 2013 року.

Повний текст рішення складено та підписано 25 червня 2013 року.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими частиною 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Е.В. Зекунов